Рішення

від 24.07.2019 по справі 916/814/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/814/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/814/19,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛ-ТОРГ" (вул. Степова, 4А, м.Татарбунари, Татарбунарський район, Одеська область, 68100, код ЄДРПОУ 40946487),

до відповідача: Приватного підприємства "Агентство Анжеліка" (вул. Промислова, 31, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30315535),

про стягнення 65912,57 грн.

Представники сторін:

Від позивача - не з`явився;

Від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЄЛ-ТОРГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Агентство Анжеліка" про стягнення 160211,57 грн.

Ухвалою від 26.03.2019 позовну заяву залишено без руху. Позивач 03.04.2019 звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.04.2019 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.05.2019.

25.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.05.2019 підготовче засідання відкладено на 22.05.2019.

22.05.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

22.05.2019 підготовче засідання відкладено на 10.06.2019.

10.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 01.07.2019.

01.07.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

01.07.2019 оголошено перерву до 15.07.2019.

15.07.2019 відкладено засідання на 24.07.2019.

24.07.2019 закрито провадження у справі в частині стягнення 94299,00 грн., також складено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позову позивач вказує, що позивачем було направлено відповідачеві заявку на відвантаження товару, а саме - щебеневої суміші фракції 0-40 у кількості 690 тонн. Від відповідача отримано лист щодо вартості продукції з доставкою - 407,00 грн. за тонну. Позивачем було здійснено оплату 09.08.2018 у розмірі 280830,00 грн. Відповідачем було частково виконано свої зобов`язання - доставлено гранітну суміш у кількості 207 тонн на суму 84249,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №753 від 16.11.2018. Решту товару - 483 тонни - доставлено не було. Вказує, шо 31.08.2018 відповідачеві було направлено претензію з вимогою повернення сплачених грошових коштів у зв`язку з тим, що замовлений товар так і не було поставлено. Відповідачем у відповідь на звернення здійснити поставку або повернути кошти, було повернуто частину грошових коштів у розмірі 30000,00 грн. (28.09.2018), 13.02.2019 було здійснено оплату 15000,00 грн. Вказує, що у зв`язку з цим сума заборгованості становить 280830,00-84249,00 - 45000,00 = 151581,00 грн. Крім того, просить стягнути 6577,93 грн. інфляційних втрат, а також 3% річних у розмірі 2052,64 грн.

Відповідач зазначає, що сторонами було досягнуто домовленості щодо ціни та обсягу поставки товару, однак строки поставки мали визначатись за письмовим запитом покупця, вказує, що до листопада 2018 запитів на поставку не отримував. При цьому у вересні було повернуто 30000,00 грн. у зв`язку з тим, що позивач повідомив про відсутність потреби у постачанні повного обсягу оплаченого товару, просив повернути саме цю суму.

Наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні докази відправки листа від 31.08.2019. Лише у листопада 2018 було отримано запит щодо необхідності відвантаження товару у кількості 690 тонн, при цьому вказує, що обсяг товару вказано помилково, мало бути зазначено про поставку 616,29 тонн у зв`язку із поверненням передплати у розмірі 30000,00 грн.

Вказує, що запит не містив дати заявки, строків її виконання, однак, визнає, що відповідачем було допущено прострочення виконання щодо поставки товару з 15.11.2018, тобто у день відправлення товару у кількості 207 тонн замість 616,29 тонн. Вказує, що 03.04.2019 було повернуто ще 15000,00 грн. Надає власний розрахунок заборгованості, а також інфляційних збитків та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТОРГ (надалі - покупець) було направлено заявку на відвантаження 10 вагонів ЩПС фракції 0-40 (690) тонн на адресу ТОВ БЄЛ-ТОРГ (а.с. 20), однак, вказана заявка не містить дати, інформації про адресата, а також доказів її направлення. Відповідач визнає, що ПП Агентство Анжеліка (надалі - постачальник) було надано відповідь на усний запит щодо ціни на гранітну продукцію, а саме щебінь фракції 0-40 - ціна на гранітну продукцію з доставкою на станцію Сарата: щебінь ф. 0-40, ціна за 1 тонну зі станції Трикратне, 407 грн. (а.с. 24).

Покупцем було сплачено 280830,00 грн. з призначенням платежу рахунок на оплату №144 від 09.08.2018 , що підтверджується платіжним дорученням №79 (а.с. 22). У матеріалах справи наявний вказаний рахунок, який, однак, не підписано постачальником.

