Рішення

від 23.07.2019 по справі 603/244/19

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/244/19

Провадження №2/603/213/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"23" липня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю.Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

за участі представника позивача Соболик Л.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Орган опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вирішення питання про передачу дітей органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

Позов обґрунтовано тим, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на первинному обліку у службі у справах дітей Монастириської райдержадміністрації як діти позбавлені батьківського піклування, їхня мати ОСОБА_2 тривалий час не виконувала батьківські обов`язки, не цікавилася дітьми, не утримувала їх, не допомагала матеріально. Відповідно до розпорядження голови Монастириської райдержадміністрації від 22.01.2015 року №18-од малолітніх дітей влаштовано у комунальну установу Тернопільської обласної ради Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини на повне державне утримання. Відповідач не створила належних житлово-побутових умов для повернення дітей додому. З 1.09.2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_7 перебувають на повному державному утриманні у Теребовлянському навчально-реабілітаційному центрі Тернопільської обласної ради. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 22.02.2018 року малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_7 відібрано від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав. Протягом усього періоду перебування дітей з особливими освітніми потребами у дошкільному відділенні Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру (з 1.09.2017 року по даний час) мати ОСОБА_2 не навідувалася до дітей жодного разу, не цікавилася ними, не брала ніякої участі у їх вихованні. На даний час не створені матеріальні та побутові умови для повернення дітей додому. Відповідач проживає разом із співмешканцем ОСОБА_4 , який зловживає алкоголем, не працює, ОСОБА_2 доглядає за матір`ю ОСОБА_5 , 1951 р.н., яка потребує сторонньої допомоги. З відповідачем проводилась робота щодо покращення умов проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей та її ставлення як матері до виконання своїх батьківських обов`язків, але відповідач не реагує і продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків.

На підставі викладеного просять позов задовольнити.

Представник позивача Соболик Л.І. у судовому засіданні позов підтримала з наведених у ньому підстав, просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, відзиву на позов не подала.

У відповідності до вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлені такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 21.01.2015 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно даних Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, сформованого 16.01.2015 року №00014938578, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_6 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 16.01.2015 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно даних Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, сформованого 16.01.2015 року №00014938592, відомості про батька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_6 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Як вбачається зі змісту розпорядження голови Монастириської райдержадміністрації №292-од від 31.07.2017 року, на підставі клопотання комунальної установи Тернопільської обласної ради Тернопільський обласний спеціалізований будинок дитини від 30.05.2017 року №215, продовжено термін перебування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини на повному державному утриманні терміном до 31.08.2017 року, з 1.09.2017 року влаштовано на повне державне утримання у Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр Тернопільської обласної ради шляхом переведення дітей із Тернопільського обласного спеціалізованого будинку дитини.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 22.02.2018 року відібрано від ОСОБА_2 її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав, дітей передано органу опіки та піклування Монастириської райдержадміністрації для подальшого влаштування.

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №132 від 12.04.2018 року малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Зі змісту довідки №37 від 15.03.2019 року вбачається, що з вересня 2017 року в дошкільному відділенні Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру виховуються та проживають діти з особливими освітніми потребами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , за весь період їх перебування в закладі їхня мати ОСОБА_2 жодного разу не провідала і не цікавилась своїми дітьми, не брала ніякої участі у їх вихованні.

Згідно характеристики, виданої 4.03.2019 року виконавчим комітетом Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області на ОСОБА_2 , остання на даний час перебуває у відпустці по догляду за сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також на її утриманні перебуває дочка ОСОБА_7 , 2017 р.н. ОСОБА_2 майже не цікавиться станом здоров`я, вихованням та навчанням дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , які влаштовані у будинок дитини, не створила умов для їх повноцінного розвитку, виховання та лікування. ОСОБА_2 здійснює догляд за своєю матір`ю, яка потребує стороннього допомоги, проживає разом із співмешканцем ОСОБА_4 , який зловживає алкоголем, не працює.

З акту обстеження житлово-побутових умов від 4.03.2019 року, слідує, що за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 не створено умов для повернення ОСОБА_3 та ОСОБА_7 додому, немає умов для проживання чотирьох малолітніх дітей, немає одягу, взуття для синів, умов для виховання, розвитку та проживання дітей з особливими освітніми потребами.

У письмових поясненнях ОСОБА_2 , датованих 19.03.2019 року, відповідач не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Згідно висновку служби у справах дітей Монастириської райдержадміністрації №7 від 8.04.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительку АДРЕСА_1 , доцільно позбавити батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органом опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області винесено висновок №3 від 11.04.2019 року, згідно якого мати дітей ОСОБА_2 тривалий час не цікавиться життям та здоров`ям своїх дітей, самоусунулася від виховання та утримання.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України (заява № 10383/09).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, відзиву на позов не подала, а також нею не представлено суду жодних доказів на спростування доводів, наведених у позові.

Судом встановлено, що після відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав, відповідач не переглянула свого ставлення до виконання нею батьківських обов`язків, а також способу життя, зокрема протягом всього періоду перебування дітей з особливими освітніми потребами у дошкільному відділенні Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру з 1.09.2017 року по даний час жодного разу не провідала дітей, не цікавилася ними, не брала участі у вихованні, а також не доклала зусиль для покращення умов проживання з метою повернення дітей додому.

При цьому, суд враховує письмові пояснення ОСОБА_2 від 19.03.2019 року, згідно яких відповідач не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання про підставність позову. У судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що відповідач не цікавиться життям та здоров`ям дітей, їхнім розвитком і вихованням, не створює сприятливих умов для їхнього повернення додому, тобто свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, що є наслідком її винної поведінки та є підставою для позбавлення батьківських прав, а тому позов підлягає задоволенню.

У силу ч. 2 п. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь держави слід стягнути 768,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 155, 164, 171 СК України, суд,

у х в а л и в:

Позов органу опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування - Монастириській районній державній адміністрації Тернопільської області для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 768,40 грн. судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: орган опіки та піклування - Монастириська районна державна адміністрація Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Тернопільської області, Код ЄДРПОУ 21135307.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 24 липня 2019 року.

Головуючий суддя Ю.Г.Гудкова

Гудкової Ю. Г.

Суддя Ю. Г. Гудкова