Ухвала

від 24.07.2019 по справі 700/677/19

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 700/677/19

Провадження № 1-кс/700/287/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. Слідчий суддя Лисянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка клопотання слідчого СВ Лисянського відділення поліції Звенигородського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и в:

Слідчий Лисянського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області звернулася до суду з клопотанням проарешт земельної ділянки, яка розташована біля земельної ділянки, кадастровий номер 7122885000:03:001:0042, загальною площею 11,4 га з посівом озимої пшениці, що розташовані в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області .

В обґрунтування заявленого клопотання слідчий вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що на даний час використувається земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 11,4 га державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області, яка розтащована біля земельної ділянки кадастровий номер 7122885000:03:001:0042 без правовстановлюючих документів, а саме на момент перевірки на вказаній земельній ділянці росте зернова сільськогосподарська культура озима пшениця, що є порушенням ст.ст.125,126 Земельного кодексу України. Зазначену земельну ділянку в 2018 році використовував громадянин ОСОБА_4 .

Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст. 197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Перелік і види майна, що належить арештувати: земельна ділянка в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району Черкаської області, яка розташована біля земельної ділянки кадастровий номер 7122885000:03:001:0042 загальною площею 11,4 га з посівом озимої пшениці.

Дана земельна ділянка, що підлягає арешту перебуває у користуванні без договору оренди у гр. ОСОБА_4 .

Зважаючи на те, що вищевказана земельна ділянка могла зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, то з метою зберігання слідів злочину відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України слідчий просить накласти арешт на вказане майно.

В судовому засіданні слідчий та прокурор наполягали на задоволенні клопотання про арешт майна з метою збереження слідів злочину та відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Заслухавши слідчого та прокурора, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, вважаю що вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згіднозі ст.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК Українидо повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст.170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст.170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч. 2 ст.170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Самовільне зайняття земельної ділянки є злочином з матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння), завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди. Кількісний аспект цієї криміноутворюючої ознаки дозволяє відмежувати злочинне самовільне зайняття земельної ділянки без обтяжуючих осбставин від відповідного адміністративного проступку (ст.53-1 КУпАП).

Згідно з чинним законодавством розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами за спеціальною формулою.

Так, відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в адміністративних межах с.Погибляк Лисянського район Черкаської області за межами с.Погибляк площею 11,15 га розмір заподіяної шкоди становить 21210 грн. Таким чином встановлено, що розмір даної заподіяної шкоди не відповідає критерію значної шкоди, передбаченої у диспозиції ст.197-1 ч.1 КК України, яка повинна у сто і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Більше того, до матеріалів клопотання долучена постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 за самовільне зайняття вищевказаних земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 11,15 га в адміністративних межах Погибляцької сільської ради Лисянського району за межами населеного пункту, ухвалена 12 липня 2019 року в.о. головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Лисянському районі ОСОБА_5 . У даній постанові зазначено, що порушенням заподіяно шкоду на суму 21210 грн. та визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП і накладено на нього штраф в розмірі 170 грн.

Таким чином, слідчий та прокурор достовірно знаючи про наявність ознак для кваліфікації дій щодо самовільного зайняття вищевказаних земельних ділянок як адміністративного проступку, а тому відсутність законних підстав для застосування арешту майна у даному кримінальному провадження, ігноруючи вимоги кримінального та кримінально-процесуального законів заявляють клопотання про застосування слідчим суддею заходів забезпечення, що є недопустимим з точки зору засад кримінального провадження (глава 2 КПК України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, які знаходяться на самовільно зайнятих земельних ділянках, є власністю власників земельних ділянок та землекористувачів, а отже, майном, чужим для того, хто самовільно зайняв земельну ділянку.

Таким чином суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання у звязку з відсутністю правової підстави для арешту майна у рамках кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст.173 КПК Українислідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту.

Керуючись ст. ст.170 -173,309,372,395 КПК України,слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Лисянськоговідділення поліціїЗвенигородського відділенняполіції Головногоуправління Національноїполіції вЧеркаській області ОСОБА_3 про арештмайна,у кримінальномупровадженні заознаками злочинупередбаченого ч.1ст.197-1КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1