Рішення

від 26.07.2019 по справі 300/1125/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2019 р. справа № 300/1125/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку пенсії за віком з врахуванням страхового стажу 40 років без періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, та зобов`язання здійснити перерахунок з 16.06.2017, із врахуванням вказаного періоду роботи із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% чинного на час призначення пенсії, а також нарахування і виплату недоотримані суми пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі по тексту також - первинний відповідач, Надвірнянське об`єднане управління ПФУ області) про визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку пенсії за віком з врахуванням страхового стажу 40 років без періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, та зобов`язання здійснити перерахунок з 16.06.2017, із врахуванням вказаного періоду роботи із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% чинного на час призначення пенсії, а також нарахування і виплату недоотримані суми пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , після досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до первинного відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. До вказаної заяви долучив відповідний пакет документів, в тому числі свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №338 від 12.05.2000, цивільні угоди з 2000 року, довідку про заробітну плату в органах прокуратури з 20.09.1988 по 12.04.2000 тощо. На підставі поданих документів Надвірнянське об`єднане управління ПФУ області, згідно протоколу №1462 від 22.06.2017, призначило позивачу пенсію за віком, розмір якої становив 2 317,32 гривень. При цьому, як стверджує позивач, до розрахунку пенсії первинним відповідачем враховано стаж за період з 20.07.1974 по 30.04.2017 тільки 39 років 13 днів, у зв`язку з чим коефіцієнт стажу було визначено тільки 0,39, коефіцієнт стажу з урахування кратності 1,35% - 0,52650 та здійснено доплату тільки за 4 роки понаднормативного стажу. З таким визначенням позивач не погодився і 16.10.2018 звернувся із заявою до первинного відповідача про перерахунок пенсії, долучивши належним чином завірені документи. Не отримавши відповіді, повторно звернувся із заявою від 22.02.2019, оскарживши неотримання письмової відповіді, неповне визначення страхового стажу, зменшення коефіцієнту страхового стажу з 1,35% на 1% коефіцієнт. Просив ОСОБА_1 врахувати до страхового стажу період роботи та заробітну плату на підставі поданих документів, і провести перерахунок. Первинний відповідач листом від 13.03.2019 за №68/р-15 повідомив позивача про збільшення його трудового стажу з урахуванням перетину періодів 40 років та зменшення величини коефіцієнта з 1,35% на 1%. У зв`язку з не зазначенням первинним відповідачем, які саме періоди роботи включені до страхового стажу позивача, останній 21.03.2019 звернувся із відповідною заявою, на яку 08.04.2019 органом пенсійного фонду надано письмову відповідь №107/р-15, зазначивши періоди, враховані при розрахунку страхового стажу. Позивач вказує на неправомірне врахування до його страхового стажу тільки період роботи до 30.04.2017, оскільки 60-річного віку досяг 13.06.2017 та протягом 2017 року постійно сплачував мінімальний страховий внесок, тобто зазначає про неврахування 13 днів до його страхового стажу. В той же час, просить визнати протиправними дії Надвірнянського об`єднаного управління ПФУ області щодо здійснення 23.02.2019 перерахунку пенсії за віком з врахуванням страхового стажу 40 років без періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, та зобов`язати здійснити перерахунок з 16.06.2017, із врахуванням вказаного періоду роботи із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% чинного на час призначення пенсії, а також нарахувати і виплатити недоотримані суми пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. Витребувано у позивача та первинного відповідача докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.1-4).

За заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про заміну сторони №9698/09 від 13.06.2019, подану 18.06.2019, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 (а.с.37-38, 76-78) заяву задоволено та проведено заміну первинного відповідача - Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, який 21.06.2019 надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами (а.с.42-44, 45-75). В даному відзиві відповідач не погодився з доводами позивача та зазначив, що при призначенні позивачу пенсії коефіцієнт стажу з урахуванням кратності станом на 14.06.2017 становив 0,52650. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 за №2148-VІІІ передбачено з 01.01.2017 осучаснення пенсій. Величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Дані зміни набрали чинності з 01.10.2017. Таким чином первинний відповідач після внесених змін керувався саме положеннями вказаного Закону. Зважаючи на вказане, після перерахунку, згідно заяви позивача від 16.10.2018, коефіцієнт стажу з 01.11.2018 становить 0,40000. Вказав на відсутність підстав здійснення перерахунку пенсії позивачу із застосуванням величини страхового стажу в розмірі 1,35%, у зв`язку з чим просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 з 14.06.2017 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом за пенсійною справою №1462 від 22.06.2017, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.45).

Так, при призначенні позивачу пенсії, первинний відповідач здійснив розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 , врахувавши періоди його трудової діяльності з 20.07.1974 по 30.04.2017. Страховий стаж позивача для призначення пенсії склав 39 років і 13 днів, підтвердженням чого є копія розрахунку трудового стажу, а також копія протоколу за пенсійною справою №1462 від 22.06.2017 (а.с.45, 46-47).

Розмір пенсії позивача згідно вказаного протоколу становив 2 317,32 гривні, коефіцієнт стажу визначено 0,39%, коефіцієнт стажу з урахування кратності 1,35% - 0,52650% і доплата за 4 роки понад нормованого стажу (а.с.45).

16.10.2018 позивач звернувся до первинного відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с.56), долучивши при цьому відповідний пакет документів, а саме: довідку, видану ТзОВ "Надвірнянський кар`єр-Карпати" від 13.07.2017 за №197; трудові договори, укладені ОСОБА_1 із "Надвірнянський кар`єр" від 10.11.2000 та від 01.01.2001; накази про прийняття на роботу у ТзОВ "Надвірнянський кар`єр-Карпати" від 10.11.2000 за №15-К, від 01.09.2001 за №5-К, від 01.08.2002 за №10-К; довідку про заробітну плату від 23.06.2017 за №15; трудовий договір від 01.02.2002, укладений між ОСОБА_1 та Надвірнянським міським управління житлово-комунального господарства; наказ про прийняття на роботу за сумісництвом від 01.02.2003 за №3; договір про надання юридичних послуг від 01.06.2002; наказ від 25.11.2002 за №81 про розірвання договору на надання юридичних послуг від 01.06.2002; трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Надвірнянським міським управління житлово-комунального господарства в травня 2011 за №2 (а.с.57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68).

Як відзначив ОСОБА_1 у позовній заяві, не отримавши відповіді, повторно звернувся із заявою від 22.02.2019, в якій просив здійснити перерахунок пенсії із врахуванням періодів роботи та заробітної плати на підставі поданих документів, а також з урахуванням коефіцієнту страхового стажу 1,35%, та виплати її різницю з червня 2017 року (а.с.17).

Надвірнянське об`єднане управління ПФУ області листом від 13.03.2019 за №68/Р-15 повідомило позивача про поведений перерахунок, після якого страховий стаж позивача склав 40 років, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1%, та зазначив розмір пенсії позивача після такого перерахунку 2 840,53 гривень (а.с.18).

21.03.2019 ОСОБА_1 вкотре звернувся до первинного відповідача із заявою про надання письмової відповіді щодо зарахування до страхового стажу періодів його роботи згідно поданих документів разом із заявою від 16.10.2018 (а.с.19).

На вказану заяву позивача, первинний відповідач листом від 08.04.2019 за №107/Р-15 повідомив про те, що страховий стаж ОСОБА_1 відповідно до наданих документів та після проведеного перерахунку становить 40 років. А саме, враховано періоди роботи позивача з 10.11.2000 по 01.04.2001, з 01.09.2001 по 01.04.2002, з 01.02.2002 по 01.12.2002, з 01.08.2002 по 01.08.2003, долучивши розрахунок стажу (а.с.20).

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 за період з 20.07.1974 по 30.04.2017, страховий стаж позивача після проведеного перерахунку склав 40 років (а.с.21-24).

Так, згідно рішення №926090174057 від 16.10.2018 страховий стаж позивача складає 40 років, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1% (а.с.52).

Позивач, вважаючи протиправними дії первинного відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії за віком з врахуванням страхового стажу 40 років без періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058).

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058 встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058).

Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058 передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058).

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Як уже зазначалось судом, первинний відповідач при призначенні позивачу пенсії здійснив розрахунок стажу останнього, відповідно до якого страховий стаж позивача склав 39 років і 13 днів та призначив пенсію за віком з доплатою за понаднормативний стаж 4 роки, що засвідчується копією протоколу №1462 від 22.06.2017 (а.с.45).

Разом з тим, позивач у позовній заяві стверджує про неправомірне здійснення первинним відповідачем такого розрахунку, оскільки останнім під час призначення пенсії не враховано періоди здійснення його трудової діяльності у ТзОВ "Надвірнянський кар`єр-Карпати" з 10.11.2000 по 01.04.2001, з 01.09.2001 по 01.04.2002 та з 01.08.2002 по 01.08.2003, і Надвірнянському міському управлінні житлово-комунального господарства з 01.02.2012 по 01.12.2002, що призвело до зменшення розміру його пенсії, оскільки доплата за понаднормативний стаж роботи могла б становити 5 років.

Як з`ясовано судом, вказані періоди роботи враховані первинним відповідачем тільки після подання позивачем укладених трудових договорів із вказаними підприємствами, після чого 16.10.2018 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , враховано стаж роботи 40 років і доплату за понаднормативний стаж визначено 5 років, що підтверджується копією рішення №926090174057 (а.с.52).

Позивач наголошує на наявності у первинного відповідача, під час призначення пенсії, всіх відомостей, які містяться у персоніфікованому обліку з 01.01.2000 про сплату ним страхових внесків, однак незважаючи на вказане пенсійний орган не врахував вищезазначені періоди трудової діяльності позивача, і водночас не повідомив його про необхідність подання додаткових документів.

Згідно вимог абзацу 3 пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

За приписами абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону №1058 за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понад нормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Так, судом встановлено, що за період роботи позивача у ТзОВ "Надвірнянський кар`єр-Карпати" з 10.11.2000 по 01.04.2001, з 01.09.2001 по 01.04.2002 та з 01.08.2002 по 01.08.2003, і Надвірнянському міському управлінні житлово-комунального господарства з 01.02.2012 по 01.12.2002, вказаними підприємствами сплачувались страхові внески.

Така обставина підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копію яких надано відповідачем під час розгляду даної справи (а.с.69-73)

Враховуючи те, що ОСОБА_1 пенсія за віком призначена з 14.06.2017, а вищевказані періоди роботи, які зараховані первинними відповідачем до його страхового стажу після призначення стосуються 2000-2003 років, очевидними є обставини про наявність у первинного відповідача на час призначення ОСОБА_1 пенсії, відомостей про сплату ним страхових внесків.

Суд вказує на те, що такі дії органу пенсійного фонду призвели до порушення прав позивача на пенсійне забезпечення в належному розмірі, зокрема, зменшення розміру його пенсії, оскільки з часу призначення пенсії позивачу доплата за понаднормативний стаж роботи здійснювалась за 4 роки, а позивач мав право на таку доплату за 5 років, так як на час призначення пенсії його страховий стаж складав 40 років.

Вказане порушення самостійно усунуте відповідачем за заявою позивача від 16.10.2018.

Втім, на переконання ОСОБА_1 , коментована подія, за наслідками вирішення звернення, стала одночасно причиною для протиправної, як вважає позивач, зміни величини оцінки страхового стажу на 1%, виходячи із норм закону, яка діяла на час проведення врахування загаданого вище страхового стажу. При цьому, відповідач не врахував того, що ОСОБА_1 набув відповідного права та таку величину в значенні 1,35% згідно вимог законодавства, діючого в червні 2017 року на момент призначення пенсії.

З приводу доводів позивача про неправомірність дій відповідача щодо зменшення, величини оцінки страхового стажу з 1,35% (чинного на час призначення пенсії) на 1%, при проведенні перерахунку пенсії, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Так, згідно вимог частини 1 статті 25 Закону №1058 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) коефіцієнт страхового стажу, який застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

Як слідує з матеріалів справи, з урахуванням наведених норм при призначенні пенсії позивачу, для обчислення її розміру, враховано коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Законом України від 03.10.2017 за №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" (надалі по тексту також - Закон №1058-IV), який набрав чинності з 11.10.2017, до частини першої статті 25 Закону №1058-IV внесені зміни, згідно із якими за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Таким чином, з урахуванням внесених Законом №2148-VIII змін до статті 25 Закону №1058-IV, з 01.01.2017 коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Також, Законом №2148-VІІІ доповнено Прикінцеві положення Закону №1058 пунктом 4 3 , яким передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Отже, з урахуванням того, що пенсія позивачу була призначена відповідно до положень Закону №1058 до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", у зв`язку з чим у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 з врахуванням частин 3-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

В матеріалах справи міститься розпорядження №174957 від 26.03.2018, зміст якого свідчить про проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 (масовий перерахунок), за наслідками якого розмір пенсії позивача становив: до 01.01.2017 (коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35%) - 2 367,15 гривень, після 01.01.2017 (коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1%) - 2 840,58 гривень (а.с.52, 55).

