Рішення

від 23.07.2019 по справі 922/1640/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1640/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 24, кв. 28) до Фермерського господарства "Геніївське" (63433, Харківська обл., с. Геніївка, вул. Вільховатка, буд. 28) про без виклику сторін стягнення 404779,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" до Фермерського господарства "Геніївське" про стягнення 404779,20 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором поставки № У2802Г від 28.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати товару, з урахуванням чого, до стягнення заявлено: сума основного боргу у розмірі 312050,00 грн., 3 % річних у розмірі 18906,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 73823,20 грн. Попередній розрахунок судових витрат складається зі суми сплаченого судового збору за подання даного позову до господарського суду у розмірі 6071,69 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 21.06.2019 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) направлена на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена інформацією з ЄДРПОУ. За даними офіційного веб-сайту Укрпошти, відправлення вручено відповідачу особисто 25.06.2019 року (т.с. І а.с. 60).

Натомість будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2019 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/1640/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

28.02.2017 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (постачальник) та відповідачем - Фермерським господарством "Геніївське" (покупець) було укладено Договір поставки (далі - Договір) (т.с. І а.с. 12-18), відповідно до умов п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві мінеральні добрива (товар), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 1.2. вищевказаного Договору, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, ії часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, марками, визначаються за згодою сторін у специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 7.2 Договору, покупець повинен здійснити оплату товару протягом 3 днів з моменту підписання специфікації, якщо інші строки оплати не передбачені специфікацією до Договору та (або) рахунком-фактурою постачальника на відповідну партію товару.

Відповідно до укладеної між сторонами Специфікації № СП-1-У2802Г від 28.02.2017, строк оплати за першу партію товару до 03.03.2017 (т.с. І а.с. 19-20).

Згідно з умовами Специфікації № СП-2-У2802Г від 28.02.2017, строк оплати за першу партію товару до 01.09.2017 (т.с. І а.с. 21-22).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору постачальник (позивач) передав, а покупець (відповідач) прийняв товар за видатковими накладними: № 176 від 03.03.2017 на суму 66300,00 грн.; № 175 від 03.03.2017 на суму 66500,00 грн.; № 183 від 03.03.2017 на суму 90000,00 грн.; №182 від 03.03.2017 на суму 153000,00 грн.; № 185 від 06.03.2017 на суму 90000,00 грн. та № 231 від 16.03.2017 на суму 165750,00 грн. (т.с. І а.с. 23 - 34). Товар отримано відповідачем по кількості та якості без будь-яких зауважень та заперечень, про що свідчать підписи уповноваженого представника покупця (відповідача) та відтиск печатки фермерського господарства на вищевказаних видаткових накладних.

Таким чином, постачальником здійснено постачання товару на загальну суму 631550,00 грн.

Проте відповідач, у порушення умов 7.2 Договору повну та своєчасну оплату товару у визначені Договором строки не здійснив, а саме, часткова оплата здійснена відповідачем 01.03.2017 на суму 219500 грн., 23.10.2017 на суму 66300 грн. та 23.10.2017 на суму 33700 грн., всього оплата здійснена відповідачем на загальну суму 319500,00 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії банківської виписки по рахунку позивача (т.с. І а.с. 35-36).

З урахуванням вищезазначеного, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка склала 312050,00 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, 10.04.2019 року позивачем було надіслано на адресу відповідача Лист-вимогу про сплату заборгованості в добровільному порядку (т.с. І 39-41).

Однак відповідач відповіді на вищевказаний Лист-вимогу не надав та борг позивачу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару за Договором.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу за Договором, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 312050,00 грн. заборгованості за Договором належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані 3 % річних у розмірі 18906,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 73823,20 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних та інфляційних втрат (т.с. І а.с. 42-45), дійшов до висновку, що надані позивачем нарахування здійснені арифметично невірно, у зв`язку із чим, задоволенню підлягають 3 % річних у розмірі 18884,92 грн., в задоволенні 3 % річних у розмірі 21,08 грн. суд відмовляє у зв`язку із невірним нарахуванням. Також, задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 73041,35 грн., в задоволенні 781,85 грн. інфляційних суд відмовляє у зв`язку із невірним нарахуванням.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" підлягають частковому задоволенню.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки господарського суду щодо часткового задоволення позову, судовий збір у даному разі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Геніївське" (63433, Харківська обл., с. Геніївка, вул. Вільховатка, буд. 28, код ЄДРПОУ: 34707897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агро" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 24, кв. 28, код ЄДРПОУ: 31642413) - суму основного боргу у розмірі 312050,00 грн.; 3 % річних у розмірі 18884,92 грн.; інфляційних втрат у розмірі 73041,35 грн. та 6059,63 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "24" липня 2019 р.

Суддя Є.М. Жиляєв