Втім, відповідач визнає, що сторонами було досягнуто домовленості про ціну та необхідність поставки товару.

У матеріалах справи є лист-претензія із зазначенням адресату ПП Агентство Анжеліка від 31.08.2018, в якому вказано, що було проведено оплату у сумі 280830,00 грн., та вимогою здійснити повернення грошових коштів у сумі 280830,00 грн., у зв`язку із невиконанням зобов`язань по поставці оплаченого товару - 10 вагонів фракції 0-40. Втім, докази направлення відповідачеві зазначеного листа у матеріалах справи відсутні.

28.09.2018 постачальником було повернуто покупцеві 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №837 від 28.09.2018 (а.с. 15). У призначенні платежу зазначено повернення коштів постачальником .

16.11.2018 постачальником було поставлено покупцю гранітну суміш 0-40 у кількості 207 тонн за ціною 407,00 грн. на загальну суму 84249,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №753 від 16.11.2018 (без підпису отримувача) (а.с. 16), а також залізничною накладною від 15.11.2018 (а.с. 17-19).

13.02.2019 постачальником було повернуто покупцеві 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1109 від 13.02.2019 (а.с.23). У призначенні платежу зазначено повернення коштів постачальником .

У матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами домовленості щодо строку поставки товару, оскільки письмовий договір не було укладено, а відповідне листування відсутнє, тому посилання позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань із поставки товару або повернення такого із вирахуванням періоду заборгованості з 28.09.2018 не підтверджуються наявними доказами.

Відповідач визнає факт отримання від позивача 09.11.2018 заявки на поставку передплаченого товару, вказує, що мав у строк до 16.11.2018 відправити товар у повному обсязі, або повернути кошти.

Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 ЦК України та статті 181 ГК України. З аналізу перелічених норм суд вбачає, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.

З урахуванням здійснення позивачем оплати товару у розмірі 280830,00 грн. та визнання відповідачем факту оплати саме на здійснення поставки товару щебінь фракції 0-40 на вказану суму, враховуючи також здійснення відповідачем часткової поставки товару в обсязі 207 тонн у листопаді 2018, до правовідносин, що виникли між сторонами, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнає невиконання ним зобов`язань з поставки товару у повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 57282,00 грн. основного боргу (з урахуванням ухвали про закриття провадження в частині на підставі часткового повернення коштів та поставки товару).

Так, відповідно до ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відносно стягнення інфляційних збитків та 3% річних, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач визнає за собою прострочення поставки товару, починаючи з 16.11.2019, відповідно, суд приходить до висновку про стягнення інфляційних втрат та 3% в межах періоду з 16.11.2019 по 25.02.3019 (кінцева дата періоду нарахування зазначена як позивачем, так і відповідачем) у розмірі 5380,57 грн. інфляційних збитків, 1381,74 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд вказує наступне.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд вважає співмірним складності справи, часу виконання робіт, обсягу послуг та ціні позову розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем у сумі 10000,00 грн.

При цьому заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу полягають у їх документальному непідтвердженні, відсутності зазначення банківських реквізитів. Відповідачем не заявлялось про неспівмірність заявлених витрат.

Детальний опис робіт міститься в Акті наданих послуг по Договору про надання правової допомоги, також додано сам Договір про надання правової допомоги, з урахуванням вказаного суд приходить до висновку про стягнення розміру витрат на правничу допомогу з відповідача у сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 205, 207, 526, 610, 611, 625, 638-642, 655, 692, 712 ЦК України та статті 181, 191, 193, 198, 265 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛ-ТОРГ" (вул. Степова, 4А, м.Татарбунари, Татарбунарський район, Одеська область, 68100, код ЄДРПОУ 40946487) до Приватного підприємства "Агентство Анжеліка" (вул. Промислова, 31, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30315535) про стягнення 65912,57 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агентство Анжеліка" (вул. Промислова, 31, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30315535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛ-ТОРГ" (вул. Степова, 4А, м.Татарбунари, Татарбунарський район, Одеська область, 68100, код ЄДРПОУ 40946487) 57282,00 грн. основного боргу, 5380,57 грн. інфляційних збитків, 1381,74 грн. - 3% річних, 960,71 грн. витрат зі сплати судового збору, 9883,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені 24.07.19р. Повний текст рішення складений та підписаний 25 липня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков