Рішення

від 16.07.2019 по справі 331/1791/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 2/331/1026/2019

Справа № 331/1791/19

З А О Ч Н Е РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ :

23.04.2019 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до КП Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району про зобов`язання видати трудову книжку та наказ про звільнення, стягнення суми вихідної допомоги в розмірі 959,81 грн., без урахування податків та зборів, середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в розмірі 23 316,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з жовтня 2008 року по травень 2017 року позивач працювала в КП Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району адміністратором.

Як їй повідомлено в травні 2017 року головним бухгалтером підприємства - відповідача по справі, її звільнили, заробітну плату більше не нараховують та виплачувати не будуть.

На звернення позивача про необхідність надання наказу про звільнення, заповненої трудової книжки, здійснення розрахунку, відповіді не отримано ані в усному, ані в письмовому вигляді.

Відповідно до Індивідуальних відомостей Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району нараховував та сплачував позивачу заробітну плату у період з жовтня 2008 року по травень 2017 року. В травні місяці 2017 року, Комбінат здійснив останнє нарахування заробітку в розмірі - 45,00 грн. за один робочий день, зі сплатою страхових внесків.

З травня 2017 року і до дати звернення із позовом наказ про звільнення не видано, як і трудову книжку, розрахунки із позивачем не проведені.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 38-41, 44, 233-237 КЗпП України, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача надала суду заяву про проведення слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, у разі повторної неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. (а.с.67)

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові відправлення: № 69063 0088407 6, № 69063 0095794 4, 69063 0102069 5 (а.с.25, 54, 66) Причину неявки суду не повідомив. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця реєстрації, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998р. та Креуз проти Польщі від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги заяву представника позивача, а також з урахуванням того, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до ст.280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача по справі, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового розгляду за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 26 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання. (а.с. 21-22)

Ухвалою суду від 18 червня 2019 року підготовче провадження по зазначеній справі визнано закритим та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 58-59)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як зазначено ОСОБА_1 в позовній заяві, з жовтня 2008 року по травень 2017 року вона працювала в КП Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району адміністратором.

Як їй повідомлено в травні 2017 року головним бухгалтером підприємства - відповідача по справі, її звільнили, заробітну плату більше не нараховують та виплачувати не будуть.

На звернення позивача про необхідність надання наказу про звільнення, заповненої трудової книжки, здійснення розрахунку, відповіді не отримано ані в усному, ані в письмовому вигляді.

12.03.2019 року Шевченківське об`єднане управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя видало позивачу Довідку про індивідуальні відомості застрахованої особи за період з 2008 року по 2016 рік.

Згідно до Індивідуальних відомостей КП Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району нараховував та сплачував ОСОБА_1 , суму заробітку у період з жовтня 2008 року по травень 2017 року із зазначенням відповідної кількості відпрацьованих днів та сплатою страхових внесків. (а.с.9-10)

Судом встановлено, що в травні 2017 року, відповідач здійснив останнє нарахування заробітку позивачу в розмірі - 45,00 грн. за один робочий день, зі сплатою страхових внесків, що підтверджено відомостями Шевченківського об`єднаного управління ПФУ згідно довідки від 12.03.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 2 Закону основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно до ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору може бути розірвання трудового договору за ініціативи працівника або ж ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Суд приймає пояснення позивача про відсутність заяви про розірвання трудового договору з відповідачем з ініціативи позивача, що не спростовано матеріалами справи.

Розірвання трудового договору з позивачем з ініціативи відповідача знаходять своє підтвердження з огляду на факт припинення нарахування та виплати сум заробітку, що було судом встановлено, пояснень позивача, за відсутності інших доказів у справі.

Таке розірвання трудового договору, враховуючи норми законодавства, передбачено ст.ст. 40, 41 КЗпП України.

Враховуючи зазначене вище, відсутності заяви позивача про розірвання трудового договору, підстав у суду для застосування ст. 36, 41 КЗпП України, суд приймає пояснення позивача про розірвання з ним трудового договору на підставі ст. 40 КЗпП України з ініціативи відповідача.

Згідно до положень статті 44 КЗпП України у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. № 100, якою затверджений відповідний Порядок. Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, в тому числі, виплати вихідної допомоги.

Відповідно до абз. 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 8.02.1995 року №100, середньомісячна заробітна обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Середньоденний заробіток, з урахуванням зазначеного Порядку, вираховується із заробітку двох календарних місяців, що передували звільненню - за квітень та березень 2017 року, виходячи з кількості фактично відпрацьованих днів ((960,00 + 960,00) : 41 дня), що становить 46,82 грн.

Середньомісячний заробіток (для вирахування розміру вихідної допомоги) вираховується виходячи із середньомісячного числа робочих днів у розрахунковому періоді ((22+19):2) х 46,82), що становить 959,81 грн.

Враховуючи зазначене, сума вихідної допомоги, яка підлягає виплаті позивачеві, становить 959,81 грн. (у розмірі не менше середнього місячного заробітку).

Згідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Вказані норми відповідачем не дотримано. Матеріали справи містять заяву позивача на адресу відповідача від 19.03.2019 про видачу трудової книжки, проведення розрахунків, яку було направлено цінним листом з описом вкладення, що підтверджується відбитком поштового штемпелю та фіскальним чеком про здійснення пересилання. Заява повернулась на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання . (а.с.12-14)

Згідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Пленуму ВС України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів зокрема п. 32 встановлено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 зі змінами та доповненнями.

З урахуванням зазначеного, наявності факту затримки видачі трудової книжки позивачу, що було встановлено судом, ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в порядку ч. 5 ст. 235 КЗпП України.

Враховуючи попередні розрахунки середнього заробітку, середньоденний заробіток за період березень-квітень 2017 року становить 46,82 грн.

Час затримки видачі трудової книжки становить 498 днів (167 за 2017 рік + 250 за 2018 рік + 81 за 2019 рік).

Середній заробіток за затримку видачі трудової книжки складає 46,82 грн. х 498 днів = 23 316,36 грн.

Суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок сум є вірним, оскільки іншого розрахунку відповідачем по справі не надано.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що час затримки видачі трудової книжки становить 586 днів до 16 липня 2019 року включно (167 за 2017 рік + 250 за 2018 рік + 169 за 2019 рік).

Середній заробіток за затримку видачі трудової книжки по дату ухвалення рішення становить 46,82 грн. х 586 днів = 27 436,52 грн.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви з вимогами майнового характеру в розмірі 768,40 грн. та на користь позивача за вимогами немайнового характеру в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, статтями 38-41,44,233,235,237 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати ,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Комунальне підприємство Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району ( 69002, м. Запоріжжя, вул.Фортечна, 71, код ЄДРПОУ : 20516496) видати трудову книжку та наказ про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована та мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ), оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути з Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району ( 69002, м. Запоріжжя, вул.Фортечна, 71, код ЄДРПОУ : 20516496) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ,що зареєстрована та мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ) суму вихідної допомоги в розмірі 959, 81 грн. ( дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 81 коп.), без урахування податків та зборів ; середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у розмірі 23 316,36 грн. ( двадцять три тисячі триста шістнадцять гривень 36 копійок), а всього 24 276, 17 грн. ( двадцять чотири тисячі двісті сімдесят шість гривень 17 копійок).

Стягнути з Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Жовтневого району ( 69002, м. Запоріжжя, вул.Фортечна, 71, код ЄДРПОУ : 20516496) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. ( сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 25 липня 2019 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

16.07.2019