Рішення

від 26.07.2019 по справі 340/1383/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1383/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільського господарського підприємства "Іванкова криниця", викладену у листі №40 від 27.05.2019 року;

- зобов`язати Покровську сільську раду Гайворонського району Кіровоградської області, не пізніше ніж через 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільського господарського підприємства "Іванкова криниця".

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що листом відповідача №40 від 27.05.2019 року їй було незаконно відмовлено в задоволенні її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, хоча позивачем дотримано всіх вимог при подачі вказаної заяви. Відтак, вважає, що дана відмова є безпідставною, не мотивованою, оскільки в листі не зазначено з яких саме причин відповідачем не прийнято позитивне рішення.

Сільський голова, як представник відповідача, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Покровська сільська рада не погоджується з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову. Вказує, що 27 сесією сьомого скликання, яка відбулася 20 травня 2019 року було розглянуто заяву позивача. Після тривалого обговорення даного питання та за результатами голосування рішення не було прийнято (з 10 депутатів проголосувало за - 3 особи, проти - 2 особи та утримались - 5 осіб), оскільки, земельна ділянка згідно графічного зображення, на яку було подано заяву позивачем, відповідно до державного акта на право колективної власності на землю виданого КСП "Іванкова Криниця" 20 листопада 1995 року за № 1 знаходиться на землях колективної власності (а.с.33-35).

З огляду на викладене, сільський голова також зазначає, що на даний час земельні ділянки колективної власності, які відповідно до вимог Закону №2498-VIII з 01.01.2019 року перейшли до земель комунальної власності, не сформовані, право комунальної власності на них не зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства (лист Відділу у Гайворонському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 04.07.2019 року №556/108-19), а отже відповідач не має правових підстав розпоряджатися даними земельними ділянками, у тому числі і земельною ділянкою, на яку подано заяву позивачем (а.с.33-35).

Додатково представник відповідача у відзиві вказує, що серед інших підстав, які стали причиною відмови позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було те, що на території сільської ради обмежена кількість вільних земель для надання громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, які мають на це право згідно Земельного кодексу України та Конституції України, а також те, що на території населеного пункту проживають ліквідатори ЧАЕС та учасники бойових дій, які згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мають першочергове право на отримання у власність земельних ділянок (а.с.33-35).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулась до Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із заявою від 15.05.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільського господарського підприємства "Іванкова криниця" (а.с.24).

До вказаної заяви додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду.

Вказану заяву отримано представником відповідача 15.05.2019 року (а.с.24).

Листом від 27.05.2019 року №40 відповідач повідомив позивача, що її заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області була розглянута на двадцять сьомій сесії Покровської сільської ради 20 травня 2019 року у її присутності (а.с.26-24).

Також вказано, що згідно Регламенту Покровської сільської ради сьомого скликання рішення ради з будь-якого питання приймається на її пленарному засіданні після його обговорення і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини депутатів від загального складу ради. Так, по заяві позивача за дане рішення голосувало 10 осіб - 9 депутатів і сільський голова. За результатами голосування рішення не прийнято (а.с.26-27).

Згідно з протоколу двадцять сьомої сесії сьомого скликання Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області судом встановлено, що по результатам голосування рішення не прийнято, оскільки "за" проголосувало 3 депутата; "проти" - 2; "утримались" - 5 (а.с.38-43).

Окрім того, із зазначеного вище протоколу сесії сільської ради вбачається, що прийняттю рішення про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, передувало обговорення даного питання на порядку денному (а.с.38-43).

Так, зокрема сільський голова Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області на засіданні сесії ради зазначив, що заяву позивача отримано о 8 годині ранку 15 травня 2019 року перед початком 26 сесії Покровської сільської ради з проханням її розглянути та в разі відмови надати мотивовану відповідь. На порядку денному минулої сесії дане питання було останнім і всіма присутніми депутатами було запропоновано перенести його на наступну сесію, в зв`язку з тим, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року, який набув чинності з 1 січня 2019 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним законом, перебували у приватній власності, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Даний закон та дане питання не обговорювалося на попередній сесії, яка відбулася в цьому році, тому ні депутати, ні громада села не володіють даною інформацією (а.с.38-43).

Також сільським головою зауважено, що громадянкою ОСОБА_1 до заяви додано копію паспорта та ідентифікаційного номера, а також графічну карту, на якій зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, тобто всі документи, які зазначені законодавством (а.с.38-43).

Окрім вищезазначеного, сільський голова відмітив, що на території села Покровське до земель комунальної власності, згідно вказаного вище закону, який набув чинності з 1 січня 2019 року, перейшли землі садка та землі під господарськими дворами. Інших земель, які б ми могли передати у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам села Покровське не має (а.с.38-43).

Відтак, сільський голова, дійшов висновку, що землевпорядник сільської ради даної інформації з громадянами села Покровське не обговорював, тому ніхто не знає, що цими ділянками розпоряджається з 1 січня сільська рада, тому вважає, що спочатку необхідно забезпечити земельними ділянками осіб, які мають право на першочергове отримання земельних ділянок у власність, а саме учасник бойових дій ВВВ, учасник бойових дій на територіях інших держав, учасники АТО та ліквідатори на ЧАЕС (а.с.38-43).

Позивач, вважаючи, що відповідачем, було незаконно відмовленої їй у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права він не використав раніше.

Водночас, документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 року визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ст.25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" №2498-VIII від 10.07.2018 року, який набрав чинності 01.01.2019 року, розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам, в тому числі й позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, відповідач, згідно з статтею 118 ЗК України, повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Натомість, відповідач за результатами розгляду заяви відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстави, що не передбачена частиною 7 статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено права органу місцевого самоврядування відступати від положень даної статті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, посилання відповідача на незнання чинного законодавства не є безумовною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки правовою основою презумпції знання законодавства є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає наступний принцип: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Згідно з частиною 3 статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом є нечинними й відповідно не можуть застосовуватись. Таким чином, основна умова вступу нормативно-правового акту в силу, і відповідно обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства.

Більш того, відповідачем до суду не надано будь-яких доказів того, що саме спірна земельна ділянка віднесена до переліку земельних ділянок, що призначаються для учасників АТО, також не надано доказів того, що на час розгляду справи та виникнення спірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки розташованої на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області існує черга з осіб, що на неї претендують.

Відтак, посилання відповідача у листі від 23.05.2018 р. № М-5265/0-3570/0/17-18 на віднесення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що призначені для учасників ВВВ, АТО, учасник бойових дій на територіях інших держав та ліквідаторів на ЧАЕС, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, на переконання суду, є безпідставним, оскільки це суперечить частині 7 статті 118 ЗК України та передбачених цієї нормою підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, з огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільського господарського підприємства "Іванкова криниця", викладену у листі №40 від 27.05.2019 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 р. №П/811/601/18 (провадження №К/9901/58495/18), а згідно з статтею ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки заява позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою від 15.05.2019 року розглянута з порушенням норм Земельного кодексу України, суд вважає, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути дану заяву.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у вказаному вище розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (вул. Центральна, буд. 78, с. Покровське, Гайворонський район, Кіровоградська область, 26324, код ЄДОПОУ 04366577) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати відмову Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільського господарського підприємства "Іванкова криниця", викладену у листі №40 від 27.05.2019 року - протиправною.

Зобов`язати Покровську сільську раду Гайворонського району Кіровоградської області на найближчій сесії, але не пізніше ніж через 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області із земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільського господарського підприємства "Іванкова криниця".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім тисяч грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Покровської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (код ЄДОПОУ 04366577).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун