Рішення

від 17.07.2019 по справі 376/377/19

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/377/19

Провадження № 2/376/419/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді - Клочка В.М.,

при секретарі - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Сквирської районної державної адміністрації, Сквирської районної ради Київської області, Сквирської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Управління фінансів Сквирської районної державної адміністрації, про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

встановив:

У лютому 2019 року керівник Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Сквирської районної державної адміністрації, Сквирської районної ради Київської області, Сквирської центральної районної лікарні звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вироком Сквирського районного суду Київської області від 12.10.2018 року в кримінальному провадженні №12018110260000372 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного злочину.

У зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 23.07.2018 по 14.08.2018 року в Сквирській центральній районній лікарні. Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять 9450,10 грн..

Оскільки витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню в повному обсязі, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 кошти, витрачені Сквирською центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочину в розмірі 4295,50 грн..

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, наведених вище.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши письмові докази, надані сторонами в обґрунтування та заперечення позовних вимог, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Вироком Сквирського районного суду Київської області від 12.10.2018 року в кримінальному провадженні №12018110260000372 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного злочину.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2018 року, близько 21 години 00 хвилин, ОСОБА_1 перебував зі своїми знайомими в м. Сквира по вулиці Богачевського, Київської області, де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час словесної перепалки із неповнолітнім ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 надалі, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, неповнолітньому умисно наніс один удар правою рукою в область обличчя, а саме: носу ОСОБА_2 , спричинивши тим самим тілесні ушкодження останьому.

У результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження: садна на обличчі, рана на носі справа, перелом кісток носа, струс головного мозку, ушкодження коронки 2 зуба на правій верхній щелепі. Згідно висновку судово-медичного експерта № 470/д від 13.09.2018 року дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, шо викликали короткочасний розлад здоров`я.

У зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні з 23.07.2018 по 14.08.2018 року в Сквирській центральній районній лікарні. Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять 9450,10 грн..

Вирок Сквирського районного суду Київської області від 12.10.2018 року набрав законної сили 12.11.2018 року.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України, видатки на фінансування лікарні широкого профілю здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому такі витрати суттєво зачіпають інтереси держави.

Сквирська центральна районна лікарня належить до комунальної власності, тобто перебуває у спільній власності територіальних громад Сквирського району.

Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пункт 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року вказує, що визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно п. 3 вищезазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати, понесені Сквирською центральною районною лікарнею на лікування потерпілого підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_4 , а тому, суд, вважає за необхідне позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки, позивач, на підставі ст.5 Закону України Про судовий збір при зверненні до суду з вказаним позовом був звільнений від сплати судового збору, тому згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1206 Цивільного кодексу України, ст. 89 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 56, 76-81, 133, 141, 263-265,268,280-284,354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоне Фастівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , на користь Сквирської центральної районної лікарні (код ЄДРПОУ - 37870099, поточний рахунок № НОМЕР_1 ) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 9450,10 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червоне Фастівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Клочко