Рішення

від 24.07.2019 по справі 120/855/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2019 р. Справа № 120/855/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

секретаря судового засідання: Драло В.О.

представника позивача: Шевчук О.В.

у відсутність відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Простор -ВС"

до: Головного управління Держпраці у Київській області

про: визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Простор -ВС" (далі -ТОВ "Простор -ВС", позивач) до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області, відповідач) із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанови №ПВ1867/1323/АВ/ТД/ФС-57, №КВ1867/1323/АВ/ІП/-ФС-58 від 22.01.2019 р. про накладення штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, що полягло в допущенні до роботи працівників без укладення трудового договору, а тому протиправно наклав штраф.

Так, зокрема із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 позивачем укладено цивільні угоди, а не трудові договори та на них не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку. Вказав, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на момент перевірки офіційно працевлаштовані та працюють підсобними працівниками, що підтверджується наказами про прийняття на роботу та повідомленнями до податкового органу. Стосовно ОСОБА_9 зазначено, що такий не працював та не перебував на території товариства і взагалі за наслідком проведеного службового розслідування не встановлено, що така особа перебувала на території товариства.

Відтак, позивач стверджує, що доводи відповідача про те, що здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними.

Окремо позивач вказав, що до товариства надійшло два акти перевірки, які датовані 21.12.2018 р. та 20.12.2018 р., які містять ряд розбіжностей, зокрема в частині осіб, які були присутні при перевірці, кількості осіб, яких начебто допущено до роботи. Несвоєчасно повідомлено про розгляд справи, не взято до уваги документи, які підтверджуються працевлаштування осіб. І взагалі, як вказує позивач, перевірка/інспектування проведено незаконно, за відсутності підстав. Наведене свідчить про порушення чинного законодавства під час проведення інспектування.

Відтак, на думку позивача спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 15.03.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.04.2019 р. відмовлено у забезпеченні позову.

15.04.2019 р. надійшов відзив (вх.20906), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що постанови є правомірними, оскільки 8 працівників допущено товариством до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням, за яке застосовується штраф. Зазначив, що у своїх пояснення працівники вказали, що працюють більше місяця без укладання договорів, при цьому договори датовані 03.12.2018 р., а перевірка розпочалась 13.12.2018 р. Пояснив, що укладені між товариством та працівниками цивільно - правові угоди містять ознаки трудових.

Ухвалою суду від 02.05.2019 р. викликано в якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , витребувано докази і оголошено перерву до 28.05.2019 р.

03.05.2019 р. ухвалою суду відмовлено в забезпечення позову.

28.05.2019 р. ухвалами суду повернуто заяву про зміну (доповнення) підстав позову, витребувано додаткові докази, продовжено строк проведення підготовчого засідання і оголошено перерву до 24.06.2019 р.

24.06.2019 р. ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду на 15.07.2019 р.

15.07.2019 р. відкладено розгляд справи на 24.07.2019 р., у зв`язку з неявкою позивача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.12.2018 р. № 1867, листа ГУ СБУ у м.Києві та Київській області від 04.12.2018 р. №51/9/2-52897, наказу № 4869 від 11.12.2018 р. інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ТОВ "Простор -ВС" з 13.12.2018р. по 21.12.2018 р. на предмет додержання законодавства про працю, за наслідком якого складено акт КВ 1867/1323/АВ від 21.12.2018 р., в якому зафіксовано порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допуск до роботи 8 -ох працівників, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без укладання трудового договору та не подання повідомлення податковому органу до початку допуску до роботи .

Також, відвідуванням встановлено, що на підприємстві працює ОСОБА_12 22.07.2002 р., яка виконує важку роботу по складанню палет та допущена до роботи без медичного огляду.

В подальшому, на підставі даного акту управлінням прийнято постанови №ПВ1867/1323/АВ/ТД/ФС-57, №КВ1867/1323/АВ/ІП/-ФС-58 від 22.01.2019 р. про накладення штрафів на ТОВ "Простор -ВС" у розмірі 1005210 грн. та 3723 грн. відповідно.

Не погоджуючись із постановами позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, регламентуються Кодексом законів про працю (далі - КЗпП України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові , а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно частини першої статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами

Частиною першою статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 24 КЗпП України).

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідна позиція викладена в постанові ВС від 04.07.2018 р.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок №295, чинний станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Відповідно до пункту 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно пунктів 19-21 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до пункту 27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Із процитованих норм випливає, що за порушення трудового законодавства, передбачено застосування штрафів.

Так, визначаючись щодо позовних вимог в частині оскарження постанови №ПВ1867/1323/АВ/ТД/ФС-57 про застосування штрафу за допуск до роботи працівників без укладання трудового договору, суд вказує на наступне.

Як видно зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для її винесення стали висновки акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ1867/1323/АВ від 21.12.2018 р. (далі- акт від 21.12.2018 р.)

Так, у акті інспекційного відвідування №КВ 1867/1323/АВ від 21.12.2018 р., який вручено позивачу та законним представником підписано, у ньому зафіксовано наступне.

"У порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А саме, під час перевірки 13.12.2018р. за місцем діяльності підприємства за адресою АДРЕСА_1 виявлено громадян: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює підсобний робітником близько 2 місяців, офіційно не оформлений, надано ЦПУ №3 від 03.12.2018. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює підсобним робітником (більше місяця так як отримувала заробітну плату), офіційно не оформлена, надано ЦПУ від 03.12.2018. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно пояснень працює підсобним робітником з 05.11.2018, офіційно не оформлений. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,, згідно пояснень працює підсобним робітником з 05.12.2018, офіційно не оформлений. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно пояснення працює підсобним робітником, офіційно не оформлений, ЦПУ №4 від 03.12.2018. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підсобний робітник, неоформлений. ЦПУ №6 від 03.12.2018. ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , підсобний робітник, неоформлений, ЦПУ №1 від 03.12.2018. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , підсобний робітник, неоформлений, надано ЦПУ №5 від 03.12.2018.

Зазначені працівники виконують роботи "підсобного робітника", а саме, підсобні, допоміжні роботи на виробничих дільницях, навантаження, розвантаження, штабелювання вантажів, переміщення вантажів на вагонетках або вручну очищення території, прибирання цехів і виробничих майданчиків, виконання окремих службових доручень керівництва. Роботи виконуються відповідно до посадових інструкцій, але працівники офіційно на підприємстві не оформлені.".

Досліджуючи надані стороною позивача докази в спростування наведеним обставинам, суд встановив наступне.

- ОСОБА_5 прийнятий підсобним працівником на цех ТОВ "Простор -ВС" з 27.09.2018 р. згідно наказу (розпорядження) №76-0000000341 від 26.09.2018 р. Стосовно нього до податкового органу 26.09.2018 р. направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу; прийняття повідомлення контролюючим органом 26.09.18 р. підтверджується квитанцією № 2;

- ОСОБА_7 прийнятий підсобним працівником на цех ТОВ "Простор -ВС" з 07.09.2018 р. згідно наказу (розпорядження) №72-0000000334 від 06.09.2018 р. Стосовно нього до податкового органу 06.09.2018 р. направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу; прийняття повідомлення контролюючим органом 6.09.18 р. підтверджується квитанцією № 2

- ОСОБА_6 прийнятий підсобним працівником на цех ТОВ "Простор -ВС" з 30.01.2018 р. згідно наказу (розпорядження) №7-0000000203 від 30.01.2018 р. Стосовно нього до податкового органу 30.01.2018 р. направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу; прийняття повідомлення контролюючим органом 29.01.18 р. підтверджується квитанцією № 2.

На підтвердження фактичного виконання трудових обов`язків громадянами ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ОСОБА_7 надано табель обліку робочого часу за грудень 22018 року.

Окремо щодо ОСОБА_11 , про якого йдеться у акті перевірки та в оскаржуваному рішенні, слід зазначити, що такої особи на товаристві не встановлено.

Як свідчать надані докази, на товаристві працював ОСОБА_7 , про що вище зазначалось. Більш того, письмові пояснення, на які посилається сторона відповідача як на доказ роботи без офіційного оформлення, також надані ОСОБА_7 .

Отже, відповідачем не доведено що у позивача працював саме ОСОБА_11 без укладання трудового договору (неофіційно), що є окремою підставою вважати, що нарахування санкцій за таку особу є неправомірним.

