Рішення

від 15.07.2019 по справі 922/961/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/961/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-1777", м. Харків до Фізичної особи - підприємця Овчаренко Володимира Сергійовича, м. Харків про стягнення 429120,00 грн. за участю представників:

позивача - Громов А.В.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс-1777" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Овчаренка Володимира Сергійовича (відповідач) про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 447120,00 грн. у зв`язку з порушенням останнім умов договору № 14/08/18 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.08.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Позивач, через канцелярію суду 23.04.2019 за вх.№ 10198, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 429120,00 грн., оскільки 04.04.2019 відповідачем на підставі платіжного доручення №5 від 04.04.2019 здійснено часткове повернення коштів за договором № 14/08/18 від 14.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг.

23.04.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та розгляд справи з її урахуванням.

Таким чином, згідно позову позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 429120,00 грн.

04.06.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 14.06.2019 о 11:00.

14.06.2019 судом розгляд справи по суті було відкладено на 15.07.2019 о 09:45.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 15.07.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , проте, судова кореспонденція була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду з зазначенням причин повернення.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-1777" (замовник) та ФОП Овчаренко Володимир Сергійович (виконавець) було укладено договір №14/08/18 про надання інформаційно-консультаційних послуг (надалі - договір).

Відповідно до умов цього договору відповідач взяв на себе зобов`язання надати позивачу комплекс інформаційно-консультаційних послуг, спрямованих на набуття прав користування на умовах оренди земельною ділянкою кадастровий № 6325184000:04:003:0001 площею 117,1548 га та земельною ділянкою кадастровий № 6325184000:04:003:0002 площею 149,8769 га.

На виконання пп. 5.2.1. договору №14/08/18 позивач 14 серпня 2018 року сплатив на користь відповідача часткову попередню оплату у сумі 447120,00 грн., що на той момент відповідно до курсу НБУ перевищувало еквівалент 16200,00 доларів США.

Згідно п. 3.2. договору відповідач зобов`язувався не пізніше 15 жовтня 2018 року письмово шляхом вручення відповідного повідомлення керівнику замовника або уповноваженої ним особі повідомити замовника про конкретні дату, місце та час проведення земельних торгів (аукціону) з продажу прав на об`єкт, особу, яка проводитиме такі торги, умови участі у торгах та перелік документів для участі у таких торгах.

Докази надання відповідачем такого повідомлення позивачу в матеріалах справи відсутні.

Крім того, п. 2.4. договору був передбачений строк повного надання виконавцем інформаційно-консультаційних послуг за цим договором - до 31 грудня 2018 року за умови своєчасного здійснення замовником часткової попередньої оплати згідно п. 5.2.1. цього договору.

Згідно пп. 3.2.1. договору несвоєчасне або неналежне надання повідомлення згідно п. 3.2. договору, в тому числі надання повідомлення, яке не містить усіх відомостей, викладених в п. 3.2. договору, надає замовнику право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку згідно п. 10.3. договору, наслідком чого буде дострокове розірвання (припинення) цього договору, та вимагати від виконавця повернення сплачених йому грошових коштів.

Згідно п. 10.3. договору неповне та/або несвоєчасне та/або неналежне виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором та/або додатками до нього надає замовнику право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку, наслідком чого буде дострокове розірвання (припинення) цього договору, та вимагати від виконавця повернення сплачених йому грошових коштів.

У відповідності до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Листом від 16.11.2018 позивач повідомив про свою відмову від договору та, як наслідок, розірвання цього договору. Таке повідомлення було вручене особисто відповідачеві 22.12.2018. Цим же листом відповідачеві було запропоновано повернути грошові кошти у сумі 447120,00 грн., отримані як часткову попередню оплату за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2019 відповідачем на підставі платіжного доручення №5 від 04.04.2019 було здійснено часткове повернення коштів за договором № 14/08/18 від 14.08.2018 про надання інформаційно-консультаційних послуг. Згідно цього платіжного доручення відповідач повернув частину коштів у сумі 18000,00 грн., вказавши таке призначення платежу: часткове повернення коштів у зв`язку з розірванням договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №14/08/18 від 14.08.2018. При цьому, докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 429120,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 429120,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 6436,80 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 120, 123, 129, 165, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Овчаренко Володимира Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні, р/р НОМЕР_4 ХОУ АТ "Ощадбанк" МФО 351823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-1777" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 29, ідентифікаційний код 41753465) грошові кошти у сумі 429120,00 грн. та 6436,80 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс-1777" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 29, ідентифікаційний код 41753465).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Овчаренко Володимир Сергійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні, р/р НОМЕР_4 ХОУ АТ "Ощадбанк" МФО 351823).

Повне рішення складено "24" липня 2019 р.

Суддя А.М. Буракова