Постанова

від 22.07.2019 по справі 916/2706/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2706/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.;

Представники сторін:

Директор ТОВ "Аллюрсім" - Савенко І.М., паспорт серія № КЕ045737, від 06.10.95;

ФОП Дюльгеров О.І. - особисто;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аллюрсім"

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.19

по справі №916/2706/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Дюльгерова Олександра Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аллюрсім"

про зобов`язання вчинити певні дії,-

(суддя першої інстанції: Щавинська Ю.М. дата та місце ухвалення рішення: 24.04.19, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

03.12.2018 Фізична особа-підприємець Дюльгеров Олександр Іванович (далі - ФОП Дюльгеров О.І . ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллюрсім" (далі - ТОВ Аллюрсім ), в якій просив суд встановити на користь позивача безстроковий, оплатний земельний сервітут загальною площею 0,0168 га щодо земельної ділянки загальною площею 0,2818 га, кадастровий номер 5110600000:01:034:0055 , яка, відповідно до даних Державного земельного кадастру, знаходиться у власності ТОВ "Аллюрсім", з визначенням істотних умов земельного сервітуту: 1) земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: кадастровий номер 5110600000:01:034:0055 ; місце розташування: Одеська область, місто Ізмаїл, вулиця Болградська / вулиця Пушкіна, буд.72/41 ; загальна площа 0,2818 га; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель: для експлуатації торгівельно-складського комплексу; власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллюрсім"; форма власності: приватна; 2) земельний сервітут встановлюється на користь Фізичної особи-підприємця Дюльгерова Олександра Івановича, як користувача суміжної земельної ділянки; 3) загальна площа, на яку поширюється земельний сервітут, складає 0,0168 га; 4) вид права земельного сервітуту: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, статті 99 Земельного кодексу України; 5) строк дії земельного сервітуту: безстроковий; 6) плата за користування земельним сервітутом: 100,00 (сто) грн. на місяць. Форма оплати - грошова, на підставі рахунку ТОВ "Аллюрсім". Плата за користування земельним сервітутом вноситься Сервітуарієм один раз на рік у період з 01 січня по 28 лютого року поточного року; 7) право земельного сервітуту виникає з дати державної реєстрації права земельного сервітуту відповідно до чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Дюльгеров О.І. зазначав, що на підставі договору оренди №10/14 від 01.04.2014 він є орендарем 1/5 частини об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 26 , в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність. За твердженням позивача, починаючи з травня 2018 року, відповідач не допускає автомобілі, які здійснюють постачання товару для підприємницької діяльності ФОП Дюльгерова Олександра Івановича , через двір, частина якого належить на праві власності ТОВ "Аллюрсім".

У відзиві на позовну заяву ТОВ Аллюрсім заперечував проти доводів позивача, просив відмовити у задоволенні позовної заяви ФОП Дюльгерова О.І., а такж судові витрати, понесені ТОВ Аллюрсім , покласти на позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.19 (суддя - Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову ФОП Дюльгерова О .І. відмовлено.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що враховуючи встановлення судом факту наявності безперешкодного доступу позивача до орендованого ним приміщення через центральний вхід, відсутність правовстановлюючих документів на самочинно збудовані приміщення №6 та №7, недоведення позивачем належними та допустимими доказами факту неможливості використання майна, окрім як шляхом встановлення сервітуту на майно відповідача, що в свою чергу у разі задоволення позову покладе на відповідача обмеження у вільному використанні належного йому на праві власності нерухомого майна, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ФОП Дюльгерова О.І.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, місцевий господарський суд зазначив, що в порушення вимог ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду детального опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Суд також звернув увагу, що у судовому засіданні адвокат не зміг пояснити, який саме час було витрачено на аналіз правовідносин та підготовку відзиву на позов.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позбавлений можливості оцінити обґрунтованість заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх необхідності), а також критерію розумності їх розміру, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу на користь відповідача, з огляду на що відмовив у розподілі зазначених витрат.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Аллюрсім звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2019 в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу та постановити нове рішення в цій частині про стягнення з ФОП Дюльгерова О.І. на користь ТОВ Аллюрсім витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14000 та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2881,5 грн.

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції в частині не визначення у резолютивній частині питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу є фактичною відмовою у їх стягненні з позивача.

В апеляційній скарзі ТОВ Аллюрсім вказує, що суд зробив невірний, а також такий, що не відповідає наявним у справі доказам, висновок про неможливість стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у заявленому обсязі.

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає увагу, що у даній справі не подавалось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності обґрунтованого клопотання сторони про їх зменшення.

На думку апелянта підтвердженням витрат на правничу допомогу є надане до відзиву на позовну заяву платіжне доручення №393 від 14.01.2019 та довіреність від цієї дати на ім`я адвоката.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Аллюрсім" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.19.по справі №916/2706/18, витребувано матеріали справи №916/2706/18 у Господарського суду Одеської області.

14.06.19 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2706/18.

19.06.19 від ФОП Дюльгерова Олександра Івановича надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аллюрсім" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.19 по справі №916/2706/18, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Разом з відзивом від ФОП Дюльгерова О.І. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.06.2019 задоволено клопотання ФОП Дюльгерова О.І. про проведення судового засідання по справі №916/2706/18 в режимі відеоконференції, призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ „Аллюрсім" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.19 по справі №916/2706/18 на 22.07.19 об 11-30 год.

Відповідачем до апеляційної скарги додано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 14.01.2019; додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 14.01.2019; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 21.05.2019; платіжне доручення №393 від 14.01.2019 про сплату за послугу про надання правової допомоги.

Зазаначені документи не були надані суду першої інстанції.

Частиною 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу передбачено, що окази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про доручення додаткових доказів з обгрунутванням причин та доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне залишити без розгляду долучені до апеляційної скарги документи.

В судовому засіданні представник ТОВ „Аллюрсім" підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні. ФОП Дюльгеров О.І. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

При цьому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, за приписами Господарського процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України)

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач, заявляючи вимоги про відшкодування судових витрат за рахунок позивача, зазначив, що такі витрати склали 14 000 грн, при цьому вартість 1 години роботи адвоката згідно договору від 14.01.2019р. та додатку до нього склала 2700 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, останнім надано суду Договір про надання правової допомоги від 14.01.2019, за умовами якого адвокат Козак Ф.І. зобов`язався надати ТОВ "Аллюрсім" оплатну професійну правову допомогу, яка включає в себе надання правової допомоги адвоката по представництву інтересів клієнта у справі №916/2706/18. (т.1 а.с.88)

Пунктом 2.3. договору про надання правової допомоги сторони погодили розмір гонорару у сумі 14 000 грн.

Разом з тим, вказаний договір не містить положень щодо вартості однієї години часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги, як про те вказує відповідач у своєму відзиві. Крім того, відповідачем не надано суду першої інстанції додаток до договору про надання правової допомоги, на який посилається відповідач, та який визначає погодинну вартість.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що Господарський суд Одеської області, з огляду на наявні в матеріалах справи доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, був позбавлений можливості обґрунтованість заявленої до стягнення суми з урахуванням критерію адвокатських витрат (встановлення їх необхідності), а також критерію розумності їх розміру, що унеможливило вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Крім того, колегія суддів в даному випадку вважає безпідставним посилання апелянта на відсутність клопотання позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки вказане питання судом першої інстанції не вирішувалося, розмір витрат на правничу допомогу не зменшувався.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою, з огляду на що доводи апелянта стосовно того, що наявні в матеріалах справи копія довіреності представника, копія договору від 14.01.2019 та копія платіжного доручення №14 належним чином підтверджують суму понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу, судовою колегією не приймаються.

Відповідні висновки сформульовані Європейським судом з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", можуть бути використані судом в якості джерела права (п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 тощо).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.19 по справі №916/532/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.19 по справі №916/532/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аллюрсім" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.19 по справі №916/2706/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.19 по справі №916/2706/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2019 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Я.Ф. Савицький