Рішення

від 24.07.2019 по справі 910/5744/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2019Справа № 910/5744/19 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Чиста Флора

до Товариства з обмеженою відповідальністю Світфуд

про стягнення 69717,86 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чиста Флора" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світфуд" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 69717,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 0005 від 01.06.2018 зобов`язання по оплаті товару, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 40771,16 грн вартості отриманого та не оплаченого товару, 28946,70 грн пені.

Ухвалою суду від 13.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5744/19, ухвалено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02152 , м. Київ , проспект Павла Тичини, буд. 5, кв. 52 .

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0103050332580 про вручення відповідачу ухвали від 13.05.2019 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5744/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Чиста Флора (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Світфуд ( покупець) було укладено договір поставки № 0005.

Відповідно до п. 1.1. - 1.2 договору, постачальник зобов`язується передати покупцю Горіхи з медом ТМ Street NRG Mix (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити даний товар, відповідно до умов даного договору. Умови про найменування, асортимент, кількість, якість, комплектність, адреса поставки партії товару вказуються сторонами в замовленнях.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації \ замовлення на товар та 30% сплаті даного замовлення. Поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця за адресою: м. Київ, проспект. Павла Тичини, 18. Замовлення передається постачальнику в письмовому вигляді, за допомогою факсу, електронної пошти або в ході переговорів сторін. Остаточні умови номенклатури, кількості та ціни кожної партії продукції попередньо погоджуються сторонами та встановлюється у специфікації на кожну партію товару, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 3.1. - 3.9. договору передбачено, що прийом передача товару здійснюється в пункті поставки товару відповідно до пункту 2.2. цього договору. Прийом товару по кількості здійснюється сторонами згідно товаросупровідних документів на товар, що підтверджують його кількість. Прийом товару по якості здійснюється сторонами згідно товаросупровідних документів на товар, що підтверджують його якість. Для отримання товару і всіх документів на товар, покупець зобов`язаний надати постачальнику належним чином оформлену довіреність. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару від постачальника до покупця та оформлення сторонами відповідних накладних на товар. Перехід права власності на товар від постачальник до покупця і ризиків його випадкової загибелі чи ушкодження здійснюються в момент передачі товару. Якість товару повинна відповідати сертифікату виробника. Гарантійний строк на поставлений за цим договором товар, встановлюється його виробником. При поставці товару, постачальник передає покупцю товар з терміном придатності не менше ніж 75% від загального терміну придатності.

Відповідно до п. 4.1. договору, поставлений товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем, якщо він по кількості - відповідає даним видаткових накладних, по якості - відповідає сертифікату виробника .

Згідно з п. 5.1. - 5.5. договору, ціна продукції за цим договором визначається у специфікації. Мінімальний об`єм замовлення покупцем, щомісячно сягає 9000 уп. Продукції в асортименті. Якщо замовлення буде сягати менше вказаного об`єму, то ціна буде переглядатися в бік підвищення, з підписанням додаткової специфікації. Якщо постачальник не виконує п. 2.1. цього договору, об`єм щомісячного замовлення зменшується на 300 уп. Продукції за кожен день не до поставки товару, ціна буде переглядатися в бік зменшення, з підписанням додаткової специфікації. Оплата за поставку продукції згідно даного договору здійснюється наступним чином: 1) передплата 30% від загальної вартості замовлення на підставі рахунку, виставленого постачальником. Сплата рахунку здійснюється на протязі 3-х робочих днів з дати отримання покупцем рахунку - фактури; 2) 70% від загальної вартості замовлення сплачує у термін 3- календарних днів з моменту отримання продукції покупцем. Розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок постачальника. Сторони договору зобов`язуються щоквартально підписувати акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 6.1. - 6.4. договору, при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням положень даного договору. У випадку порушення постачальником терміну виконання зобов`язань за цим договором, зокрема строку, передбаченого п. 2.1. договору, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві 0,5% від вартості товару за кожний день прострочення. За порушення термінів\ строків розрахунків за даним договором, покупець зобов`язаний сплатити 0,5% від суми несвоєчасно перерахованих коштів, за кожний день прострочення виконання зобов`язання. Сплата пені, штрафів не звільняє сторони від обов`язку компенсувати потерпілій стороні збитки, заподіяні неналежним виконанням зобов`язань за цим договором і додаткам до нього.

Відповідно до п. 9.3. договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 р., а в частині взаєморозрахунків до повного вионання сторонами своїх обов`язків за договором.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна № 341 від 09.11.2018 на суму 39408 грн. та №342 від 09.11.2018 на суму 13322,88 грн., відповідно до яких ТОВ Чиста Флора поставила ТОВ Світфуд товару енергетичний медово-горіховий мікс ТМ Street NRG Mix 5 видів горіхів та мед 60 гр. на загальну суму 52730,88 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно до п. 5.3. договору № 0005 від 01.06.2018, укладеного між сторонами, відповідач мав оплатити поставлений товар у термін 30 календарних днів з моменту отримання продукції покупцем.

До матеріалів справи позивачем додано претензію № 9 від 14.03.2019 про невиконання покупцем умов договору поставки №005 від 01.06.2018 та сплату заборгованості у сумі 49820,40 грн. В даній претензії позивач повідомляє відповідача про наявність в останнього заборгованості у розмірі 49820,40 грн., за наслідком не оплати поставленого за видатковими накладними № 341 та №342 від 09.11.2018 товару. Також, позивач просить відповідача не пізніше 7 днів з моменту отримання даної претензії погасити борг. Докази надсилання даної претензії містяться в матеріалах справи.

До матеріалів справ також долучено платіжне доручення № 220 від 08.02.2019. на суму 3000,00 грн. та платіжне доручення № 263 від 28.03.2019 на суму 1000,00 грн. Призначення даних платіжних доручень: сплата за енерг. медово - горіховий мікс згідно договору №5 від 01.06.2018 . У призначенні платіжних доручень відповідачем не визначено, щодо яких саме видаткових накладних проводилась оплата.

Також, відповідно до акту повернення постачальнику №1 від 25.03.2019 за договором № 0005 від 01.06.2018, відповідач повернув позивачу товару на загальну суму 8049,24 грн.

Судом встановлено, що відповідач 09.11.2018 отримав від позивача товар на загальну суму 52730,88 грн. та не здійснив оплату товару в строк передбачений договором.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.11.2018 по 01.04.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 40771,16 грн. Даний акт містить підпис позивача, підписи відповідача відсутні.

Отже, відповідач не виконав покладені на нього зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару. Відповідач є таким, що прострочив грошові зобов`язання з оплати товару поставленого за вище зазначеною накладною.

Обставини визначені позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростовував шляхом подання належних та допустимих доказів.

Проте, відповідач відповідно до платіжних доручень № 220 від 08.02.2019. на суму 3000,00 грн. та № 263 від 28.03.2019 на суму 1000,00 грн., відповідач частково оплатив вартість поставленого товару. Також, відповідно до акту повернення постачальнику №1 від 25.03.2019 за договором №0005 від 01.06.2018, відповідачем було повернуто поставленого позивачем товару на загальну суму 8049,24 грн. Позивачем визначено заборгованість відповідача за не оплату поставленого товару у розмірі 40771,16 грн., вказавши, що за видатковими накладними № 341, 342 від 09.10.2018 відповідачем було оплачено 3910,48 грн. Відповідач дані обставини не спростовував та не заперечив шляхом подання належних та допустимих доказів.

Інформації щодо інших платежів виконаних відповідачем на користь позивача до матеріалів справи сторонами не додано.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого та неоплаченого товару на суму 40771,16 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 28946,70 грн

Відповідно до п. 6.3. договору №0005 від 01.06.2018, позивач скористався наданим йому правом та нарахував пеню в період з 10.12.2018 по 30.04.2019 за ставкою 0,5% від суми простроченого зобов`язання 40771,16 грн на загальну суму 28946,70 грн.

Судом встановлено, що періоди нарахування штрафних санкцій позивачем, з урахуванням пункту 5.3. договору: оплата товару у термін 30 календарних днів з моменту отримання продукції покупцем (10.12.2018 останній день оплати з урахуванням того, що останній день строку припадає на 09.12.2018 неділю), визначено невірно. Отже пеня має розраховуватись за період з 11.12.2018 по 30.04.2019.

Суд звертає увагу, що позивач нараховує пеню на суму боргу у розмірі 40771,16 грн, не зважаючи на ту обставину, що часткові оплати та повернення товару мали місце у лютому, березні 2019 і сума заборгованості до здійснення часткових оплат та повернення товару була більшою, ніж визначена позивачем, при здійсненні розрахунку пені.

Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на ст. 237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому здійснює розрахунок пені на суму боргу, визначену позивачем, у розмірі 40771,16 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6.3. договору № 0005 від 01.06.2018 за порушення термінів розрахунків за договором, покупець зобов`язаний сплатити 0,5% від суми несвоєчасно перерахованих коштів, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на визначений сторонами у п. 6.3 договору порядок нарахування 0,5% вказана штрафна санкція за правовою природою є пенею, а тому до її розміру (ставки) застосовуються обмеження, встановлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Крім того, сам позивач визначає до стягнення саме пеню на підставі п. 6.3 договору.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на викладене вище, судом було виконано перерахунок пені за період з 11.12.2018 по 30.04.2019 на суму 40771,16 грн за ставкою у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала за період прострочення.

Згідно розрахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на корсить позивача становить 5664,40 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів погашення заборгованості в розмірі 40771,16 грн., а також нарахованої Позивачем пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми прострочення, за кожний день прострочення на суму 5664,40 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світфуд" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, будинок 5, кв. 52, ЄДРПОУ 42095435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Флора " (08132, Київська обл.., м. Вишневе, вул. Балукова, будинок 7, ЄДРПОУ 36578437) суму основного боргу у розмірі 40771 (сорок тисяч сімсот сімдесят одну) грн 16 коп., пеню у розмірі 5664 (п`ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 40 коп. та судовий збір у розмірі 1279 (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять) грн. 48 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світфуд" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, будинок 5, кв. 52, ЄДРПОУ 42095435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста Флора " (08132, Київська обл.., м. Вишневе, вул. Балукова, будинок 7, ЄДРПОУ 36578437) пені у розмірі 23282,30 грн - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко