Рішення

від 24.07.2019 по справі 707/585/17

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/585/17

2/707/142/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2019 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Федоровій Л.С.

за участю прокурора Шмайлова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі державного підприємства Черкаське лісове господарство до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспец-Транс , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації , -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача:

21.03.2017 року керівник Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі державного підприємства Черкаське лісове господарство до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспец-Транс , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації , мотивуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02.04.2014 у справі № 707/665/14-ц позов прокурора задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасоване розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 428 від 20.12.2007 „Про передачу земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради« в тому числі, в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер НОМЕР_1 . Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 від 24.12.2007 на право власності на земельну ділянку площею 0,0998 га, виданий ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки. Витребувано від ОСОБА_2 спірну земельну ділянку на користь ДП „Черкаське лісове господарство« , як земельну лісову ділянку. Вказане рішення суду набрало законної сили 29.10.2014.

Разом з тим, в ході виконання зазначеного рішення суду Черкаською місцевою прокуратурою встановлено, що речове право на спірну земельну ділянку перейшло до іншої особи. Відповідно до інформації міськрайонного управління держгеокадастру в Черкаській області від 02.03.2017 № 10-28-04-1476/2-17 встановлено, що за даними архіву управління 2008 року державним підприємством Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку площею 0,0998га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради з кадастровим номером НОМЕР_3 .

13.02.2008 на зазначену земельну ділянку видано державний акт право власності НОМЕР_1 .

Так, встановлено, що згідно договору-купівлі продажу від 07.02.2008 №448 право власності на зазначену земельну ділянку перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

На підставі свідоцтва про право власності серія та номер: НОМЕР_4 , видане 27.01.2015, реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ "УКРСПЕЦ-ТРАНС".

Так, на підставі договору купівлі-продажу серії та номер 3707 від 07.12.2016, посвідчений нотаріусом Старовойтовим О.С. речове право власності на оспорювану земельну ділянку перейшло від ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС до ОСОБА_1 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 80002507 від 09.02.2017, спірна земельна ділянка площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, кадастровий номер НОМЕР_1 відчужена на користь ОСОБА_1 . Ринкова вартість земельної ділянки становить 37 300 грн. відповідно до п.3 Договору купівлі-продажу та Звіту про оцінку майна виданого ТОВ Контакт-Сервіс від 29.11.2016.

Як наслідок, з огляду на подальше відчуження незаконно переданої у приватну власність земельної ділянки, інтереси постійного лісокористувача в особі Державного підприємства „Черкаське лісове господарство« залишились не захищеними - спір щодо її витребування від нового власника підлягає вирішенню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України полягає в тому, що майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування обмежуються, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику про визнання правочинів недійсними? визначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи яка, не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Так, у вказаному узагальненні Верховний Суд України зазначив, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України у постанові від 18.09.2013 по справі № 6-92-цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У вказаній Постанові Верховний Суд зазначає, що вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні „Трегубенко проти України? від 02.11.2004 категорично ствердив, що „правильне застосування законодавства незаперечно становить „суспільний інтерес? (п. 54 рішення).

Звернення прокурора до суду з даним позовом, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення постійному лісокористувачу земельної ділянки, яка незаконно вибула з його користування, що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Оскільки спірна земельна ділянка загальною площею 0,0998 га, розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, за кадастровим номером НОМЕР_1 вибула з користування ДП „Черкасилісгосп« не з його волі, остання має бути витребувана із незаконного володіння ОСОБА_1 як добросовісного набувача на користь держави в особі постійного лісокористувача.

Враховуючи те, що незаконність передачі у приватну власність спірної земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 була встановлена у рішенні Черкаського районного суду Черкаської області від 02.04.2014 у справі № 707/665/14-ц, яке набрало законної сили, а також те, що законом визначено спеціальний порядок скасування рішення про державну реєстрацію прав, підлягає скасуванню в судовому порядку рішення державного реєстратора, в особі приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. № 32771143від 07.12.2016, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано речове право на спірну земельну ділянку.

Згідно листа ДП „Черкаське лісове господарство« № 1201/03 від 08.12.2016 встановлено, що державне підприємство підтримує необхідність відновлення права державної власності на землі лісогосподарського призначення, які були незаконно вилучені розпорядженням голови Черкаської РДА від 06.11.2007 №109.

Разом з тим, встановлено, що ДП „Черкаське лісове господарство« не вживатиме заходи представницького характеру щодо витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки № НОМЕР_5 у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.

Згідно зі ст. 5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель? здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 „Про Державну інспекцію сільського господарства України? є Державна інспекція сільського господарства України.

Одночасно ст. ст. 6, 9, 10 вказаного Закону, якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель - не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Разом з тим, ДП „Черкаське лісове господарство« , як постійний лісокористувач не вжило достатніх та належних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки загальною площею 0,0998 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту до державної власності та не звернулось до суду з позовом про витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння нових власників.

Зважаючи на той факт, що ДП „Черкаське лісове господарство« не вживає достатніх заходів щодо захисту інтересів держави, направлених на повернення незаконно відчуженої земельної ділянки та відсутній орган державного контролю, який вправі захистити інтереси держави, шляхом звернення до суду з позовною заявою про скасування незаконного рішення - прокурор в межах повноважень, визначених ст. 23 Закону України „Про прокуратуру?, набуває підстав для здійснення представництва інтересів держави в якості позивача у справі.

Прокурор просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0998 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту за кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною вартістю 37 300 грн. за ОСОБА_4 Ксенією ОСОБА_5 , винесене 07.12.2016 державним реєстратором в особі приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим Олександром Сергійовичем, індексний номер: 32771143.

Витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0998 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту за кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною вартістю 37 300 грн та яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу № 3707 від 07.12.2016 на користь держави в особі ДП „Черкаське лісове господарство« .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області (код за ЄДРПОУ 02911119) судовий збір у розмірі 4000, 00 грн. на банківський р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ (МФО 820172) за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.

Стислий виклад відзиву відповідача :

17.04.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Рішенням Черкаського районного суду від 07 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10.11.2017, відмовлено у задоволенні позову керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП Черкаське лісове господарство до ОСОБА_1 , треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Черкаського районного суду від 07 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10.11.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В Постанові від 12.09.2018 по справі № 707/581/17, яка є аналогічною до даної справи судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначили: суди попередніх інстанцій не дослідили поведінку набувача під час придбання земельної ділянки, не перевірили та не надали цьому належної правової оцінки, зокрема чи розумів ( міг розуміти ) набувач незаконність передачі йому спірної земельної ділянки у приватну власність, що належала до земель лісогосподарського призначення. Без з`ясування зазначених обставин, що мають істотне значення неможливо ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення . Тобто ці обставини підлягають обов`язковому з`ясуванню і в ході розгляду даної справи.

ОСОБА_2 під час особистої бесіди з відповідачем пояснив, що отримав ділянку у власність в 2007 році. Вказана ділянка до цього використовувалась працівниками ДП Черкаське лісове господарство у якості городів, а згідно таксаційного опису відносилась до сіножатей з відкритими просторами без дерев. На момент отримання землі у власність ніяких лісонасаджень на ділянці не було. ОСОБА_2 показав ОСОБА_1 копію державного акту на право власності на земельну ділянку, НОМЕР_2 від 24.12.2007, в якому зазначалось цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Таким чином перший власник земельної ділянки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, який маючи намір отримати у власність земельну ділянку повністю покладався на легітимність добросовісних дій державних органів. В грудні 2008 року ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3 маючи на це всі законні підстави.

Другий добросовісний набувач громадянин ОСОБА_3 отримав земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 448 від 07.02.2008 від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Старовойтовим О.С. Ніяких заборон на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3 , що належала громадянину ОСОБА_2 на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу не існувало, як не існує і сьогодні. Громадянину ОСОБА_3 було виготовлено технічну земельну документацію, змінено кадастровий номер на НОМЕР_1 та видано новий державний акт на право власності на землю. ОСОБА_3 володів земельною ділянкою протягом семи років, як добросовісний набувач. Суди та прокуратура не виявили жодних порушень з боку громадянина ОСОБА_3 в ході придбання ним земельної ділянки.

Третій добросовісний набувач ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС отримало земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу та свідоцтва на право власності від 27.01.2015 виданого Реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції. ОСОБА_3 передав зазначену ділянку у власність ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС для формування статутного капіталу. Ніяких заборон на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , що належала громадянину ОСОБА_3 на момент укладання вказаного договору купівлі-продажу не існувало, як не існує і на сьогодні. Суди та прокуратура не виявили жодних порушень з боку ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС в ході набуття та володіння товариством вказаною ділянкою.

Четвертий добросовісний набувач - ОСОБА_1 отримала земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 3707 від 07.12.2016 укладеного між ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом Старовойтовим О.С. Ніяких заборон на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_6 , що належала ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС на момент укладання вказаного договору купівлі- продажу не існувало, як не існує і на сьогодні. Суди та прокуратура не виявили жодних порушень з боку громадянки ОСОБА_1 в ході придбання нею земельної ділянки.

Таким чином всі власники спірної земельної ділянки є добросовісними набувачами, які не тільки не порушували жодного закону, а й не мали намірів цього робити. Кожен з власників спірної землі розумів, що на законних підставах набуває ділянку і не знав та не міг знати про будь-які порушення допущені державними органами, на легітимність добросовісних дій яких він покладався.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор стверджує, що факт незаконного набуття земельної ділянки громадянином ОСОБА_2 доведено Апеляційним судом Черкаської області і викладено в рішенні від 09.12.2014 по справі №22-ц/793/2973/14, яке має преюдиційне значення і по даній справі. На момент винесення вказаного судового рішення громадянин ОСОБА_2 вже сім років не був власником спірної земельної ділянки і не міг бути відповідачем по справі. Власник земельної ділянки ОСОБА_3 тільки в 2017 році дізнався, що в березні 2014 року Черкаським районним судом розглядалась позовна заява прокурора Черкаського району, щодо належної йому земельної ділянки.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Таким чином, прокуратура вдруге грубо порушила статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, намагаючись позбавити добросовісного набувача - ОСОБА_1 права власності на законно придбану в 2016 році земельну ділянку.

Позов заявлено в інтересах держави в особі ДП Черкаське лісове господарство . Однак керівництво вказаного підприємства не зверталось до Черкаської місцевої прокуратури з проханням представляти інтереси в суді і не надавало представникам позивача ніяких на це повноважень. Крім того категорично заперечує проти позову, про що в письмовій формі було повідомлено суд. Не зверталась з цього приводу до прокуратури і місцева територіальна громада.

Позивач намагається повернути земельну ділянку у власність ДП Черкаське лісове господарство проти їх волі при тому, що вказане підприємство ніколи не мало ніяких правовстановлюючих документів на цю землю ні на момент її передачі у власність ОСОБА_2 в 2007 році, а ні на сьогоднішній день.

Жодним рішенням суду, першого набувача ділянки ОСОБА_2 , не зобов`язували повернути вказану земельну ділянку на користь ДП Черкаське лісове господарство , або будь кого іншого.

У власності ОСОБА_2 ніколи не перебувала лісова земельна ділянка. Земельна ділянка площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних меасах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, кадастровий№ НОМЕР_7 , що належала йому на правах приватної власності за цільовим призначенням відносилась до земель житлової забудови, що було чітко зазначено в державному акті на право власності.

Неможливо повернути ДП Черкаське лісове господарство земельну ділянку яка відноситься до земель житлової забудови, оскільки в користуванні вказаного підприємства можуть знаходитись виключно землі лісогосподарського призначення. Скасування судом державної реєстрації земельної ділянки автоматично не повертає її попередньому землекористувачу.

У судовому рішенні від 02 квітня 2014 року у справі № 707/665/14-ц на яке спирається позивач йдеться про допущення помилки державою Україна, а саме помилки допущеної невстановленими посадовими особами Черкаської районної адміністрації при передачі у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки. Вказуючи на порушення закону прокуратура і суд так і не встановили винних. Прокуратура намагаючись виправити минулу помилку держави непропорційним чином втручається в нове право, набуте особою, яка покладалась на легітимність добросовісних дій державних органів.

Стислий виклад відповіді на відзив:

03.06.2019 року заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури подав відповідь на відзив у якій вказав, що відзив на позовну заяву відповідача є безпідставний та не ґрунтується на нормах права та матеріалах справи , оскільки витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, безпосередньо на березі морської зони а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його, відповідача, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Вказане також узгоджуються з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі Депаль проти Франції від 29 березня 2010 року (заява № 34044є/02).

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі:

04.09.2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Тептюком Є.П. після її надходження на новий розгляд з Верховного Суду.

19.09.2018 року та 16.04.2019 року від приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. надійшли листи в яких викладені наступні пояснення. 07.12.2016 року нотаріусом було проведено державну реєстрацію переходу права власності на спірну земельну ділянку від ТОВ Укрспец-транс до ОСОБА_1 Перехід права власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2016 року №3707. В ході перевірки нотаріусом було встановлено відсутність будь-яких зареєстрованих обтяжень, арештів або заборон вчиняти реєстраційні дії або інші правочини щодо спірної земельної ділянки. Згідно витягу з державного земельного кадастру від 16.11.2016 року державну реєстрацію спірної земельної ділянки від 13.02.2008 року не скасовано. Нотаріус просив врахувати дані пояснення і проводити розгляд справи без його участі.

17.10.2018 року від адвоката Топора І.О. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

18.10.2018 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області зупинено провадження у справі.

21.03.2019 року від заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.03.2019 року поновлено провадження у справі.

02.05.2019 року від директора ДП Черкаське лісове господарство надійшло письмове клопотання, яке фактично містить не вимогу, а повідомлення з приводу наступного: ДП Черкаське лісове господарство не зверталось до прокуратури з проханням представлять його інтереси в суді і не надавало на це повноважень. Підприємство у разі потреби має можливість самостійно захищати свої права та права держави. ДП Черкаське лісове господарство вважає, що інтереси держави та громади у даній справі не порушені. Спірна земельна ділянка передана підприємству незаконно, оскільки у користуванні ДП не може бути земельних ділянок з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку. На момент передачі спірної земельної ділянки у власність громадян у 2007 році, правовстановлюючі документи на цю землю у ДП були відсутні.

Пояснення сторін у судових засіданнях:

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги і просив їх задоволити.

Позивач в особі ДП Черкаське лісове господарство , відповідач та треті особи в жодне судове засідання не з`явились, хоча про час і місце проведення були повідомлені у встановленому законом порядку відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. За наявності відзиву на позовну заяву, та належного повідомлення сторін, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності останніх відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Встановлені судом обставини:

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02.04.2014 року по справі № 707/665/14-ц визнано протиправним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області №428 від 20.12.2007р. Про передачу земельних ділянок у власність громадян для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0998га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту. Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 від 24.12.2007р. на право власності на земельну ділянку, площею 0,0998га, виданий ОСОБА_2 , кадастровий № НОМЕР_3 . Основною підставою прийняття такого рішення є порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, зокрема вимоги ст.57 ЛК України (Т.1, а.с. 14-18).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.02.2017 року вбачається, що земельна ділянка, площею, 0,0998 га, що розташована на території Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3707 від 07.12.2016 року. Відомості про даний правочин вніс до державного реєстру - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу - Старовойтов Олександр Сергійович. Номер запису про право власності: 17866654. Попередній власник земельної ділянки - ТОВ УКРСПЕЦ-ТРАНС (Т.1, а.с. 22-24).

Згідно договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.02.2008 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,0998 га, що розташована в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області. Земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 . Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 . Продаж вчинено за 70000 грн., які отримані продавцем від покупця під час оформлення цього договору (Т.1, а.с.110).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦ-ТРАНС передало, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,0998 га, що розташована на території Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області. Земельна ділянка належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції Черкаської області 27.01.2015 року, індексний номер 32756318. Продаж вчинено за 38300 грн., які будуть перераховані на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х робочих днів після дня підписання цього договору. Оціночна вартість земельної ділянки становить 37300 грн. Щодо земельної ділянки відсутні судові спори. (Т.1, а.с.25-27).

Відповідно до листа ДП Черкаське лісове господарство від 20.02.2017 року №183/03 адресованого Черкаській місцевій прокуратурі, державне підприємство повідомляє, що не вживатиме заходи представницького характеру щодо витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень. Додатково повідомляє, що зазначена земельна ділянка вільна від забудови та огорожі, її фактичне використання для потреб індивідуального дачного будівництва не здійснюється (Т.1, а.с.28).

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07.09.2017 року в задоволенні позову керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державне підприємство Черкаське лісове господарство до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспец-Транс ,приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування її державної реєстрації відмовлено повністю , з наступним мотивуванням: сам факт скасування розпорядження Черкаської РДА № 428 від 20 грудня 2007 року судом, не тягне за собою юридичних наслідків для відповідача у даній справі, витребування земельної ділянки від добросовісного набувача можливе коли таке майно вибуло без волі власника. Крім того, для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача необхідно було визнати перший правочин недійсним, тобто договір укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , однак перший правочин недійсним визнано не було. Також, позбавлення добросовісного набувача права власності на нерухоме майно без відповідної компенсації суперечить рішенням Європейського суду з прав людини та порушує статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, за таких обставин суду вважає, що позов задоволенню не підлягає (Т.1, а.с. 137-143).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10.11.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (Т.1, а.с. 194-198).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.08.2018 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 листопада 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Основні мотиви рішення суду витребування земельної ділянки у відповідача без надання компенсації у зв`язку з її витребуванням, не свідчить про порушення принципу пропорційності , оскільки покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України , яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій на вказані вище норми права та обставини справи уваги не вернули, не дослідили зібрані у справі докази у їх сукупності, не перевірили, чи є пред`явлення прокурором позову до добросовісного набувача про витребування цього майна на підставі статті 388 ЦК України таким, що відповідає вимогам закону, а також залишили поза увагою, що підставою витребування спірної земельної ділянки є не лише факт скасування розпорядження як ненормативного акту органу державної влади, а також скасування судовим рішенням у цивільній справі № 707/665/14-ц правовстановлюючого документа - державного акту на право власності на земельну ділянку, що свідчить про фактичну відсутність повноважень ОСОБА_2 на розпорядження вищевказаною земельною ділянкою.

У зв`язку з цим висновки місцевого суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що сам факт скасування судом розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року не тягне за собою юридичних наслідків для відповідача у даній справі, витребування земельної ділянки від добросовісного набувача можливе, коли таке майно вибуло без волі власника, а для витребування земельної ділянки у добросовісного набувача необхідно визнати перший правочин недійсним, тобто договір укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не можна визнати обґрунтованим (Т.1, а.с. 275-280).

Суд не досліджує наступні докази: розпорядження Черкаської РДА №428 від 20.12.2007 року (Т.1, а.с. 58), список громадян, яким передаються земельні ділянки (Т.1, а.с. 59), державник акт про право власності на земельну ділянку, виданий на імя ОСОБА_2 (Т.1, а.с.65), письмові заяви ОСОБА_2 до уповноважених органів (Т.1, а.с. 76,77), висновки контролюючих органів (Т.1, а.с. 79, 80) оскільки вони були предметом розгляду у справі № 707/665/14-ц і суд надавав оцінку вказаним доказам. Суд також не досліджує: державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 (Т.1, а.с. 67) у зв`язку з тим, що він не є предметом розгляду даної цивільної справи.

Норми права, що підлягають застосуванню:

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України ).

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У статті 41 Конституції України , статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 3 ст. 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 ЦК України , якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

ч. 1 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2019 року по справі № 372/2366/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року по справі 488/5027/14-ц, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України , які, зокрема, дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Зазначена норма передбачає вичерпний перелік підстав, в разі наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року (провадження№ 14-76цс18) викладено такий правовий висновок: відшкодування завданих збитків, зокрема, на підставі статті 661 ЦК України або статті 1 Першого протоколу перебуває у безпосередньому зв`язку із поведінкою особи під час набуття такого майна, наявності прямих заборон у законодавстві на набуття у власність відповідного майна та інших факторів, і не є абсолютним.

Таким чином, встановлення порушення статті 1 Першого протоколу, виправданість втручання у право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд заслухавши пояснення прокурора, дослідивши надані докази в їх сукупності та повноті приходить до наступного.

Судовим рішенням у цивільній справі № 707/665/14-ц, що набрало законної сили, встановлено порушення Черкаською районною державною адміністрацією вимог ЛК України щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Твердження відповідача про те, що позов прокурора є непропорційним втручанням у мирне володіння майном є безпідставними, з огляду на таке.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України , статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ.

Відповідно до останньої (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЛК України та ЗК України , які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу , при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Враховуючи положення ст.ст. 13,14 Конституції України, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13 , частина сьома статті 41 , стаття 50 Конституції України ). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18 , 19 , пункт а частини першої статті 91 ЗК України ), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У судових рішеннях встановлено, що Черкаська районна державна адміністрація повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою не мала, остання вибула з володіння її власника поза його волею.

Відповідачем не надано доказів того, що з видимих природних ознак спірної земельної ділянки вона не знала, що остання має ознаки земель лісового фонду і мала перешкоди у доступі до законодавства щоб проявити розумну обачність при відчуженні спірної земельної ділянки, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідача під час набуття нею земельної ділянки у власність.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Відповідач, із власності якої витребовується земельна ділянка, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до ТОВ Укрспец-транс , в якого вона придбала цю ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України . Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Аналогічне право може реалізувати і ТОВ Укрспец-транс , пред`явивши відповідну вимогу до ОСОБА_3 як продавця земельної ділянки, а той у свою чергу до ОСОБА_2 . Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що під час відчуження спірної земельної ділянки та її подальшим переходом у власність третіх осіб відбулася зміна кадастрового номеру з НОМЕР_3 на НОМЕР_1 у зв`язку із зміною коду, що відповідає за місце розташування кадастрової зони щодо об`єктів адміністративно-територіального устрою України.

Оскільки попереднім складом суду першої інстанції, апеляційним судом та касаційним судом, під час розгляду справи, не ставились під сумніви повноваження прокурора щодо представництва інтересів держави в суді, суд приходить до висновку, що останній мав усі повноваження на звернення з позовом до суду. Звернення ДП Черкаське лісове господарство до суду, з зазначенням про відсутність повноважень прокурора представляти їх інтереси в суді, оскільки вони не надавали такі повноваження, є необґрунтованим, оскільки останнє не є органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, а є користувачем земель, які перебувають у державній власності.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 7 листопада 2018 року по справі 488/5027/14-ц звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Оскільки добросовісний набувач в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, проявивши розумну обачність міг дізнатися про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, необхідно витребувати у відповідача спірну земельну ділянку як у добросовісного набувача враховуючи, що майно вибуло з володіння особи, якій власник передав майно, поза його волею. Дане рішення суду не позбавляє відповідача можливості пред`явлення вимоги до продавця на відшкодування збитків в порядку ст. 661 ЦК України.

Вимога прокурора про скасування рішення щодо державної реєстрації прав власності на земельну ділянку є передчасною, оскільки набрання рішення суду законної сили, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим позов у даній частині задоволенню не підлягає.

Судові витрати:

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2400 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,0998 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту за кадастровим номером НОМЕР_1 на користь держави в особі державного підприємства Черкаське лісове господарство .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Черкаської області (код за ЄДРПОУ 02911119) судовий збір у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн., на банківський р/р 3521 НОМЕР_8 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО: 850172, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/ .

Відповідно до Розділу ХІІІ п.15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області або безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Прокурор: заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури, місце знаходження органу прокуратури - вул. Б.Хмельницького, 60, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 02911119 прокуратура Черкаської області.

Позивач: Державне підприємство Черкаське лісове господарство , с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області, вул. Лісництво, 11, МФО: 354347, код ЄДРПОУ: 00993372.

Відповідач: ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 .

Треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспец-транс , вул. Академіка Корольова, 2, м. Черкаси, код ЄДРПОУ: 37610099.

Приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 107.

Повний текст рішення складено 24.07.2019 року.

Суддя: Є. П. Тептюк