Таким чином, при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, розмір перерахованої пенсії позивачу був збільшений.

Отже, вказані зміни не погіршили умов отримання пенсії позивачем, що свідчить про відсутність та звуження прав позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині необґрунтованими, а відповідач, в свою чергу, при перерахунку пенсії позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений пунктом 4 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є правомірним.

Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про зарахування до його страхового стажу періоду здійснення ним незалежної професійної діяльності з 01.05.2017 по 13.06.2017, суд відзначає слідуюче.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 за №5076-VІ (надалі по тексту також - Закон №5076-VІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ).

Згідно частини 3 статті 4 Закону №5076-VІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1, 2 статті 13 Закону №5076-VІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також - Закон №2464-VІ).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Аналіз коментованої норми закону свідчить, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність.

В даному випадку суд відзначає, що законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".

Законодавець не конкретизував організаційно-правових форму здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у форм адвокатського бюро або адвокатського об`єднання (статті 13, 15 Закону №5076-VІ), а, як зазначено вище, застосував поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.

Згідно вимог пунктів 1, 4 частини статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску, поряд з іншим зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 5 статті 8 вказаного Закону).

За змістом абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2017 році здійснював адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №338 від 11.05.2000, та поданою до Надвірнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 22.03.2018 (а.с.15, 28-29).

Як вбачається із вказаної декларації від 22.03.2018, позивач задекларував чистий оподатковуваний дохід, отриманий фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність за 2017 рік в сумі 9 600,00 гривень.

Згідно розрахунку від 22.03.2018 податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2017 рік (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи) зроблено відмітку про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в той же час міститься таблиця №3 від 22.03.2018, відповідно до якої ОСОБА_1 за 2017 рік нараховано суму єдиного внеску в розмірі 8 448,00 гривень (а.с.30, 31).

На підтвердження сплати єдиного внеску в розмірі 8 448,00 гривень, позивачем подано квитанцію №37.118.1/13549473 від 04.04.2018 (а.с.32).

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.69-73), за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 містяться відомості про сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Такі відомості подані відповідачем під час розгляду справи разом із відзивом на позовну заву.

Як слідує із розрахунку стажу (а.с.53-54), відповідачем враховано до страхового стажу позивача для призначення пенсії період здійснення трудової діяльності з 20.07.1974 по 30.04.2017, тобто сплату єдиного внеску позивачем як самозайнятою особою за спірний період відповідачем не взято до уваги та період з 01.05.2017 по 13.06.2017 не враховано до страхового стажу.

Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин, які підтверджуються належними і допустимими доказами та відповідно до наведених вище правових норм, позивач набув право на зарахування спірного періоду, а саме, з 01.05.2017 по 13.06.2017 включно, до його страхового стажу, яке було порушено внаслідок протиправних дій відповідача при здійсненні перерахунку.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо нарахування компенсації втрати частини доходів, яка передбачена статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд із таких мотивів.

Статтею 46 Закону №1058-ІV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд зазначає, що буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини органу Пенсійного фонду.

В даному ж випадку, суми пенсії позивачу не були нараховані органом пенсійного фонду, а тому, приписи статті 46 Закону №1058-ІV не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Після відповідного нарахування відповідачем не нарахованої і не доплаченої пенсії, позивач матиме право на відповідну компенсацію, яка повинна здійснюватися органом пенсійного фонду без будь-якого зобов`язання в силу вимоги закону. А тому, вказана частина позовних вимог є очевидно передчасною.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області підлягають до часткового задоволення. При цьому, слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування, при здійснення перерахунку від 16.10.2018, до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 14.06.2017 (дати призначення пенсії) із врахування до страхового стажу періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 768,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №ПН928719 від 23.05.2019 (а.с.5).

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 576,30 гривень, що пропорційно становить 75 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в особі Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування, при здійсненні перерахунку від 16.10.2018, до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 14.06.2017 (дати призначення пенсії) із врахування до страхового стажу періоду роботи як самозайнятої особи з 01.05.2017 по 13.06.2017, а також нарахувати і виплатити у зв`язку з цим недоотримані суми пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 576,30 гривень (п`ятсот сімдесят шість гривень тридцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.