Рішення

від 24.07.2019 по справі 910/7151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2019Справа № 910/7151/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія

Метал-Мейк

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії

Панютинський вагоноремонтний завод

про стягнення 51.966,49 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

03.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Панютинський вагоноремонтний завод про стягнення 51.966,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № № ПВРЗ (ВМТП-18.647)ю від 20.09.2018, здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 4.287.427,20 грн. Умовами п. 4.2 договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем протягом 10 банківський днів з дати поставки товару, але не раніше реєстрації податкової накладної. Відповідачем взяті на себе зобов`язання в частині своєчасної оплати здійснено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 51.966,49 грн, з яких: 33.700,61 грн пені, 12.642,16 грн інфляційних втрат та 5.623,72 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/7151/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.06.2019 було 06.06.2019 направлено Акціонерному товариству Українська залізниця рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049658366 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська , 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Акціонерне товариство Українська залізниця ухвалу суду від 05.06.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримало 08.06.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049658366.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.06.2019 було 06.06.2019 направлено філії Панютинський вагоноремонтний завод рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049658510 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 64600, Харківська область, м. Лозова, вул . Заводаська, 5 .

Філія Панютинський вагоноремонтний завод ухвалу суду від 05.06.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримала 13.06.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049658510.

04.07.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до поштового відділення зв`язку 26.06.2019), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що за умовами п. 4.2 договору обов`язок по сплаті товару виникає не раніше реєстрації податкової накладної. Позивачем не надано суду доказів реєстрації податкової накладної та повний комплект документів, що вказаний у п. 4.2 договору, на підставі яких відповідач оплачує позивачу кожну партію товару, зокрема податкову накладну та документи якості на поставлений товар. На момент звернення позивача з позовом до суду відповідач повністю сплатив отриманий товар. зазначає, що позивач всупереч п. 4.2 договору не вказав у рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній код товару згідно УКТ ЗЕД. Також вказує на те, що позивачем не було дотримано обов`язкового досудового порядку врегулювання спору чим порушено п. 9.2 договору. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають можливість суду задовольнити позовні вимоги.

23.07.2019 позивачем до суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів реєстрації податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем докази подано з пропущенням строку для їх подачі, проте суд вважає за можливе відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подачі доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Панютинський вагоноремонтний завод (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № ПВРЗ(ВМТП-18.647)ю (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (далі - товар) відповідно до специфікації №с 1 (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 21.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування товару - клин фрикційний.

Згідно з п. 1.3 договору кількість і асортимент товару передбачається у специфікації № 1, яка додається до даного договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 3.4 договору ціна цього договору становить 3.572.856,00 грн.

Згідно з п. 5.1.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (вул. Заводська, 5, смт Панютине, м. Лозова, харківська область, філія ПВРЗ ПАТ Укрзалізниця ) відповідно до Інкотермс 2010. товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2 договору.

Відповідно до п. 5.1.4 договору датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.

Товар за договором може постачатися партіями (п. 5.1.5 договору).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наступним видатковими накладними:

№ 86 від 28.09.2018 на суму 834.000,00 грн,

№ 93 від 11.10.2018 на суму 594.475,20 грн,

№ 99 від 11.10.2018 на суму 333.600,00 грн,

№ 102 від 18.10.2018 на суму 239.524,80 грн,

№ 103 від 19.10.2018 на суму 133.440,00 грн,

№ 7 від 21.01.2019 на суму 380.971,00 грн,

№ 8 від 22.01.2019 на суму 333.600,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що

податкова накладна № 7 від 28.09.2018 на суму 834.000,00 грн за видатковою накладною № 86 від 28.09.2018 зареєстрована в податковій службі 08.10.2018;

податкова накладна № 11 від 11.10.2018 на суму 594.475,20 грн за видатковою накладною № 93 від 11.10.2018 зареєстрована в податковій службі 25.10.2018;

податкова накладна № 12 від 11.10.2018 на суму 333.600,00 грн за видатковою накладною № 99 від 11.10.2018 зареєстрована в податковій службі 25.10.2018;

податкова накладна № 15 від 18.10.2018 на суму 239.524,80 грн за видатковою накладною № 102 від 18.10.2018 зареєстрована в податковій службі 06.11.2018;

податкова накладна № 16 від 19.10.2018 на суму 133.440,00 грн за видатковою накладною № 103 від 19.10.2018 зареєстрована в податковій службі 06.11.2018;

податкова накладна № 7 від 21.01.2019 на суму 380.971,00 грн за видатковою накладною № 7 від 21.01.2019 зареєстрована в податковій службі 31.01.2019;

податкова накладна № 9 від 22.01.2019 на суму 333.600,00 грн за видатковою накладною № 8 від 22.01.2019 зареєстрована в податковій службі 04.02.2019.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладеній, товарно-транспортній накладеній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

З приводу заперечень відповідача, що ним не отримано всі визначені умовами п. 4.2 договору документи слід зазначити наступне

Згідно зі ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач прийняв товар, не відмовився від його приймання та в подальшому не вимагав у позивача надати всі обумовлені договором документи та від договору не відмовився.

З урахуванням п. 4.2 договору відповідач мав сплатити за поставлений товар у такі строки

згідно видаткової накладної № 86 від 28.09.2018 до 23.10.2018 включно (з урахуванням того, що 14 жовтня є святковим днем - День захисника України, який припав на суботу та був перенесений як вихідний день на понеділок згідно зі ст.ст. 67, 73 Кодексу законів про працю України),

згідно видаткової накладної № 93 від 11.10.2018 до 08.11.2018 включно,

згідно видаткової накладної № 99 від 11.10.2018 до 08.11.2018 включно,

згідно видаткової накладної № 102 від 18.10.2018 до 20.11.2018 включно,

згідно видаткової накладної № 103 від 19.10.2018 до 20.11.2018 включно,

згідно видаткової накладної № 7 від 21.01.2019 до 14.02.2018 включно,

згідно видаткової накладної № 8 від 22.01.2019 до 18.02.2018 включно.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем здійснено оплату отриманого товару в наступному порядку

31.10.2018 на суму 834.000,00 грн,

16.11.2018 на суму 594.475,20 грн,

16.11.2018 на суму 333.600,00грн.

05.12.2018 на суму 239.524,80 грн,

05.12.2018 на суму 133.440,00 грн,

03.05.2019 на суму 380.971,00 грн,

16.04.2019 на суму 333.600,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Посилання відповідача на те, що в порушення умов п. 4.2 договору у документах не було вказано код товару згідно УКТ ЗЕД не є слушними оскільки не спростовують отримання відповідачем товару та необхідність його сплати у визначені умовами договору строки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 договору визначено, що покупець за несвоєчасну оплату сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 33.700,61 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 33.700,61 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 12.642,16 грн інфляційних втрат та 5.623,72 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5.623,72 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За результатами здійснення судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 1.904,85 грн (розрахунок знаходиться в матеріалах справи та здійснений з урахуванням приписів ст. 253 Цивільного кодексу України щодо визначення початку перебігу строку та граничного строку нарахування, визначеного позивачем).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.904,85 грн інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Панютинський вагоноремонтний завод (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська виробнича компанія Метал-Мейк (01042, м. Київ, вул. Івана кудрі, 37-А, нежитлове приміщення № 2, код ЄДРПОУ 39939419) 33.700 (тридцять три тисячі сімсот) грн 61 коп. пені, 1.904 (одна тисяча дев`ятсот чотири) грн 84 коп. інфляційних втрат, 5.623 (п`ять тисяч шістсот двадцять три) грн 72 коп. - 3% річних, 1.524 (одна тисяча п`ятсот двадцять чотири) грн 08 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова