Рішення

від 19.07.2019 по справі 907/280/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

19.07.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/280/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО Дніпро» , м. Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «К`Лен» , с. Ільниця Іршавський район

про стягнення 19 160 грн. 76 коп., в тому числі 17 693 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 143 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники:

Позивача - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю «РАО Дніпро» , м. Харків заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «К`Лен» , с. Ільниця Іршавський район про стягнення 19 160 грн. 76 коп., в тому числі 17 693 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 143 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних .

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі № 907/280/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що між сторонами спору було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Посилається на факт неналежного виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно видаткової накладної № 101 від 27.09.2018 року, яка була підписана сторонами спору, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 17 693 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати за товар, позивач нарахував відповідачу 1 143 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач письмовим відзивом № 129 від 11.06.2019 року проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказує на те, що у жовтні 2018 року відповідач отримав від позивача товар (ножі RG01MAA3 L14H14S2,0 в кількості 500 шт., та динамометричну викрутку без насадок 5Nm, 1 шт., що підтверджується видатковою накладною № 101 від 27.09.2018 року. В подальшому, 31.10.2018 року вказані ножі були використані відповідачем в роботі на верстаті Weinig Unimat 22А, які в перші ж хвилини роботи розлетілися на дрібні шматки. Наголошує на тому, що при наступному використанні ситуація знову повторилася, що на думку відповідача, свідчить про те, що вказана продукція є бракованою. За твердженням відповідача, він зв`язувався з відповідними представниками позивача для врегулювання вказаного питання. В ході телефонних домовленостей представник позивача, погодився з тим, що ножі браковані, послався на те, що там є вироби з двох партій, та попросив випробувати ножі з іншої партії. Під час роботи ситуація повторилася та ножі з іншої партії також виявилися бракованими. При цьому, за твердження відповідача, позивач пообіцяв замінити браковані ножі на ножі належної якості, однак станом на сьогоднішній день, позивач так і не замінив продукцію.

Покликаючись на ст. 222 Господарського кодексу України, наголошує на тому, що позивач жодного разу не звертався до відповідача з претензією або будь-якою вимогою щодо сплати боргу, з огляду на що позовну заяву належало повернути без розгляду, так як позивачем не дотримано вимог ст. 162 ГПК України в частині подання до позовної заяви доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Також поданим відзивом просив суд надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів, оскільки відповідач таких не отримував. Просив провести врегулювання спору у даній справі за участю судді.

Відповіддю на відзив б/н від 24.06.2019 року, позивач зазначив про те, що відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо якості товару, поставленого згідно видаткової накладної № 101 від 27.09.2018 року, в тому числі після отримання відповідачем претензії позивача щодо необхідності оплати вартості отриманого товару (факт направлення та отримання якої підтверджується матеріалами справи (додатки № 9 та № 10 до позову). Наголошує, що разом з відзивом відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач звертався до позивача з претензіями щодо недоліків поставленого товару, повертав неякісний товар постачальнику для заміни або усунення недоліків, що дефекти товару, якщо вони дійсно мають місце, виникли до передачі товару постачальником покупцю, а не з`явилися через дії відповідача, третіх осіб або внаслідок зовнішніх чинників, за які позивач не несе відповідальності.

Посилається на те, що відповідач відзивом на позов не заперечує того, що він дійсно отримував від позивача товар за видатковою накладною № 101 від 27.09.2018 року, однак, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про повну або навіть часткову оплату поставленої продукції.

Твердження відповідача про нібито не отримання ним копії позовної заяви разом з поданими матеріалами, за твердження позивача, не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи містять докази направлення відповідних документів відповідачу засобами поштового зв`язку (цінний лист з описом вкладення). Факт отримання відповідного листа підтверджується інформацією з онлайн-сервісу відслідковування поштових відправлень на офіційному веб-сайті компанії «Укрпошта» (інформація доступна за посиланням https://ukrposhta.ua/). Крім того, відповідач вже скористався наданим йому правом подати відзив згідно ст. 165 ГПК України, надавши його суду та позивачу. Позивач також не погодився з пропозицією відповідача щодо врегулювання спору за участю судді відповідно до глави 4 розділу ІІІ ГПК України, оскільки неодноразово закликав його до вирішення даного спору в позасудовому порядку, в тому числі і шляхом направлення претензії, в зв`язку із чим вважає, що наразі вирішення такого спору можливе лише через судовий розгляд справи по суті згідно глав 6, 10 розділу ІІІ ГПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно видаткової накладної № 101 від 27.09.2018 року, яка підписана уповноваженими особами сторін без будь яких зауважень, поставив відповідачу товар - ніж RG01MAA3 L14H14S2,0 в кількості 500 шт. та динамометричну викрутку без насадок 5Nm, 1 шт., на суму 17 693 грн.

На оплату вартості товару, поставленого за видатковою накладною № 101 від 27.09.2018 року, позивач виставив до сплати покупцем рахунок № 136 від 27.09.2018 року на суму 17 693 грн. Однак, відповідач вартість отриманого товару не оплатив.

Направлена відповідачу 12 .0 3.2019 року претензія № 101-27092018-П від 11.03.2019 року про сплату боргу на вказану суму залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За наведених обставин, матеріалами справи встановлено, що відповідач свої зобов`язання з оплати отриманого товару не виконав, з огляду на що у нього перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 17 693 грн.

З огляду на прострочення грошового зобов`язання, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 143 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнової -господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Між сторонами спору у відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з частиною другою статті 640 Цивільного кодексу України якщо для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки додана до матеріалів справи видаткова накладна № 101 від 27.09.2018 року містить найменування товару, його кількість, ціну та підпис уповноважених осіб сторін спору, суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб. Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 910/4608/17 та від 03.03.2019 року у справі № 911/1163/17.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Судом досліджено наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару, а саме, видаткову накладну № 101 від 27.09.2018 року, яка підписана та скріплена печатками сторін без зауважень.

Отже, спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткової накладної товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17 693 грн.

З огляду на те, що у видатковій накладній, на підставі якої позивачем було відпущено товар відповідачу, сторонами не погоджено строк оплати поставленого за ним товару, при цьому, оплата товару у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України після його прийняття проведена в повному обсязі не була, як і не проведена після отримання направленої йому претензії, суд констатує, що зобов`язання щодо оплати відповідачем не виконано, чим порушено права та законні інтереси позивача щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 17 693 грн. заборгованості за поставлений товар, є правомірною.

Також, у зв`язку з неналежним та своєчасним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано до стягнення 1 143 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1 143 грн. 47 коп. та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому суми 1 143 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17 693 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 143 грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 грн. 29 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Аргументи відповідача стосовно отримання товару, який є бракованим, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

За положеннями ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У відповідності до ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна № 101 від 27.09.2018 року була підписана відповідачем будь - яких зауважень в момент прийняття товару покупцем не було висловлено.

Крім того, відповідачем не подано суду ніяких документальних доказів щодо повернення позивачу товару неналежної якості - відсутні будь - які накладні про повернення товару неналежної якості, що в свою чергу дає змогу вважати, що відповідач підтвердив факт отримання ним товару належної якості.

Оскільки акт приймання товару згідно накладної № 101 від 27.09.2018 року за якістю не складався; докази повернення товару позивачу з підстав неналежної якості - відсутні, а отже, відповідачем не доведено факту продажу позивачем неякісного (бракованого) товару.

Посилання відповідача на відсутність звернення позивача з претензією до відповідача щодо оплати боргу судом до уваги не приймається, оскільки у матеріалах справи міститься претензія № 01 щодо несплати вартості отриманого товару (вих. № 101-27092018-П від 11.03.2019 року), яка була надіслана позивачем на адресу відповідача 12.03.2019 року та отримана останнім 25.03.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, факт отримання даної претензії підтверджується і самим відповідачем. Як вбачається із долученої відповідачем до відзиву на позов копії журналу вхідної кореспонденції, відповідач вказану претензію № 01, яка надійшла від РАО Дніпро, зареєстрував у даному журналі 27.03.2019 року.

Щодо твердження відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з недотриманням позивачем вимог підпункту 6 пункту 3 ст. 162 ГПК України, яким передбачено, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, то такі твердження відповідача спростовуються вищенаведеним. Крім того, законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору у правовідносинах щодо стягнення заборгованості за посталений товар.

Посилання відповідача на неотримання ним копії позовної заяви та доданих до неї документів не заслуговують на уваги. Так, до матеріалів позовної заяви долучено накладну ПАТ вЂ�'Укрпошта'' № 6109804354755 від 10.05.2019 року та опис вкладення до цінного листа від 10.05.2019 року, які свідчать про надіслання на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «К`Лен» копії позовної заяви у справі № 907/280/19 з доданими до неї документами. Крім того, з даних сервісу відстеження поштових відправлень за трек-номером № 6109804354755, вбачається отримання позовної заяви та доданих до неї документів відповідачем особисто. Відправлення позовних матеріалів здійснено на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , яка зазначена у позовній заяві, підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також відповідає адресі, зазначеній відповідачем на бланку відзиву на позов.

За таки обставин, у матеріалах справи № 907/280/19 містяться належні докази про надіслання на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «К`Лен» копії позовної заяви у даній справі та доданих до неї документів.

Разом з тим, за положеннями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області не наділений правом та не зобов`язаний здійснювати відправку позовних матеріалів на адресу відповідача у справі, навіть за його заявою. Такий обов`язок покладено на позивача, що в даному випадку, ним і було здійснено, про що до матеріалів позовної заяви долучені відповідні докази.

Стосовно проведення врегулювання спору за участю судді відповідно до положень ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ГПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін. Оскільки відповіддю на відзив б/н від 24.06.2019 року позивач заперечив проти врегулювання спору у даній справі за участю судді, у суду відсутні підстави для призначення у справі № 907/280/19 проведення процедури врегулювання спору за участю судді.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 921 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К`Лен» , 90130, Закарпатська область, Іршавський район , с. Ільниця, вул. Лесі Українки, будинок 7 (код ЄДРПОУ 32482579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО Дніпро» , 61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, будинок 82 (код ЄДРПОУ 39055444) суму 19 160 (Дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят гривень) грн. 76 коп., в тому числі 17 693 (Сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто три гривні) грн. заборгованості за поставлений товар, 1 143 (Одна тисяча сто сорок три гривні) грн. 47 коп. інфляційних нарахувань та 324 (Триста двадцять чотири гривні) грн. 29 коп. трьох процентів річних, а також суму 1 921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 26.07.2019 року

Суддя Пригара Л.І.