Рішення

від 08.07.2019 по справі 640/18043/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 липня 2019 року справа №640/18043/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача: Базі Я.О.;

відповідача: не з`явився,

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Автек Рент Сервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ " Керуюча компанія "Автек Рент Сервіс ") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) про 1) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2018 року №0043501404 та №0043511404, від 30 серпня 2018 року №00451311404; 2) зобов`язання відповідача у випадку ухвалення рішення на користь позивача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату закінчення оскарження податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2018 року №0043501404, від 30 серпня 2018 року №0045131404 та суму бюджетного відшкодування у розмірі 7 099 954,00 грн., узгоджену за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2018 року №0043501404, від 30 серпня 2018 року №0045131404, На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем правомірно нараховано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень, травень 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ "Поділля-Центр", а висновки акта перевірки, на підставі який винесено спірні податкові повідомлення-рішення є помилковими та необґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/18043/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в актах перевірки.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що відзив жодним чином не спростовує аргументи позивача, викладені в позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 08 липня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 17 серпня 2018 року №0043501404 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 і пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5 617 846,00 грн. за квітень 2018 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 17 серпня 2018 року №0043511404 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 і пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 912 087,00 грн. за квітень 2018 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 18 липня 2018 року №705/26-15-14-04-01/36149660 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Автек-Рент Сервіс" (код 36149660) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року " (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зазначено, що документальною позаплановою перевіркою позивача вимог Кодексу в частині достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року у розмірі 6 986 322 грн.; на порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 і пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2018 року на суму 5 617 846,00 грн. (р.20.2.1 Декларації з податку на додану вартість) та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за квітень 2018 року на суму 912 087,00 грн. (р.21 Декларації з податку на додану вартість).

За результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2018 року №0043501404 та №0043511404 рішенням ДФС України від 19 жовтня 2018 року №34069/6/99-99-11-21-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 30 серпня 2018 року №0045131404 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 і пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 481 108,00 грн. за травень 2018 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 15 серпня 2018 року №804/26-15-14-04-01/36149660 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Автек-Рент Сервіс" (код 36149660) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2018 року " (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зазначено, що документальною позаплановою перевіркою позивача вимог Кодексу в частині достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2018 року у розмірі 29 165 564 грн.; на порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 і пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2018 року на суму 1 482 108,00 грн. (р. 20.2.1 Декларації з податку на додану вартість).

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2018 року №0045131404 рішенням ДФС України від 31 жовтня 2018 року №35458/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Так, висновки актів перевірки мотивовані безпідставним документальним оформленням нереальних господарських операцій з придбання кукурудзи 3-го класу врожаю 2017 року у ТОВ "Поділля-Центр".

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Поділля-Центр" (постачальник) укладено договір поставки №П19021 від 19 лютого 2018 року, за умовами якого постачальник зобовязується передати (поставити) у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені договором. Кількість, асортимент, ціна товару, строки (терміни) передачі (поставки) й оплати товару, місце постачання товару визначаються додатками до договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до видаткових накладних щодо відпуску позивачу від ТОВ "Поділля-Центр" поставлено кукурудзу 3-го класу врожаю 2017 року, переданої відповідно до актів приймання-передачі на зерновому складі ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл". Факт отримання позивачем від ТОВ "Поділля-Центр" кукурудзи підтверджується також картками аналізу зерна (кукурудзи).

ТОВ "Поділля-Центр" виписало на адресу позивача податкові накладні, які в подальшому слугували підставою для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Оплата за поставлений товар здійснювалась позивачем у порядку безготівкового розрахунку, про що свідчать відповідні платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів чи послуг та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відображав відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості зернових культур, придбаних у ТОВ "Поділля-Центр".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Поділля-Центр", було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що основним видом діяльності позивача за кодом КВЕД 46.21 є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, про що зазначено в акті перевірки.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ "Поділля-Центр" товар був використаний у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку шляхом реалізації придбаної кукурудзи на експорт на підставі договору комісії №К2202-1 від 22 лютого 2018 року, укладеного позивачем з ТОВ "Вторметекспорт", на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії актів приймання-передачі кукурудзи з додатками та митних декларацій.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичної поставки товарів вказує, що позивачем здійснювалися витрати на придбання у ТОВ "Поділля-Центр" товару для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Щодо висновків акта перевірки про те, що у контрагентів позивача по ланцюгу постачання встановлені факти підміни товару, які свідчать про неможливість здійснення господарських операцій у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відсутність факту реального одержання товару, суд зазначає, що відповідач не обґрунтовує сутність поняття "підміна товару" та його вплив на спірні господарські операції, а твердження про відсутність факту законного введення в обіг та реального одержання товару не підтверджуються документально.

Так само не підтверджуються будь-яким доказами висновки акта перевірки про те, що контрагенти позивача по ланцюгу не здійснювали вирощування зернових, про що свідчить відсутність земельних ділянок, відповідних виробничих потужностей, персоналу, необхідного для забезпечення процесу вирощування, збирання, зберігання сільськогосподарської продукції.

Суд також звертає увагу, що право позивача на відображення спірних господарських операцій у податковому обліку не ставиться в залежність від ймовірних порушень постачальниками по ланцюгу постачання; крім того, у межах спірних правовідносин позивач не здійснював господарських операцій із підприємствами-контрагентами ТОВ "Поділля-Центр".

Таким чином, дослідження ланцюга постачання між ТОВ "Поділля-Центр" та його контрагентами, встановлення можливих порушень контрагентів не є законодавчою підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування податкового кредиту з податку на додану вартість та заявлення від`ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Крім того, відповідно до приписів частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини..

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Поділля-Центр", а тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення податку є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 17 серпня 2018 року №0043501404 та №0043511404, від 30 серпня 2018 року №00451311404 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог зобов`язання відповідача у випадку ухвалення рішення на користь позивача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату закінчення оскарження податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2018 року №0043501404, від 30 серпня 2018 року №0045131404 та суму бюджетного відшкодування у розмірі 7 099 954,00 грн., узгоджену за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2018 року №0043501404, від 30 серпня 2018 року №0045131404, у зв`язку із їх передчасністю, оскільки станом на дату винесення рішення у даній справі відповідачем не вчинено протиправних дій чи бездіяльності щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про дату закінчення оскарження податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2018 року №0043501404, від 30 серпня 2018 року №0045131404 та суму бюджетного відшкодування у розмірі 7 099 954,00 грн., узгоджену за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2018 року №0043501404, від 30 серпня 2018 року №0045131404.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Керуюча компанія "Автек Рент Сервіс" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 152 363,37 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Автек Рент Сервіс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 серпня 2018 року №0043501404 та №0043511404, від 30 серпня 2018 року №00451311404.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Автек Рент Сервіс" понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 152 363,37 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі триста шістдесят три гривні тридцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Автек Рент Сервіс" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1, кім. 204; ідентифікаційний код 36149660);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Дата складення повного рішення суду - 23 липня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко