Рішення

від 25.07.2019 по справі 826/17437/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2019 року № 826/17437/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БПК-АМЕТИСТ ДоГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення від 31.08.2018 р. № 058426/208, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю БПК-АМЕТИСТ (далі-позивач/ТОВ БПК-АМЕТИСТ ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі-відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення-рішення від 31.08.2018 р. № 058426/208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю та безпідставністю висновків акта перевірки від 29.08.2018 р. № 3200/26-15-12-08-20/35386003 про порушення позивачем строків подання звіту про суми податкових пільг, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки товариство податковим пільгами встановленими Податковим кодексом України не користувалось.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку про несвоєчасність подання/неподання ТОВ БПК-АМЕТИСТ податкової звітності, якою встановлено порушення останнім пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме граничного терміну подання податкової звітності за 2017 рік, відповідальність за яке передбачена п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2018 р. № 3200/26-15-12-08-20/35386003 та винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2018 р. № 058426/208, яким до позивача застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170, 00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, то відповідно до п. 1260.1 ст. 120 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2018 р. позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2017 рік (від 23.02.2018 р. № 9299077644) і задекларовано фінансовий результат до оподаткування (р.2 декларації) в сумі 932 318,00 грн., який зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років - 31 654 140,00 грн.

Відтак, у зв`язку із зазначеним, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач скористався пільгою 11020301 Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років .

За визначенням, наведеним у п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

У відповідності до п. 30.2, 30.5, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Також у п. 30.6. ст. 30 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ДФС України кожного кварталу затверджує довідники пільг. Так, у Довіднику № 85/2 інших податкових пільг станом на 31.12.2017 р., затвердженого ДФС України 29.12.2017 р., у розділі Інші пільги з податку на прибуток передбачена пільга з кодом 11020301, зміст якої полягає у тому, що Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу .

Аналогічна норма міститься у Довіднику № 86/2 (станом на 01.01.2018).

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення даного пункту застосовуються з урахуванням п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу.

Зазначену різницю суб`єкти підприємницької діяльності відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ Різниці до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. № 879.

Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік, позивачем зазначено наступні показники: рядок 02 декларації задекларовано фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до НСБО -(+) 932 318,00 грн., який було скореговано на суму (-) 31 615 891 грн. (рядок 03 РІ), рядок 04 Об`єкт оподаткування по декларації за 2017 рік визначено у сумі - 30 683 573,00 грн.

Таким чином, задекларувавши суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у рядку 3.2.4 додатка РІ Різниці до податкової декларації позивач вже відзвітував контролюючому органу у визначений законодавством спосіб.

Зауважень щодо формування позивачем даних звітності з податку на прибуток за 2017 рік відповідачем суду не наведено.

Щодо посилання представника відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг від 27.12.2010 р. № 1233 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 30.6 ст. 30 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України 27.12.2010 р. Постановою № 1233 затвердив Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, який є обов`язковим для виконання суб`єктами господарювання, які відповідно до Податкового кодексу України не сплачують податки та збори до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг.

За приписами п. 2 Порядку № 1233 суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг (далі - звіт) за формою згідно з додатком.

Разом із цим, податкова декларація, відповідно до приписів з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, це розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (Пз/9901/20/18) зазначає, що конституційне поняття Закон України , на відміну від поняття законодавство України , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

А тому, на думку суду, в цьому випадку податковою декларацією у розумінні Податкового кодексу України цей Звіт вважати не можна, а подання Звіту Податковим кодексом України або іншим законом не передбачена, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до п. 8 Порядку № 1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Як вбачається з положень цієї норми, Кабінет Міністрів України обмежив визначення податкових пільг лише операціями, які є об`єктами оподаткування податком на додану вартість, але згідно з іншими нормами Податкового кодексу України чи міжнародних договорів звільнені від оподаткування ПДВ чи оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Пунктом 9 Порядку №1233 визначено, що суми податків та зборів, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, розраховуються таким суб`єктом у порядку, встановленому Державною податковою службою за погодженням з Мінфіном.

На сьогоднішній день це Порядок визначення суми податків та зборів не сплачених СПД до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 р. № 167 та погоджений з Міністерством фінансів України. Даний Порядок визначає механізм розрахунку пільг незалежно від особливостей оподаткування тільки для податку на додану вартість. При цьому, щодо розрахунку суми пільг по іншим податкам, у тому числі податку на прибуток, на даний час законодавчо установлений механізм відсутній, що саме відповідачем не заперечено.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність висновків контролюючого органу та наявності правових підстав для скасування спірного рішення.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БПК-АМЕТИСТ (04205, м.Київ, просп. Оболонський, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 35386003) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.08.2018 р. № 058426/208.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БПК-АМЕТИСТ (04205, м.Київ, просп. Оболонський, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 35386003) 1 762,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко