Постанова

від 24.07.2019 по справі 826/5826/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5826/18 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Моторс до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство Київреклама , про визнання протиправними та скасування вимог, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Арма-Моторс (далі - Позивач, ТОВ Арма-Моторс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач, Управління з питань реклами), третя особа - Комунальне підприємство Київреклама (далі - Третя особа, КП Київреклама ), про визнання протиправними та скасування вимог від 12.10.2017 року №№ 023901-17, 023900-17, 023899-17, 023898-17, 023897-17, 023896-17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2019 року позов задоволено повністю. Крім того, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань реклами 13 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що вивіски RENAULT та Паркінг взагалі не можуть вважатися рекламою, оскільки спрямовані на повідомлення споживачів про виробника товару або знак для товарів чи послуг, а також містять відомості щодо надання послуг паркування у місці реалізації товару. Щодо спеціальних конструкцій з логотипом VOLVO , то Управлінням з питань реклами не було надано жодних доказів належності даних об`єктів Позивачу, який є офіційним дилером автомобілів RENAULT . Стягуючи з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу, суд зазначив, що понесення таких витрат та пов`язаність їх розглядом даної справи підтверджується належними і допустимими доказами.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що розміщені Позивачем рекламних засобів з текстом Арма Моторс та RENAULT потребує отримання дозволів, оскільки дані конструкції не можна віднести до вивісок чи табличок. Крім того, зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що конструкції з логотипом VOLVO не є рекламою. Окремо наголошує, що наданими Позивачем документами не підтверджуються обсяг наданої правової допомоги з прив`язкою до конкретної справи, а також факту її оплати.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційне скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.07.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Арма Моторс просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що розміщена на фасаді будинку, яке займає суб`єкт господарювання, вивіска з інформацією про виробника товару, не належить до реклами в силу положень чинного законодавства. Викладене, на переконання Позивача, свідчить про безпідставність висновків перевірки про порушення останнім вимог законодавства про рекламу. Крім того, наголошує, що в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтувань правомірності оскаржуваних вимог, що стосуються розміщення прапорців і вивіски з логотипом VOLVO . Окремо звертає увагу, що належними і допустимими доказами, наданими до моменту постановлення рішення судом першої інстанції, підтверджується обсяг наданої Позивачу правової допомоги саме у межах даної справи.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні представник Відповідача та Третьої особи підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - зміні, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив з пояснень ТОВ Арма Моторс встановив, що головним спеціалістом Управління з питань реклами Скотською О.І . 12.10.2017 року було проведено обстеження території Святошинського району міста Києва за адресою: вул. Кільцева дорога, буд. 18 перехрестя з вул. Трублаїні, та виявлено розміщення спеціальної тимчасової/стаціонарної конструкції типу: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), а саме самовільно встановлені рекламні засоби (спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі), які належать ТОВ Арма Моторс .

Результати проведеного огляду були зафіксовані в актах обстеження №№023901-17, 023900-17, 023899-17 від12.10.2017 року (а.с. 13-15).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у ході обстеження території Святошинського району міста Києва, за адресою: вул. Кільцева дорога, буд. 18 перехрестя з вул. Трублаїні Управлінням з питань реклами було виявлено розміщення спеціальної тимчасової/стаціонарної конструкції типу: прапор (прапорець), який використовується як рекламоносій, що стоїть окремо до 5 кв. м., а саме самовільно встановлені рекламні засоби (прапор (прапорець), який використовується як рекламоносій, що стоїть окремо до 5 кв. м.), який належить ТОВ Арма Моторс .

Дані обставини були зафіксовані в актах обстеження №№ 023897, 023896-17, 023898-17 від 12.10.2017 року (а.с. 16-18).

На підставі відомостей актів обстеження Управління з питань реклами 12.10.2017 року прийнято наступні вимоги:

- №023901-17, в якій зазначено про необхідність демонтажу конструкції: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (далі - вимога №023901-17);

- №023900-17, в якій зазначено про необхідність демонтажу конструкції: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (далі - вимога №023900-17);

- №023899-17, в якій зазначено про необхідність демонтажу конструкції: спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) (далі - вимога №023899-17);

- №023898-17, в якій зазначено про необхідність демонтажу конструкції: прапор, прапорець, який використовується як рекламоносій, що стоїть окремо до 5 кв.м (далі - вимога №023898-17);

- №023897-17, в якій зазначено про необхідність демонтажу конструкції: прапор, прапорець, який використовується як рекламоносій, що стоїть окремо до 5 кв.м (далі - вимога №023897-17);

- №023896-17, в якій зазначено про необхідність демонтажу конструкції: прапор, прапорець, який використовується як рекламоносій, що стоїть окремо до 5 кв.м (далі - вимога №023896-17) (а.с. 13-18).

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно укладеного між ТОВ Голден Реаліті (Орендодавець) та ТОВ Арма Моторс (Орендар) договору оренди нежитлового приміщення №01/17 від 01.06.2017 року (далі - договір №01/17) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитловий будинок - частину приміщення автосервісного комплексу з адміністративними приміщеннями загальною площею 7 059 (сім тисяч п`ятдесят дев`ять) кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, буд. 18 (літера А), з метою здійснення господарської діяльності пов`язаної з продажем та обслуговуванням автомобілів, розміщення органів управління Орендаря, а також здійснення іншої діяльності в межах чинного законодавства України (а.с. 28-30).

Відповідно до п. 1.5 договору №01/17 строк оренди майна становить - з 01.06.2017 року по 31.12.2017 рік.

Додатковою угодою №1 до договору оренди нежитлового приміщення №01/17 від 01.06.2017 року сторони погодили викласти пункт 7.1 договору №01/17 в наступній редакції - договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2018 року (а.с. 31).

На підставі акту прийому-передачі майна від 01.06.2017 року Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято в оренду приміщення автосервісного комплексу з адміністративними приміщеннями загальною площею 7 059 кв. м, що розташоване за адресою: м . Київ, Кільцева Дорога, буд . 18 (а.с. 30, зворотній бік).

Крім іншого, суд першої інстанції встановив, що згідно дилерської угоди № 010118/17/RD від 01.01.2008 року, укладеної між ЗАТ РЕНО Україна та ТОВ Арма Моторс (Дилер), останнє є дилером марки RENAULT з правом дистрибуції, продажу, а також післяпродажного обслуговування автомобілів на території за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 18 (а.с. 21-27).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши аналіз приписів ст. ст. 1, 8, 9, 16 Закону України Про рекламу , затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 Правил благоустрою міста Києва, а також ряду інших підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки вивіски з інформування споживачів про виробника товару у місці його реалізації не можуть бути рекламою, як і вказівник про надання послуг паркування. Крім того, суд підкреслив, конструкції з логотипом VOLVO взагалі не належать ТОВ Арма Моторс , що не було спростовано Управлінням з питань реклами, а тому адресовані Позивачу вимоги є протиправними.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися з огляду на таке.

Закон України Про рекламу (далі - Закон) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

За правилами ч. 1 ст. 3 Закону законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 затверджені Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила благоустрою), які визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Підпунктом 14.1.1 Правил благоустрою передбачено, що розміщення та утримання зовнішньої реклами в м. Києві повинно відповідати вимогам Закону України Про рекламу , Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рекламні засоби розмінуються у відповідності до дозволу, який видається на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та проекту благоустрою території (схеми), затвердженому виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).

Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 Типові правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Типові правила).

Відповідно до п. 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Приписи п. п. 45-46 Типових правил визначають, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Згідно абз. 2 п. 17.4 Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року №37/6253 (далі - Порядок №37/6253) вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу.

Відповідно пп. б п. 17.2 Порядку №37/6253 демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках, зокрема, у разі виявлення самовільно встановлених рекламних засобів.

Приписи п. 1.3 Порядку №37/6253 визначають, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, що розміщується без наявності виданого у встановленому порядку дозволу; після прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження про відмову у продовженні терміну дії дозволу або його скасування. Не вважається самовільно встановленим рекламний засіб протягом часу розгляду заяви розповсюджувача реклами про продовження строку дії дозволу до моменту прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) відповідного рішення за такою заявою; самовільно встановлена спеціальна конструкція - спеціальна конструкція, що розміщується на майні або території підприємств комунальної власності або на внутрішній поверхні кабін ліфтів будинків комунальної власності та використовується для розміщення реклами без наявності Дозволу на розміщення реклами. Не вважається самовільно встановленою спеціальна конструкція, що розміщується протягом часу розгляду заяви розповсюджувача реклами про продовження строку дії Дозволу на розміщення реклами.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вимога може бути направлена особі за умови, якщо за наслідками огляду було встановлено факт, зокрема, самовільного розміщення рекламного засобу без наявного на те дозволу. Разом з тим, обов`язковою умовою правомірності такої вимоги є те, що виявлена конструкція належить до реклами.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що таблички з написом RENAULT і Паркінг не належать до реклами, оскільки виключно містять інформацію про виробника товару та наявність місць для паркування, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Приписи абз. 8 п. 2 Типових правил під вивіскою чи табличкою розуміють елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.

Аналогічна позиція щодо застосування наведених правових норм викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 року у справі №814/2539/14.

Крім того, у даній постанові суд касаційної інстанції зазначив що за змістом ст. 9 Закону вивіска не є рекламою у разі розміщення на ній однієї із видів інформації (зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності та ін.), а не їх сукупність.

За правилами п. 48 Типових правил вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Таким чином, оскільки вивіска RENAULT розташована не вище першого поверху будівлі - місця торгівлі автомобілями даної марки, дилером яких є ТОВ Арма Моторс на підставі укладеного договору, площа її поверхні не перевищує 3 кв. м, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, не може вважатися рекламою у розумінні Закону, оскільки містить у собі лише інформацію про виробника товару у місці, де цей товар реалізується споживачеві. З огляду на викладене обґрунтованим є твердження Окружного адміністративного суду міста Києва й про те, що зафіксоване Управлінням з питань зображення є інформаційною вивіскою - знаком для товарів і послуг, тобто не є рекламою у відповідності до ч. 6 ст. 9 Закону.

З урахуванням наведеного вимога від 12.10.2017 року №023900-17 є протиправною та підлягає скасуванню, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Крім того, виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вважає повністю обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною та скасування вимоги від 12.10.2017 року №023899-17, оскільки табличка Паркінг вказує споживачу лише на можливість тимчасового залишення транспортного засобу та не містить будь-якої інформації, яка у розумінні вимог чинного законодавства може відносити її до рекламної.

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що останній не має жодного відношення до конструкцій з логотипами VOLVO , а відтак вимоги від 12.10.2017 року №№023898-17, 023897-17, 023896-17 та 023901-17 взагалі не можуть бути адресовані останньому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що жодними належними і допустимими доказами не підтверджується встановлення ТОВ Арма Моторс відповідних прапорців та спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку. Крім того, як вже було зазначено вище, уповноваженим дилером відповідної торгової марки Позивач не являється, продукцію останньої не реалізовує. Будь-яких доказів на спростування даних обставин, як і належність ТОВ Арма Моторс згаданих прапорців і конструкції Управлінням з питань реклами не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів повністю погоджується з доводами Окружного адміністративного суду міста Києва про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування всіх визначених у позовній заяві індивідуальних актів з викладених в оскаржуваному судовому рішенні мотивів.

Надаючи оцінку доводам Апелянта про необґрунтованість стягнення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу з огляду на те, що її понесення належними документами не підтверджено, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Арма Моторс до прийняття рішення у даній справі було подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 50-52). До вказаної заяви були додані копії: договору про надання правової допомоги від 27.02.2018 року, укладеного між АО Лігал Інновейшнс Груп та ТОВ Арма Моторс ; угоди від 28.02.2018 року із визначеним розміром гонорару в сумі 13 500,00 грн. (а.с. 55); акту приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2018 року із визначенням погодинної вартості надання правової допомоги у справі №826/5826/18 (а.с. 56); платіжного доручення від 05.03.2018 року №100819885 на суму 13 500,00 грн. (а.с. 57); банківської виписки (а.с. 58).

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про підтвердження матеріалами справи факту надання правничої допомоги Позивачу у розмірі 13 500,00 грн., оскільки акт приймання-передачі наданих послуг містить детальний опис виконаних робіт і наданих послуг, що відповідає наявним у матеріалах справи документам та вчиненими представниками процесуальними діями, що, всупереч твердження Апелянта, дозволяє ідентифікувати визначені в акті послуги саме із даною справою.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо пропорційності їх розміру та зв`язку з розглядом справи, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно даних акту від 18.07.2018 року, АО Лігал Інновейшн Груп було включено до складу витрат на правничу допомогу 500,00 грн. за підготовку до суду проекту заяви про виправлення технічної помилки та 500,00 грн. за підготовку заяви про долучення до матеріалів справи додаткових документів із зазначенням того, що на кожну з таких дій було витрачено по 6 годин.

Аналіз змісту даних клопотань свідчить, що перше було написано у зв`язку з допущенням працівниками АО Лігал Інновейшн Груп помилки у позовній заяві, а друге складається із зазначення назви справи та її учасників і містить прохання долучити до її матеріалів копії документів без жодних нормативно-правових обґрунтувань.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про неможливість включення до складу витрат на професійну правничу допомогу суми коштів, сплачених за підготовку вказаних заяв, оскільки допущення безпосередньо представником помилки не може виправлятися за інший рахунок, а складання заяви про долучення документів без жодних нормативних обґрунтувань унеможливлює витрачання кваліфікованим правником шести годин робочого часу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати, пов`язані з підготовкою заяв про виправлення технічної помилки та про долучення до матеріалів справи додаткових документів з огляду на їх зміст не можна вважати витратами, пов`язаними з розглядом справи та пропорційними витратами, у зв`язку з чим приходить до висновку про необхідність їх виключення зі складу належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень суми витрат на професійну правничу допомогу, визначивши останню у розмірі 12 500,00 грн.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права в частині, що стосується суті спору, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Разом з тим, стягуючи з Управління з питань реклами витрат на професійну правничу допомогу, не врахував зміст та характер документів, які були підготовлені АО Лігал Інновейшн Груп , а тому прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для присудження таких витрат за рахунок Відповідача у повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання щодо розміру належних до присудження витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 травня 2019 року - змінити, визначивши належні до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 24 липня 2019 року.