Судом також досліджено копії наданих пояснень ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у яких зазначено, що ці громадяни працюють неофіційно (без оформлення). Проте, такі пояснення спростовуються наданими суду наказами та повідомленнями до контролюючого органу, про що зазначалось вище.

Більш того, ОСОБА_6 у своїх письмових поясненнях зазначив, що оформлений по "трудовій", що також спростовує висновки викладені в акті від 21.12.2018 р.

Отже, висновки акту щодо допуску ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без оформлення трудового договору не знайшли своє підтвердження.

Окрім того, між ОСОБА_1 та ТОВ "Просто -ВС" укладено цивільно - правову угоду №2 від 03.12.2018 р., предметом якої є виконання першою зобов`язань по виконанню робіт підсобного робітника. Аналогічні угоди укладені між позивачем та ОСОБА_15 (угода № 5 від 03.12.2018 р.), ОСОБА_2 (угода № 4 від 03.12.2018 р.) і ОСОБА_3 (угода № 6 від 03.12.2018 р.). Згідно пункту 6.2 цивільно - правових угод, дані особи не підпорядковуються штатному розпису, працюють на власний розсуд з метою виконання робіт. Термін дії угод визначений з 3.12.2018 р. по 21.12.2018р.

В подальшому, до даних угод укладено додаткові угоди в грудні 2018 р., де п.2.2 викладено в наступній редакції "Оплату за виконані роботи (послуги) провести з розрахунку 40,00 грн. за 1 м. кубічний пересортованих та укладених у палети пиломатеріалів, підготовлених до відправки.

На виконання вимог вказаних договорів, в підтвердження того, що робота виконана виконавцем складено акти прийому передачі - послуг датовані 14.12.2018 р., 25.12.2018 р., 15.12.2018 р.,19.12.2018 р. В підтвердження оплати виконавцям виконаної роботи замовником надано видаткові касові ордери від 14.12.2018 р., 25.12.2018 р., 15.12.2018 р.,19.12.2018 р.

Слід зазначити, що необхідність додаткового залучення для виконання робіт (надання послуг) з сортування і укладання готової продукції в розрізі вимог до пиломатеріалів від покупці (складання у палети для формування відправки по напрямках) до десяти осіб з визначенням обсягів робіт (послуг) відображено у наказі № 10-П від 28.11.2018 р., який прийнятий у зв`язку зі збільшенням кількості експортних договорів, які суттєво підвищують технічні вимоги до готової продукції і спричиняють необхідність виконання додаткових робіт ( послуг).

Суд вказує, що предметом усіх досліджуваних договорів було виконання певної роботи, кінцевий результат якої визначався кількістю пересортованих та укладених в палети пиломатеріалів та фіксування виконаної роботи здійснювалось у актах приймання-передачі виконаних робіт.

Як зазначалось вище, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, як видно ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконували роботи на власний розсуд та не підпорядковувались штатному розпису.

Окремо суд зазначає, що викликаний в судове засідання свідок -керівник товариства ОСОБА_10 пояснила, що дійсно товариством періодично укладаються цивільно-правові угоди з громадянами на виконання ними певної роботи, яка є тимчасовою та по мірі наявності матеріалу, що підлягає сортуванню та складанню в палети. Оплачується така роботу за фактично надані послуги та виходячи з кількості сформованих палет.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вищезазначені договори містять ознаки цивільно - правових угод, що унеможливлює застосування до позивача фінансових санкцій на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, адже цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці; у зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними працівниками припинилися; укладені угоди не містять обов`язку виконавців бути присутніми на виробництві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідні висновки щодо характеру цивільно-правових відносин містяться у постанові Верховного Суду №802/2066/16-а від 06 березня 2019 року.

Окремо суд акцентує увагу, що жодних матеріалів, зафіксованих засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційного відвідування товариства, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_16 без оформлення трудового договору, суду не надано. Більш того, позивач та викликаний свідок заперечують проти присутності даної особи на території об`єкту та вказують, що така не здійснювала виконання жодних робіт.

При цьому, у суду відсутня можливість викликати та допитати дану особу в якості свідка, оскільки в письмових поясненнях немає жодної інформації, яка б надавала можливість ідентифікувати місце проживання/перебування ОСОБА_16 . Відповідач в свою чергу не заявляв жодних клопотань про виклик в якості свідка даної особи та не надавав інформації щодо його місця проживання.

Отже відповідачем не доведено, що ОСОБА_9 працював на ТОВ Простір-ВС .

Окремо оцінюючи доводи позивача щодо відсутності підстав для інспекційного відвідування, то суд вказує на наступне.

Так, як зазначалось вище однією із підстав проведення інспекційного відвідування є повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

В розумінні статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України", служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, тобто СБУ є правоохоронним органом.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління СБУ у м.Києві та Київській області листом за вих. № 51/9/2-52897 від 04.12.2018 р. адресованим Головному управлінню Держпраці у Київській області, просить здійснити інспекційне відвідування ТОВ "Простор-ВС" з метою проведення перевірки на предмет дотримання вимог щодо охорони праці та промислової безпеки, наявності не офіційно працевлаштованих працівників.

Отже, підстави для проведення інспекційного відвідування товариства в управління були наявні.

Також, суд вказує й на те, що в акті КВ 1867/1323/АВ від 21.12.2018 р. на підставі якого прийнято досліджуване рішення вказано 8 осіб, які працевлаштовані без оформлення трудових відносин. Серед яких відсутній ОСОБА_8 , в той час, як в постанові №КВ1867/1323/АВ/ТД/ФС-57, вказано 9 осіб, серед яких ОСОБА_8 зазначений. Отже підстави для застосування санкцій за цю особу відсутні взагалі , у зв`язку з не встановленням та не фіксуванням її у акті інспекційного відвідвання від 21.12.2018 р.

Проте слід зауважити, що ОСОБА_8 оформлений на роботу згідно наказу №7-0000000343 від 01.10.2018 р. та відносно нього до податкового органу 01.102018 р. направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу. Прийняття повідомлення контролюючим органом 1.10.18 р. підтверджується квитанцією № 2

При розгляді даної справи суд враховує й наступне.

Як встановлено та про що зазначалось вище, підставою для прийняття постанови №№ПВ 1867/1323/АВ/ТД/ФС-57 від 22.01.2019 р. стали результати інспекційного відвідування, відображені у акті від 21.12.2018 р.

Проте, суд акцентує увагу, що позивачем надано два акти інспекційного відвідування, які різняться як реквізитами так і за своїм змістом.

Так, в акті інспекційного відвідування №КВ1867/1323/АВ (далі акт від 20.12.2018 р.) зазначено, що до роботи без офіційного оформлення допущено 9 осіб, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Натомість, у акті від 21.12.2018 р. зазначено про допуск 8 осіб, серед яких відсутній ОСОБА_8 .

В акті перевірки 21.12.2018 р. вказано, що перевірка проводилась в присутності ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , в той час як в акті від 20.12.2018 р. вказано, що така проводилась в присутності ОСОБА_19 .

Окремо суд зазначає, що свідок в судовому засіданні стверджувала, що такої особи як ОСОБА_19 вона не знає і така особа на товаристві не працює.

Акт від 21.12.2018 р. надавався на підпис керівнику товариства, а акт від 20.12.2018 р. -ні.

В пункті 3.10 акту від 20.12.2018 р. порушення встановлені станом на 21.12.2018р.

В акті від 21.12.2018 р. (у розділі 4) вказано про відсутність запису про проведення інспекційного відвідування у відповідному журналі перевірок об`єкта відвідування, тоді як у акті від 20.12.2018 р. у цьому ж розділі навпаки вказано, що такий запис вчинено.

Більш того, суд констатує, що акт перевірки від 21.12.2018 р., висновки якого покладено в основу оскаржуваних постанов, взагалі не зареєстрований в журналі реєстрації документів, що складаються у ході та за результатом заходів контролю за додержанням законодавства про працю у Київській області , на відміну від акту за 20 грудня 2018 р.

Відповідно положень Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 22.06.2017 № 76 ( далі- Порядок №76 ) інформація про відвідування, що проводяться інспекторами праці реєструється відповідним територіальним органом Держпраці, а інформація про відвідування, що проводитимуться інспекторами праці апарату Держпраці - департаментом з питань праці Держпраці.

Повідомна реєстрація проводитиметься шляхом внесення Держпраці чи відповідним територіальним органом Держпраці відомостей про інспектора праці, що здійснює відвідування, та об`єкт відвідування до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця.

Отже, акт інспекційного відвідування підлягає внесенню до Реєстру інспекційних відвідувань, однак акт від 21.12.2018 р. КВ 1867/1323/АВ, до такого не внесено.

За приписами пункту 20 Порядку 295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Як встановлено судом, відповідно до наказу №4869 від 11.12.2018 р. та направлення №1867 від 12.12.2018 р. ГУ Держпраці у Київській області межі проведення інспекційного відвідування встановлено з 11 грудня по 22 грудня 2018р. Тобто останній день інспекційного відвідування визначено 22.12.2018 р., тоді як акти складено 20 та 21 грудня 2018 р.

Аналіз наведених вище обставин вказує на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту, який складено з недотриманням вимог чинного законодавства, не зареєстрований належним чином, а тому ставиться під сумнів його допустимість як доказу, що підтверджує наявність порушень.

Оцінюючи доводи позивача щодо несвоєчасного отримання повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд звертає увагу на те, що розмір штрафу застосованого до позивача є суттєвим. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу, а саме, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку 509, справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи . Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВС від 1.06.2019 р. у справі №813/3415/18.

Як видно із матеріалів справи, лист від 15.01.2019 № 44/2/19/521 про розгляд справи про накладення штрафу 22.01.2019 о 10:40, скеровано позивачу 15.01.2019 р. Даний лист вручено позивачу 16.02.2019 р.

Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги, що в основу спірного рішення покладено акт, який не зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку; інформація щодо кількості осіб викладена у ньому не збігається з даними постанови № ПВ1867/1323/АВ/ТД/ФС-57; оформлення працівників про яких зазначено у постанові № ПВ1867/1323/АВ/ТД/ФС-57 підтверджено позивачем, а також те, що позивач не був належним чином проінформований про розгляд справи про накладення штрафу; відповідачем не доведено факт допуску товариством працівників до роботи за відсутності трудового договору, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушення статей 21 24 КЗпП України, відтак оскаржувана постанова є не правомірною.

визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови №КВ1867/1323/АВ/ІП/-ФС-58, суд виходить з наступного.

Статтею 190 КЗпП України, забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей особами молодше вісімнадцяти років затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Згідно положень статті 191 КЗпП України, усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов`язковому медичному оглядові.

Аналіз наведених вище норм трудового законодавства свідчить, що особи молодше 18 років не можуть виконувати важкі роботи та приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду та в подальшому до 21 року мають щороку його проходити.

Інспекційним відвідуванням встановлено, на підприємстві працює ОСОБА_12 22.07.2002 р., яка виконує важку роботу по складанню палет та допущена до роботи без медичного огляду.

Позивачем не надано доказів, які б спростовували дані висновки перевірки.

Однак суд зауважує, що в основу постанови №КВ1867/1323/АВ/ІП/-ФС-58, покладено акт від 21.12.2018 р., якому надавалась оцінка вище та вказано, що такий не може прийматись до уваги судом як доказ. Більш того, як зазначено вище, відповідач не виконав свого обов`язку щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є не правомірною.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінюючи оскаржувані рішення, суд керується також нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв без врахування розтлумачених критеріїв, відтак оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №ПВ1867/1323/АВ/ТД/ФС-57 від 22.01.2019 р. в частині застосування 1 005 210 грн. штрафу.

Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ1867/1323/АВ/ІП/-ФС-58 від 22.01.2019 р. в частині застосування 3 723 грн. штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою діяльністю "Простор -ВС" (вул. Коцюбинського, буд.1, с. Рахни-Польові,Тиврівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35903698) судовий збір у розмірі 16 999,15 (шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 15 копійок ) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 39794214).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою діяльністю "Простор -ВС" (вул. Коцюбинського, буд.1, с. Рахни-Польові,Тиврівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 35903698) .

Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 39794214).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 29.07.19

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна