ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.2019Справа № 910/5904/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Достаток Ультра Плюс"
про стягнення 230 947, 83 грн.
без повідомлення учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромета" (далі - ТОВ "Євромета", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Достаток Ультра Плюс" (далі - ТОВ "Достаток Ультра Плюс", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 230 947, 83 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору поставки № 17-1117 від 17.11.2017 він сплатив відповідачу вартість замовленого товару у якості попередньої оплати. Однак, ТОВ "Достаток Ультра Плюс" порушило свої зобов`язання, товар на погоджених сторонами умовах не поставило.
У позові ТОВ "Євромета" просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 186 815,00 грн., штраф у сумі 11 208, 90 грн., 3 % річних у сумі 25 369, 48 грн. та інфляційне збільшення боргу в сумі 7 554, 45 грн., що разом складає 230 947, 83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 17.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромета" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Достаток Ультра Плюс" був укладений договір поставки № 17-1117 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар у асортименті, в кількості та по ціні, що визначені окремою специфікацією, додатками до цього договору чи накладною (товаро-транспортними накладними), що підписуються уповноваженими представниками сторін, а також рахунками-фактури (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за кожну відвантажену (передану) партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом 100% попередньої оплати.
Відповідно до п. 5.4. договору сторони домовились, що строк поставки товару складає не пізніше 10 календарних днів з дати здійснення покупцем 100% попередньої оплати замовленого товару згідно з виставленим постачальником рахунку. Постачальник зобов`язаний у повній мірі здійснити поставку за замовленням покупця та поставити не менше 100% замовленого покупцем товару (п. 4.6.1 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на таких же умовах, якщо жодна із сторін не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № 17-1117 від 17.11.2017 та виставленого відповідачем рахунку № Но000000004 від 17.11.2017 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 100 % від вартості товару на суму 186 815,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 448947 від 20.11.2017 та № 449006 від 21.11.2017.
Проте, відповідач свої зобов`язання не виконав, поставку обумовленого сторонами товару позивачу не здійснив, чим допустив порушення господарського зобов`язання.
Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 186 815,00 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога ТОВ "Євромета" про стягнення попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаній сумі.
Також позивач просив стягнути штраф у сумі 11 208, 90 грн. за прострочення виконання відповідачем договірних зобов`язань, передбачений п.п. 7.2, 7.3 договору.
Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).
Проте, суд звертає увагу на те, що п.п. 7.2, 7.3 договору, на які посилається позивач, передбачають відповідальність постачальника за порушення строків та неповідомлення покупця про відсутність товару під час здійснення поставки (виконання зобов`язання). У той же час, у даному випадку однією з вимог позивача є повернення йому попередньої оплати, що свідчить про відмову покупця від подальшої поставки цього товару. Таким чином, вказані штрафні санкції можуть бути застосовані лише у тому випадку, коли покупець не відмовляється від прийняття товару, а очікує на належну його поставку.
За таких обставин суд вважає, що встановлені законом правові наслідки вимог про повернення попередньої оплати не передбачають відповідальності у разі порушення строків поставки (зокрема, стягнення штрафу), оскільки вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився вже виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару, а також відмовився від подальшого виконання договору постачальником, що виключає обов`язок останнього своєчасно постачати товар та нести відповідальність за порушення строків поставки після того, як позивач заявив вимогу про повернення попередньої оплати (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2014 р. у справі № 908/2603/13).
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 11 208, 90 задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 25 369, 48 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 554, 45 грн. за прострочене зобов`язання суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто норма вказаної статті застосовується у разі виникнення між сторонами грошового зобов`язання, проте, як зазначалось вище, зобов`язання у відповідача в даному випадку виникло не грошове, а з приводу поставки товару за договором купівлі-продажу, від виконання якого позивач відмовився. З указаного суд робить висновок, що повернення попередньої оплати не є зобов`язанням, яке було передбачене договором та було порушене відповідачем, а тому на попередню оплату не може нараховуватись інфляційна складова боргу та 3 % річних. Порушенням в даному випадку є непоставка товару, яке за своєю правовою природою є негрошовим зобов`язанням.
За таких обставин суд вважає нарахування матеріальних втрат на підставі ст. 625 ЦК України необґрунтованим, тому вимоги позивача в цій частині задоволенню також не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Достаток Ультра Плюс" про стягнення 230 947, 83 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Достаток Ультра Плюс" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, ідентифікаційний код 39422123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, ідентифікаційний код 36464155) попередню оплату у сумі 186 815 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 802 (дві тисячі вісімсот дві) грн. 23 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складено 25 липня 2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2019 |
Оприлюднено | 29.07.2019 |
Номер документу | 83258014 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головіна К.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні