Рішення

від 16.07.2019 по справі 520/3625/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 липня 2019 р. № 520/3625/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Лончак Т.І. ,

представника відповідача - Насібулліної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЗАПАЛ" до Головного управління ДФС Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЗАПАЛ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 21.01.2019 року №0000041415 та №0000031415.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках, викладених у акті перевірки № 5361/20-40-14-15-07/40133426 від 27.12.2018 року.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОЗАПАЛ" норм діючого податкового законодавства щодо порушень при визначенні митної вартості, що полягають у не включенні до митної вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЗАПАЛ", код ЄДРПОУ - 40133426, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі наказу про проведення перевірки від 03.12.2018 року № 8966, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.336, ст. 345, п.1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "АВТОЗАПАЛ" дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, за фактами митного оформлення товарів, ввезених на митну територію за МД від 20.09.2017 №UA125220/2017/708959, від 20.09.2017 №UA125220/2017/708960 та від 25.10.2017 №UA807170/2017/338366, результати якої оформлено у вигляді акту від 27.12.2018 року №5361/20-40-14-15-07/40133426.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "АВТОЗАПАЛ":

- п.2 ч.2 ст.52, ч.9, п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, в частині правильності визначення митної вартості товарів;

- ч.1, п.5 ч.8 ст.257, ст.278, п.1 ч.1 ст.279, ч.1 ст.293, ч.1 ст.295 Митного кодексу України, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання по сплаті мита в періоді, що перевірявся на загальну суму 3143,52 грн., в тому числі за митними деклараціями: від 20.09.2017 №UA125220/2017/708959 на суму 5,31 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України; від 20.09.2017 №UA125220/2017/708960 на суму 22,53 грн., яка підлягає: перерахуванню до державного бюджету України; від 25.10.2017 №UA807170/2017/338366 на суму 3115,68 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України;

- ч.1, п.5 ч.8 ст.257, ч.1 ст.293, ч.1 ст. 295 Митного кодексу України та п.187.8 ст.187, п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим було занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 11136,50 грн., в тому числі за митними деклараціями: від 20.09.2017 №UA125220/2017/708959 на суму 136,61 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України; від 20.09.2017 №UA125220/2017/708960 на суму 49,56 грн., яка підлягає: перерахуванню до державного бюджету України; від 25.10.2017 №UA807170/2017/338366 на суму 10950,34 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України.

Як вказано у акті перевірки контролюючим органом встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 14280,02 грн., в тому числі: по ввізному миту - на суму 3143,52 грн.; по податку на додану вартість - на суму 11136,50 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач, не погодившись із висновками акту перевірки № 5361/20-40-14-15-07/40133426 від 27.12.2018 року, звернувся до відповідача із запереченнями на акт перевірки, проте листом від 18.01.2019 року №2791/10/20-40-14-15-12 відповідачем висновок акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі вищезазначених висновків, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2019 року №0000041415 та №0000031415.

Матеріали справи свідчать, що позивач, користуючись правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою, однак рішенням Державної фіскальної служби України віл 26.03.2019 року №14271/6/99-99-11-06-203-П податкові повідомлення-рішення від 21.01.2019 року №0000041415 та №0000031415 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зі змісту акту перевірки №5361/20-40-14-15-07/40133426 від 27.12.2018 року, вбачається, що перевіркою встановлено, що ТОВ АВТОЗАПАЛ уклало договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування з ТОВ ГУД ЛОГІСТІК , згідно з яким ТОВ АВТОЗАПАЛ , зокрема, отримувало послуги з перевезення вантажів в міжнародному сполученні (поза межами митної території України) та відповідно вартість таких перевезень повинна була додаватись до митної вартості імпортованих товарів, у відповідності до ч.9, п.5 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України.

Так, за результатами перевірки вищевказаних документів, які стосуються робіт та послуг мають вплив на складові митної вартості товарів, встановлено порушення повноти декларування ТОВ АВТОЗАПАЛ складових митної вартості: витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, відповідно до документально підтвердженої інформації, та виявлено , що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додавались (додавались не в повному обсязі) складові митної вартості товарів (витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) в сумі 52539,00 грн., чим порушено ч.9, п.5 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, перевіряючими за результатами аналізу встановлено факт не включення до митної вартості товарів, які ввезені за митними деклараціями, що були предметом перевірки, витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, у зв`язку з чим у товариства виникли податкові зобов`язання з ввізного мита на суму 3143,52 грн. та ПДВ на суму 11136,50 грн.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно статті 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судовим розглядом справи встановлено, що контролюючим органом було проведено перевірку заявленої митної вартості товарів за митними деклараціями від 20.09.2017 №UА125220/2017/708959, від 20.09.2017 №UА125220/2017/708960 та від 25.10.2017 №UА807170/2017/338366, під час якої здійснено контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ АВТОЗАПАЛ за митною декларацією від 20.09.2017 №UА125220/2017/708959 та від 20.09.2017 №UА125220/2017/70896 було заявлено умови поставки згідно Інкотермс - FОВ (СN Ningbo); за митною декларацією від 25.10.2017 №UА807170/2017/338366 було заявлені умови поставки згідно Інкотермc - СРТ UА Харків.

Умова поставки товару CFR згідно "Інкотермс 2010" ("Вартість і фрахт (...назва порту призначення)") означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CPT.

Умова поставки товару СРТ згідно Інкотермс 2010 ( Фрахт/перевезення оплачено до ) означає, що продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товар названого пункту призначення. В той же час, покупець бере витрати на страхування та збори, внески за імпорт та розмитнення. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Умова поставки товару FOB згідно "Інкотермс 2010" ("Франко-борт (...назва порту відвантаження)") означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Умова поставки товару FCA згідно "Інкотермс 2010" ("Франко-перевізник (...назва місця призначення") означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, зокрема, встановлено надання ТОВ ГУД ЛОГІСТІК (код ЄДРПОУ 39353364) за податковими накладними від 21.09.2017 № 4152 на суму 106460,73 грн. транспортно-експедиційних послуг у тому числі послуг з морського перевезення за межами території України на суму 55020,00 грн. та від 17.10.2017 №4472 на суму 96617,10 грн. транспортно-експедиційних послуг, у тому числі послуг з морського перевезення за межами державного кордону України на суму 51636,00 грн. на користьТОВ АВТОЗАПАЛ .

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, зазначені послуги позивачем було отримано в рамках укладеного із ТОВ ГУД ЛОГІСТІК договору про надання транспортно-експедиторського обслуговування, відповідно до умов якого ТОВ ГУД ЛОГІСТІК зобов`язується організувати за рахунок ТОВ АВТОЗАПАЛ транспортно-експедиторське обслуговування з перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполучені .

Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням ДФС у Харківській області направлено запит до ТОВ ГУД ЛОГІСТІК від 16.10.2018 року № 43078/10/20-40-14-15-10, у відповідь на який ТОВ ГУД ЛОГІСТІК листом від 05.11.2018 року № 2/05 надані пояснення та копії документів, а саме договору транспортно-експедиторського обслуговування від 24.07.2017 року № 1028-1, заявок від 24.07.2017 року № 1 та від 27.07.2018 року № 2 до договору, рахунків на оплату від 21.09.2017 року №№ 4320, 4321, від 17.10.2017 року №№ 4722, 4724, актів наданих послуг від 21.09.2017 року №2109/14, від 17.10.2017 року № 1710/4, коносаментів від 28.07.2017 року №№WМS17072415В, WMS17072415А та від 30.07.2017 №WMS17072792, банківської виписки на підтвердження оплати наданих послуг ТОВ АВТОЗАПАЛ .

При аналізі наданих до перевірки первинних документів, за трьома митними деклараціями встановлено, що ТОВ ГУД ЛОГІСТІК згідно до умов договору транспортно-експедиторського обслуговування №1028-1 від 24.07.2017 року, надані ТОВ АВТОЗАПАЛ наступні акти про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: відповідно до рахунків на оплату № 4320 від 21.09.2017, № 4321 від 21.09.2017 та акту наданих послуг № 2109/14 від 21.09.2017 року за плату і за рахунок ТОВ АВТОЗАПАЛ надано послуги з морського перевезення за межами території України - на суму 55020,00 грн.; відповідно до рахунків на оплату № 4722 від 17.10.2017, № 4724 від 17.10.2017 року та акту наданих послуг № 1710/4 від 17.10.2017 за плату і за рахунок ТОВ АВТОЗАПАЛ надано послуги з морського перевезення за межами державного кордону України - на суму 51636,00 грн.

Як встановлено під час судового розгляду справи проведеною перевіркою шляхом порівняння сум заявлених, як транспортні витрати при митному оформленні ТОВ АВТОЗАПАЛ та згідно первинних бухгалтерських документів ТОВ ГУД ЛОГІСТІК .

Так, перевіркою встановлено, що під час митного оформлення на умовах поставки FОВ (СN Nіngbo) за митною декларацією від 20.09.2017 №UA125220/2017/708959 та від 20.09.2017 №UA125220/2017/708960, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України заявлені в сумі 54117,00 грн., але фактично згідно акту наданих послуг № 2109/14 від 21.09.2017 до договору транспортно-експедиторського обслуговування №1028-1 від 24.07.2017 укладеного ТОВ ГУД ЛОГІСТІК (код ЄДРПОУ 39353364) витрат транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого ввезення на митну територію України (морське перевезення за межами території України) складають 55020,00 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ідентифікація акту наданих послуг №2109/14 від21.09.2017 саме до митної декларації від 20.09.2017 №UA125220/2017/708959 та від 20.09.2017 №UA125220/2017/708960 проведена на підставі контейнеру № ССLU7806690, який зазначено в рахунках на оплату № 4320 від 21.09.2017, № 4321 від 21.09.2017, акті наданих послуг і в митних деклараціях.

З огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що загалом сума заниження транспортних витрат по митній декларації, як складових вартості складає 903,00 грн.

В результаті вищевказаних обставин, в порушення вимог п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, підприємством занижено митну вартість по митним деклараціям на суму 903,00 грн. та відповідно занижено митні платежі на загальну суму, що складає 214,01 грн., а саме: мито - 27,84 грн., податок на додану вартість - 186,17 грн.

Також судовим розглядом справи встановлено, що за митною декларацією від 25.10.2017 №UA807170/2017/338366, на умовах поставки СРТ (UA Харків), витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України не заявлені взагалі, але фактично згідно акту наданих послуг № 1710/4 від 17.10.2017 до договору транспортно-експедиторського обслуговування 1028-1 від 24.07.2017, укладеному з ТОВ ГУД ЛОГІСТІК (код ЄДРПОУ 39353364) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (морське перевезення за межами державного кордону України) складають 51636,00 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ідентифікація акту наданих послуг №1710/4 від 17.10.2017 саме до митної декларації від 25.10.2017 № UA807170/2017/338366 проведена на підставі контейнеру № МRКU4513350 , який зазначено в рахунках на оплату № 4722 від 17.10.2017, № 4724 від 17.10.2017, акті наданих послуг та в митній декларації.

З огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що загалом сума заниження транспортних витрат по митній декларації, як складових вартості складає 51636,00 грн.

В результаті вищевказаних обставин, в порушення вимог п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, підприємством занижено митну вартість по митній декларації на суму 51636,00 грн. та відповідно занижено митні платежі на загальну суму, що складає 14066,01 грн., а саме: мито - 3115,68 грн., податок на додану вартість - 10950,34 грн.

Отже, враховуючи вищевказані обставини та наявні в матеріалах справи докази суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про не наведення відповідачем у акті перевірки достатніх доводів стосовно кореляції між актами наданих транспортно-експедиторських послуг та їх приналежністю саме до митної вартості по конкретній партії товару.

Зазначені обставини вказують на декларування позивачем не в повному обсязі витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а саме: морське перевезення за межами території України, що призвело до порушення підприємством вимог п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України.

Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684, визначено графи МД, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема, графи 12 та 47 митної декларації, в яких наводяться відомості про вартість та дані про нарахування митних платежів, заповнюються декларантом.

Отже, декларант самостійно вносить до митних декларацій відомості, зокрема, відомості про вартість та розміру належних до сплати податків, та з моменту прийняття МД до митного оформлення несе юридичну відповідальність за недостовірність таких відомостей.

Зі змісту позовної заяви та наданих представником позивача під час судового розгляду справи пояснень судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію послався на обставини того, що включення витрат на транспортування було здійснено на підставі довідки про транспортні витрати ТОВ "ГУД ЛОГІСТІК" від 01.09.2017 р., а рахунок і акт приймання-передачі наданих послуг були складені вже після розмитнення - 21.09.2017 р.

При цьому, як вказано представником позивача, положеннями п. 4.13 договору транспортного-експедиторського обслуговування передбачено, що всі ціни, тарифи, штрафи, компенсаційні та інші виплати, зазначені в цьому договорі та/або додатках (заявках) до нього в еквіваленті в доларах США сплачуються у гривнях за офіційним курсом продажу МБВР на дату виставлення рахунку на оплату, інформаційні дані щодо еквівалента долара США по відношенню до гривні зазначені на інтернет порталі: http://mezhbank.org.ua. При цьому вказано, що у випадку зниження вартості гривні за курсом обміну до долара США від дати виставлення рахунку на оплату до дати здійснення платежу на 10% за даними МБВР, сторони зобов`язані здійснити коригування суми оплати рахунку на відповідну суму різниці а експедитор надає клієнту на суму різниці додатковий рахунок, який підлягає сплаті протягом 14 днів з дати прибуття контейнеру/вантажу в порт призначення.

Так, представником позивача вказано, що різниця у 903,00 грн. виникла через різницю курсу на 01.09.2017 (дату складання довідки про транспортні витрати) та на 21.09.2017 - дату виставлення рахунку, у зв`язку з чим включити цю суму до митної вартості ТОВ "АВТ03АПАЛ" не мало ніякої можливості, оскільки отримало рахунок та акт виконаних робіт вже після оформлення митних декларацій.

Однак, суд зазначає, що вказані доводи представника позивача не можуть бути підставою для зазначення у митних деклараціях невірних відомостей.

Таким чином, не включення позивачем до митної вартості імпортованих товарів суми транспортних витрат, понесених підприємством за рахунок недекларування витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, призвело до порушення ТОВ "АВТОЗАПАЛ" вимог ст.58 Митного кодексу України у частині повноти визначення бази оподаткування, що спричинило несплату у повному обсязі до Державного бюджету України мита та податку на додану вартість.

Як передбачено приписами ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з положеннями пунктів 41.1 та 41.4. статті 41 Податкового кодексу України органи доходів і зборів є контролюючими в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів.

Відповідно до ч.2 ст. 293 Митного кодексу України особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Згідно із положеннями ст.271 Митного кодексу України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Як передбачено приписами п.1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Приписами ст. 278 Митного кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно п.п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Стосовно доводів представника позивача про порушення контролюючим органом порядку складання податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви та наданих під час розгляду справи пояснень вбачаються доводи позивача стосовно того, що спірні податкові повідомлення-рішення були сформовані та направлені підприємству до направлення позивачу відповіді на його заперечення до акту перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 12 статті 354 Митного кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Судовим розглядом справи встановлено, що акт перевірки від 27.12.2018 № 5361/20-40-14-15-07/40133426 було засобами поштового зв`язку надіслано позивачу 28.12.2018 року та отримано останнім 09.01.2019 року.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ АВТОЗАПАЛ надано заперечення до акту перевірки від 14.01.2019 №25, яке надійшло на адресу Головного управління ДФС у Харківській області 14.01.2019. Розглянувши заперечення до акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області надана відповідь на заперечення від 18.01.2019 №2791/10/20-40-14-15-12.

При цьому, відповідачем податкові повідомлення-рішення №№0000031415, 0000041415 було прийнято 21.01.2019 року, тобто протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надсилання письмової відповіді підприємству, що відбулося 18.01.2019 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів представника позивача.

Враховуючи те, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини допущення позивачем порушень митного законодавства під час здійснення митного оформлення товарів за митними деклараціями в частині не включення до митної вартості товарів, які ввезені за митними деклараціями та були предметом перевірки, витрат, на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, що стало підставою для прийняття контролюючим органом спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЗАПАЛ".

Разом із позовними вимогами представником позивача також заявлено клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. та судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, клопотання позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених судових витрат зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЗАПАЛ" (пр. Олександрівський, б. 2-а, м. Харків, 61046) до Головного управління ДФС Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.