Рішення

від 17.07.2019 по справі 910/17665/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2019Справа № 910/17665/18

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Обчислювач -11

про стягнення грошових коштів

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Головачева О.М.

від відповідача: Селезнева А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Житлово-будівельного кооперативу Обчислювач -11 про стягнення 221160,05 грн., а саме 148672,96 грн. основного боргу, 6194,49 грн. пені, 29734,59 грн. штрафу, 12011,07 грн. процентів річних, 24546,94 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору №7373/4-11 від 08.12.1999 року на послуги з водопостачання та водовідведення в частині своєчасної та повної оплати наданих йому послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість, за наявності якої позивачем нараховано пеню, штраф, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2019 року.

Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО , Комунального концерну Центр комунального сервісу , Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої Акціонерним товариством КИЇВЕНЕРГО та Комунальним підприємством Київтеплоенерго в період січня 2016 року по жовтень 2018 року споживачу (споживачам) багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ , вул . Якуба Коласа , 4Б .

Відповідач у відзиві та письмових поясненнях по справі проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на таке: невідповідність умов договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. вимогам законодавства; невірне визначення позивачем обсягів спожитої води та послуг з водовідведення; не визначення позивачем при розрахунку інфляційних втрат правових підстав застосування певного індексу інфляції, а при нарахуванні 3% річних не наведено формули нарахування; не надано доказів направлення споживачу платіжних документів за весь спірний період; поставку позивачем неякісної води; відсутність вини Житлово-будівельного кооперативу Обчислювач -11 , як підстави для відповідальності, у несвоєчасному фінансуванні пільг та субсидій; невірний розрахунок заборгованості по коду 8-50537 (водовідведення гарячої води).

Ухвалою суду від 20.02.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 19.03.2019; повторно витребувано у Акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО , довідку, яка містить дані щодо помісячних обсягів гарячої води, поставленої Акціонерним товариством КИЇВЕНЕРГО та Комунальним підприємством Київтеплоенерго в період з січня 2016 року по жовтень 2018 року споживачу (споживачам) багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: м . Київ, вул. Якуба Коласа, 4Б.

1 125 ,ра Малевича, 31о товариства "Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/474 від 14.03.2019р., у зв`язку із прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 05.03.2019р. №662/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку" призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17665/18, за результатом проведення якого справу передано для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 19.03.2019р. справа №910/17665/18 прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М.; підготовче засідання призначено на 12.04.2019р.

12.04.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 24.04.2019р.

24.04.2019р. судом було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 22.05.2019р.

22.05.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 19.06.2019р.

19.06.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2019р.

02.07.2019р. розгляд справи по суті було відкладено на 09.07.2019р.

08.07.2019р. представником позивача було подано пояснення щодо заперечень відповідача, в яких вказано, що стягненню з відповідача підлягають основний борг в сумі 118 980,08 грн., пеня в розмірі 6037,12 грн., 3% річних в сумі 11049,77 грн., інфляційні втрати в розмірі 19145,54 грн. Вказана заява була не була оцінено судом в якості заяви про зменшення позовних вимог, оскільки вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України не відповідає.

Проте, у зв`язку з технічною несправністю системи Діловодство спеціалізованого суду, а саме неможливістю забезпечити фіксацію судового засідання, останнє не відбулось.

Судом було відкладено розгляд справи по суті на 17.07.2019р.

У судовому засіданні 17.07.2019р. представником позивача було підтримано позовні вимог про стягнення з відповідача 148672,96 грн. основного боргу, 6194,49 грн. пені, 29734,59 грн. штрафу, 12011,07 грн. процентів річних, 24546,94 грн. втрат від інфляції.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

В судовому засіданні 17.07.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.12.1999р. між Державним комунальним об`єднанням Київводоканал (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал ) (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Обчислювач -11 (абонент) було укладено договір №7373/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №95.

Згідно з пунктом 2.1 договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. постачальник зобов`язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна ; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2. договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника (п.п. 3.1., 3.4. договору №7373/4-11 від 08.12.1999р.).

Відповідно до п. 3.6. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У п.п.4.1, 4.2 договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. передбачено, що за безпідставну відмову від оплати послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини тривають під час набрання чинності вказаними нормативно-правовими актами) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Твердження відповідача про невідповідність умов договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. вимогам чинного законодавства, суд вважає такими, що безпідставними та такими, що не нівелюють обставин виникнення у сторін господарського зобов`язання на підставі договору №7373/4-11 від 08.12.1999р.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №7373/4-11 від 08.12.1999р. у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №7373/4-11 від 08.12.1999р. як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з водопостачання та водовідведення.

