Рішення

від 18.07.2019 по справі 920/571/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2019 Справа № 920/571/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Заєць С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гордієнко Ж.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача - Комунального підприємства Буринь-Теплосервіс ,

про стягнення 2975 грн 75 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Бондаренко Б.М. (довіреність № 11 від 18.07.2019; бере участь в засіданні в режимі відеоконференції),

слухач: ОСОБА_1 .

Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 10.06.2019 звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 2053 грн 54 коп. пені, 146 грн 78 коп. 3 % річних, 775 грн 42 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 21.12.2015 договору постачання природного газу № 3456/16-ТЕ-29 (надалі - Договір). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1921 грн витрат по сплаті судового збору. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було передано природний газ на суму 29284 грн 87 коп., однак відповідач за нього розрахувався з порушенням строків, які передбачені Договором, що є підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 11.06.2018 було відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 01.07.2019 було призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.07.2019.

27.06.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оскільки відповідачем повний розрахунок з позивачем проведений 25.05.2016, а нараховані позивачем пеня, 3 % річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон), що набрав чинності 30.11.2016.

Позивач 18.07.2019 надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. В заяві позивач зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.12.2015 між сторонами було укладено договір постачання природного газу № 3456/16-ТЕ-29. Крім того, до Договору були укладені додаткові угоди №№ 1-3 (а.с.19-31). Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача у 2016 році природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору. Згідно з п. 1.2 Договору газ, що продається за Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Позивач обов`язок по Договору виконав - поставив у січні-березні 2016 року відповідачу природний газ на суму 29284 грн 87 коп. Вищезазначений факт підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами приймання-передачі природного газу (а.с.32-35).

Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Позивач зазначає, що відповідач з ним розрахувався, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, а саме п. 6.1. Позивачем надано розрахунок штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та документи на підтвердження операцій по Договору між сторонами (а.с.15-18).

Оскільки позивач кошти сплатив з порушенням строків, чим порушив умови Договору, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, на підставі п. 8.2 Договору та ст. 625 ЦК України.

Відповідачем разом з відзивом були надані суду платіжні доручення, які підтверджують сплату суми за поставлений газ (а.с.55-56).

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов`язок позивача поставити природний газ, а відповідача прийняти газ та сплатити за нього. Позивачем обов`язок з поставки газу був виконаний, а відповідачем газ був прийнятий. Відповідач зустрічне зобов`язання по оплаті послуг виконав, однак з порушенням строків, які встановлені Договором. Відповідачем повний розрахунок з позивачем проведений 26.05.2016.

В той же час, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Згідно зі статтею 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення , передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).

Вищезазначена правова позиція про застосування зазначених норм права викладена в Постанові Веховоного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, яка відповідно до ст. 236 ГПК України повинна бути врахована при виборі і застосуванні судом першої інстанції норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки заборгованість відповідачем була сплачена позивачу до набрання чинності Законом, а саме 25.05.2016, а ст. 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, яка погашена до 30.11.2016 . Крім того, зазначена стаття Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1921 грн. судового збору (платіжне доручення № 7004708 від 21.05.2019). Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати із сплати судового збору в розмірі 1921 грн покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Буринь-Теплосервіс про стягнення 2975 грн. 75 коп. - відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн покласти на позивача- Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін:

Позивач - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720).

Відповідач - Комунальне підприємство Буринь-Теплосервіс (вул. Набережна, буд. 9, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700, код 33126127).

Повне судове рішення складено 24.07.2019.

Суддя С.В. Заєць