Рішення

від 23.07.2019 по справі 922/1717/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1717/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне підприємство "Голден-Фарм" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10А, оф. 3/7) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн. 8-7) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Голден-Фарм" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь боргу у загальній сумі 72326,58грн. Судові витрати позивач просить також стягнути з відповідача.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки № 01/06/16-Я-68 від 01.07.2016.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1717/19 з повідомленням сторін; призначено розгляд справи в судовому засіданні на "02" липня 2019 р. о 11:30 год.

20.06.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача за вх. № 15114.

Заява долучена до матеріалів справи.

24.06.2019 відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву за вх. № 15259, в якому відповідач проти позовних вимог позивача заперечує та вказує на те, що до моменту реалізації товару третім особам, у відповідача не виникає обов`язку щодо оплати товару. Також відповідач зазначає, що відповідно до п. 6.1. Договору поставки № 01/06/16-Я -68 від 01.07.2016 граничним терміном реалізації товару являється 90 (дев`яносто) діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику, при цьому згідно вимог 6.2. та п. 6.3. Договору: З настанням строку, передбаченого п. 6.1. даною Договору, Постачальник зобов`язується вивезти нереалізований товар у 5 (п`яти) денний строк. У випадку не вивезення Постачальником товару в термін, передбачений п. 6.2. Покупець не несе жодної відповідальності за збереження товару Постачальника." Не реалізований товар, за підрахунками відповідача, складає на суму 55398,11 грн. Відповідач зазначає, що позивач у відповідності до п. 6.2. Договору сповіщався про не реалізований товар шляхом направлення письмового повідомлення факсом, однак вивезений позивачем не був.

Відзив долучений судом до матеріалів справи.

27.06.2019 відповідачем до канцелярії суду подано клопотання про відкладення судового розгляду за вх. № 15697.

В судовому засіданні 02.07.2019 в клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено та на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 23.07.2019 о 10:15 год.

Про наступне судове засідання сторони повідомлені в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України ухвалами суду від 02.07.2019.

09.07.2019 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 16495, в якій позивач заперечує проти тих обставин, що позивач не врахував при підготовці розрахунку суми боргу накладних за якими був повернутий товар від покупця. Окрім цього, позивачем зазначено, що сума боргу відповідача складає 56040,02 грн., що зазначено також у Акті звірки взаєморозрахунків за період 24.03.2017 - 30.06.2019, який складений позивачем.

Відповідь на відзив долучена судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 23.07.2019 сторони своїх представників не направили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали суду від 02.07.2019.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників сторін та відповідно задовольняє клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.07.2016 року між Приватним підприємством "Голден-Фарм" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №01/06/16-Я-68.

Згідно з п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до даного Договору, яка підписується сторонами та являється невід`ємною частиною Договору ( п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору сторони погодили, що поставка партії товару вважається виконаною в момент передачі партії товару Покупцю.

Умови договору щодо порядку проведення розрахунків передбачені розділом 5 Договору № 01/06/16-Я-68 від 01.07.2016 року.

Згідно вказаного розділу сторони погодили наступний порядок оплати за кожну поставлену партію товару, а саме по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам ( п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у даному договорі або внесення грошових коштів у касу Постачальника.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата здійснюється Покупцем на підставі даного Договору та відповідно до видатково-прибуткової накладної, за якою передався товар. При здійснені платежу Покупець обов`язково повинен вказати у платіжному дорученні номер та дату даного договору, номер та дату відповідної видатково-прибуткової накладної.

Разом з цим, сторони погодили, що Покупець надає Постачальнику звіт про реалізований товар кожні 30 днів з моменту здійснення першої поставки за даним договором фактом, або електронною поштою ( п. 5.4 договору).

Також, сторони передбачили, що граничним терміном реалізації товару являється 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню за рахунок Постачальника. З настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного Договору, Постачальник зобов`язався здійснити повернення товару у 5 (п`яти) денний строк. Покупець додатково зобов`язався сповістити Постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факту чи електронною поштою, за електронною адресою Постачальника, що визначено у п. 2.1 Договору.

На виконання вищевказаного Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 72326,58 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 2877-2323 від 26.01.2017 на суму 1441,37 грн., № 2866-2314 від 26.01.2017 на суму 2046,83 грн., № 2851-2299 від 26.01.2017 на суму 2544,04 грн., № 2850-2298 від 26.01.2017 на суму 2253,82 грн., № 7092-6340 від 23.02.2017 на суму 1653,47 грн., № 11154-10469 від 23.03.2017 на суму 3245,03 грн., № 11197-10571 від 24.03.2017 на суму 3970,36 грн., № 14931-14062 від 21.04.2017 на суму 1578,04 грн., № 14957-14084 від 21.04.2017 на суму 5234,84 грн., № 14969-14115 від 21.04.2017 на суму 2388,73 грн., № 19131-17387 від 26.05.2017 на суму 1889,21 грн., № 19142-17397 від 26.05.2017 на суму 7517,72 грн., № 19143-17398 від 26.05.2017 на суму 2399,39 грн., № 19165-17414 від 26.05.2017 на суму 1124,99 грн., № 21607-19515 від 14.06.2017 на суму 2675,98 грн., № 22889-20790 від 22.06.2017 на суму 1762,70 грн., № 22890-20791 від 22.06.2017 на суму 1734,60 грн., № 22891-20792 від 22.06.2017 на суму 1038,68 грн., № 22892-20793 від 22.06.2017 на суму 1271,45 грн., № 34283-27154 від 28.09.2017 на суму 2794,64 грн., № 34314-27178 від 28.09.2017 на суму 1575,10 грн., № 34858-27477 від 03.10.2017 на суму 6954,05 грн., № 35086-27649 від 04.10.2017 на суму 1888,78 грн., № 38021-29467 від 25.10.2017 на суму 200,78 грн., № 41241-32093 від 17.11.2017 на суму 1778,93 грн., № 41732-32520 від 21.11.2017 на суму 2032,96 грн., № 45693-35396 від 15.12.2017 на суму 1572,62 грн., № 45713-35405 від 15.12.2017 на суму 1069,57 грн., № 47623-36710 від 27.12.2017 на суму 549,72 грн., № 24506 від 19.06.2018 на суму 2957,51 грн., № 25210 від 23.06.2018 на суму 1180,64 грн.

Як вказує позивач у позові, в порушення умов Договору поставки № 01/06/16-Я-68 від 01.07.2016, відповідач не сплатив за поставлений товар та не повернув товар позивачу, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72326,58 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки № 01/06/16-Я-68 від 01.07.2016, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач за період з 26 січня 2017 року по 23 червня 2018 року поставив, а відповідач прийняв узгоджений між сторонами Товар, на загальну суму 72326,58 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 21-51).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. Договору сторони погодили, що оплата кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.

Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили, що Покупець надає Постачальнику звіт про реалізований товар кожні 30 днів з моменту здійснення першої поставки за даним договором фактом, або електронною поштою.

Відповідно до п. 6.1. Договору, граничним терміном реалізації товару являється 90 діб, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню за рахунок Постачальника.

Згідно п. 6.2. Договору, з настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного Договору, Постачальник зобов`язався здійснити повернення товару у 5 (п`яти) денний строк. Покупець додатково зобов`язався сповістити Постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факту чи електронною поштою, за електронною адресою Постачальника, що визначено у п. 2.1 Договору.

Отже, з вказаних пунктів Договору вбачається, що саме на відповідача покладений обов`язок надавати позивачу звіти про реалізований товар кожні 30 днів з моменту здійснення першої поставки, а також додатково сповістити про настання граничного строку реалізації товару.

Доводи відповідача, про те, що товар вказаний у видаткових накладних, наданих позивачем, не був реалізований, у зв`язку з чим, позивач повинен був вивезти вказаний товар зі складу відповідача, суд оцінює критично, оскільки відповідачем в обґрунтування вказаних доводів не надано суду жодних доказів, які б підтверджували обставини щодо не реалізації визначеного товару, окрім цього відповідачем не надано доказів щодо повідомлення позивача про необхідність вивезення товару як не реалізованого зі складу відповідача, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність заперечень відповідача.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 72326,58 грн., тоді як в Акті звірки взаєморозрахунків за період 24.03.2017-30.06.2019 за відповідачем рахується заборгованість лише у розмірі 56040,02 грн.

Вказаний Акт звірки взаєморозрахунків здійснений з урахуванням повернення товару, підписаний позивачем та 04.07.2019 направлений на адресу відповідача.

У відповіді на відзив позивач також підтверджує існування заборгованості у розмірі 56040,02 грн.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 56040,02 грн., а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар у строки визначені п. 5.1 договору чи повернення нереалізованого товару позивачу на зазначену суму, суд вважає вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 56040,02 грн. задовольнити.

Щодо решти позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 16286,56 грн., суд вважає їх не обгрунтованими, безпідставно заявленими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за отриманий товар у розмірі 56040,02 грн., оскільки ці вимоги обґрунтовані та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. В решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 16286,56 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1488,43 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн. 8-7, код ЄДРПОУ 38117562) на користь Приватного підприємства "Голден-Фарм" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10А, оф. 3/7, код ЄДРПОУ 32706692) 56040,02 грн. основного боргу, 1488,43 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову щодо стягнення боргу у розмірі 16286,56 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство "Голден-Фарм" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10А, оф. 3/7, код ЄДРПОУ 32706692);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн. 8-7, код ЄДРПОУ 38117562)

Повне рішення складено "23" липня 2019 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/171/19