Постанова

від 23.07.2019 по справі 580/955/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/955/19 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі за адміністративним позовом Північного офісу Держаудитслужби до Леміщиської сільської ради Жашківського району Черкаської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Північний офіс Держаудитслужби звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- стягнути з спеціального фонду Леміщиського сільського бюджету до загального фонду Леміщиського сільського бюджету кошти в сумі 93 658, 88 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 позов задоволено частково: стягнуто зі спеціального фонду Леміщиського сільського бюджету на користь загального фонду Леміщиського сільського бюджету кошти в сумі 74 395, 24 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Північний офіс Держаудитслужби звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.4.5.4 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІV квартал 2018 року та направлення на проведення ревізії Північним офісом Держаудитслужби проведено ревізію Леміщиського сільського бюджету та окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Леміщиської сільської ради за період з 01.01.2013 по 30.11.2018.

Результати ревізії оформлено актом № 05-31/082 від 01.02.2019, який підписано посадовими особами відповідача без застережень про наявність заперечень.

Ревізією встановлено, що відповідно до п. 9 Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 04.11.2010 № 1055, посада підсобного робітника у дошкільних навчальних закладах з кількістю груп від 1 до 4 вводиться 0,5 штатної одиниці.

У дитячому навчальному закладі Малятко в наявності 1 група, але в період з 01.01.2013 по 30.11.2018 за рахунок загального фонду кошторису утримувалась 1 ставка підсобного працівника. При цьому, норма штатної чисельності за зазначеною посадою перебільшена на 0,5 ставки, а тому витрати на утримання 0,5 ставки підсобного працівника повинні здійснюватись за рахунок коштів спеціального фонду. Отже, допущено перевищення видатків за рахунок коштів загального фонду на суму 74 395 грн. 24 коп., які необхідно проводити за рахунок коштів спеціального фонду, чим порушено п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, п.п. 20,23,43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228.

Розрахунок покриття витрат спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду на утримання в ДНЗ Малятко посади підсобного працівника за період з 01.01.2013 по 30.11.2018 зазначений у додатку №11 до акту ревізії.

Також було встановлено, що на виконання ст. 35 Закону України Про дошкільну освіту Леміщиською сільською радою були прийняті рішення щодо розміру батьківської плати за утримання дітей в ДНЗ Малятко , а саме:

- відповідно до рішення сесії сільської ради від 28.12.2012 №19-3/V1 Про роботу дитячої дошкільної установи та встановлення батьківської плати та вартості дітодня встановлено на 2013 рік вартість одного дітодня в сумі 10,50 грн., з яких батьківська плата за харчування складає 30%;

- відповідно до рішення сесії сільської ради від 07.02.2014 №28-3/V1 Про роботу дитячої дошкільної установи та встановлення батьківської плати та вартості дітодня встановлено на 2014 рік вартість одного дітодня в сумі 11 грн., з яких батьківська плата за харчування складає 30%;

- відповідно до рішення сесії сільської ради від 27.01.2015 №35-4/V1 Про роботу дитячої дошкільної установи та встановлення батьківської плати та вартості дітодня встановлено на 2015 рік вартість одного дітодня в сумі 12,50 грн., з яких батьківська плата за харчування складає 40%;

- відповідно до рішення сесії сільської ради від 23.12.2015 №2-4/V1 Про роботу дитячої дошкільної установи та встановлення батьківської плати та вартості дітодня встановлено на 2016 рік вартість одного дітодня в сумі 15 грн., з яких батьківська плата за харчування складає 40%;

- відповідно до рішення сесії сільської ради від 23.12.2016 №9-5/V1 Про роботу дитячої дошкільної установи та встановлення батьківської плати та вартості дітодня встановлено на 2017 рік вартість одного дітодня в сумі 17,50 грн., з яких батьківська плата за харчування складає 40%.

Ревізією встановлено, що кошти, отримані від батьків на оплату вартості харчування у ДНЗ Малянтко у сумі 19 263, 64 грн., не були спрямовані на відшкодування проведених витрат з придбання продуктів харчування, натомість витрати на придбання продуктів харчування у вказаній сумі були здійснені за рахунок коштів загального фонду, чим порушено п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, п.п. 20, 37, 43, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

На час проведення ревізії вказані порушення не були усунені, а тому на виконання п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26.01.1993 №2939 та п. 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, підп. 7 п. 4, підп. 14 п.6 Положення про Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, затвердженого наказом Північного офісу Держаудитслужби від 20.10.2016 №18 відповідачу була направлена вимога (лист від 05.02.2019 №26-23-05-19-18/577-2019, пункти 6 і 7) щодо усунення порушень законодавства, виявлених ревізією, та встановлений термін виконання до 05.03.2019.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у період з 01.01.2013 по 30.11.2018 відповідач всупереч вказаним нормам здійснював витрати на утримання 0,5 додаткової посади підсобного працівника ДНЗ Малятко у сумі 74 395, 24 грн. не за рахунок спеціального фонду, а за рахунок загального фонду Леміщиського сільського бюджету, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення з спеціального фонду Леміщиського сільського бюджету до загального фонду Леміщиського сільського бюджету кошти в сумі 19 263, 64 грн. суд першої інстанції зазначив, що позивач не встановив, яка фактична сума коштів надійшла від батьків на оплату харчування дітей, та яка сума цих коштів фактично спрямована на оплату вартості продуктів харчування, а тому порушення норм бюджетного законодавства на суму 19 263, 64 грн. є недоведеним.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з спеціального фонду Леміщиського сільського бюджету до загального фонду Леміщиського сільського бюджету кошти в сумі 19 263, 64 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні№ №2939-Х11 від 26.01.1993 (далі - Закон № 2939).

Згідно ст. 1 Закону № 2939 здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939 державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Положенням установлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підп. 9 п. 4).

Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, у п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У ст. 10 Закону № 2939 встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З матеріалів справи вбачається, що ревізією встановлено, що кошти, отримані від батьків на оплату вартості харчування у ДНЗ Малянтко у сумі 19 263, 64 грн., не були спрямовані на відшкодування проведених витрат з придбання продуктів харчування, натомість витрати на придбання продуктів харчування у вказаній сумі були здійснені за рахунок коштів загального фонду, чим порушено п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, п.п. 20, 37, 43, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Колегія суддів зазначає, що для доведення порушення норм бюджетного законодавства на суму 19 263, 64, яке суд першої інстанції вважає недоведеним, ключовим є етап використання коштів, тобто відповідність проведених видатків вимогам законодавства.

Щодо суми спрямованих на оплату вартості продуктів харчування коштів, отриманих від батьків у розмірі 19 263, 64 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ревізією, зокрема, встановлено, що формування доходної частини спеціального фонду кошторису здійснювалося за рахунок надходження коштів від надання платних послуг (харчування дітей, оренда майна).

Згідно з ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України - власні надходження бюджетних установ поділяються на 2 групи:

- перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

- друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

- підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

- підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

- підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ: підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Отже, кошти отримані від здачі в оренду майна відносяться до 3 підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Абзацом 17 ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України чітко визначено, що власні надходження бюджетних установ за рахунок надходжень 3-ї підгрупи першої групи використовуються на утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ.

Кошти, отримані від батьків за харчування дітей в дошкільному навчальному закладі відносяться до 1 підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.

Абзацом 17 ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України чітко визначено, що власні надходження бюджетних установ за рахунок надходжень 1-ї підгрупи першої групи використовуються на покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

З урахуванням зазначеного, касові видатки спеціального фонду кошторису по КЕКВ 2230 Продукти харчування можуть проводитись (і проводились сільською радою) лише за рахунок коштів, отриманих у вигляді батьківської плати.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення норм бюджетного законодавства на суму 19 263, 64 грн. у зв`язку з невстановленням ревізією суми спрямованих на оплату вартості продуктів харчування коштів, отриманих від батьків, не відповідає фактичним обставинам справи.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що ревізією не встановлено суму спрямованих на оплату вартості продуктів харчування коштів, отриманих від батьків, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вказане спростовується актом ревізії від 01.02.2019, який наявний в матеріалах справи.

Крім цього, наведені в акті ревізії від 01.02.2019 висновки щодо структури видатків, проведених сільською радою в період 2013, 2015-2017 років по КЕКВ 2230 Продукти харчування , здійснені не лише, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, шляхом арифметичного підрахунку, виходячи лише з суми коштів, використаних за загальним фондом, та суми коштів, використаних за спеціальним фондом на кінець звітного періоду, а й співставленням даних звітів ф. 2м з даними звітів ф. 4-1м, відомостей про кількість дітоднів, меморіальних ордерів № 2, № 6, № 11 Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування , № 12 Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування .

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з спеціального фонду Леміщиського сільського бюджету до загального фонду Леміщиського сільського бюджету кошти в сумі 19 263, 64 грн. та прийняти нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити.

Стягнути зі спеціального фонду Леміщиського сільського бюджету (вул. Слави, 11, с. Леміщиха, Жашківський район, Черкаська область, 19213) на користь загального фонду Леміщиського сільського бюджету (вул. Слави, 11, с. Леміщиха, Жашківський район, Черкаська область, 19213) кошти в сумі 19 263, 64 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 25.07.2019.