Вирок

від 19.07.2019 по справі 536/1001/19

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1001/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області за угодою адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці обвинувальний акт від 27 червня 2019 року у кримінальному провадженні № 42018171090000155 від 01.10.2018 про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Заруддя Кременчуцького району Полтавської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, директора СФГ «Безуглий», жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України з угодою про визнання винуватості

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 на протязі 2017-2018 років, більш точніше часу встановити не надалось можливим, будучи директором СФГ «Безуглий», код ЄДРПОУ: 37399386, діючи в супереч вимог ст.13 Конституції України, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених цією Конституцією, ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», згідно з вимогами якої самовільним зайняттям земельної ділянки визначаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до Закону є правомірними, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельних ділянок розташованих в межах Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, за відсутності будь-якого правочину щодо них, а також без державної реєстрації цих прав, маючи єдиний корисливий мотив, діючи умисно, самовільно зайняв земельні ділянки із земель державної власності не переданих у власність та не переданих у користування площею 32 га, 12,2 га та 13 га, які знаходяться на території Бондарівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та протиправно їх використовував шляхом обробки, засіву та збирання плодів, продукції за допомогою сільськогосподарської техніки протягом вищевказаного періоду, чим заподіяв значної шкоди державі в особі Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області в розмірі 90110 грн. 19 коп.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України, оскільки він самовільно зайняв земельну ділянку, що завдало значної шкоди її законному володільцю.

Під час досудового розслідування між прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_8 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 142018171090000155 від 01.10.2018 та обвинуваченим ОСОБА_5 27 червня 2019 року укладена угода про визнання винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Згідно з умовами вказаної угоди ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та погодив із прокурором покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Суд, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши в обвинувачуваного ОСОБА_5 повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про можливість її затвердження, виходячи з такого.

Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжких злочинів.

Представник потерпілого Новогалещинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області адвокат ОСОБА_4 надала письмову згоду прокурору на укладення угоди з обвинуваченим про визнання винуватості.

Угода за змістом укладена відповідно до ст. 472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у т.ч. стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.

Обвинуваченому ОСОБА_5 суд відповідно до ст. 474 КПК України роз`яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид і міру покарання та наслідки укладання, затвердження та не виконання угоди, передбачені ст. ст. 473, 476 КПК України, вичерпні підстави оскарження вироку суду.

Суд також переконаний в тому, що угоду сторонами підписано добровільно, свідомо, без впливу будь-яких сторонніх обставин чи факторів. Умови укладеної угоди також не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб. З угоди також не вбачається обставин, які б свідчили про очевидну неможливість виконання обвинуваченим узятих на себе за угодою зобов`язань.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у справі зібрано достатньо доказів для обґрунтованої підозри і обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а тому визнання ним винуватості є цілком виправданим.

Суд також вважає, що обставини, які обтяжують і пом`якшують покарання, дані про особу ОСОБА_5 , характер кримінального правопорушення та інші обставини цілком враховані угодою про визнання винуватості та знайшли своє відображення в узгодженому остаточному покаранні.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 27 червня 2019 року укладену між прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018171090000155 від 01.10.2018 та обвинувачуваним ОСОБА_5 про визнання винуватості у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання в виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення всіма учасниками процесу через Кременчуцький районний суд з підстав передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1