Рішення

від 25.07.2019 по справі 910/7786/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2019Справа № 910/7786/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю ., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом малого приватного підприємства "Асва"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс"

про стягнення 31 273, 36 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "АСВА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" про стягнення 31 273, 36 грн., у тому числі 24 199, 99 грн. - заборгованості за поставлені автомобільні шини, 2 559, 00 грн. - заборгованості за послуги з шиномонтажу, балансування та шиноремонту, 3 515, 77 грн. - пені, 295, 86 грн. - 3 % річних, 702, 74 грн. - інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 2/12 купівлі-продажу товарів і послуг від 04.11.2015.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7786/19. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 28.05.2019 представник позивача подав письмову заяву в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050563271.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 165 названого Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Малим приватним підприємством "АСВА" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" (відповідач) 04.11.2015 укладено договір № 2/12 купівлі-продажу товарів і послуг, відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу автомобільні шини, диски у кількості, асортименті та за цінами відповідно до замовлень, рахунків-фактур та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Крім того, відповідно до пункту 1.2 договору № 2/12 від 04.11.2015 позивач зобов`язався надати послуги з шиномонтажу, балансування та шиноремонту за завданням відповідача в порядку та на умовах, визначених договором.

Таким чином, укладений сторонами договір № 2/12 від 04.11.2015 за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує елементи договору поставки та договору надання послуг.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договорів та визначенні їх умов.

Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України встановлено право сторін договору при його укладенні відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд (за виключенням законодавчих приписів імперативного характеру).

Договір, в якому поєднуються елементи договорів різних типів, що визначені законодавством, є змішаним. В результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов`язання (у широкому розумінні), яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов`язують здійснення своїх прав і обов`язків, передбачених одним із цих договорів, зі здійсненням прав і обов`язків, передбачених іншим договором.

Частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України визначено право сторін на укладення договорів, в яких містяться елементи різних договорів. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо іншого не встановлено цим договором.

Ціни на товари та послуги відповідно до пункту 2.1 договору № 2/12 від 04.11.2015 визначаються відповідно до прайс-листів позивача, що діють на момент замовлення товарів чи надання послуг і зазначаються в рахунках-фактурах, видаткових накладних або актах здачі-прийняття виконаних робіт.

Строк дії договору № 2/12 відповідно до розділу 7 договору сторони встановили з моменту підписання до 31 грудня поточного року. Якщо жодна із сторін за тридцять календарних до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на один календарний рік.

Позивач у період з грудня 2018 по січень 2019 року поставив, а відповідач прийняв автомобільні шини на загальну суму 24 199, 99 грн., що підтверджується видатковими накладними № 289 від 17.01.2019 на суму 16 800, 00 грн., № 9977 від 21.12.2018 на суму 7 399, 99 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Положеннями пункту 3.4 договору № 2/12 від 04.11.2015 передбачено, що відповідач зобов`язаний прийняти товар у власність та розрахуватися за нього у спосіб, визначений пунктом 4.1 договору протягом чотирнадцяти календарних днів з дати поставки товару.

Втім, відповідач в порушення умов договору № 2/12 від 04.11.2015 не сплатив вартість автомобільних шин, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 24 199, 99 грн.

Крім того, у період з лютого 2019 року по березень 2019 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги шиномонтажу на загальну суму 2 559, 00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 626 від 04.02.2019 на суму 705, 00 грн., № 1117 від 26.02.2019 на суму 354, 00 грн., № 1204 від 28.02.2019 на суму 708, 00 грн., № 2227 від 20.03.2019 на суму 792, 00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно пункту 3.6 договору № 2/12 від 04.11.2015 відповідач зобов`язаний розрахуватися за послуги протягом чотирнадцяти календарних днів з дня надання послуг.

Відповідач, в порушення умов договору № 2/12 від 04.11.2015 не оплатив вартість наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 559, 00 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов`язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов`язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов`язання, що виникли у позивача внаслідок укладення договору це поставка і передача товару та надання послуг, у відповідача - прийняття товару, оплата вартості товару та наданих послуг.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки факт поставки автомобільних шин та надання послуг шиномонтажу позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати вартості товару та послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в загальному розмірі 26 758, 99 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов`язань за господарським договором в частині сплати заборгованості за надані послуги та поставку автомобільних шин.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов`язання сталось не з його вини.

За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Положеннями пункту 6.3 договору № 2/12 від 04.11.2015 сторони погодили, за прострочення здійснення розрахунку за товари та послуги відповідач зобов`язаний на вимогу позивача сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день такого прострочення.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені у загальному розмірі 3 515, 77 грн. (період з 05.01.2019 по 11.06.2019 окремо по кожній накладній та акті) визнається судом обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов`язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 295, 86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 702, 74 грн. (період з 05.01.2019 по 11.06.2019 окремо по кожній накладній та акті) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем та адвокатським об`єднанням "Юсгард" 06.06.2019 укладено договір № 3/19/АСВА про надання правової допомоги, відповідно до якої адвокатське об`єднання "Юсгард" зобов`язалося здійснювати захист, представництво інтересів позивача та надавати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

В частині першій та другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження вказаних витрат, до матеріалів справи надано копії договору № 3/19/АСВА, протоколу погодження договірної ціни від 06.06.2019, рахунку-фактури № 11/19 від 06.06.2019 та платіжне доручення № 629 від 10.06.2019 на суму 10 700, 00 грн.

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на професійну правничу допомогу може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 700, 00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 126, 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов малого приватного підприємства "Асва" до товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" про стягнення 31 273, 36 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ-Транс" (04074, місто Київ, вулиця Бережанська, будинок 9, ідентифікаційний код 39964927) на користь малого приватного підприємства "Асва" (02002, місто Київ, вулиця Флоренції, будинок 12-Б, квартира 103, ідентифікаційний код 16399501) 24 199 (двадцять чотири тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп. - заборгованості за поставлені автомобільні шини, 2 559 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп. - заборгованості за послуги з шиномонтажу, балансування та шиноремонту, 3 515 (три тисячі п`ятсот п`ятнадцять) грн. 77 коп. - пені, 295 (двісті дев`яносто п`ять) грн. 86 коп. - 3 % річних, 702 (сімсот дві) грн. 74 коп. - інфляційні втрати та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору та 10 700 (десять тисяч сімсот) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк