Рішення

від 17.07.2019 по справі 163/927/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/927/19

Провадження № 2/163/266/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Любомльської райдержадміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_1 просить постановити рішення про визнання незаконним його звільнення з посади заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів; поновлення на цій посаді з 01.09.2015 року; стягнення з відповідача 104 752,70 гривень середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що 12.11.2010 року він був призначений на посаду заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 0,5 ставки посадового окладу. Наказом від 22.06.2015 року у штатний розпис школи були внесені зміни, згідно яких у зв`язку із економією бюджетних коштів скорочено 0,5 ставки посади заступника директора з виховної роботи та введено 0,5 ставки педагога-організатора. Скорочення було здійснено у відповідності до п.3 наказу Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) №1205 від 06.12.2010 року. Після цього в подальшому він виконував свою основну роботу - працював вчителем історії цієї школи. При цьому така робота не є працею за сумісництвом, оскільки згідно із п.3 Переліку робіт педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин на рік не є сумісництвом. Посилаючись на накази МОН №1055 від 04.11.2010 року та №1205 від 06.12.2010 року, вважає, що займана ним посада заступника не може бути понадштатною, є цілком законною, а заробітна плата, яка йому нараховувалась, не є фінансовим порушенням, лічильною помилкою чи неправильним обчисленням. Із займаної посади заступника директора з виховної роботи його було фактично звільнено з передбаченої п.1 ст.40 КЗпП України підстави у зв`язку із скороченням чисельності чи штату працівників. Проте наказ про скорочення займаної ним посади відповідачем не видавався, з ним він не ознайомлювався, про наступне звільнення не попереджався, звіт про заплановане звільнення до центру зайнятості не подавався. В наказі про скорочення не вказано статті КЗпП України, на підставі якої він був звільнений, а саме звільнення проведене з порушенням ч.1 ст.43 КЗпП України без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Крім цього, не дотримано вимог щодо внесення запису про звільнення до трудової книжки, її видачу і проведення розрахунку. У відповідності до ч.2 ст.40, ст.49 2 КЗпП України відповідач мав би запропонувати йому іншу роботу, зокрема введену у штат посаду педагога-організатора. При зверненні 21.03.2019 року до відділу освіти отримав наказ про скорочення посади, а з приводу наказу про звільнення повідомили про його відсутність. Строк звернення до суду пропустив через правову необізнаність, відсутність юридичних знань, підготовку наказу юристом відділу освіти, у зв`язку із чим на той час вважав своє звільнення правомірним, тому просив поновити йому цей строк.

Провадження в справі відкрито ухвалою від 17.05.2019 року, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ух-вали для подання відзиву на позовну заяву.

У межах встановленого судом строку відповідач подав відзив на позовну заяву. У ньому заявлені вимоги не визнав і зазначив, що твердження позивача про його звільнення з передбаченої п.1 ст.40 КЗпП України підстави не відповідає дійсності, оскільки з 30.08.2009 року по даний час він продовжує працювати вчителем історії в Полапівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, відповідно у нього відсутній вимушений прогул і потреба у подальшому працевлаштування. З цих же мотивів вважає безпідставними твердження позивача про порушення вимог ч.2 ст.40, ч.1 ст.43, ст.49 2 КЗпП України. Належних доказів на підтвердження виконання у період з 22.06.2015 року по 21.03.2019 року обов`язків заступника директора з виховної роботи позивач не надав і не зазначив. Скорочення посади заступника директора здійснювалось на підставі наказу МОН №1205, а наказ МОН №1055 стосується дошкільних навчальних закладів, до яких відповідач відношення не має. На введену з 01.09.2015 року посаду педагога-організатора позивач не вправі був претендувати, оскільки ця посада є зовсім іншою, а адміністрація навчального закладу не зобов`язана була першочергово її пропонувати, при цьому за період своєї роботи позивач не зарекомендував себе на цю посаду. Щодо трудової книжки, то вона зберігається у Полапівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, обов`язок по веденню трудових книжок покладено на уповноважену дирекцією школи особу, а з огляду на продовження працювати на посаді вчителя історії підстав для повернення позивачу трудової книжки не було. Вважає відсутніми підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки він продовжує працювати, з посади вчителя історії його не звільнено, а лише скорочено посаду заступника директора з виховної роботи. Крім цього зазначив, що рішенням сесії Любомльської районної ради від 05.03.2018 року №21/4 Полапівську ЗОШ І-ІІІ ступенів передано у комунальну власність Ріввненській сільській раді.

Заперечення позивача на відзив відповідача підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.2 ст.126 ЦПК України у зв`язку з його поданням після закінчення встановленого судом п`ятиденного строку. У цьому запереченні позивач ствердив, що відзив відповідача отримав 12.06.2019 року. Саме заперечення датоване і подане в канцелярію суду 21.06.2019 року, тоді як останнім днем для його подання було 19.06.2019 року. Клопотання про поновлення строку на подання таких письмових пояснень позивач не заявив.

Подане 26.05.2019 року стороною відповідача заперечення судом до уваги не приймається через його невідповідність вимогам ч.2 ст.180 ЦПК України, оскільки підписане головним спеціалістом Пасаман С.В. без документально підтверджуючих повноважень представника.

Судове засідання для розгляду позову не призначалось, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходили, тому відповідно до ч.2 ст.247, ч.2 ст.279 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось, протокол судового засідання не складався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_1 із наявними записами під №№ 3, 4 наказом директора школи від 30.08.2009 року №38 (а) його 30.08.2009 року переведено з посади вчителя інформатики та трудового навчання на посаду вчителя історії.

Наказом начальника відділу освіти Любомльської райдержадміністрації від 12.11.2010 року №187-к позивач з 12.11.2010 року був призначений на посаду заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 0,5 ставки посадового окладу.

22.06.2015 року начальником відділу освіти Любомльської райдержадміністрації виданий наказ № 121-к "Про внесення змін в штатний розпис Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів", яким скорочено з 31.08.2015 року 0,5 ставки посади заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та введено з 01.09.2015 року в штатний розпис даної школи 0,5 посади педагога-організатора в межах фонду оплати праці із внесенням відповідних змін у штатний розпис школи.

Цей наказ був виданий з метою економії бюджетних коштів, у зв`язку із виробничою необхідністю та на підставі відношення Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з врахуванням вимог пункту 3 наказу МОН України №1205 від 06.12.2010 року "Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів".

На підставі цього наказу директор Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів 31.08.2015 року видав наказ №32-к про скорочення 0,5 ставки заступника директора з виховної роботи і введення з 01.09.2015 року 0,5 ставки посади педагога-організатора в межах фонду оплати праці із внесенням змін у штатний розпис.

Згідно наданої 21.03.2019 року відділом освіти Любомльської райдержадміністрації відповіді на звернення позивача наказ про його звільнення з посади заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ у відділі відсутній.

Із наданої позивачу як члену профорганізації Полапівського ліцею довідки голови Любомльської районної організації профспілки працівників освіти і науки від 26.04.2019 року встановлено, що офіційні листи у 2015 році від відділу освіти Любомльської райдержадміністрації та дирекції Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів про погодження на звільнення позивача ОСОБА_1 з посади заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів до профспілки не надходили.

Відповідно до рішення Любомльської районної ради від 05.03.2018 року №21/4 нерухоме, рухоме майно (згідно додатку 1, 2, 3) районною радою вирішено безкоштовно передати із спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста району у комунальну власність та баланс Рівненської сільської ради. Проте додатків до цього наказу відповідачем суду не надано.

Згідно із ч.2 ст.26 Закону України "Про загальну середню освіту" (в чинній на дату видачі відповідачем наказів від 12.11.2010 року №187-к та від 22.06.2015 року № 121-к редакції) призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальну середню освіту" (в чинній на дату видачі відповідачем наказу від 22.06.2015 року № 121-к редакції) штатні розписи державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування і типів встановлюються відповідним органом управління освітою на підставі Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Виходячи із наведених положень Закону, призначення позивача на 0,5 ставки посади заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів і звільнення його з цієї посади було віднесено виключно до компетенції відповідача - відділу освіти Любомльської райдержадміністрації.

Аналіз досліджених у справі доказів свідчить про те, що при призначенні 12.11.2010 року позивача на посаду заступника директора з виховної роботи з 0,5 ставки окладу між сторонами в справі був укладений безстроковий трудовий договір згідно із п.1 ч.1 ст.23 КЗпП України.

Виходячи із системного аналізу норм трудового законодавства, прийняття на роботу та звільнення з роботи незалежно від підстав оформляється відповідним наказом уповноваженого органу.

Проте, як стверджено матеріалами справи, видавши наказ від 22.06.2015 року № 121-к про скорочення займаної позивачем 0,5 ставки посади заступника директора з виховної роботи Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, відповідач відповідного наказу про його звільнення з цієї посади не видав, тим самим не виконав вимог ч.2 ст.26 Закону України "Про загальну середню освіту", якою саме на нього покладене повноваження на звільнення працівників із даної категорії посад.

Продовження роботи позивача на посаді вчителя історії не звільняє відповідача від виконання таких вимог Закону. При цьому, згідно роз`яснень профспілки працівників освіти і науки України педагогічна робота керівних працівників навчальних закладів визнана такою, що не є сумісництвом, і не може розглядатися як робота виконувана на умовах суміщення посад, її оплата здійснюється на умовах, встановлених для педагогічних працівників, а саме за тарифікацією.

За змістом наказу № 121-к в Полапівській ЗОШ І-ІІІ ступенів за рахунок скороченої 31.08.2015 року одиниці 0,5 ставки посади директора з виховної роботи введено одиницю 0,5 посади педагога-організатора. Тобто мало місце скорочення не чисельності працівників школи, а його штату шляхом змін у складі за посадами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом ч.1 ст.43 1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Відповідно до ст.49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Аналіз наведених норм в сукупності із встановленими фактичними обставинами справи свідчить про порушення відповідачем вимог трудового законодавства, оскільки про скорочення 0,5 ставки посади заступника директора з виховної роботи і наступне звільнення з цієї посади за два місяці позивач не попереджався; наказ про його звільнення не видавався, відповідно з ним позивач не ознайомлювався і під підпис йому він не вручався; запис у трудову книжку не вносився.

Щодо звільнення без надання погодження профспілкової організації, то оскільки посада заступника директора охоплюється ч.1 ст.43 1 КЗпП України, звільнення з цієї посади допускається без погодження такої організації.

Разом із цим, констатуючи наявність порушень вимог трудового законодавства зі сторони відповідача, виданий ним у відповідності до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальну середню освіту" наказ від 22.06.2015 року № 121-к "Про внесення змін в штатний розпис Полапівської ЗОШ І-ІІІ ступенів" на сьогоднішній день є чинним, у встановленому порядку не оскаржувався і не скасовувався, тому посилання позивача на те, що займана ним посада не може бути понадштатною, є цілком законною, а заробітна плата не є фінансовим порушенням, на увагу суду не заслуговує.

В силу визначених у ч.2 ст.26 Закону України "Про загальну середню освіту" положень про трудові відносини в системі загальної середньої освіти, при скорочення займаної позивачем штатної одиниці відповідач вправі був запропонувати виключно посаду в межах своєї компетенції (посаду директора або заступника директора), проте доказів існування вакансії такої посади в Полапівській ЗОШ І-ІІІ ступенів на момент виникнення спірних правовідносин суду не надано.

Щодо введеної на 0,5 ставки посади педагога-організатора, то заяви про призначення на цю посаду позивач директору школи як уповноваженій особі згідно цієї ж норми Закону не подавав.

Незважаючи на це, на підставі письмових пояснень сторін судом достовірно встановлено, що, обіймаючи посаду заступника директора з виховної роботи, позивач одночасно працював вчителем історії та після скорочення займаної ним на 0,5 ставки посади заступника директора продовжував працювати і на даний час працює вчителем історії. При цьому він не виконував обов`язків заступника директора з виховної роботи, а тому з 01.09.2015 року отримував заробітну плату без нарахувань за роботу на посаді заступника директора.

Зазначених обставин позивач не оспорює і не заперечує, а відтак можна дійти висновку, що він фактично погодився із звільненням, визнавши його законність.

Із наведених мотивів також відсутні підстави для видачі позивачу трудової книжки.

Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку звернення до суду за захистом свого порушеного права, суд виходить з такого.

Згідно із ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Поважність причин пропуску звернення до суду з цим позовом позивач мотивує своєї правовою необізнаністю, відсутністю юридичних знань, а також підготовкою наказу юристом відділу освіти, через що своє звільнення вважав правомірним.

Наведена мотивація дає обґрунтовані підстави для висновку про своєчасну і належну обізнаність позивача із виданим відділом освіти Любомльської райдержадміністрації наказом від 22.06.2015 року № 121-к та його фактичним звільненням з 31.08.2015 року у зв`язку із скороченням займаної ним посади заступника директора з виховної роботи.

Запитувану інформацію щодо свого звільнення у відповідача позивач отримав 21.03.2019 року, а до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі звернувся лише 13.05.2015 року, тобто через більше як півтори місяці від дня отримання ним інформації від відповідача та понад 3 роки 8 місяців від дня фактичного звільнення з посади заступника директора.

Проте наведена позивачем мотивація не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки жодних об`єктивних перешкод чи труднощів в реалізації свого процесуального прав на судовий захист він не мав і належними доказами цього не довів, при цьому мав достатньо часу для з`ясування питання правомірності дій відповідача, у тому числі звернення з цієї метою до кваліфікованого правника.

Із врахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для поновлення позивачу в порядку ст.234 КЗпП України строку звернення до суду із заявленими вимогами і приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду без поважних причин.

Незалежно від підстав відмови в позові про поновлення на роботі (по суті вимог чи за пропуском строку звернення до суду) право позивача не відновлено, а отже й підстав для стягнення середнього заробітку, як похідної позовної вимоги, у такому разі немає.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні даного позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Любомльської райдержадміністрації про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Найменування відповідача - відділ освіти Любомльської районної державної адміністрації Волинської області; місце знаходження: вулиця Незалежності 33, місто Любомль Волинської області; код ЄДРПОУ - 02141615.

Головуючий : суддя С.С.Чишій