Рішення

від 19.07.2019 по справі 133/2436/18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/2436/18

19.07.19

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого судді Сороки Д.В.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.

представника позивача Бабічука Д.Д.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Голуб Н.Є.

представника відповідача Пинзар О.Г.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сігнет-Центр до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Санагросід с. Махаринці Козятинського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі № 2 від 05.02.2018 та скасування державної реєстрацї права оренди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Санагросід с. Махаринці Козятинського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі № 2 від 05.02.2018 та скасування державної реєстрацї права оренди.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 05.07.2012 між ОСОБА_2 та ТОВ Сігнет-Центр укладено договір оренди землі.

12.12.2012 договір належним чином зареєстрований відділом Держкомзему у Козятинському районі Вінницької області у державному реєстрі земель за № 052140004006076.

Згідно з п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сестринівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Відповідно до п. 8 договору, останній укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пізніше, а саме 01.10.2014 між ОСОБА_2 та ТОВ СІГНЕТ-ЦЕНТР укладено додаткову угоду до договору, якою було погоджено продовження строку дії договору додатково на 5 (п`ять) років - строком до 04.07.2022.

Таким чином, ТОВ СІГНЕТ-ЦЕНТР є належним та законним орендарем земельної ділянки з кадастровим номером: 0521487000 НОМЕР_2 .

Проте, нещодавно співробітниками ТОВ СІГНЕТ-ЦЕНТР виявлено, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відображено зареєстроване право оренди товариства з обмеженою відповідальністю САНАГРОСІД на земельну ділянку, начебто на підставі договору оренди землі №2 від 05.02.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ САНАГРОСІД .

Тобто, не дивлячись на те, що земельна ділянка фактично находиться в оренді ТОВ СІГНЕТ- ЦЕНТР , ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, в порушення умов договору та чинного законодавства України уклала договір з ТОВ САНАГРОСІД . Враховуючи зазначене, вважають, що договір повинен бути визнаний недійсним, а право оренди на земельну ділянку зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ТОВ САНАГРОСІД скасовано з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 ЗК України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, позивач і відповідач 1 уклали 05.07.2012 договір, який належним чином зареєстрований 12.12.12 у державному реєстрі земель відповідно до законодавства України, яке діяло на той момент, що підтверджується відміткою відділу Держкомзему у Козятинському районі Вінницької області у договорі.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону №161-ХІ V, в редакції, яка діяла на момент укладення договору (05.07.2012), передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк 3 (три) робочих дні, після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п. 36 договору, зміну умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Як вже зазначалося вище, 01.10.2014 між відповідачем 1 та позивачем укладено додаткову угоду, якою було погоджено продовження строку дії договору додатково на 5 (п`ять) років - строком до 04.07.2022.

При цьому, станом на сьогоднішній день земельна ділянка відповідачу 1, як її власнику не поверталася, адже строк дії договору не закінчився.

Таким чином, наразі земельна ділянка перебуває в оренді позивача відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 161-ХІ V , орендодавець зобов`язаний в тому числі, але не виключно не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Зазначене узгоджується з п. 29 договору.

Натомість, відповідач 1 в порушення умов договору та положень Закону № 161-ХІV перешкоджає позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою шляхом укладення спірного договору з відповідачем 2. Адже, внаслідок укладення спірного договору, на підставі якого зареєстровано право оренди відповідача 2 на земельну ділянку, виникає другий орендар земельної ділянки. Внаслідок зазначеного порушуються права позивача, як першочергового орендаря земельної ділянки за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 161-ХІ V, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Тобто, в розуміння ч. 1 ст. 27 Закону № 161-ХІ V право оренди також є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно з ч. 2 ст. 27 Закону №161-ХІ V, орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

В даному випадку, внаслідок укладення спірного договору у позивача виникли перешкоди у користуванні земельною ділянкою, адже протиправно надано право оренди відповідачу 2 на земельну ділянку, якою вже користується позивач. Для усунення зазначених перешкод, вірним способом захисту порушених прав позивача є визнання недійсним спірного договору, адже у випадку задоволення позовних вимог єдиним орендарем Земельної ділянки залишиться позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку, спірний договір є правочином, який порушує публічний порядок, адже спрямований на використання всупереч закону приватної власності та на незаконне користування землею. Тому спірний договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Так, відповідач 1 уклав спірний договір, в тому числі внаслідок помилки щодо своїх прав та обов`язків з огляду на те, що відповідач 1 вже передав земельну ділянку в оренду позивачу та не може знову передати земельну ділянку в оренду третім особам.

Враховуючи вищевикладене, спірний договір укладено під час дії договору, який укладено між позивачем та відповідачем 1, що є порушенням прав позивача, як орендаря за договором та порушенням положень чинного законодавства України. Спірний договір є правочином, що порушує публічний порядок та вчинений внаслідок помилки відповідача 1, що безумовно є підставами для визнання недійсним спірного договору в судовому порядку. Єдиним можливим та ефективним способом захисту порушеного права оренди позивача є визнання спірного договору недійсним, адже у разі задоволення таких позовних вимог позивач залишиться єдиним законним орендарем земельної ділянки.

Представник позивача Бабічук Д.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та підтвердив вищенавелдені обставини, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Санагросід - адвокат Пинзар О.Г. в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки між ТОВ Сігнет-Центр та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 05.07.2012 щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 3,6688 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, знаходиться на території Сестринівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, зареєстрований відділом Держкомзему у Козятинському районі Вінницької області 12.12.2012 052140004006076. Договір було укладено строком на 5 років. Позивач, зазначає, що в подальшому - 01.10.2014 між ТОВ Сігнет-Центр та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору, якою строк оренди було продовжено на 5 років до 04.07.2022. Однак, в додатках до позовної заяви міститься додаткова угода № 1 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі № б/н від 05.07.2012 (ручкою дату виправлено з 2014 ).

Разом з цим, на додатковій угоді не міститься жодних застереження сторін правочину, щодо виправлення помилок чи описок, відтак, відомості внесено неправомірно. Таким чином, з додаткової угоди не вбачається, якого саме дійсного правочину вона стосується, і чи впливає на взаємні права і обов`зки сторін за договором. Позивач в позовній заяві зазначає, що між сторонами укладено додаткову угоду, при цьому, станом на сьогоднішній день земельна ділянка відповідачу , як її власнику не поверталась, адже строк дії договору закінчився. Таким чином, наразі земельна ділянка перебуває в оренді позивача відповідно до умов договору та положень чинного законодавства. Однак, позивачем при формуванні цих висновків не враховано наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі від 06.10.1999 № 161-ХІУ в редакції на час укладення додаткової угоди право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, відповідно до закону. В свою чергу договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земель законодавства (ст. 13 Закону № 161-ХІУ). Приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 161-ХІУ строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІУ редакції на час укладення додаткової угоди обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичничним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право оренди земельної ділянки. Таким чином, оскільки позивачем не було зареєстровано у встановленому порядку право оренди земельної ділянки, що виникло відповідно до додаткової угоди, договір оренди землі на строк до 2022 року не набув чинності. Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно з п. 43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином, з врахуванням вищенаведених положень чинного законодавства Договір припинив свою дію 12.12.2017. Враховуючи факт закінчення строку дії договору, відсутності державної реєстрації прав оренди за додатковою угодою, між ТОВ Санагросід та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 2 від 05.02.2018 щодо земельної ділянки строком на 10 років, право оренди за яким зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06.02.2018 за № 24869474. Щодо неповернення земельної ділянки, зазначимо, що ані договором, ані законом не встановлено форми та суті повернення земельної ділянки з оренди. Відповідачем перевірено факт звільнення земельної ділянки від посівів позивача та її подальшого не обробітку. З урахуванням вищезазначеного, позивачем не доведено належними та допустими доказами факту порушення його дійсного цивільного права, факти та доводи викладені в позовній заяві не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а більше того суперечать йому.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - адвокат Голуб Н.Є. в судовоу засідання позовні вимоги не визнали, просять відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Голуб Н.Є. у вступному слові надала пояснення, аналогічні поясненням адвоката Пинзар О.Г.

Заслухавши учасників прави, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підпадають.

Судом встановлено, що 05.07.2012 між ОСОБА_2 та ТОВ Сігнет-Центр укладено договір оренди землі (а.с. 7-10). 12.12.2012 договір належним чином зареєстрований відділом Держкомзему у Козятинському районі Вінницької області у державному реєстрі земель за № 052140004006076.

Згідно з п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сестринівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Відповідно до п. 8 договору, останній укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

01.10.2014 між ОСОБА_2 та ТОВ СІГНЕТ-ЦЕНТР укладено додаткову угоду до договору, якою було погоджено продовження строку дії договору додатково на 5 (п`ять) років - строком до 04.07.2022 (а.с. 16), який не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі від 06.10.1999 № 161-ХІУ, в редакції на час укладення додаткової угоди, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, відповідно до закону. В свою чергу договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земель законодавства (ст. 13 Закону № 161-ХІУ). Приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 161-ХІУ строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін. Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІУ редакції на час укладення додаткової угоди обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичничним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право оренди земельної ділянки. Таким чином, оскільки позивачем не було зареєстровано у встановленому порядку право оренди земельної ділянки, що виникло відповідно до додаткової угоди, договір оренди землі на строк до 2022 року не набув чинності. Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно з п. 43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Таким чином, з врахуванням вищенаведених положень чинного законодавства договір припинив свою дію 12.12.2017.

Враховуючи факт закінчення строку дії договору, відсутності державної реєстрації прав оренди за додатковою угодою, між ТОВ Санагросід та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 2 від 05.02.2018 щодо земельної ділянки строком на 10 років, право оренди за яким зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 06.02.2018 за № 24869474, що підтверджується інформацією з Державного реєсту речових прав на нерухоме майно (а.с. 19-20).

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з правовою позицією, висловленою зокрема у постанові Верховного Суду України від 25грудня 2013 року у справі № 6-94цс 13, виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, при вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди землі суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв`язку укладенням таких договорів, а також з`ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Права орендодавця визначено статтею 24 Закону, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; отримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Натомість, встановленому статтею 25 Закону праву орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі кореспондується обов`язком орендодавця передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди (частина друга статті 24 Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 7 ЦПК України).

Згідно із положеннями частин 1 і 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Статтями 79 і 80 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що додаткова угода між ОСОБА_2 та ТОВ Санагросід від 05.02.2018 укладена в письмовій формі, 06.02.2018 здійснено її державну реєстрацію..

Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як визначено ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтересів цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому вимогам ст.. 3 ЦПК України та ст.. 15 ЦПК України визначено, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивача у зв`язку з відсутністю в оспорюваному ним договорі оренди зазначеної умови.

Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в позові необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 6, 13, 17, 31 Закону України Про оренду землі , ст. 259, 263-265, 279 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю Сігнет-Центр до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Санагросід с. Махаринці Козятинського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі № 2 від 05.02.2018, укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Санагросід с. Махаринці Козятинського району Вінницької області (ідентифікаційний код: 41765219) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1 , площею 3,6888 га, та скасуванні державної реєстрації права оренди в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю Санагросід с. Махаринці Козятинського району Вінницької області (ідентифікаційний код: 41765219) щодо земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1 , площею 3,6888 га, номер запису про інше речове право: 24869474, відмовити.

Повне судове рішення буде складено 25.07.2019.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

СУДДЯ : підпис

З оригіналом вірно:

СУДДЯ - СЕКРЕТАР

Дата документу 19.07.19