Рішення

від 25.07.2019 по справі 440/2374/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2374/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Устименка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 120382,22 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5272,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем у 2018 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, що є підставою для застосування вказаних сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалою суду від 09.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11:00 25.07.2019.

24.07.2019 до суду від Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує проти задоволення позовних вимог фонду, посилаючись на те, що на неї, як державну, бюджетну, неприбуткову, наукову установу, що утримується за рахунок коштів державного бюджету, не поширюються положення статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо застосування адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання вимог статті 19 цього Закону (а.с. 18-20).

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2019 позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.07.2019 проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Дослідна станція лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00482312) зареєстрована в якості юридичної особи 03.02.2003, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.07.2019 №24650259 (а.с. 21-22).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником та органом управління Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України є Національна академія аграрних наук України.

20.02.2019 Дослідна станція лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України подала до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ) (вх. №2567) (а.с. 6).

Згідно відомостей, зазначених у звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2018 році становила 45 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) (код рядка 03) становить 2 особи.

Таким чином, на думку позивача, з даних звіту слідує, що відповідач не забезпечив працевлаштування 2 осіб з інвалідністю.

Згідно з наданим фондом розрахунком суми заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю станом на 31.05.2019, відповідач, у зв`язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю, зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 120382,22 грн та пеню в сумі 5272,79 грн, що разом становить 125655,01 грн (а.с. 7).

З метою стягнення вказаних адміністративно-господарських санкцій та пені Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно частини 5 статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Також частинами 9, 10 статті 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з частинами 2, 4 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, з огляду на викладені норми, закон пов`язує необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій з обставиною невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому враховуючи, що середньооблікова кількість працівників відповідача складає 45 осіб, позивач вважає, що останній зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця 2 осіб з інвалідністю.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з частиною 3 статті 20 Закону №875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку , який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Отже, необхідною умовою сплати адміністративно-господарських санкцій та пені відповідно до вказаних вимог Закону №875-XII є наявність прибутку у підприємств і організацій, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів.

Як встановлено судом, згідно з рішенням Лубенської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 30.12.2016 №1616180900243 Дослідній станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України присвоєно ознаки неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України). При цьому, відповідно до наведеного рішення, первинне включення станції до Реєстру неприбуткових установ та організацій здійснено на підставі рішення від 01.07.1998 (а.с. 12, 32).

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.07.2019 №24650259 організаційно-правова форма Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України - державна організація (установа, заклад) (а.с. 21).

Також відповідно до статуту Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України Я.М. Гадзало 06.12.2016, станція є державною, бюджетною, неприбутковою, науковою установою (а.с. 23-30).

В листі Національної академії аграрних наук України від 18.07.2019 №13-3/520 зазначено, що станція за своїми статутними повноваженнями є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, головним розпорядником коштів є Національна академія аграрних наук України (а.с. 34).

Таким чином, зважаючи на неприбутковість Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України та її утримання за рахунок коштів державного бюджету, суд вважає, що на неї не поширюються положення статті 20 Закону №875-XII.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За викладених обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дослідної станції лікарських рослин інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідні витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України (вул. Покровська, буд. 16-А, с. Березоточа, Лубенський район, Полтавська область, 37535, код ЄДРПОУ 00482312) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 липня 2019 року.

Суддя О.В. Гіглава