Рішення
від 25.07.2019 по справі 420/1720/19
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1720/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною завою ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дії та визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича, Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича у виконавчому провадженні ВП № 582090 щодо здійснення опису та арешту майна боржника, а також щодо організації аукціону з продажу нежитлового приміщення (магазин) НОМЕР_3 розташованого на другому поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 97,0 кв.м.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 30 січня 2019 року у ВП № 582090, винесену Старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив його права під час здійснення опису та арешту майна боржника у ВП №582090.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 січня 2019 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем при примусовому виконанні виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь фізичних та юридичних осіб (ВП №582090) було складено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на нежитлові приміщення (магазин) НОМЕР_3 , розташований на II поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,0 кв.м., та на інше рухоме майно.

Як вказує позивач, вказані виконавчі дії проведено відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки опис та накладення арешту вчинено державним виконавцем у частині нежилого приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що про виконавчі дії ОСОБА_1 стало відомо лише 13 лютого 2019 року від особи, якій описане майно було передано на відповідальне зберігання, ОСОБА_3 , після чого, а саме: 14.02.2019 року, позивачем було подано до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про недопущення порушень прав ОСОБА_1 , як власника нежилого приміщення, загальною площею 1798,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, на підтвердження права приватної власності ОСОБА_1 на нежиле приміщення, загальною площею 1798,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , до заяви від 14.02.2019 року було приєднано копію свідоцтва про права власності від 22.02.2010 р., копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.03.2010 р. №25499356, копію технічного паспорта на вказаний об`єкт, виготовлений 14.02.2012 р, КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості , а також копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2011 р. у цивільній справі №1512/2-277/11, яке набрало законної сили, і яким визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_3 , загальною площею 1798,8 кв.м., в тому числі підвалу загальною площею - 1045,2 кв.м. та першого поверху загальною площею - 753,6 кв.м.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вказаній цивільній справі також розглядалися позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , у задоволенні яких було відмовлено. При цьому даним судовим рішенням встановлено, що приміщення НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 не було передбачено робочим проектом першого поверху нежитлового в натурі. Також встановлено, що приміщення магазину НОМЕР_3. розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . штучно створене в місці, де згідно робочого проекту знаходиться тераса, яка є невід`ємним конструктивним елементом, загальним для підвальної частини і першого поверху магазину, належного ОСОБА_1 .

Таким чином, як стверджує позивач, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2011 р. у Цивільний справі №1512/2-277/11 встановлено фактичну відсутність приміщення АДРЕСА_6 , та належність нежилих приміщень за даною адресою ОСОБА_1 .

Однак, як вказує ОСОБА_1 , незважаючи на викладене, 12 березня 2019 року, на сайті торгів Сетам розміщено оголошення про проведення 11 квітня 2019 року аукціону (номер лоту 336625) по продажу нежитлового приміщення магазину загальною площею 97,0 кв.м., за адресою АДРЕСА_7 , організатором якого є СЕТАМ , а продавцем - Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

ОСОБА_1 вважає незаконними дії старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича та Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області по проведенню опису та арешту майна, а також по організації торгів з його продажу. Так само, на думку позивача, незаконною є й сама постанова про опис та арешт майна боржника від 30.01.2019 року.

26.03.2019 року представником заявника надано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 27.03.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дії та визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна та відкрито провадження в адміністративній справі.

При цьому, в ухвалі, зокрема, зазначено, що позивачем визначено в якості відповідачів у справі Старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича та Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, разом з тим суд зазначає, що належним відповідачем в цій справі щодо оскарження дій та рішення Старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича є саме Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Вказаною ухвалою від 27.03.2019 року судом встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції та зазначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Окрім того, ухвалою суду від 27.03.2019 року судом витребувано у відповідача належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження ВП № 582090 (№ АСВП 58209041), в тому числі документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови про опис та арешт майна боржника від 30 січня 2019 року у ВП № 582090, винесену Старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем.

В той же час, до позовної заяви позивач додав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони Першому Малиновському відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державному підприємству СЕТАМ до ухвалення рішення по справі вчиняти будь-які дії щодо проведення електронних торгів (аукціону) по продажу нежитлового приміщення магазину загальною площею 97,0 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 магазин НОМЕР_3 (номер лоту у системі СЕТАМ 336625).

Ухвалою суду від 27.03.2019 року судом задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дії та визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Першому Малиновському відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: 65076, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 42, код ЄДРПОУ 41405395), Державному підприємству СЕТАМ (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500) до ухвалення рішення по справі вчиняти будь-які дії щодо проведення електронних торгів (аукціону) по продажу нежитлового приміщення магазину загальною площею 97,0 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 магазин НОМЕР_3 (номер лоту у системі СЕТАМ 336625).

Копію ухвали суду від 27.03.2019 року про відкриття провадження по справі та витребування доказів отримано відповідачем 27.03.2019 року засобами електронної пошти та 08.04.2019 року засобами поштового зв`язку.

Однак, Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області вимоги ухвали суду від 27 березня 2019 року не виконано, відзив на позовну заяву до суду не надано, про причини неподання відзиву суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У підготовче судове засідання 18.04.2019 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом продовжено термін підготовчого провадження по справі та 30 днів та відкладено підготовче засідання.

У підготовче судове засідання 08.05.2019 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

Ухвалою суду від 08.05.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 03.07.2019 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

При цьому, 03.07.2019 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи те, що представник відповідача протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи у підготовчі та судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав, суд кваліфікує таку бездіяльність відповідача як визнання позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 03.07.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі Свідоцтва про право власності від 22.02.2010 року серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстрованого в КП ОМБТІ та РОН 05.03.2010 року, ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який в цілому складається з нежитлових приміщень загальною площею 1798,8 кв.м. Частина вказаного вище нежитлового приміщення, площею 65 кв.м., здається мною в оренду громадянину ОСОБА_3 (а.с.18-19).

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_3 (дата формування інформації - 26.03.2019р.) вказане нежиле приміщення належить ОСОБА_1 (а.с.32-36).

30.01.2019 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем за адресою: АДРЕСА_3, при примусовому виконанні виконавчого провадження за № АСВП 58209041 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь фізичних та юридичних осіб складено постанову про опис та арешт майна боржника по ВП № 582090 (а.с.15).

Вказаною постановою встановлено, що виходом за вищевказаною адресою вбачається двоповерхова будівля, на другому поверсі якої знаходиться приміщення загальною площею 97 кв.м., згідно технічного паспорту належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у технічному паспорті дане приміщення зазначене як магазин № НОМЕР_3 . Дане нерухоме майно має реєстраційний номер, а саме: 9074760, для подальшої реалізації майна його необхідно арештувати та описати.

Згідно вказаної постанови, у присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено опис майна, що належить боржнику та при описі були присутні старший держаний виконавець Іскра Станіслав Ігорович і старший державний виконавець ІІ Київського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області Кудряшов Павло Юрійович.

Постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Д.В. від 30.01.2019 року про опис та арешт майна боржника, прийнятої в рамках ВП 58209041 описано та накладено арешт на таке майно:

1) нежитлове приміщення (магазин № НОМЕР_3 ), розташоване на ІІ поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 97,0 кв.м., приміщення має 2 входи. Матеріал зовнішніх стін - залізобетон, матеріал перекриття - залізобетон;

2) 2 одиниці коричневого кольору столи; м`який диван; комп`ютерний стілець (чорний); барна стійка невідомої моделі, настінні світильники 6 шт.; 5 камер відео спостереження невідомої марки; 2 кондиціонери марки Lessar ; 36 штук рам для картин невідомого походження.

Як вказано у постанові, визначити вартість майна не має можливості у зв`язку з чим необхідно призначити експертизу. На описане приміщення накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним: псувати, відчужувати, дарувати, проводити будь-які дії, які призведуть до погіршення стан або зменшення вартості майна.

Згідно постанови старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Д.В. від 30.01.2019 року про опис та арешт майна боржника, прийнятої в рамках ВП 58209041, описане майно прийняв на відповідальне зберігання та копію акту отримав ОСОБА_3 , якого під його підпис повідомлено про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.

В той же час, у розділі Зауваження або заяви осіб, що були присутні під час опису майна, і розпорядження за ними державного виконавця постанови старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Д.В. від 30.01.2019 року про опис та арешт майна боржника, прийнятої в рамках ВП 58209041 зазначено, що дане приміщення площею 65 кв.м. належить ОСОБА_6 і до боржника немає ніякого відношення.

Як вказує позивач, 14 лютого 2019 року, ним було подано до Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області заяву, до якої було долучено копії документів, якими підтверджується право власності ОСОБА_1 на нерухомість (свідоцтво про право власності від 22.02.2010 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.03.2010 року № 25499356, технічний паспорт від 14.02.2012 року), а також копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2011 р. по справі за № 1512/2-277/11, яким встановлено, що нежитлове приміщення магазину НОМЕР_3 загальною площею 97 кв АДРЕСА_3 в натурі ніколи не існувало.

Також, 12.03.2019 року ОСОБА_1 було подано до Першого Малиновського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області заяву, до якої було долучено завірену копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2011 року по справі за № 1512/2-277/11, з позначкою про набуття ним законної сили 15.03.2011 року (а.с.28).

Разом з тим, згідно інформації офіційного сайту Державного підприємства СЕТАМ ://setam.net.ua, нежиле приміщення магазину, загальною площею 97,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , виставлене на продаж через аукціон, який повинен був відбутись 11.04.2019 року в період з 09:00 год. до 18:00 год., номер лоту у системі СЕТАМ 336625.

Станом на 25.07.2019 року, торги щодо вищевказаного нежилого приміщення магазину, загальною площею 97,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 (номер лоту у системі СЕТАМ 336625) зупинено на підставі ухали суду від 27.03.2019 року по справі №420/1720/19.

Вважаючи дії старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича у виконавчому провадженні ВП № 582090 щодо здійснення опису та арешту майна боржника, а також щодо організації аукціону з продажу нежитлового приміщення (магазин) НОМЕР_3 розташованого на другому поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,0 кв.м. та постанову про опис та арешт майна боржника від 30 січня 2019 року у ВП № 582090, винесену старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч.5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною 6 статті 48 Закону України Про виконавче провадження визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно з ч.3 ст.50 Закону України Про виконавче провадження у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України Про виконавче провадження після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з ч.3 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України Про виконавче провадження про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Згідно з ч.7 ст.56 Закону України Про виконавче провадження вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню розроблено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція №512/5).

Так, порядок звернення стягнення на майно боржника визначено розділом VIII Інструкції №512/5.

Відповідно до п.10 розділу VIII Інструкції №512/5 після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

- назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

- якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

- якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

- прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

- відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

- якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

- відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

- зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Згідно з п.16 розділу VIII Інструкції №512/5 у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна, в якій обов`язково зазначається висновок з урахуванням вимог Закону щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, що призвели до порушення порядку накладення арешту, вирішується питання про скасування постанови про арешт майна боржника, під час винесення якої порушено порядок накладення арешту, визначається які дії необхідно вчинити державному виконавцю щодо усунення виявлених порушень.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що приймаючи спірну постанову та вчиняючи дії, правомірність яких є предметом розгляду у даній справі, відповідач виходив з того, що майно, а саме: нежитлове приміщення (магазин НОМЕР_3 , розташоване на ІІ поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 97,0 кв.м належить на праві власності особі щодо якої здійснювались виконавчі дії, а саме: ОСОБА_2 .

При цьому, документом на підставі якого державним виконавцем встановлено те, що нежитлове приміщення (магазин НОМЕР_3 ), розташоване на ІІ поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 97,0 кв.м належить на праві власності боржнику є технічний паспорт.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р., технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна

При цьому відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 вбачається, що технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна є одним із документів, необхідних для здійснення реєстрації права власності.

Таким чином, технічних паспорт на об`єкт нерухомого майна не є документом, що підтверджує право власності особи на відповідне майно.

Однак, як вже вказано судом, документом на підставі якого державним виконавцем встановлено те, що нежитлове приміщення (магазин НОМЕР_3 ), розташоване на ІІ поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 97,0 кв.м належить на праві власності вказаній боржнику за ВП 58209041 є саме технічний паспорт.

