Рішення

від 22.07.2019 по справі 910/16801/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 910/16801/18 За позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД"

3) Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації

про розірвання договору, скасування рішень, нових редакцій статуту, скасування державної реєстрації

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_3

від відповідача 1 ОСОБА_6

від відповідача 2 не прибули

від відповідача 3 не прибули

В судовому засіданні 22.07.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору, скасування рішень, нових редакцій статуту, скасування державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено вартість відчуженої йому за договором купівлі-продажу корпоративних прав від 09.08.2016 частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД", в зв`язку з чим позивач просить розірвати договір, в зв`язку з істотним порушенням його умов. Оскільки, договір на думку позивача має бути розірваний, то є підстави для скасування рішення загальних зборів ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" про включення до складу учасників товариства ОСОБА_2 та скасування відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 29.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/16801/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2019.

21.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та вказує, що оскільки, договором не було встановлено в якій формі має відбутись розрахунок за спірним договором, а тому відповідачем в готівковій формі було сплачено усю суму коштів, проте докази оплати у нього відсутні. Спір виник між сторонами з приводу оплати частки в зв`язку з тим, що відповідач не погодився з рішеннями позивача щодо використання ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" у спорі з іншою юридичною особою, оскільки, позивач зверталась з позовними заявами до суду спрямованими на доведення до банкрутства ТОВ "Фастівський завод органічних рідин" та ТОВ "Фастівський завод органічних речовин", з чим був не згоден ОСОБА_2 . Відповідач також вказує, що звертався до позивача з проханням надати її банківські реквізити для можливості перерахувати в безготівковій формі вартість частки вдруге, однак, відповідні реквізити йому не були надані, що унеможливлює перерахунок коштів і свідчить про прострочення кредитора. Щодо скасування рішення загальних зборів, то відповідач зазначає, що рішення було прийнято згідно чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування, крім того, відповідач зазначив про пропуск строку позовної давності на оскарження рішень загальних зборів.

Заявою від 21.01.2019 усунено недоліки, в якій зазначено, що при подачі позовної заяви було допущено описку та вказано ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" та Відділ з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Оболонської районної державної адміністрації у м. Києві третіми особами, в той час як позивач вважає їх співвідповідачами про що зазначили в заяві про усунення недоліків, а тому в підготовчому засіданні представник позивача подала заяву про залучення вищевказаних осіб до участі у справі у якості співвідповідачів, оскільки вимоги в позовній заяві заявлено до них в тому числі.

При вирішенні вищевказаного клопотання представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання.

Ухвалою суду від 21.02.2019 відкладено підготовче засідання на 04.04.2019 та залучено до участі у справі співвідповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД" та Відділ з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Оболонської районної державної адміністрації у м. Києві.

26.02.2019 від позивача надійшло клопотання про приєднання документів.

11.03.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що норма про скорочений строк позовної давності з приводу оскарження рішень загальних зборів набула чинності після прийняття оскаржуваного рішення, а тому зворотної дії в часі не має. Щодо прострочення кредитора, то договором було визначено термін виконання грошових зобов`язань, який був порушений відповідачем-1, в зв`язку з чим у позивача виникло право відмовитись від договору та звернутись з вимогою про розірвання договору через істотне порушення умов договору. Щодо корпоративного конфлікту, то вказані обставини не входять в предмет доказування у даній справі. Щодо відновлення порушеного права шляхом скасування рішення загальних зборів та нової редакції статуту, то, оскільки відповідач-1 володіє 60% часки у статутному капіталі товариства, позивач не має можливості без його участі провести загальні збори щодо зміни складу учасників. Жодних доказів, які свідчили про виконання умов договору відповідачем-1 не надано.

11.03.2019 від відповідача 2 надійшла заява з зазначенням адреси для листування.

27.03.2019 від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив з додатками. Відповідач-1 вказав, що з позовної заяви дізнався про банківські реквізити позивача і перерахував на її рахунок вартість частки у розмірі 6000,00 грн, а тому його обов`язок по сплаті коштів належним чином виконаний. Відповідач-1 також зазначає про неналежність способу захисту щодо скасування рішення загальних зборів та статуту товариства у новій редакції. Відповідач-1 наполягає на застосуванні строк позовної давності щодо вимоги про скасування рішення загальних зборів товариства.

04.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (уточнена) з додатками. Позивач вказує, що оскільки, вона втратила інтерес до договору в зв`язку з простроченням відповідача-1, то обставини щодо оплати вартості його частки у 2019 замість оплати її у 2016 році не свідчить про належне виконання грошових зобов`язань, а тому вона користується правом на відмову від договору. Вимога про скасування рішення загальних зборів товариства та скасування нової редакції статуту є належним способом захисту, оскільки, іншим способом захисти права позивача не вбачається можливим.

Ухвалою суду від 04.04.2019 замінено відповідача 3 - Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної державної адміністрації в місті Києві належним відповідачем - Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією у м. Києві в особі Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (Код ЄДРПОУ 37371727, 04205, м. Київ, вул. Тимошенка, 16) та відкладено підготовче засідання на 18.04.2019.

В судовому засіданні 18.04.2019 позивачем подано клопотання про встановлення додаткового строку на подання доказів про повернення отриманої від відповідача-1 суми у розмірі 6000,00 грн, сплаченої у 2019 році.

Протокольною ухвалою судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача, в зв`язку з його необґрунтованістю.

18.04.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.05.2019.

Через канцелярію суду 13.05.2019 від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в яких він вказує, що з`ясування обставин, щодо часу, з якого позивач втратив інтерес до зобов`язання є істотною обставиною, що підлягає з`ясуванню для правильного вирішення спору і що позивачем не доведено, що інтерес був дійсно втрачений. Відповідач-1 вкотре наполягає на пропуску строку позовної давності.

Позивачем через канцелярію суду 13.05.2019 подано докази повернення відповідачу сплачених ним у 2019 році коштів у розмірі 6000,00 грн.

13.05.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.05.2019.

22.05.2019 від позивача надійшли письмові пояснення з додатками.

Ухвалою суду від 23.05.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 27.06.2019.

В судовому засіданні 27.06.2019 оголошено перерву до 11.07.2019.

Через канцелярію суду 10.07.2019 від відповідача-1 надійшли письмові пояснення з доказами відчуження частки у статному капіталі товариства третій особі за договором дарування. У вказаних письмових поясненнях відповідач посилався на дії кримінального характеру по відношенню до підприємств та їх учасників, які були внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (погроза фізичною розправою, замах на підпал автомобіля, підрив трансформаторної підстанції заводу, постріли, закладення вибухівки).

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже третя особа без самостійних вимог може бути залучена лише на стадії підготовчого провадження, а на стадії розгляду по суті ГПК України не передбачено повноважень для суду залучати третіх осіб. Крім того, ГПК України не передбачено можливість і процедуру переходу (повернення) зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження.

Суд відзначає, що зміна учасників ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" відбулась на стадії розгляду справи по суті, в зв`язку з чим суд був позбавлений процесуальної можливості залучити нового набувача частки у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні 11.07.2019 оголошено перерву до 22.07.2019.

22.07.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо відчуження частки. До пояснень долучені додаткові документи.

В судове засідання 22.07.2019 представники відповідачів-2,3 не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зі змісту ст. 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 22.07.2019 позивачем не обґрунтовано причин пропуску подання доказів, в зв`язку з чим суд протокольною ухвалою подані з пропуском строку докази долучив до матеріалів справи, проте не прийняв їх до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2019 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та інших заявах по суті спору.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД" від 30.05.2016, оформленого протоколом № 1 створено ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" з статутним капіталом 10000,00 грн та єдиним учасником - ОСОБА_1 , затверджено Статут товариства .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД", ідентифікаційний код 40522715, зареєстровано виконавчим комітетом Броварської місткої ради Київської області 31.05.2016. На момент створення Товариства єдиним його учасником була позивач - ОСОБА_1 .

09.08.2016 між Фізичною особою громадянкою України ОСОБА_1 (продавець) та Фізичною особою, громадянином України ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД". Продавець зобов`язується передати у власність покупця належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" у розмірі 6000,00 грн, що становить 60% статутного капіталу товариства та дорівнює 60% від загальної кількості голосів учасників товариства та всі свої права та обов`язки як учасника товариства - право власності на частку, права на управління, право на отримання прибутку та інші права, пов`язані із статусом продавця як учасника товариства, а покупець зобов`язується прийняти та сплати їх вартість, яка становить 6000,00 грн, на умовах встановлених сторонами у даному договорі. Статутний капітал товариства на момент укладення цього договору сформований повністю та становить 10000,00 грн. Продавець є зареєстрованим власником частки в розмірі 100% статутного капіталу товариства, що складає 10000,00 грн (предмет договору, п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1, 2.2 договору розрахунки за даним договором проводяться протягом 60 робочих днів з дати підписання цього договору. Право власності на корпоративні права переходить до покупця з дати підписання даного договору.

Пунктом 3.2.2 договору покупець зобов`язується у встановлений п. 2.1 договору та додатковими угодами строк повністю сплатити вартість придбаної частки у товаристві.

Згідно п. 6.1 договору покупець стає по відношенню до товариства його новим учасником з моменту державної реєстрації змін до статуту. Зміна учасника товариства підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1 договору).

09.08.2016 відбулись Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД", на яких був присутній учасник, який загалом володіє 100% голосів - ОСОБА_1 , а також запрошений громадянин України ОСОБА_2 .

На вказаних Загальних зборах прийнято такі рішення, що оформлені протоколом №2 від 09.08.2016:

1.Включити до складу товариства ОСОБА_2

2.Статутний капітал товариства у розмірі 6000,00 належного ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу передати на користь ОСОБА_2

3.Частки у статутному капіталі товариства розподілити наступним чином: частка ОСОБА_2 становить 6000,00 грн, що складає 60% статутного капіталу; частка ОСОБА_1 становить 4000,00 грн, що складає 40% статутного капіталу.

4.Затвердити та підписати нову редакцію Статуту ТОВ "Укрхімгруп ЛТД".

6.Доручити ОСОБА_1 провести відповідні зміни у відповідних органах державної влади з правом передоручення.

На підставі вказаного рішення загальних зборів державним реєстратором Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 11.08.2016 була проведена реєстрація змін у складі учасників Товариства, реєстраційна дія № 13531050001008044.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умов Договору до цього часу відповідачем не вчинено дії по оплаті вартості частки у статутному капіталі Товариства, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання даного Договору, і як наслідок - скасування рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Укрхімгруп ЛТД", оформленого протоколом № 2 від 09.08.2016 та скасування нової редакції статуту товариства; скасування реєстраційного запису внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" про включення до складу учасників ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, за умовами п. 2.1 Договору відповідач-1 зобов`язаний був здійснити оплату вартості придбаної частини частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" протягом 60 робочих днів з дати підписання договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже відповідач-1 зобов`язаний був сплатити вартість придбаної ним частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" до 03.11.2016 включно і є таким, що прострочив виконання своїх грошових зобов`язань з 04.11.2016.

Відповідно до ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідач вказує, що оскільки, договором не передбачено форму розрахунку, то ним особисто позивачу було передано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн у встановлені договором строки.

Відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Відповідач належних та допустимих доказів того, що він в готівковій формі сплатив вартість придбаної ним частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" не надав.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що він намагався дізнатись банківські реквізити позивача для перерахування їй відповідних коштів за договором.

До матеріалів справи долучено лист від 28.08.2018 адресований відповідачем-1 позивачу про те, що він просить повідомити йому банківські реквізити для перерахування коштів за договором купівлі-продажу від 09.08.2016. У разі не надання реквізитів, ОСОБА_2 повідомляв, що буде розцінювати бездіяльність ОСОБА_1 , як прострочення кредитора. Також у листі він зазначає, що позивач відмовся надати розписку про виконання відповідачем-1 договірних грошових зобов`язань. До матеріалів справи долучено докази направлення вказаного листа датовані 29.08.2018.

Отже суду не надано належних та допустимих доказів того, що у визначені договором від 09.08.2016 строки, відповідач-1 виконав свої договірні грошові зобов`язання чи принаймні намагався їх виконати своєчасно.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть бути майнові права.

За ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент укладення договору редакції) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент укладення договору редакції) та статті 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Стаття 53 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент укладення договору редакції) визначає перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. розірвання договору.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем-1, ним не було виконано свого обов`язку за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства щодо здійснення оплати вартості придбаної частки у встановлені п.2.1 Договору строки - до 03.11.2016 (включно).

З аналізу норм ст.ст. 638, 655-657, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов`язок з оплати товару є основним обов`язком покупця. Отже, порушення покупцем обов`язку щодо оплати фактично переданої частки є істотним порушенням договору.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 923/682/16, постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/4892/17, від 04.12.2018 у справі №911/3494/16.

За приписами статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Відповідно статті 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Виходячи зі змісту умов договору, а саме пункту 2.1 договору, згідно з яким оплата вартості проводиться протягом 60 робочих днів суд вважає, що такий договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу в кредит з відстроченням платежу, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 694 ЦК України, а не частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем-1 (як покупцем) не виконано обов`язку щодо оплати фактично переданої йому частини частки у статутному капіталі Товариства, у визначені договором строки, що свідчить про допущення відповідачем-1 істотного порушення Договору, вимоги позивача про розірвання Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД" від 09.08.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача-1 на прострочення кредитора, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Оскільки, відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що він своєчасно оплатив вартість придбаного ним майна чи вчиняв дії спрямовані на виконання договору в межах строків належного виконання, суд не вбачає обставин, які б свідчили, про прострочення кредитора, оскільки, саме боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, а дії спрямовані на сплату коштів почав вчиняти майже через 2 роки після спливу строку належного виконання. З вказаного вбачається, що саме боржник прострочив виконання зобов`язання і має нести відповідальність, передбачену законом, зокрема і пов`язану з відмовою позивача від договору, в зв`язку з втратою інтересу.

Обставини щодо сплати у 2019 році вартості частки відповідачем-2 не впливають на ту обставину, що зобов`язання було виконано несвоєчасно і наслідком прострочення боржника стала втрата інтересу позивача і відповідно відмова від договору, а тому вимоги позивача є обґрунтованими щодо розірвання договору і не спростованими відповідачем-1.

Щодо вимог позивача про скасування рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Укрхімгруп ЛТД", оформленого протоколом № 2 від 09.08.2016, суд відзначає таке.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як вбачається із змісту рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" оформленого протоколом № 2 від 09.08.2016, прийнятого за наслідком укладення Договору, ним було вирішено питання про відчуження частки у статутному капіталі товариства, вступ нового учасника та прийняття Статуту товариства в новій редакції.

Натомість, у встановлені договором строки відповідач-1, в порушення умов Договору, не сплатив позивачу належну частку в статутному капіталі TOB "Укрхімгруп ЛТД".

Відтак, позивач позбавлений того, на що він розраховував при проведенні домовленостей щодо передачі корпоративних прав, а саме: отримання грошових коштів за передачу частки в статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД".

Разом з тим, на підставі оскаржуваного рішенням вже внесені зміни до статуту та проведена їх державна реєстрація.

Отже, відновлення права корпоративного учасника ТОВ та його корпоративних прав можливе через припинення корпоративних прав особи, яка зайняла його місце.

Суд зазначає, що у вирішенні корпоративних спорів, слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Таким чином, єдиним можливим шляхом повернення корпоративних прав позивачам є припинення права власності першого відповідача на частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" та застосування механізму поновлення у цих правах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

Правовий статус учасника товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом останнього як установчим документом.

Згідно з приписами статті 88 та статті 143 ЦК України, статті 4 та статті 51 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент прийняття рішення редакції) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який має містити, зокрема, відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника.

Згідно зі статтею 89 ЦК України, ст.ст. 6, 7 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент прийняття рішення редакції) юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі відноситься, зокрема перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи; 11) заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника у разі внесення до установчих документів змін, які впливають на систему його оподаткування; 12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону.

Оскільки позивач є власником частки у статутному капіталі товариства у розмірі 40%, то він позбавлений можливості одноосібно провести правомочні загальні збори його учасників, оскільки, згідно п. 6.7. Статуту товариства Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш ніж 60% голосів. Згідно п. 6.6 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів Учасників товариства відноситься виключення учасника з товариства та прийняття учасника до товариства. З питання щодо виключення учасника з товариства рішення приймається, якщо за нього проголосують учасники, які в сукупності володіють більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. Також позивач не вправі спонукати відповідачів провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників. Неможливо в даному випадку провести реєстрацію змін до статуту на підставі інших правочинів, оскільки для їх вчинення вимагається волевиявлення обох сторін.

Натомість вміщений у статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним; на вимогу позивача, суд може застосувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Такий спосіб захисту як скасування акта (що має правовим наслідком припинення його дії/чинності з моменту набрання чинності рішенням як суду, так і іншого компетентного органу (в т. ч., наприклад, зборів учасників господарського товариства чи органу управління товариством)) аж ніяк не протирічить чинному законодавству, не обмежений у використанні різними юрисдикціями та може бути реалізований як у судовому, так і в позасудовому порядку.

В результаті системного аналізу положень ЦК України та спеціального Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону. (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно з ч.10 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Отже, як вбачається з приписів вищезазначеного закону: чинним законодавством передбачений правовий механізм визнання недійсними (скасування) рішень засновників (учасників) юридичної особи та скасування реєстраційних дій (записів).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 09.08.2016 року та рішення Загальних зборів учасників ториста, оформлене протоколом № 2 від 09.08.2016 є взаємопов`язаними та направленими на перехід частини частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" від учасника, що її відчужив, до покупця, що придбав частку у розмірі 60% статутного капіталу та включення останнього до складу учасників товариства.

Розірвання договору купівлі-продажу тягне за собою відповідні зміни у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД", а відтак рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укрхімгруп ЛТД", оформлене протоколом № 2 від 09.08.2016, підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені законодавцем права покупця вимагати оплати товару чи права покупця вимагати повернення неоплаченого товару у спірних відносинах, обрання позивачем права вимоги від відповідачів повернення неоплачених за спірними договором корпоративних прав повністю узгоджується із наведеними нормами ЦК України.

Крім того, суд зауважує, що оскільки, перехід права власності на частку відповідача-1 відбувся на стадії розгляду даної справи по суті, позивач був позбавлений можливості визначити іншій предмет позову та суб`єктний склад відповідачів та актуалізувати свої позовні вимоги саме до нового власника.

Отже, суд дійшов висновку, що після розірвання договору купівлі-продажу від 09.08.2016 року, є підстави для захисту порушеного права ОСОБА_1 у заявлений спосіб шляхом скасування рішення загальних зборів ТОВ "Укрхімгруп ЛТД", оформленого протоколом № 2 від 09.08.2016 у повному обсязі.

Слід зазначити, щодо зазначених вище висновків дійшов також Вищий господарський суд України в справі № 923/635/16.

Відповідно до п. 6.6 Статуту товариства загальні збори учасників товариства можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників відносяться внесення змін та доповнень до статутних документів товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Оскільки, суд вбачає підстави для скасування рішення Загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 2 від 09.08.2016, яким вирішено затвердити та підписати нову редакцію статуту, то вимога про скасування нової редакції статуту є похідною і такою, що підлягає задоволенню.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача-1, що позивачем обрано не належний спосіб захисту.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності до вимоги про скасування рішення загальних зборів.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу); 8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Оскільки, позивач звернувся з вимогою про скасування рішення загальних зборів, то до вказаної позовної вимоги застосовується загальна (трирічна) позовна давність і її строк не був пропущений позивачем, оскільки, рішення датовано 09.08.2016, а з позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 12.12.2018.

Суд звертає увагу, що на стадії розгляду справи по суті частка у статутному капіталі товариства у розмірі 60 % була на підставі договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД" від 13.06.2019 відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , що підтверджується долученим до матеріалів справи договором, актом приймання-передачі та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З огляду на вищезазначену обставину, належним способом захисту для позивача по відношенню до відповідача 1 є саме розірвання договору, скасування рішення загальних зборів та нової редакції статуту і скасування реєстраційного запису, оскільки, позивач не може витребувати належне йому майно у ОСОБА_2 , в зв`язку з його безоплатною передачею третій особі.

Оскільки дарування частки відбулось під час розгляду даної справи по суті, суд не мав процесуальної можливості залучити нового власника у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Крім того, позивач просить скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про включення до складу учасників товариства ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Суд відзначає, що оскільки запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укрхімгруп ЛТД", яке скасовано даним рішенням і в зв`язку з відчуженням частки у статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу від 09.08.2016, який даним рішенням розірваний, існують підстави для скасування відповідного запису про належність частки у статутному капіталі ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" ОСОБА_2 , оскільки, підстава на якій він був внесений відпала. В зв`язку з вищезазначеним позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Право на ефективний судовий захист закріплено у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Bellet v. France (Белле проти Франції). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (рішення Європейського суду з прав людини у справах Bellet v. France (Белле проти Франції); Nunes Dias v. Portugal (Нун`єш Діаш проти Португалії). Правила, які регламентують етапи і терміни подачі заяви на судовий розгляд спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і відповідність нормам, а саме, принципу правової визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Canete de Goni v. Spain (Кан`єте де Гоньі проти Іспанії). Враховуючи вищезазначене, правила, що стосуються предмета спору чи застосування цих правил, не повинні перешкоджати сторонам у отриманні доступного судового захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справах Miragail Escolano v. Spain (Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії); Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic (Звольський та Звольстка проти Чехії).

Європейський суд з прав людини у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права . Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже судом дотримано принцип, передбачений ст. 13 Конвенції, та використано ефективний спосіб захист, покликаний на реальний та ефективний захист порушеного права власності позивача.

Щодо заперечень відповідача-1 з приводу дій кримінального характеру, то до суду не було надано належних та допустимих доказів в підтвердження вказаних обставин, крім того, вказане не впливає на предмет розгляду у даній справі. Також суд відзначає, що доводи відповідача-1 з приводу не погодження з діями позивачки щодо використання ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" щодо звернення в суди з позовами спрямованими на доведення до банкрутства ТОВ "Фастівський завод органічних рідин", ТОВ "Фастівський завод органічних речовин", суд відзначає, що кожному гарантовано право на захист своїх порушених прав та інтересів шляхом звернення до суду, а відповідачем-1 не надано доказів безпідставності звернення з відповідними позовами та взагалі доказів вчинення почивачем відповідних дій. Крім того, вказані обставини не впливають на суть даного спору та не входять до предмету доказування.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд також відзначає, що фактично позовні вимоги про скасування рішення загальних зборів та нової редакції Статуту товариства заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД", а вимога про скасування реєстраційного запису заявлена до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, а не до ОСОБА_5 . Проте відповідач-2 та відповідач-3 не скористались своїм правом на подання відзиву, про наслідки його не подання були повідомлені судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Отже, оскільки вони не подали своїх заперечень у заявах по суті справи, вбачається, що відповідач-2 та відповідач-3 не заперечували проти позовних вимог, заявлених до них.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 у даній справі, в зв`язку з тим, що спір виник в зв`язку з його неправомірними діями.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір купівлі-продажу корпоративних прав (60% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД") від 09.08.2016 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

3.Скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД" про включення до складу учасників товариства ОСОБА_2 , оформлене протоколом № 2 від 09.08.2016 та нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД", затверджену протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Укрхімгруп ЛТД" № 2 від 09.08.2016.

4.Скасувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про включення до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімгруп ЛТД" ОСОБА_2 із часткою у статутному капіталі у розмірі 6000,00 грн.

5.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) грн 00 коп.

6.Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.07.2019

Суддя І.В.Усатенко