Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/5106/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/5106/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/5106/19

За позовомДержавного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" "НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України; ДоПриватного підприємства "Раймонда"; Простягнення 17 929,12 грн. без повідомлення учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" "НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Раймонда" 17 929,12 грн. заборгованості за договором оренди та договором відшкодування витрат балансоутримувача, договірної неустойки та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України за час прострочення розрахунку.

Згідно з поданим розрахунком до позовних вимог включено:

14 088,38 грн. основного боргу, з яких 10 786,15 грн. боргу з орендних платежів та 3 302,25 грн. боргу з відшкодування витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг і земельного податку;

- 910,51 грн. інфляційних втрат, з яких 697,09 грн. інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за договором оренди та 213,42 грн. інфляційні втрати, нараховані за договором про відшкодування витрат;

- 225,41 грн. 3 % річних, з яких 174,65 грн. нараховані на суму боргу за договором оренди та 60,25 грн. інфляційні втрати, нараховані за договором про відшкодування витрат;

- 2 704,82 грн. пені, з яких 1 729,78 грн. пеня, нарахована нараховані на суму боргу за договором оренди та 334,66 грн. пеня, нарахована за договором про відшкодування витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань орендаря.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано суду договори, з яких виник спір, документи на підтвердження статуту позивача як балансоутримувача майна, акт приймання-передачі приміщень за договором оренди та акт про повернення майна, акт звірки взаєморозрахунків, рахунки на оплату послуг, розрахунок ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/5106/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

22.05.2019 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 124-19/10 від 22.05.2019, в якій він просив стягнути з відповідача наступні суми:

- 14 088,38 грн. основного боргу, з яких 10 786,15 грн. боргу з орендних платежів та 3 302,25 грн. боргу з відшкодування витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг і земельного податку;

- 1 060,50 грн. інфляційних втрат, з яких 811,92 грн. інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за договором оренди та 248,58 грн. інфляційні втрати, нараховані за договором про відшкодування витрат;

- 265,93 грн. 3 % річних, з яких 205,68 грн. нараховані на суму боргу за договором оренди та 60,25 грн. інфляційні втрати, нараховані за договором про відшкодування витрат;

- 2 704,82 грн. пені, з яких 1 729,78 грн. пеня, нарахована нараховані на суму боргу за договором оренди та 334,66 грн. пеня, нарахована за договором про відшкодування витрат.

Збільшення позовних вимог зумовлено збільшенням періоду нарахування заборгованості.

Оскільки заява від 22.05.2019 № 124-19/10 подана з дотриманням вимог процесуального законодавства та строків, її було прийнято судом до розгляду.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 24.04.2019 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.04.2019

Однак, конверт з ухвалою суду було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку без вручення адресату через закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку (станом на 26.02.2019), вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.

Вивчивши матеріали позовної заяви, повно і всебічно з`ясувавши обставин, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів "НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України в якості орендодавеця та Приватне підприємство "Раймонда" в якості орендаря уклали договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України та обліковується на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів "НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України № 03/15 (далі по тексту - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно загальною площею 7,4 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ вул. Північно-Сирецька, 3 в побутовому корпусі на 1-му поверсі, що перебуває на баланс Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майн; (актом оцінки) від 30.06.2018 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю станом на 30.06.2015 - 18 669,46 грн., а також державне майно загальною площею 237,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ вул. Північно-Сирецька, 3 в побутовому корпусі на 1-му поверсі, що перебуває на баланс Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майн; (актом оцінки) від 30.06.2018 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю станом на 30.06.2015 - 598 179,59 грн.

Пунктом 1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою використання для розміщення офісу та виробничих приміщень.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2015 року - 280,02 грн.; 7 468,65 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю за цим договором, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором при відшкодуванні витрат балансоутримувача на утриманні орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавств; за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. Орендар до 25 числа кожного місяця повинний отримати у бухгалтерії орендодавця рахунки на сплату орендних та інших платежів та протягом 5-ти банківських днів сплатити їх.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов даного договору.

Строк дії договору було визначено у п. 10.1, де вказується, що цей договір діє з 01.09.2015 до 31.08.20018 включно.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.09.2015, який є невід`ємною частиною договору оренди, який міститься в матеріалах справи.

Також, 01.09.2015 цими ж сторонами було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 03/15К (даті по тексту - договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору балансоутримувач - Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів "НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, загальною площею 7,4 кв м та 237,1 кв м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем.

У п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат було встановлено обов`язок орендаря не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати рахунки та у повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, яка обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне її обслуговування, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги,а також відшкодувати податок на землю.

При несвоєчасному внесенні плати орендар зобов`язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Спір у справі виник у зв`язку з несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем обов`язку з внесення орендної плати. Як вказує позивач, орендна плата відповідачем не сплачена за вересень 2018 року, а після завершення строку дії договору відповідач повернув лише частину майна 30.09.2018, що підтверджується приєднаним до позовної заяви відповідним актом.

Так, позивач стверджує, що заборгованість відповідача становить 14 088,38 грн., з яких 10 786,15 грн. боргу з орендних платежів та 3 302,25 грн. боргу з відшкодування витрат на утримання орендованого майна, комунальних послуг і земельного податку за вересень 20418 року.

Договір від 01.09.2015, за яким між сторонами виник спір за своєю правовою природою, є договором оренди, тобто, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

За умовами договору оренди майна від 01.09.2015 відповідач прийняв на себе обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За своєю правовою природою інший укладений сторонами договір від 01.09.2015 № 03/15К, що є похідним від договору оренди, слід віднести до договорів про надання послуг, під яким ст. 901 Цивільного кодексу України розуміється договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, з викладеного слідує, що між ними виникла правовідносини з договору про надання послуг, що підпадає під правове регулювання як загальних положень Цивільного та Господарського кодексів України про зобов`язання, так і під спеціальних норм про договір з надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поясненнями позивача, які викладені в позовній заяві, актом приймання-передачі орендованого майна від 01.11.2018 року, розрахунком позивача здійсненим за період з листопада 2018 року по травень 2019 року, підтверджується підтверджується наявність заборгованості з оплати орендної плати у розмірі 55 847,64 грн.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вказувалося вище, у договорах оренди та про відшкодування витрат було встановлено обов`язок відповідача замовника оплачувати послуги, надані позивачем, вносити оренду плату та було встановлено строк виконання грошового обов`язку.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поясненнями позивача, які викладені в позовній заяві, актом приймання-передачі орендованого майна, детальним розрахунком ціни позову, рахунками на оплату, актом звірки взаєморозрахунків підтверджується наявність заявленої до стягнення суми основного боргу за обома договорами, що були укладені сторонами.

Оскільки належними, достовірними і допустимим засобами доказування підтверджується факт використання відповідачем орендованого майна у вересні 2018 року, а також факт надання позивачем послуг на вартістю 3 302,25 грн. за той же період, то відповідач є таким, що порушив грошові зобов`язання за договором та заборгував позивачеві заявлену до стягнення суму, а тому позовні вимоги про стягнення суми основного боргу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 1 060,50 грн. інфляційних втрат, з яких 811,92 грн. інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за договором оренди та 248,58 грн. інфляційні втрати, нараховані за договором про відшкодування витрат; 265,93 грн. 3 % річних, з яких 205,68 грн. нараховані на суму боргу за договором оренди та 60,25 грн. інфляційні втрати, нараховані за договором про відшкодування витрат; 2 704,82 грн. пені, з яких 1 729,78 грн. пеня, нарахована нараховані на суму боргу за договором оренди та 334,66 грн. пеня, нарахована за договором про відшкодування витрат.

Період, за який позивач розраховує такі суми узгоджується з умовами договору та з приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Обов`язок зі сплати договірної неустойки у вигляді пені сторони погодили у п. 3.7 договору оренди, де вказується, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Обов`язок зі сплати договірної неустойки у вигляді пені за порушення грошових зобов`язань орендаря за договором про відшкодування витрат сторони погодили у п. 2.2.3 вказаного договору, що був процитований вище.

Нарахування пені позивачем було проведено з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки (пені), інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Раймонда" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 7-А, ідентифікаційний код 24719144) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів "НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код 14308827) 14 088 (чотирнадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 38 коп. боргу, 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 265 (двісті шістдесят п`ять) грн. 93 коп. 3 % річних, 2 704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 82 коп. пені та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.07.2019.

Суддя О.В. Мандриченко