Постанова

від 23.07.2019 по справі 802/1713/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

Київ

справа №802/1713/14-а

адміністративне провадження №К/9901/3997/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 у справі за позовом Приватного підприємства Промінь до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Промінь" подало до суду позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 11.04.2014 № 0009001501 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 344 087 грн за основним платежем та в сумі 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 11.04.2014 № 0008981501про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 47997 грн за основним платежем та в сумі 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 12.03.2014 № 0005141501 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 57 786,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, виписаних у такому періоді, тому не порушив вимог підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Уточнююча декларація з виправленими показниками щодо податкового кредиту шляхом його включення за зазначені звітні періоди подана з дотриманням строку давності, визначеного у статті 102 цього Кодексу.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2014 адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 11.04.2014 № 0009001501, від 11.04.2014 № 0008981501 та від 12.03.2014 № 0005141501. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.09.2014 залишив без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2014.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач протягом 1095 днів використав право на виправлення помилки і сформував податковий кредит звітного періоду. Посилання контролюючого органу на положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки ця норма застосовується у випадку, якщо платник податку взагалі не включив у відповідному податковому періоді до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у такому періоді. Контролюючий орган провів камеральні перевірки поданих позивачем уточнюючих розрахунків з порушенням строку проведення таких перевірок, визначеного у пункті 200.10 статті 200 ПК України, а також склав оскаржені податкові повідомлення-рішення з порушенням строку їх складання, визначеного у пункті 86.8 статті 86 цього Кодексу.

Вінницька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, посилаючись на обставини, що зазначені в актах камеральних перевірок, та наголошуючи на тому, що при поданні у квітні 2012 року уточнюючих розрахунків за лютий та квітень 2011 року позивач не дотримався терміну формування податкового кредиту - 365 днів з дати виписки податкових накладних.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.10.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 22.07.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 23.07.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2014 № 0009001501 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 344 087 грн за основним платежем та в сумі 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є висновки контролюючого органу, викладені в акті від 28.01.2014 № 120/15-212/13302599 камеральної перевірки за лютий 2011 року, про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Контролюючий орган, перевіряючи під час камеральної перевірки податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року від 18.03.2011 та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 03.04.2012 разом з уточнюючим додатком Д5, поданими у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року, дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року, відображеного в уточнюючому розрахунку, поданому у квітні 2012 року. Контролюючий орган вважає, що позивач втратив право на відображення податкового кредиту за лютий 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних у лютому 2011 року, оскільки такий кредит фактично задекларовано тільки у квітні 2012 року в уточнюючому розрахунку, тобто за закінченням 365 днів з дати виписок податкових накладних.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 11.04.2014 № 0008981501 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 47 977 грн за основним платежем та в сумі 1 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2014 № 0005141501 від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 57 786 грн є висновки контролюючого органу, викладені в акті від 28.01.2014 № 124/15-212/13302599 камеральної перевірки за квітень 2011 року, про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Контролюючий орган, перевіряючи під час камеральної перевірки податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року від 20.05.2011 та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 03.04.2012 разом з уточнюючим додатком Д5, поданими у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2011 року, дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року, відображеного в уточнюючому розрахунку, поданому у квітні 2012 року. Контролюючий орган вважає, що позивач втратив право на відображення податкового кредиту за квітень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних у квітні 2011 року, оскільки такий кредит фактично задекларовано тільки у квітні 2012 року в уточнюючому розрахунку, тобто за закінченням 365 днів з дати виписок податкових накладних.

Абзацом першим пункту 50.1 ст. 50 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Позивач після самостійного виявлення помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях, подав уточнюючі розрахунки з виправленими показниками, зокрема задекларував за звітні періоди, за які виправлялися помилки, податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих у таких звітних періодах. Уточнюючі розрахунки прийняті контролюючим органом.

Уточнюючі розрахунки подано позивачем в межах строку давності - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, визначеного у статті 102 ПК України.

Виправлення помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку є формою звітності, в якій виправляються показники раніше поданої звітності за попередні податкові періоди, а не декларуються показники поточних звітних періодів. Для визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України, беруться показники звітного (податкового) періоду, що базуються на даних обліку за цей період.

Таким чином, виправлені позивачем в уточнюючих розрахунках показники податкового кредиту раніше поданих декларацій за попередні податкові періоди є показниками таких періодів.

Доводи контролюючого органу про те, що позивач задекларував в уточнюючих розрахунках за попередні звітні періоди податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у таких звітних періодах, за закінченням 365 днів з дати їх виписки, є безпідставною, адже звітним періодом, за який позивач задекларував податковий кредит шляхом подання уточнюючих розрахунків, не є період, в якому подано такі розрахунки. Податковий кредит з податку на додану вартість задекларовано за звітні періоди, в яких були виписані податкові накладні.

Враховуючи наведене, позивач не порушив вимог абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України при формуванні податкового кредиту за звітний період, в якому виписані податкові накладні, шляхом подання уточнюючого розрахунку з виправленими показниками в межах строку давності, визначеного у статті 102 ПК України.

Окрім того, суди попередніх інстанцій установили, що контролюючий орган провів камеральні перевірки поданих позивачем 03.04.2012 уточнюючих розрахунків з порушенням строку проведення таких перевірок, визначеного у пункті 200.10 статті 200 ПК України, а також склав оскаржені податкові повідомлення-рішення з порушенням строку їх складання, визначеного у пункті 86.8 статті 86 цього Кодексу.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.07.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду