Рішення

від 09.07.2019 по справі 910/5368/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2019Справа № 910/5368/19

За позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс"

2. ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача не з`явилися;

від відповідача-1 не з`явилися;

від відповідача-2 не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

23 квітня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 03.04.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 22 761,11 грн., з них: основного боргу - 19 562,33 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 33 копійки), заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість - 432,77 грн. (чотириста тридцять дві гривні 77 копійок), заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії - 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 766,01 грн. (сімсот шістдесят шість гривень 01 копійка).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач-1 в порушення умов договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2018 року своєчасно не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту, виконання якого забезпечене договором поруки №POR1520082146024 від 03.03.2018 року, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 03.03.2018 року, на підставі чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року у справі № 910/5368/19 позовну заяву б/н від 03.04.2019 року Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" (відповідач-1), ОСОБА_1 (відповідач-2) про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103049734992 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 25.04.2019 року у справі № 910/5368/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 03.05.2019 року.

Крім того, поштове відправлення (ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 року у справі № 910/5368/19) також було направлене представнику позивача Савіхіній Анастасії Миколаївні за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 , яка вказана в позовній заяві.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103049735000 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 25.04.2019 року у справі № 910/5368/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 11.05.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 08.05.2019 року (включно).

Вказаний строк судом встановлений, виходячи з дати отримання ухвали позивачем за адресою місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13 травня 2019 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява б/н від 07.05.2019 року "Про усунення недоліків у позовній заяві". Разом з вказаною заявою позивачем подано заяву б/н від 07.05.2019 року "Про збільшення розміру позовних вимог", в якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів-1, 2 на його користь заборгованість в сумі 23 889,81 грн., з них: заборгованості за кредитом - 19 562,33 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 33 копійки), заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість - 615,35 грн. (шістсот п`ятнадцять гривень 35 копійок), заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії - 2000,00 грн. (дві тисячі гривень), пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 1712,13 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять гривень 13 копійок). Вказані документи направлені засобами поштового зв`язку 08.05.2019 року, що підтверджується накладною № 0024300174022810, отже подані у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/5368/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11.06.2019 року.

В судовому засіданні 11.06.2019 року судом оголошувалася перерва.

Представники сторін в судове засідання 09.07.2019 року не з`явилися.

На адресу суду від відповідачів-1, 2 відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

26.04.2019 року господарським судом було надіслано запити до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Адресного бюро Головного управління Міністерства внутрішніх справ України з метою встановлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , який є фізичною особою та відповідачем-2 за вказаним позовом.

06.05.2019 року через відділ діловодства суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист № 170 від 02.05.2019 року Про надання інформації , в якому вказано, що згідно інформації з інформаційної системи Реєстр територіальної громади міста Києва адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .

Зазначені відомості підтверджуються відомостями Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, які надійшли до суду 08.05.2019 року.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, офіс 68, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка відповідає адресі, яка міститься у Реєстрі територіальної громади міста Києва.

Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження від 14.05.2019 року у даній справі не було вручені відповідачам-1, 2 та були повернуті до суду 20.05.2019 року та 25.06.2019 року з відмітками у довідках відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах "за зазначеною адресою не розшукано" - 17.05.2019 року (щодо відповідача-1) та "кінець терміну зберігання" - 21.05.2019 року (щодо відповідача-2).

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 14.05.2019 року у справі № 910/5368/19 є 17.05.2019 року та 21.05.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі-1, 2 були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористалися.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.05.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі так і не скористалися наданими їм процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання 09.07.2019 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

03.03.2018 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (зміна найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (надалі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" (відповідач-1, позичальник) через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису була підписана анкета-заява про приєднання до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг "Кредит КУБ" (далі - Умови), що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, приймає на себе всі зобов`язання, зазначені у цих Умовах та укладає кредитний договір.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

До матеріалів справи позивачем надано докази того, що анкету-заяву дійсно було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа. Тобто, надано докази того, що відповідач-1 підписав анкету-заяву шляхом накладання ЕЦП, який прирівнюються до власноручного підпису з підстав, передбачених ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис". Крім того, ЕЦП має буквенно-цифровий вираз, який може бути відображений на документах, підписаних за допомогою ЕЦП для можливості ідентифікації підписувачів. Позивач надав докази підписання анкети-заяви з допомогою ЕЦП, що підтверджується електронними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "кредит Куб " для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання по умов та правил надання банківських послуг (далі заява), а також в системі Приват24.

Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Згідно з п. 3.2.8.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в заяві. Банк здійснює договірне списання грошей з рахунку клієнта, відкритого у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі.

03.03.2018 року між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (відповідачем-2, поручителем) укладено договір поруки №POR1520082146024 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Мегаспецсервіс" (боржник) зобов`язань за угодою-приєднання до розділу 3.2.8 Умов "Кредит КУБ" (далі - угода).

У відповідності до п. 1.1.1. договору поруки вбачається, що поручитель відповідає за зобов`язаннями відповідача-1 по сплаті, зокрема, кредиту, що вказана в кредитній угоді, процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту щомісяця, а також за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.5.3 угоди - 4% від суми кредиту щомісяця.

Якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно із п. 1.2. договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Зазначений договір поруки було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, що підтверджується електронними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, на підставі укладеного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем-1 зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, позивачем було направлено відповідачам-1, 2 повідомлення № 30.1.0.0/2-IGCK2KUB09OF9 від 18.03.2019 року про порушення зобов`язання та погашення заборгованості за договором б/н від 03.03.2018 року, в якому просив у термін 5 календарних днів з дати одержання повідомлення погасити прострочену заборгованість. Факт направлення повідомлення № 30.1.0.0/2-IGCK2KUB09OF9 від 18.03.2019 року підтверджується фіскальним чеком від 23.03.2019 року, описами вкладення від 23.03.2019 року та списком згрупованих поштових відправлень (копії містяться в матеріалах справи).

Вказане повідомлення № 30.1.0.0/2-IGCK2KUB09OF9 від 18.03.2019 року не було отримане відповідачем-1, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № НОМЕР_1 відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 4931701998713 відповідачем-2 повідомлення № 30.1.0.0/2-IGCK2KUB09OF9 від 18.03.2019 року було отримане - 03.04.2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" (відповідач 1) зобов`язань за договором від 03.03.2018 року в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у зв`язку із чим у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитом в розмірі 19 562,33 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість в сумі 615,35 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 2000,00 грн. та пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 1712,13 грн.

Оскільки у відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" наявна заборгованість за договором від 03.03.2018 року, з огляду на те, що виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечене договором поруки №POR1520082146024 від 03.03.2018 року, позивач звернувся до суду про стягнення солідарно з відповідачів-1, 2 заборгованості за кредитом у розмірі в розмірі 19 562,33 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочену заборгованість в сумі 615,35 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 2000,00 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в сумі 1712,13 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу-1 на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку відповідача-1.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач-1 свої зобов`язання по погашенню кредиту у повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого за відповідачем-1 утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 19 562,33 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вже було встановлено судом вище, виконання зобов`язань за договором від 03.03.2018 року було забезпечене договором поруки №POR1520082146024 від 03.03.2018 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Разом з тим, порука не є припиненою, зокрема, на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

За приписами пункту 4.1. договору, сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.

Таким чином, відповідачі-1, 2, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення 19 562,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів 615,35 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2000,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 1712,13 грн. - пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 1.4. анкети-заяви, проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту.

Пунктом 1.5. анкети-заяви передбачений порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.

У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8. умов та правил надання банківських послуг (п. 1.6. анкети-заяви).

Відповідно до п. 3.2.8.9.1 Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Згідно з п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими.

Пунктом 3.2.8.3.3 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2 Умов).

Відповідно до п. 3.2.8.9.7 Умов розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.

В п. 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати проценті за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1., п. 3.2.8.9., 3.2.8.3.1. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.2.8.10.3. Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України унормовано, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, сторонами в договорі банківського обслуговування від 03.03.2019 року передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків по відсоткам за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом, судом встановлено, що вони відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання за договором банківського обслуговування від 03.03.2018 року, в силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України, з урахуванням п. 3.2.8.3.2., п. 3.2.8.5.5. та п. 3.2.8.3.3. Умов та правил надання банківських послуг, підлягають стягненню з відповідачів заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість - 615,35 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії - 2000,00 грн. та пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 1712,13 грн.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 року встановлено відповідачам-1, 2 строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідачі-1, 2 не скористалися наданими їм ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надали.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів-1, 2 в рівних долях.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" (код ЄДРПОУ 35911316, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, офіс 68) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) грошові кошти: заборгованості за кредитом - 19 562,33 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві гривні 33 копійки), заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість - 615,35 грн. (шістсот п`ятнадцять гривень 35 копійок), заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії - 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 1712,13 грн. (одна тисяча сімсот дванадцять гривень 13 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаспецсервіс" (код ЄДРПОУ 35911316, адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, офіс 68) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір - 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір - 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.07.2019р.

Суддя О.В. Котков