Рішення

від 23.07.2019 по справі 910/4215/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2019Справа № 910/4215/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства Страхова компанія Провідна

до комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва

про стягнення 3 995,16 грн.

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство Страхова компанія Провідна до комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва про стягнення 3 995,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, у настанні якої визнано винним ОСОБА_1 , який на момент вчинення правопорушення перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Суд своєю ухвалою від 05.04.2019 відкрив провадження у справі № 910/4215/19 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову. На підтвердження заперечень відповідач зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Квартет ЛТД, а особа, яка була визнана виною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було заподіяно шкоду транспортному засобу потерпілого, не перебувала в трудових відносинах з відповідачем. Зважаючи на викладені у відзиві пояснення, відповідач вважає, що він є неналежним відповідачем. Також відповідач заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

16.01.2016 о 08 год. 05 хв. на пров. Жуковського, 14 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю колісного трактора Беларус-82.1, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Майнові інтереси, пов`язані з експлуатацією колісного трактора Беларус-82.1, державний номер НОМЕР_1 , застраховані приватним акціонерним товариством Страхова компанія Провідна (страховик) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2544407 (надалі - Поліс). Строк дії Полісу з 23.11.2015 до 22.11.2016 включно. Відповідно до п. 6 Полісу, страхувальником є товариство з обмеженою відповідальністю фірма Квартет ЛТД, місцезнаходження якої: 03127, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 53, корпус 1, код ЄДРПОУ 13670073 (страхувальник).

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2016 у справі №752/1229/16-п, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, постановою суду встановлено, що зазначена вище дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) сталася з вини ОСОБА_1 , і останній самовільно залишив місце ДТП.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування № 2300098180 від 18.01.2016.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Зазначена вище подія, відповідно до норм чинного законодавства України, була визнана страховим випадком, про що складено страховий акт 1 №2300098180 від 12.03.2016, за якими до виплати підлягає 3 995,16 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 751 ПР/АГ від 25.03.2019 про виплату 3 995,16 грн.. Цю вимогу відповідач не задовольнив.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремими законодавчим актом - Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Крім Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, в даному випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано за законодавчому рівні, визначивши Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механізми, визначені Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зміст даної статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР Про страхування , і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача страхувальнику шкоди (суброгація).

Регресний позов - це зворотна вимога про повернення грошової суми (або іншої майнової цінності), що була сплачена третій особі з вини боржника.

З огляду на це, позивач помилково посилається на приписи ст. 1172 ЦК України як на правову підставу своїх вимог. Ця норма встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) відносин, тобто врегульовує відносини безпосередньо між потерпілим і суб`єктом відповідальності, який, у цьому випадку, є відмінним від завдавача шкоди. Право зворотної вимоги має похідний характер від виконання особою обов`язку відшкодування шкоди, завданою іншої особою, і це право не є предметом регулювання ст. 1172 ЦК України, а засноване на правилах ст. 1191 ЦК України. Згідно з цією нормою у особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, виникає право зворотної вимоги (регресу) виключно до винної особи.

У відносинах у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, враховуючи наведену вище конкуренцію загальних та спеціальних норма, підлягають застосуванню правові механізми права зворотної вимоги, визначені Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Порядок реалізації права регресного позову врегульовано ст. 38 Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відповідно до пункту 38.1 якої, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Страхувальником, відповідно до Полісу, є товариство з обмеженою відповідальністю фірма Квартет ЛТД. Отже, комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва не є особою, яка відповідно до ст. 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , може бути зобов`язаною за регресним позовом.

Таким чином вимоги до комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва пред`явлено не обґрунтовано, а позов не підлягає задоволенню.

Також позивачем не доведено понесення ним витрат у розмірі 3 995,16 грн. на відшкодування заподіяної майнової шкоди автомобілю CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Платіжне доручення № 0016739 від 15.04.2016 на суму 44 119,25 грн., на яке позивач посилається як на доказ сплати таких витрат, не є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки отримувачем коштів за ним є Київське ГРУ Приватбанку, а призначенням платежу - додаткова угода № 1 до договору № 2 від 13.11.2007. Жодних доказів, які би давали можливість кваліфікувати наявність у складі суми 44 119,25 грн. платежу у розмірі 3 995,16 грн., що стосується відшкодування заподіяної майнової шкоди автомобілю CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , суду не подано.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити приватному акціонерному товариству Страхова компанія Провідна у позові до комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва повністю.

Судові витрати покласти на приватне акціонерне товариство Страхова компанія Провідна .

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Суддя С. А. Ковтун