В той же час, судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 04.03.2011 року по справі №1512/2-277/11, яке набрало законної сили 15.03.2011 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: по АДРЕСА_3 , загальною площею 1798,8 кв.м.

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що приміщення № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 не було передбачено робочим проектом №172-99-АР першого поверху нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 і не існувало в натурі.

Також, вказаним рішенням встановлено, що додатковим рішенням суду від 20.05.2004 року штучно створене приміщення магазину НОМЕР_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, із зазначенням його координат в осях 5-13 і А-Б, де згідно робочим проектом знаходиться тераса, яка є невід`ємним конструктивним елементом, загальним для підвальної частини і першого поверху магазину №31, належного ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що нежитлове приміщення (магазин НОМЕР_3 , розташоване на ІІ поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 97,0 кв.м., на яке постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Д.В. від 30.01.2019 року про опис та арешт майна боржника, прийнятої в рамках ВП 58209041 описано та накладено арешт:

- штучно створене та є невід`ємним конструктивним елементом, загальним для підвальної частини і першого поверху магазину НОМЕР_4 , належного ОСОБА_1 ;

- не було передбачено робочим проектом №172-99-АР першого поверху нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 і не існувало в натурі.

При цьому, як вбачається з постанови про опис та арешт майна боржника від 30 січня 2019 року у ВП № 582090, прийнятої Старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитром Володимировичем, вона містить наступні недоліки, а саме: в порушення ч.5 ст.56 Закону України Про виконавче провадження інформації щодо призначення майна, загальної кількості поверхів об`єкта нерухомого майна, інформації про підсобні приміщення та споруди; в порушення ч.3 ст.50 Закону України Про виконавче провадження виконавцем не здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності.

При вирішенні справи суд також враховує наступне.

Так, статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним положенням на захист права власності є норма статті 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно приписів статті 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, беручи до уваги обставин, які встановлені рішенням Київського районного суду м.Одеси від 04.03.2011 року по справі №1512/2-277/11, яке набрало законної сили 15.03.2011 року та оскільки відповідачем вчинено виконавчі дії щодо об`єкту нерухомого майна, якого не існує в натурі, зважаючи на те, що опис та накладення арешту вчинено державним виконавцем у частині нежилого приміщення, загальною площею 1798,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дії та визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій Старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича у виконавчому провадженні ВП № 582090 щодо здійснення опису та арешту майна боржника, а також щодо організації аукціону з продажу нежитлового приміщення (магазин) НОМЕР_3 розташованого на другому поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,0 кв.м.;

- визнати протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Д.В. від 30.01.2019 року про опис та арешт майна боржника, прийнятої в рамках ВП 58209041.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подачу даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (768,40+768,40), а саме: згідно квитанції №ПН1158 від 25.03.2019р. - у розмірі 768,40 грн. (а.с.7), згідно квитанції №ПН4151 від 19.03.2019 у розмірі 768,40 грн. (а.с.8).

З урахуванням висновків суду про задоволення позовної заяви, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на позивача судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дії та визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна - задовольнити.

Визнати протиправними дії Старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Дмитра Володимировича у виконавчому провадженні ВП № 582090 щодо здійснення опису та арешту майна боржника, а також щодо організації аукціону з продажу нежитлового приміщення (магазин) НОМЕР_3 розташованого на другому поверсі двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 97,0 кв.м.;

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шапоренко Д.В. від 30.01.2019 року про опис та арешт майна боржника, прийняту в рамках ВП 58209041.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_13 ) за рахунок бюджетних асигнувань Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПУОУ: 41405395 вул.Генерала Петрова, 42, м.Одеса, 65073) судові витрати в розмірі 1536,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_13 )

Відповідач:

Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПУОУ: 41405395 вул.Генерала Петрова, 42, м.Одеса, 65073).

Суддя Корой С.М.

.

Дата ухвалення рішення25.07.2019
Оприлюднено28.07.2019

Судовий реєстр по справі —420/1720/19

Рішення від 25.07.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Корой С. М.

Ухвала від 27.03.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Корой С. М.

Ухвала від 27.03.2019

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Корой С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні