Рішення

від 18.07.2019 по справі 922/1591/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1591/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Профіпартс Україна", м. Київ до ТОВ "Трансавто", смт. Пісочин про стягнення 48783,86 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Профіпартс Україна", м. Київ звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Трансавто", смт. Пісочин заборгованість за договором поставки № ПУ-ХА-210818-02 від 21.08.18р., яка складається з: 23 734,74 грн. основного боргу; 2 007,65 грн. - пені; 547,59 грн. - інфляційні збитки; 167,31 грн. - 3% річних; 11 867,37 грн. - штраф. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 30.05.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "18" червня 2019 р. об 11:00 год.

11.06.19р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій вказує про те, що відповідачем було частково сплачено заборгованість, а саме: 15.03.19р. на суму 10000,00 грн., 20.03.19р. на суму 650,00 грн. З урахуванням часткової оплати заборгованості позивач збільшує розмір позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача: 13084,74 грн. основного боргу; 2554,15 грн. - пені; 21018,51 грн. - інфляційні збитки; 259,09 грн. - 3% річних; 11 867,37 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 18.06.19р. заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та задоволено дану заяву. Подальший розгляд справи ведеться з урахуванням даної заяви. Судове засідання відкладено на "18" липня 2019 р. о 14:00 год.

Представник позивача в судове засідання 18.07.19р. не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання позивачем ухвал суду. (а.с. 39).

Представник відповід в судове засідання 18.07.19р. не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання позивачем ухвал суду. (а.с. 83, 89).

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною 4 ст. 252 ГПК України перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

У відповідності до положень п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Профіпартс Україна (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНСАВТО (далі - Відповідач) був укладений договір поставки від 21 серпня 2018 року № ПУ-ХА-210818-02 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов`язався протягом дії договору постачати товар Відповідачеві, а Відповідач зобов`язався оплачувати товар на встановлених Договором умовах.

Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, поставив товар Відповідачеві, що підтверджується видатковими накладними. Відповідно до Договору поставлено товар на загальну суму 332 036,77 грн. за видатковими накладними.

Товар був отриманий директором ОСОБА_1 . Підписи на договорі та накладних є підписом директора ОСОБА_1 .

Товар був поставлений з відстрочкою платежу, як зазначено в п. 5.1.2 Договору. Тому, відповідно до п. 5.1.2 Договору Відповідач повинен був провести оплату поставленого товару через 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару. Оплата за товар була здійснена частково в сумі 296 328,03 грн.

Крім того, Відповідачем було повернуто товар на суму 11 974,00 грн.

Відповідно до п. 5.5 Договору: У випадку наявності заборгованості Покупця за декілька партій (по декільком видатковим накладним) поставленого йому товару, сплачені Покупцем грошові кошти зараховуються Постачальником в погашення заборгованості по видатковим накладним в порядку черговості їх оформлення, починаючи з найдавнішої, незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні Покупця на оплату .

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду основна заборгованість відповідача складає 13084,74 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 13084,74 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 13084,74 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13084,74 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 10.2 Договору Відповідач при порушенні строків оплати Послуг сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний календарний день періоду прострочення платежу, без обмеження строків нарахування пені.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 2554,15 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не заперечується відповідачем.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 2554,15 грн.

Крім того, згідно з пунктом 10.5 Договору, при простроченні оплати більше одного місяця, Позивач має право, крім суми боргу та пені, додатково стягнути з Відповідача штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості. Таким чином, штраф становить 11 867,37 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 259,09 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1018,51 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 259,09 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 21018,51 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з прохальної частини заяви позивача про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 21018,51 грн. інфляційних втрат.

Однак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданих позивачем, суд приходить до висновку про те, що сума інфляційних втрат в розмірі 21018,51 грн. не підтверджується матеріалами справи та розрахунком позивача.

Так, суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат встановив, що правильно розрахованою сумою є сума в розмірі 1018,51 грн., а не сума в розмірі 21018,51 грн, яка вказана позивачем в заяві про збільшення позовних вимог.

Таким чином, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 1018,51 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСАВТО (місцезнаходження: 62416, Харківська обл., Харківський район, смт Пісочин, вул. Автомобільна, будинок 8, п/р: № НОМЕР_1 їв ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Харків, МФО: 351533, Код ЄДРПОУ: 30762954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІПАРТС УКРАЇНА (04073, м Київ, вул. Скляренка, 1, п/р № НОМЕР_2 в ПАТ УкрСиббанк , м. Київ, МФО 351005; Код ЄДРПОУ 40458289) основну заборгованість в сумі 13084,74 грн., пеню в сумі 2554,15 грн., 3% річних в сумі 259,09 грн., інфляційні втрати в сумі 1018,51 грн., штраф в сумі 11867,37 грн., судовий збір в сумі 1133,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 20000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено та підписано 23.07.19р.

Суддя Л.В. Шарко