Одночасно, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

При цьому, слід звернути увагу на те, що за приписами статей 509, 607 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Договір №7373/4-11 від 08.12.1999р. не припинив своєї дії у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , оскільки зазначений закон надає право позивачу укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим Законом передбачено можливість споживачів (юридичних осіб) отримувати послуги на підставі вже укладених договорів (як колективний споживач); при цьому прийняття вказаного Закону України не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.03.2019р. по справі №910/8730/18.

При цьому, в контексті означеного судом також враховано, що протягом спірного правочину обома сторонами вчинялись дії на його виконання. Зокрема, здійснювалося знання показників з лічильників та часткові оплати за спожиті послуги.

Як вбачається з наданих позивачем до матеріалів справи документів, для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором №7373/4-11 від 08.12.1999р. позивачем було відкрито відповідачу код № 8-537. З метою обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів заявником було відкрито код № 8-50537.

Зі змісту позовної заяви полягає, що за даними позивача заборгованість відповідача за договором №7373/4-11 від 08.12.1999р. за послуги з постачання води та приймання стічних вод за період з 01.01.2016р. по 31.10.2018р. становить суму в розмірі 148 672,96 грн.

Означені обставини і стали підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат і звернення до суду з розглядуваним позовом.

Одночасно, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем вказано про: невірне визначення позивачем обсягів спожитої води та послуг з водовідведення; не визначення позивачем при розрахунку інфляційних втрат правових підстав застосування певного індексу інфляції, а при нарахуванні 3% річних не наведено формули нарахування; ненадання доказів направлення споживачу платіжних документів за весь спірний період; поставку позивачем неякісної води; відсутність вини Житлово-будівельного кооперативу Обчислювач -11 , як підстави для відповідальності, у несвоєчасному фінансуванні пільг та субсидій; невірний розрахунок заборгованості по коду 8-50537 (водовідведення гарячої води).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вказувалось вище, згідно з пунктом 2.1 договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. постачальник зобов`язаний: забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна ; приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника (п.п. 3.1., 3.4. договору №7373/4-11 від 08.12.1999р.).

Наразі, на підтвердження обсягів спожитої води та послуг з водовідведення за кодом №8-537 позивачем представлено суду акти про знаття показань з приладів обліку за період з січня 2016р. по квітень 2018р. та розшифровки рахунків абонента.

При цьому, судом враховано, що вказані акти містять підписи представників абонента, що вказує на дотримання порядку визначення обсягів спожитих послуг, який визначено п.3.1 укладеного між сторонами правочину.

Наразі, заперечення відповідача стосовно відсутності лічильника на гарячу воду не спростовують обсягів спожитих відповідачем послуг з приймання стоків гарячої води, оскільки зі змісту представлених суду документів, а також пояснень позивача полягає, що обсяги прийнятих стоків гарячої води (код № 8-50537) було визначено на підставі довідки Комунального концерну Центр комунального сервісу , який здійснює обслуговування споживачів - мешканців багатоповерхових будинків з питань нарахування плати за послуги, надані Комунальним підприємством Київтеплоенерго , щодо спожитих обсягів гарячої води, поставленої Публічним акціонерним товариством Київенерго та Комунальним підприємством Київтеплоенерго за адресою: вул.Якуба Коласа, 4-Б, за період з січня 2016р. по травень 2018р.

До того ж, судом враховано, що пунктом 3.7. договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Проте, наразі в матеріалах справи доказів висловлення непогоджень у визначеному договором порядку з визначеними позивачем обсягами спожити послуг, про які відповідач був обізнаний після отримання платіжних вимог, матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку щодо наявності в матеріалах справи належних та достатніх доказів споживання відповідачем у спірний період послуг з холодного водопостачання та водовідведення та приймання стоків гарячої води.

Посилання відповідача на те, що в межах договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. споживачу поставлялась вода неналежної якості суд до уваги не приймає як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування. При цьому, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч обов`язку з доказування, відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів поставки неякісної води позивачем в межах договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. надано не було.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За наслідками здійснення повторного розрахунку спожитих послуг за кодами №8-50537 та №8-537, який було надано суду 10.05.2019р., позивачем було зазначено, що за кодом №8-537 відповідачем у період з січня 2016р. по жовтень 2018р. було спожито послуг з холодного водопостачання та водовідведення на суму 335 033,81 грн., а за кодом №8-50537 послуг з приймання строків гарячої води на суму 67 395,61 грн.

При цьому, оцінюючи вказаний розрахунок, судом враховано, що останній здійснено з урахуванням тарифів на відповідні послуги, які були чинним у спірний період.

Зокрема, здійснюючи перевірку наведеного розрахунку, судом прийнято уваги, що Приватним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал було вірно проведено нарахування вартості послуг з урахуванням того, що було змінено тарифи на вказані послуг, а саме згідно: Постанови №1141 від 16.06.2016р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 р. за N995/29125, яка набирає чинності з дня її офіційного опублікування (Офіційний вісник України, 2016, №58 від 02.08.2016р.); Постанови №551 від 26.04.2017р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.06.2016 N 1141 , яка набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур`єр Урядовий кур`єр, 2017, 11.05.2017 №85); Постанови №1343 від 02.11.2017р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року N 1141 , що набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур`єр (Урядовий кур`єр, 2017, 12, 16.12.2017р. № 238).

Як вказувалось вище, відповідно до п. 3.6. договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

На підтвердження доказів надсилання відповідачу інформаційно-дебетових повідомлень на оплату за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, позивачем представлено суду довідку №9-2/5522 від 12.12.2018р. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , довідку №51/12-1077 від 07.12.2018р. Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро та довідку №55/3-1413 від 19.04.2019р. Акціонерного товариства Банк Кредит Дніпро .

Тобто, в матеріалах справи наявні докази направлення позивачем відповідачу платіжних документів за спірний період, окрім квітня-травня 2016р. та вересня 2017р.

З приводу відсутності доказів направлення постачальником споживачу платіжних документів за вказаний період суд зазначає наступне.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою №630 від 21.07.2005р. Кабінету Міністрів України.

Згідно п.18 вказаних Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Тобто, у даному випадку відсутність доказів направлення у квітні-травні 2016р. та вересні 2017р. платіжних документів на оплату спожитих послуг з водопостачання та водовідведення, не нівелює обов`язку споживача оплатити такі послуги. При цьому, судом враховано, що з розрахунку, наданого до матеріалів справи, вбачається, що послуги, надані у вказаний період, було оплачено Житлово-будівельним кооперативом Обчислювач -11 .

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що строк внесення Житлово-будівельним кооперативом Обчислювач -11 оплати за водопостачання та водовідведення згідно договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. за період з січня 2016р. по жовтень 2018р., настав.

Проте, з представлених суду документів полягає, що відповідачем лише частково було внесено оплату вказаний період, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 118 980,08 грн. Належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

При цьому, судом враховано, що позивачем протягом розгляду справи за наслідками справи, з урахуванням здійснення перерахунків заборгованості за спірний період, позовні вимоги в цій частині змінено (зменшено) не було.

Слід зауважити, що суд позбавлений права та можливості спонукати позивача до зміни позовних вимог та вирішує спір в межах предмету позову.

За таких обставин, з огляду на вищезазначене у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Житлово-будівельного кооперативу Обчислювач -11 в частині стягнення основного боргу, а саме на суму 118 980,08 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 24546,94 грн., 3% річних в сумі 12011,07 грн., пені в розмірі 6194,49 грн. та штрафу в сумі 29734,59 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п.п.4.1, 4.2 договору №7373/4-11 від 08.12.1999р. передбачено, що за безпідставну відмову від оплати послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати водопостачання та водовідведення позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 6194,49 грн. та штраф в сумі 29 734,54 грн.

З урахуванням висновків суду щодо наявності у відповідача заборгованості в сумі 118 980,08 грн., з огляду на умови п.4.1 договору №7373/4-11 від 08.12.1999р., вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню на суму 23 796,02 грн. (118 980,08*20% = 23 796,02). Одночасно, після здійснення перерахунку пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення її з відповідача в розмірі 6037,12 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, з урахуванням висновків суду щодо дійсного розміру основного боргу відповідача, судом встановлено, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 11049,77 грн.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність у розрахунку позивача формули нарахування відсотків річних ніяким чином не нівелює обов`язку відповідача обов`язку з їх сплати.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано не було.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 16653,65 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст..129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Обчислювач -11 (03148, м.Київ, вул.Якуба Колоса, будинок 4-Б, ЄДРПОУ 24361814) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, ЄДРПОУ 03327664) основний борг в сумі 118 980,08 грн., пеню в розмірі 6037,12 грн., штраф в сумі 23 796,02 грн., 3% річних в сумі 11049,77 грн., інфляційні втрати в розмірі 16653,65 грн. та судовий збір в сумі 2647,75 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 26.07.2019р.

Суддя Спичак О.М.