Рішення

від 25.07.2019 по справі 640/8503/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/8503/19

н/п 2-а/640/355/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Губської Я.В., при секретарі Балан Т.А., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до поліцейського роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Маркової Олександри Валентинівни (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В :

24.04.2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому він просить суд визнати протиправними дії поліцейського роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Маркової Олександри Валентинівни та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ №1023661 від 29.03.2019 року.

Як на підставу позову посилається на те, що 29.03.2019 року відповідачем його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, а саме що він керував транспортним засобом зі швидкістю, яка перевищує дозволену у населеному пункті. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Також вказує, що постанова підлягає скасуванню з підстав вимірювання за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM швидкості руху автомобіля під його керування у момент вчинення правопорушення. Позивач зазначає, що справа інспектором розглянута без дослідження доказів, з порушенням права на захист, без заслуховування осіб, що беруть участь у справі та свідків, не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи. Крім того, позивач зазначає, що інспектором поліції не дотримано процедури притягнення особи до відповідальності, розглянуто справу без підготовки, на місці вчинення правопорушення, чим порушено його права. Всупереч вимог ст.ст. 245, 280 КпАП України дана постанова винесена без з`ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність чи заподіяно майнову шкоду, а також без з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 року було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті.

28.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву поліцейського роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Маркової О.В., в якому відповідач заперечує щодо тверджень позивача про безпідставність постанови та порушення процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, надає докази на підтвердження викладеного у відзиву та просить викликати свідків в судове засідання.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву також вказує, що така процедура як сертифікація , на яку посилається позивач як на обов`язкову є застарілою, та вже не міститься в нормах чинного законодавства України. Вимірювання швидкості руху автомобіля під керуванням позивача, здійснювався з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM . Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 втратив чинність з 02.11.2015 року, у зв`язку з тим, що тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM , зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 було виключено з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362. Отже, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 TruCAM був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Наслідком виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки, із Державного реєстру ЗВТ є заборона на їх серійне виробництво на території України, або їх ввезення на територію України партіями. Засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх із Державного реєстру, дозволяється застосовувати у подальшому за умовою позитивних результатів їх повірки.

У зв`язку з позитивним результатом державних приймальних випробувань. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було затверджено тип вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM та зареєстрований в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. Вищезазначена процедура була передбачена Законом України Про метрологію та метрологічну діяльність , який втратив чинність 31.12.2015, з метою забезпечення серійного виробництва та ввезення засобів вимірювальної техніки на територію України. Засіб LTI 20/20 TruCAM на законних підставах було ввезено в Україну, введено в експлуатацію та зареєстровано в Державному реєстрі, жодних заборон, обмежень в його експлуатації а також здійснення повторної повірки не передбачається. Копія свідоцтва про повірку даного засобу долучена до відзиву.

Відповідач зазначає, що TruCAM здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для ' вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.Задля точного вимірювання швидкості, серед компонентів TruCAM, використовується лазерний приціл, який дозволяє лазерному променю прицілитися точно в ціль, що відображено на фотографії, зроблену приладом TruCAM. Таким чином, реалізовано вимір швидкості конкретного транспортного засобу, що виключає можливість захвату при вимірі швидкості кількох транспортних засобів або іншого автомобілю. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування АЕS забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації TruCAM. Враховуючи викладене, додаткові заходи для підтвердження отриманої інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не впроваджені.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Додатково під час розгляду справи 24.07.2019 року пояснив, що постанову відповідач ОСОБА_3 не складала, оскільки він її не бачив під час складення постанови, а були тільки 2 хлопця.

Відповідач - поліцейська роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Маркова О.В. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав, що наведені у відзиві та стверджувала, що всі вимоги законодавства були дотримані нею під час складання постанови, нею особисто були роз*яснені права ОСОБА_1 , які передбачені ст. 268 КУпАП і ним ніяких клопотань щодо прав заявлено не було, він тільки говорив, що поспішає. Позивачу під час складення постанови були пред*явлені докази порушення ним вимог ПДР України і заперечень від нього також не надходило.

Також заявила клопотання про допит у якості свідків інспекторів поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в цей день були з нею в екіпажі та які можуть підтвердити всі обставини дотримання нею процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та порушення позивачем ПДР.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача та свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 29.03.2019 року інспектором батальйону 2 роти 1 Управління патрульної поліції в Харківській області капралом поліції Марковою О.В. винесено постанову серії ЕАВ №1023661 від 29.03.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 29.03.2019 о 05:41 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Тоуоtа Рrаdо д.н.з. НОМЕР_1 у місті Харкові на 8-му км. Білгородського шосе рухався зі швидкістю 87 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.), за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась за допомогою приладу TruCAM LTI 20/20 ТС000709 (а. с. 10)

На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем долучено до матеріалів справи фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС000709 із зображенням автомобіля Тоуоtа Рrаdо д.н.з. НОМЕР_1 та зазначенням швидкості 87 км/год.(а.с. 32).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення даного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові від 29.03.2019 року вказано, що вимір швидкості проводився приладом TruCAM LTI 20/20 ТС000709 та надано в судовому засіданні фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС000709 із зображенням автомобіля Тоуоtа Рrаdо д.н.з. НОМЕР_1 та зазначенням швидкості 87 км/год. та диск з записом з лазерного вимірювача.

При вирішенні питання відповідності сертифікації лазерного вимірювача, суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого 29.08.2012 засвідчено, що лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № У3197-12. (а.с. 34)

Відповідно до наданого свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13550 лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС000709 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Свідоцтво чинне до 14.12.2019. (а.с. 33)

Згідно експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03-3008, виданого Національній поліції України в лазерному вимірювачі швидкості руху т/з TruCAM LTI 20/20 правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування. Термін дії висновку до 27.09.2021.(а.с.37)

Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Посилання позивача на відсутність сертифікації станом на теперішній час не є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки відповідача під час складення постанови про адміністративне правопорушення та оцінки доказів порушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП відповідач оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

З приводу порушення прав позивача під час складення матеріалу, суд зазначає, що допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є інспекторами поліції та екіпажем разом з ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що позивачу ОСОБА_1 під час складання постанови про адміністративне правопорушення було роз`яснено всі права, передбачені ст.286 КпАП України, в тому числі право надати свої пояснення, докази, час для підготовки, скористуватись послугами адвоката, однак клопотань з цього приводу ОСОБА_1 не заявляв, процедура розгляду справи не порушувалася та відповідала вимогам ст.ст. 278, 279 КпАП України. Обставини вчинення ОСОБА_1 29.03.2019 о 05:41 зафіксовано інспектором у встановленому законом порядку, за допомогою приладу TruCam LTI 20/20, про що зазначено в постанові.

Доказів на спростування зазначеного та на підтвердження з цього приводу доводів, викладених у позові позивачем суду надано не було, а тому суд вважає всі доводи позивача з цього приводу безпідставними та голослівними, такими, що спростовані відповідачем під час розгляду справи. Також, суд вважає голослівними доводи позивача про відсутність інспектора Маркової на місці складення постанови та нічим не доведеними.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини 3 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, в будь якому разі відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Також, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно протиправного складенні постанови в порушення положень Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 з огляду на наступне.

Так, згідно розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 р. №1376 передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене зокрема ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення за місцем його вчинення визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Таким чином, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015, на які посилається позивач, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху" щодо надання права органам Національної поліції України виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці.

Таким чином, розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Також, суд звертає увагу на те,що позивачем не надано суду жодних доказів відсутності порушень, які зафіксовано було інспектором та у зв*язку з чим накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав на підтвердження своєї позиції докази на підтвердження обґрунтованості складення постанови про адміністративне правопорушення та недоведеності доводів позивача.

Доводи позивача, викладені в обґрунтування позовних вимог, в тому числі і надані в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та були спростовані доказами, наданими відповідачем. Крім того, суд зазначає, що посилання позивача на технічну помилку в постанові щодо перевищення швидкості (замість 37 вказано 27 при швидкості 87 км/г) не має принципового значення та не спростовує правильність складення постанови та висновків суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України , за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає, що інспектором УПП в Харківській області - відповідачем по справі обґрунтовано було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.2, 6-10,77, 205, 229, 241-246,255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 Конституції АДРЕСА_3 ) до поліцейського роти 1 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Маркової Олександри Валентинівни (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) про визнання дій протиправними та скасування постанови ЕАВ №1023661 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 29.03.2019 року відносно ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Я. В. Губська