Рішення

від 11.07.2019 по справі 240/7571/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7571/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернова Г.В.,

секретар судового засідання Климчук К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про стягнення 48474,00 грн,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 та просить стягнути з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2018 по 08.05.2019 в сумі 48474 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №806/2903/18 визнано протиправними дії (бездіяльність) Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо недонарахування та невиплати йому сум преміальних виплат за лютий та березень місяці 2006 року, за лютий місяць 2007 року, за лютий місяць 2008 року, за березень місяць 2009 року та за червень місяць 2013 року роботи в податковій інспекції та стягнуто з відповідача на його користь суму недонарахованих та невиплачених при звільненні щомісячних преміальних виплат (заробітної плати) в розмірі 399,18 грн. Вказану постанову виконано та заборгованість виплачено 08.05.2019. Отже, у відповідності до приписів ст.ст.116,117 КЗпП України, з 15.06.2018 по 08.05.2019 (по день остаточного розрахунку) підлягає до стягнення на його користь середній заробіток за затримку розрахунку преміальних при звільненні.

Ухвалою суду від 17.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 11.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, Овруцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області замінено на її правонаступника - Головне управління ДФС у Житомирській області.

27.06.2019 закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.07.2019.

07.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач вказав, що Сьомим апеляційним адміністративним судом при розгляді справи №806/2903/18 вже було визначено межі відповідальності податкового органу за несвоєчасно проведену виплату преміальних виплат в сумі 399,18 грн . Відтак, позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

У відповіді на відзив від 18.06.2019 ОСОБА_1 наголосив на тому, що згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року № 21-1765а15, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов з підстав, заявлених у ньому та просив його задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 у період з 21 червня 2005 року до 27 березня 2014 року працював на різних посадах в Овруцькій ОДПІ.

27 березня 2014 року позивач звільнився із посади завідувача юридичним сектором за власним бажанням на пільгових умовах, у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності згідно статті 38 Кодексу законів про працю України та статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

14.06.2018 позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь суми недонарахованих та невиплачених при звільненні щомісячних преміальних виплат (заробітної плати) в розмірі 399,18 грн.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №806/2903/18:

- визнано протиправними дії (бездіяльність) Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 сум преміальних виплат за лютий та березень місяці 2006 року, за лютий місяць 2007 року, за лютий місяць 2008 року, за березень місяць 2009 року та за червень місяць 2013 року роботи в податковій інспекції;

- стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь суму недонарахованих та невиплачених при звільненні щомісячних преміальних виплат (заробітної плати) в розмірі 399,18 грн;

- стягнуто з Овруцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2017 по 14.06.2018 в сумі 1155 грн.

На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, ОСОБА_1 08 травня 2019 року виплачено суму недонарахованих та невиплачених при звільненні щомісячних преміальних виплат в розмірі 399,18 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2017 по 14.06.2018 в сумі 1155 грн. Зазначене підтверджується довідкою, виданою АТ КБ "Приватбанк" від 09.05.2019.

Позивач, вказуючи, що повний розрахунок за преміальними виплатами відбувся тільки 08.05.2019, просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 15.06.2018 по 08.05.2019.

Вирішуючи спірні правовідносини, слід вказати наступне.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №806/2903/18 набрала законної сили 20.02.2019.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини щодо належності позивачу на день звільнення заробітної плати (преміальні виплати) в розмірі 399,18 грн і допущення відповідачем порушення строку розрахунку за вказаними виплатами за період з 18.01.2017 по 14.06.2018, - доведенню під час розгляду даної справи не підлягають.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем щодо виплати заробітної плати (преміальних виплат) в сумі 399,18 грн проведено 08.05.2019, він має право на компенсацію за затримку роботодавцем виплати належних йому коштів у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 15.06.2018 по 08.05.2019.

Такий висновок відповідає змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", зокрема п. 20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями).

Так, у відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Судом установлено, що період затримки з 15.06.2018 по 08.05.2019 складає 225 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на день звільнення становила 215,44 грн, про що свідчить довідка Овруцької ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 23.06.2018 № 2/ЗПІ/06-16-05-05.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати позивачу належних коштів у сумі 399,18 грн за період з 15.06.2018 по 08.05.2019, який необхідно стягнути на його користь, становить 48474 грн (225 робочих днів * 215,44 грн).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що з Головного управління ДФС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.06.2018 по 08.05.2019 в сумі 48474 грн.

Отож, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а позов таким, що належить до задоволення.

В силу вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2018 по 08.05.2019 в сумі 48474 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова

Повне судове рішення складене 24 липня 2019 року