Рішення

від 26.07.2019 по справі 922/1660/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1660/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9; код ЄДРПОУ: 00153146) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничого підприємства "Астек"(61003, м. Харків, пров. Дубового (Троїцький), б. 13; код ЄДРПОУ: 30657172) про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2019 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. №1660/19 від 31 травня 2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничого підприємства "Астек" про стягнення суми штрафу у розмірі 9 978,00 грн., а також покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 листопада 2019 року було направлено на адресу відповідача вимогу № 003.1.7.-003.1.1-06-11483-3 про сплату штрафу у розмірі 20 % від суми операцій, по яких не було відповідачем зареєстровано податкові накладні. Відповідач на дану вимогу відповіді не надав, причини невиконання умов договору щодо реєстрування податкових накладних в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пояснив. За невиконання господарських зобов`язань, згідно умов п. 7.8 Договору відповідачеві нараховано штраф у розмірі - 9 978,00 грн. та направлено претензію ШГВ2187-003.1.1-06 від 04.03.2019. Зазначена претензія згідно поштового повідомлення отримана представником відповідача 27.03.2019, але відповідач відповіді на неї не надав. Тому позивач вимушений звернутися з позовною заявою до суду.

04 червня 2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі № 922/1660/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та, згідно ч. 4 ст. 250 ГПК України строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Позивачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Сторонам роз`яснено, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "повернено за закінченням терміну зберігання". Разом з цим, судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03 червня2019 року, місцезнаходження відповідача -61003, м. Харків, пров. Дубового, б. 13,саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Разом з тим, представником позивача через канцелярію господарського суду Харківської області було надано пояснення щодо граничних термінів складання та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних і доказів таких подій, які були відповідно до частини 5 статті 161 та статті 232 Господарського процесуального кодексу України прийняті до розгляду судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними в у справі матеріалами.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

02 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничого підприємства "Астек" (постачальник) та Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (покупець) було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № ШГВ 592/15-т-17 (а.с.14-18, т.1).

В пункті 1.1 зазначеного Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортом виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами.

Відповідно до Розділу 3 Договору ціна цього договору вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті(для нерезидента). Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, вказаною в Специфікації/-ях до цього Договору.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1 Договору).

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в електронній формі в строки, встановлені чинним законодавством України.

Якщо постачальник не зареєстрував, неправильно або несвоєчасно зареєстрував податкову/і накладну/і в системі електронного адміністрування податку на додану вартість чи вчинив інші дії/бездіяльність, в результаті чого покупець втратив права на податковий кредит, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20 % від суми операції/-й, по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстрував податкову/і накладну/і. Такий штраф постачальником сплачується у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги покупцем (п. 7.8 Договору)(а.с.14-18, т.1).

Відповідно до:

- Видаткової накладної №49 від 04 вересня 2017 року відпущено три найменування товару на загальну суму 27 576,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 4 596,00 грн. (а.с.21, т.1);

- Видаткової накладної №01 від 04 січня 2018 року відпущено одне найменування товару на загальну суму 5 580,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 930,00 грн. (а.с.22, т.1);

- Видаткової накладної №03 від 10 січня 2018 року відпущено одне найменування товару на загальну суму 12720,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2120,00 грн. (а.с.23, т.1);

- Видаткової накладної №04 від 15 січня 2018 року відпущено одне найменування товару на загальну суму 13992,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 2332,00 грн. (а.с.24, т.1).

Загальна вартість товару, що поставляється по Специфікації, складає 59 868,00 грн., у тому числі ПДВ 9 978,00 грн. (а.с.19, т.1).

Позивачем, за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № ШГВ 592/15-т-17 було оплачено товар, що підтверджується:

- платіжним дорученням №12555 від 12 жовтня 2017 року у розмірі 27 576,00 грн. (а.с.25, т.1);

- платіжним дорученням №3231 від 29 березня 2018 року у розмірі 5 580,00 грн. (а.с.26, т.1);

- платіжним дорученням №3169 від 29 березня 2018 року у розмірі 12 720,00 грн. (а.с.28, т.1);

- платіжним дорученням №3230 від 29 березня 2018 року у розмірі 13 992,00 грн. (а.с.27, т.1).

15 листопада 2018 року представник позивача звернувся до відповідача з Вимогою про сплату штрафних санкцій у розмірі 9 978,00 грн.(а.с.30, т.1).

Відповідно до поштового повідомлення вищевказану Вимогу було вручено відповідачу 17 грудня 2018 року (а.с.31, т.1).

Разом з тим, представник позивача було направлено на адресу відповідача Претензію про сплату штрафних санкцій у розмірі 9 978,00 грн.(а.с.32, т.1).

Відповідно до поштового повідомлення вищевказану Претензію було вручено відповідачу 27 березня 2019 року (а.с.33, т.1).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, це або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як вбачається з видаткових накладних, складених у період з вересня 2017 року по січень 2018 року внаслідок виконання договору, надані послуги були прийняті замовником та в подальшому, згідно платіжних доручень, оплачені в повному обсязі відповідно до Договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № ШГВ 592/15-т-17.

Пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Разом з тим, пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 15 пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, як передбачено статтями 198, 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця та в подальшому реєструється в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Тобто, відповідно до вимог статті 198, 201 Податкового кодексу України, податкові накладні за договірними відносинами, що відбулися між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничого підприємства "Астек" (постачальник) та Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (покупець) на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № ШГВ 592/15-т-17, повинні були складатися відповідачем у дні складання видаткових накладних, а саме: 04 вересня 2017 року, 04 січня 2018 року, 10 січня 2018 року та 15 січня 2018 року та в подальшому вноситься до Єдиного реєстру податкових накладних.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на теперішній час податкові накладні, які мали бути складені виконавцем у вищевказані дати та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у передбачені Податковим кодексом України терміни, до реєстру не внесені, що є порушенням вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України та підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні Акціонерному товариству "Укргазвидобування" сплаченого податку на додану вартість.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних, які мали би складатися відповідачем за результатами виконання договору, підтверджується роздруківкою запиту сформованою позивачем в електронному кабінеті Єдиного реєстру податкових накладних.

Приймаючи до уваги, що загальна вартість товару, що поставляється по Специфікації, складає 59 868,00 грн., у тому числі ПДВ 9 978,00 грн., то протиправною бездіяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничого підприємства "Астек" позивачу завдані збитки в розмірі неотриманого бюджетного відшкодування сплаченого податку на додану вартість, які складають 9 978,00 грн.

Отже, порушення вимог чинного податкового законодавства щодо порядку оформлення та реєстрації податкових накладних за Договором, позбавило позивача права на включення до податкового кредиту та подальшого відшкодування з бюджету суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 9 978,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничого підприємства "Астек" на підставі вимог частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 224 Господарського кодексу України зобов`язане відшкодувати позивачу майнову шкоду в розмірі 9 978,00 грн., завдану під час виконання договірних обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №148130 від 14.05.2019, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (вх. №1660/19 від 31 травня 2019 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничого підприємства "Астек" про стягнення суми штрафу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничого підприємства "Астек" (код ЄДРПОУ 30657172, м. Харків, пров.Дубового (Троїцький), б.13) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" (код ЄДРПОУ 00153146, Харківська область, Балаклійський район, смт.Донець, вул.Стадіонна, б.9) штраф у розмірі 9 978 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повний текст рішення складено 26 липня 2019 року.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя Т.О. Пономаренко