Рішення

від 21.07.2019 по справі 916/787/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/787/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

За участю представників:

Від позивача: Максименко Ю.Ф. - директор ;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вул. Героїв Дніпра, 5, к. 45, Київ 209, 04209) до відповідача: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 43772,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить господарський суд: про стягнення 43772,88 грн., з яких 38951,29грн.- сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), 1914,87 грн. - сума трьох процентів річних; 2906,72 грн. - сума пені. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1762грн. судового збору. .

Ухвалою суду від 27.04.2018року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

12.06.2018року позивач надав заяву відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за грошовими зобов`язаннями, які виникли з умов Договору № 215 від 17.05.2006 р. та безпосередньо з актів цивільного законодавства на загальну суму 38451,19 грн., з яких: 34464,16 грн. - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат); 1593,60 грн. - сума трьох процентів річних; 2393,43 грн. - сума пені та 1762грн. судового збору.

20 червня 2018р. до господарського суду Одеської області від Військова частина НОМЕР_1 надійшло клопотання в порядку п.4 ст. 250 ГПК України, згідно з якого відповідач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження у зв`язку із категорією та складністю справи, великим обсягом та складним характером доказів.

Розглянувши матеріали справи та подане відповідачем клопотання, враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, а також, в зв`язку з тим фактом, що у процесі розгляду справи неможливо з`ясувати період та суму заборгованості та необхідністю призначення експертизи , що є необхідним винесення законного рішення по справі, господарський суд дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2018року підготовче засідання призначене на "09" липня 2018р. о 10:45 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2018року призначено у справі №916/787/18 судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

19.11.2018року до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про доповнення питання судової економічної експертизи.

13.12.2018 року судом на адресу експертної установи направлено запит про направлення справи до суду для розгляду заяви позивача.

02.01.2019 року до суду від експертної установи надійшла справа.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2019 року поновлено провадження у справі №916/787/18 та призначено розгляд заяви позивача про доповнення питання судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 21.01.2019р. відкладено підготовче засідання для розгляду заяви на 06.02.2019р.

Ухвалою суду від 06.02.2019р. в задоволені заяви Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" про доповнення питання поставленого на вирішення експерту (вх. 23922/18 від 19.11.2018р.) по справі №916/787/18 відмовлено. Направлено матеріали справи №916/787/18 до експертної установи - Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертного дослідження. Провадження у справі 916/787/18 зупинено.

15.04.2019р. до суду надійшов висновок експерта №18-2854/2855 судової економічної експертизи.

Ухвалою суду від 10.05.2019р. провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

Від позивача надійшла заява відповідно якої позивач надав письмові пояснення щодо висновку експерта.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження до 24.06.2019р. та призначено справу до розгляду в підготовче засіданні на 05.06.2019 р. о 17:00

Ухвалою суду від 19.06.2019року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на "24" червня 2019 р. о 12:00.

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви від 12.06.2018р. підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 22.07.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

17.05.2006р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, відповідач) та Малим приватним підприємством „Фірма „Альфа-М (виконавець, позивач) було укладено договір №215 на виконання технічного обслуговування кінцевих станцій К-60П в/ч НОМЕР_1 , за умовами якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати технічне обслуговування кінцевих станцій К-60П ВЗ 249 ЗС України (згідно коду 32.20.92.000 класифікатора ДК 016-97 на суму 21 041,16 грн.). Сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом 3/215 на 2006 рік становить 21041,16 грн. Внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору до винної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день з дня отримання бюджетних коштів. Цей договір діє з моменту його підписання і до повного виконання зобов`язань за цим договором з можливістю подальшої пролонгації (п.п.1.1., 3.1., 4.4., 6.1. договору).

В підтвердження виконання умов договору від 17.05.2006р. №215 сторонами підписано акт виконаного технічного обслуговування №9/6 від 30.06.2006р. на суму 21 041,16 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 за позовом Малого приватного підприємства „Фірми „Альфа-М до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 39726,90 грн. позов задоволено, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М 39726,90грн. заборгованості, 397,27 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. А рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.12. у справі №5017/3020/2012 стягнуто із Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 62 коп. індексу інфляції, 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 27 коп. три проценти річних, 782 (сімсот вісімдесят два) грн. 25 коп. судових витрат на відрядження працівника, 741 (сімсот сорок одна) грн. 71 коп. судового збору. В решті заявлених позивачем позовних вимог відмовлено.

Із рішення суду від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 вбачається, що сума 39 726,90грн., яку стягнуто з відповідача складається із: 34949,37 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 1872,12 грн. три проценти річних, 2905,41 грн. пені за період з 01.05.2008р. по 24.06.2009р. А із рішення суду від 10.12.2012р. у справі №5017/3020/2012 вбачається, що індекс інфляції в зв`язку із не сплатою боргу стягнуто із відповідача на користь позивача до 31.03.12., а 3% річних до 30.09.12.

В зв`язку зі збільшенням періоду прострочення виконання грошових зобов`язань позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням суду від 06.05.2015р. по справі № 916/1069/15-г позовні вимоги задоволені частково.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. рішення господарського суду Одеської області від 06.05.2015р. по справі №916/1069/15-г частково скасувано, викладено резолютивну частину у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М (04053, м. Київ, вул. Артема, 59-А, кв. 37 та 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 5, кімната 45, код ЄДРПОУ 30726900): 1574,64грн. у якості 3% річних; 20820,65 грн. інфляційних втрат та 1613,61 грн. витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Отже у справі №34/6-09-2322 та від 10.12.12., у справі №5017/3020/2012, у справі №916/1069/15-г судом встановлено невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань із оплати виконаних позивачем робіт по договору №215 від 17.05.2006р., що є порушенням не тільки умов договору, але й норм ЦК України та ГК України.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, які виникли з договору від 17.05.2006р. №215 та з вищевказаних рішень позивач звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, при встановленні фактів наявності порушення зобов`язання, яке тривало на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі, що полягало у непогашенні Військовою частиною НОМЕР_1 основного зобов`язання, судові рішення у справі №34/6-09-2322 та від 10.12.12., у справі №5017/3020/2012, у справі №916/1069/15-г мають преюдиціальне значення.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов`язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з положень зазначеної статті наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Таку позицію викладено Верховним судом України у постанові від 04.07.2011р. по справі №13/210/10.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв`язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Згідно абз.5, 6 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011р. по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011р. по справі № 11/109.

Положення статті 625 ЦК України, лист ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права визначають розрахунок індексу інфляції саме від суми основного боргу, а не суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції, у зв`язку з чим позивачем зроблено вірний розрахунок інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних витрат суд погоджується та вказує, що сума інфляційних втрат, нарахованих за період з 08.07.2006 р. до 31.03.2018 р. включно, усього: 52434,57 + 20993,72 = 73428,29 грн., де

52434,57 грн. сума інфляційних втрат, нарахованих за період з 08.07.2006 р. до 17.06.2015 р.;

20993,72 грн. сума інфляційних втрат, нарахованих за період з 18.06.2015 р. до 31.03.2018 р..

Сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню за цим позовом, становить:

73428,29 - 13908,21 - 4235,27 - 20820,65 = 34464,16 грн., де:

13908,21 грн. сума інфляційних втрат, яка вже стягнута Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р. по справі № 34/76-09-2322;

4235,27 грн. сума інфляційних втрат, яка вже стягнута Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. по справі № 5017/3020/2012;

20820,65 грн. сума інфляційних втрат, яка вже стягнута Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. по справі № 916/1069/15-г.

Отже загальна сума інфляційних збитків складає 34464,16 грн., у зв`язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних збитків в розмірі 34464,16грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних суд погоджується та вказує, що сума, нарахованих за період з 08.07.20106 р. до 31.03.2018 р. включно усього: 5649,98 + 1449,65 = 7099,63 грн., де:

5649,98 грн. сума трьох процентів річних, нарахованих за період з 08.07.2006 р. до 17.06.2015 р. включно (графа 7 розрахунку 1.2 дод. 1);

1449,65 грн. сума трьох процентів річних, нарахованих за період з 17.06.2015 р. до 31.03.2018 р. включно (графа 7 розрахунку 2.2 дод. 2).

Сума трьох процентів річних, яка підлягає стягненню за цим позовом, становить:

7099,63 1872,12 - 2059,27 - 1574,64 = 1593,60 грн., де

1872,12 грн. сума трьох процентів річних, яка вже стягнута Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р. по справі № 34/76-09-2322;

2059,27 грн. сума трьох процентів річних, яка вже стягнута Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. по справі № 5017/3020/2012;

1574,64 грн. сума трьох процентів річних, яка вже стягнута Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. по справі № 916/1069/15-г.

Отже загальна сума 3% річних складає 1593,60 грн., у зв`язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 1593,60 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено правильність розрахунку пені виконаного Позивачем нарахованої за період з 19.04.2017 р. до 18.04.2018 р. включно згідно умов п. 4.4 Договору № 215 від 17.05.2006 р., та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 2393,43 грн..

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Щодо посилань відповідача у відзиві, що в підтвердження виконання умов Договору від 17.05.2006р. № 215 сторонами підписано акт виконаного технічного обслуговування № 9/6 від 30.06.2006 р. на суму 21041,16 грн..Зобов`язання військової частини НОМЕР_1 з оплати виконаного технічного обслуговування було виконано 17 червня 2015 року, тобто погашено заборгованість у сумі 40039 грн. 40 коп., з яких сума основного боргу складає 39726 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 312 грн. 50 коп. на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 29 вересня 2014 року у справі № 34/76-09-2322, що підтверджується платіжним дорученням № 224 від 17 червня 2015 року. Саме 17 червня 2015 року є датою припинення зобов`язання між сторонами Договору".

Суд зазначає, що це твердження є помилковим, адже тільки за Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2009 р. у справі № 34/76-09-2322 було стягнуто борг з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені у сумі 39726 грн. 90 коп.. Крім того, було стягнуто держмито у сумі 397,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн..

Тобто за зазначеним рішенням суду загальна сума зобов`язань в/ч А1283 за Договором № 215 від 17.05.2006 р. ще 12.08.2009 р. вже складала суму 39726,90 + 397,27 + 312,50 = 40436,67 грн., яка більша за суму 40039,40 грн., сплачену в/ч НОМЕР_1 після цього, коли вже були рішення суду у справі № 5017/3020/2012 та рішення суду першої інстанції у справі № 916/1069/15-г.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, часткове погашення Боржником, який сплатив 17.06.2015 р. суму 40039,40 грн. в рахунок погашення зобов`язань за Договором № 215 від 17.05.2006 р. не припинило грошові зобов`язання, які згідно ст. 11 ЦК України виникли з умов цього Договору та безпосередньо з актів цивільного законодавства та з рішень суду.

Щодо посилання відповідача, що згідно акту виконаного технічного обслуговуваня № 9/6 від 30.06.2006 р. з моменту виконання технічного обслуговування кінцевих станцій систем К-60П в/ч А1283 пройшло вже більше ніж 11 років і тому позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені".

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була надіслана по пошті до суду 18.04.2018 р. і саме ця дата є датою подання цього позову.

Відповідач посилаючись на приписи ст. ст. 253, 256 та 258 ЦК України та вірно зазначає, що для позовних вимог щодо передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже перебіг строку позовної давності для пені, нарахованої за 19.04.2017 р., почався з 20.04.2017 р. і закінчувався б 19.04.2018 р., якщо б Позивач не подав би позов. А з урахуванням того, що 18.04.2018 р. була подана позовна заява, зокрема про стягнення пені, нарахованої за 19.04.2017 р., позовна давність перервалася і перебіг позовної давності почався заново згідно ч. та 3 ст. 264 ЦК України.

Що стосується Висновоку № 18-2854/2855 від 29.03.2019 р. експерта судової економічної експертизи по господарській справі № 916/787/18, суд погоджується з запереченнями позивача які викладені у заяві (поясненнях) №21/4 (вх. №8590/19 від 02.05.2019р.) і тому при розгляді справи висновок не враховує.

Висновок експерта № 18-2854/2855 від 29.03.2019 р. ґрунтується на помилковому уявленні про те, що виконання грошового зобов?язання та виконання судових рішень є одним і тим же і тому експерт неправомірно вважає, що черговість погашення грошового зобов?язання, яка визначена ст. 534 ЦК України, визначає черговість погашення саме судових рішень, що є принциповою помилкою тому експертна оцінка розрахунків Позивача, яка ґрунтується на помилковому уявленні експерта, яке грунтується на ототожненні понять ?виконання грошового зобов?язання? та ?виконання судового рішення??, які за своєю правовою природою є різними, суперечить чинному законодавству. І, відповідно, розрахунки, виконані експертом, які ґрунтуються на зазначеному помилковому уявленні, теж є помилковими.

Експерт, керуючись помилковим уявленням про те, що у Договорі № 215 від 17.05.2006 р. не визначено період нарахування пені, не врахував при цьому преюдиційність обставин, встановлених судом у справі № 34/6-09-2322 про правомірність нарахування пені за весь час прострочення з присікальним днем її нарахування днем погашення боргу, але при цьому з урахуванням позовної давності для нарахованої пені, суд у справі № 34/6-09-2322 стягнув її за рік, який передував поданню позову, що свідчить про те, що експерт, надаючи експертну оцінку матеріалам справи, недостатньо їх вивчив.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Військової частини № НОМЕР_1 про стягнення 38451,19 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військова частина НОМЕР_3 (Одеса,Одеська область,65033, код НОМЕР_4 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вул. Артема, 59а, к.37, Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30726900) 34464,16 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят чотири грн. 16 коп.) - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), 1593,60 грн. ( одна тисяча п`ятсот дев`яносто три грн. 60 коп.)- сума трьох процентів річних, 2393,43 грн. (дві тисячі триста тридцять три грн. 43 коп.) - сума пені та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. - судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 23 липня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов