Рішення

від 04.07.2019 по справі 908/504/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/38/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019 Справа № 908/504/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: Магда В.Ю., договір про надання правової допомоги від 10.01.2019, ордер серія № ЗП № 032231 від 02.04.2019 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001239 від 27.02.2017

від відповідача: не прибув

від третьої особи: Магда В.Ю., договір про надання правової допомоги від 10.01.2019, ордер серія № ЗП № 032234 від 02.04.2019 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001239 від 27.02.2017

вільний слухач: ОСОБА_1 ., паспорт серія НОМЕР_1 від 16.12.1997

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/504/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» (юридична адреса: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Широка, буд. 5, адрес для листування: 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65, ідентифікаційний код 40992947),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, літера А, офіс 321, код ЄДРПОУ 39465020),

про стягнення 123696,18 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення основного боргу в сумі 116389,20 грн., пені в сумі 4341,36 грн., трьох процентів річних у сумі 1521,47 грн. та інфляційних витрат у сумі 1444,15 грн. за договором поставки № 170160 від 18.08.2017.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/504/19 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/38/19. Підготовче судове засідання призначено на 03.04.2019.

26.03.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву № 2769 від 26.03.2019 відповідно до якого відповідач зазначив, що повідомленням про відступлення права вимоги за вих. №1603 від 16.03.2018, позивачем повідомлено відповідачу про відступлення права вимоги за зобов`язаннями за вказаним договором, а саме, права грошової вимоги перейшло до ТОВ Фінансова компанія Контракт плюс на підставі договору факторингу №16-03/1 8-1 від 16.03.2018, укладеного між позивачем та Фактором. За вказаним договору факторингу право вимоги було відступлення (відчужене) позивачем Фактору за плату. Право вимоги переходить до Фактора з моменту укладання даного договору. Таким чином, належним виконанням грошових зобов`язань щодо оплати товару за Договором поставки, зазначеним у позові, є здійснення платежів фактору. За договором поставки №170160 від 18.08.2017 відповідачем оплачена видаткова накладна № 30 від 22.08.2017 на суму 150 357,84 грн. та видаткова накладна № 40 від 01.09.2017 на суму 98 621,40 грн. Акти приймання - передачі, які неоплачені, копії яких надав позивач, підписані однією посадовою особою, а саме членом правління відповідача ОСОБА_2 , а значить не мають юридичної сили. Крім цього, акти приймання передачі, які неоплачені, взагалі у відповідача відсутні. Таким чином, строк оплати товару за договором, за видатковими накладними, які неоплачені, не настав, так як відсутні акти приймання - передачі підписані уповноваженими представниками сторін (відповідачем). Також, позивачем нарахована пеня за видатковою накладною № 56 від 13.10.2017 починаючи з 22.02.2018. Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі позивач звернувся з позовом до суду 01.03.2019. Таким чином, на момент звернення позивача до суду по справі, спливла позовна давність щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату товару. Просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені з відповідача. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними, просить суд в позові відмовити повністю.

Ухвалою суду від 03.04.2019 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, літера А, офіс 321, код ЄДРПОУ 39465020). Відкладено підготовче засідання на 25.04.2019.

25.04.2019 позивачем надана суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач вказує, що керуючись нормами чинного законодавства України ТОВ Дніпротехсервіс ЛТД та ТОВ ФК Контракт Плюс прийшли до взаємної згоди про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018, на підставі чого був укладений договір від 20.08.2018 про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018. В свою чергу позивач повідомив відповідача про розірвання договору факторингу шляхом надсилання повідомлення № 20/08 віл 20.08.2018. Таким чином, у зв`язку із розірванням договору факторингу сума заборгованості за договором поставки №170160 від 18.08.2017, з усіма додатковими угодами та додатками до нього, підлягає сплаті відповідачем ТОВ Дніпротехсервіс ЛТД .

Також, 25.04.2019 ТОВ "Фінансова компанія "Контракт плюс" надано суду письмове пояснення, в яких зокрема зазначено, що жодного погашення існуючою заборгованості за договором факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 ПАТ Запорізький електровозоремонтний завод не здійснювало. Грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором поставки № 170144 від 24.07.2017 не надходили. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними.

Ухвалою суду від 25.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 29.05.2019.

29.05.2019 відповідачем надані заперечення, в яких зазначає, що договором від 20.08.2018 про розірваний договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018 не передбачено перехід права вимоги за договором поставки від Фактора до Клієнта. Позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору факторингу лише після відкриття провадження по справі, а саме 22.10.2018. Крім цього, в період з 16.03.2018 по 20.08.2018 право вимоги за договором поставки належало фактору, а не позивачу. Відповідач не змінює свою позицію по справі та просить суд у задоволенню позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/504/19. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 04.07.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні учасників процесу.

Учасники процесу оголосили про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі, які мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 170160 від 18.08.2017 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем на підставі видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 116 389,20 грн. За порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки нарахована пеня згідно з п. 7.2.1 договору в сумі 4 341,36 грн., а також втрати від інфляції - 1 444,15 грн. та 1 521,47 грн. 3 % річних відповідно до вимог чинного законодавства. Просить суд, на підставі ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 526, 629, 692 ЦК України, ст. 265 ГК України, позов задовольнити.

Відповідач свою позицію виклав у письмовому відзиві, який надійшов до суду 26.03.2019, проти позову заперечив, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

04.07.2019 до суду відповідачем наданого клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з находженням адвоката Мальчева В.Є. на лікарняному. Наступне судове засідання просить призначити з урахуванням відпустки адвоката.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому вважає за необхідним відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не обмежений у кількості представників та може залучити будь-яку кількість представників необхідну для належного захисту інтересів.

Представник третьої особи підтримав позицію, викладену у письмових поясненнях.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 04.07.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2017 між Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» (постачальник) укладений договір поставки № 170160, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язався у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, а замовник - прийняти та оплатити такі товари на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього договору.

У відповідності до п. 3.1 договору, ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 570 309,60 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 95 051,60 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору.

Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору (п. 3.2).

За умовами п. 4.2 договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару за цим договором зазначається найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість та ціна товарів, номер та дата договору, номер та дата заявки на постачання товару, дата отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі повинен бути скріплений печатками сторін за договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Сторонами підписана специфікація № 1 (додаток № 1 до договору від 18.08.2017 № 170160), згідно якої визначено, зокрема, найменування товару, код, марку, кількість, ціну за одиницю, суму, а також загальну суму по специфікації - 570 309,60 грн. з ПДВ.

Позивач звернув увагу, що у ході здійснення господарської операції за вищезазначеним договором поставки у первинних документах була здійснена помилка у даті договору, а саме зазначено, що договір не від 18.08.2017, а від 17.08.2017.

Позивач підтвердив що ним не укладався з відповідачем договір поставки № 170160 від 17.08.2017.

Укладення між сторонами у справі договору від 18.08.2017 № 170160 та специфікації визнано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та специфікації № 1 позивачем поставлено, а ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" прийнято товар на загальну суму 365 368,44 грн.

Так, відповідно до видаткової накладної № 30 від 22.08.2017 позивач поставив товар на загальну суму 150 357,84 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 17 від 22.08.2017. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання передачі № 1 від 22.08.2017.

Відповідно до видаткової накладної № 40від 01.09.2017 позивач поставив товар на загальну суму 98 621.40 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 22 від 01.09.2017. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання передачі № 2 від 01.09.2017.

Відповідно до видаткової накладної № 56 від 13.10.2017 позивач поставив товар на загальну суму 5 796,00 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 54від 13.10.2017. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом приймання передачі від 13.10.2017. Строк оплати поставленого товару настав 22.02.2018.

Відповідно до видаткової накладної № 61 від 03.11.2017 позивач поставив товарів на загальну суму 110 593,20 грн. з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 60 від 03.11.2017. Факт прийняття товару та отримання оригіналу відповідного рахунку-фактури відповідачем підтверджується актом прийманні передачі від 03.11.2017. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджуються Довіреністю № 592 від 01.11.2017. Строк оплати поставленого товару настав 15.03.2018.

В актах приймання-передачі міститься посилання на договір № 170160 від 18.08.2017 та відповідні видаткові накладні, на підставі яких здійснюється передання товару, та вказано, що до акту додаються оригінали відповідних рахунків-фактур. Поставка товару відповідачу підтверджується також товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар на загальну суму 248 979,24 грн., про що свідчать платіжне доручення № 12557 від 27.10.2017 на суму 98 621,40 грн. та платіжне доручення № 11136 від 22.09.2017 на суму 150 357 84 грн.

У платіжних дорученнях, згідно з якими відповідачем здійснювалася оплата поставленого товару, у призначенні платежу вказано про здійснення оплати за договором № 170160 та міститься посилання на номер та дату видаткової накладної, за якою здійснювався платіж.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у письмовому відзиві зазначив, що належним виконанням грошових зобов`язань щодо оплати товару за договором поставки № 170160 від 18.08.2017 є здійснення платежів фактору, згідно договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2018 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (третя особа у справі) укладений договір факторингу № 16-03/18-1, за умовами якого позивач (клієнт) відступає третій особі (фактору) за плату своє право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) за договорами, укладеними між клієнтом та Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - боржник), а саме, зокрема, за договором поставки № 170160 від 18.08.2017 з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами (далі - основний договір 5).

Право вимоги за основними зобов`язаннями відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості (як строкової, так і простроченої) за основними зобов`язаннями; право вимоги неустойки, пені, штрафів та інших платежів, передбачених умовами основних зобов`язань. Загальна сума вимоги за основним договором 5 - 116 389,21 грн. - заборгованість за основним боргом. (п. 1.2.).

Фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основними зобов`язаннями, у тому числі сплати штрафних санкцій з моменту укладення цього договору (п. 1.3.).

Право вимоги за основними зобов`язаннями переходить фактору з моменту укладення сторонами даного договору (п. п. 1.1, 1.2, 1.2.3, 1.3, 3.1 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право позивача на передачу грошових вимог у спірних правовідносинах договором поставки № 170160 не обмежено.

Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором поставки № 170160 від 18.08.2017 згідно з договором факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018, надіславши йому письмове повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 1603 від 16.03.2018.

Представник відповідача у письмовому відзиві вказав, що мав здійснювати погашення заборгованості факторові, такий обов`язок виник з моменту підписання договору факторинга.

20.08.2018 між ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт Плюс» укладений (підписаний) договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018, згідно п. 4 якого даний договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями за договором факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 (п. 3).

За приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 та відповідне повідомлення про розірвання отримані відповідачем 22.10.2018, що підтверджено описом вкладення у цінний лист.

Відтак, саме з цієї дати відповідач був обізнаний про необхідність здійснення погашення заборгованості на користь позивача.

У письмовому повідомленні (вих. № 20/08 від 20.08.2018) позивач повідомив відповідача про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 та зазначив, що у зв`язку з цим сума заборгованості за договором поставки підлягає сплаті ТОВ «Дніпротехсервіс ЛТД» .

Згідно з описом вкладення у цінний лист дане повідомлення та копія договору про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018 направлені відповідачу 22.10.2018. та отримані останнім 22.10.2018.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів виконання боржником основного зобов`язання, переданого за договором факторингу, ні фактору, ні позивачу.

Отже, основне зобов`язання боржника за договором поставки № 1701160 від 18.08.2017 не було припинено на момент розірвання договору факторингу, і з моменту отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору факторингу право грошової вимоги за договором № 170160 належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № № 56, 61 у загальній сумі 116 389,20 грн.

За таких обставин суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 116 389,20 грн. обґрунтованими та доведеними.

Відповідач вказує, що акти приймання-передачі по договору поставки № 170160, які не оплачені, копії яких надав позивач, усупереч нормам статуту відповідача (п. 13.35) підписані однією посадовою особою, а саме членом правління відповідача ОСОБА_2 , а значить не мають юридичної сили. Крім цього, акти приймання передачі, які неоплачені, копії яких надав позивач, взагалі у відповідача відсутні, що викликає сумнів щодо їх достовірності.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 11 даної статті, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідач письмово заявив, що докази (акти приймання - передачі) викликають сумнів щодо їх достовірності, при цьому клопотання щодо виключення їх з числа доказів не заявив. Також відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи щодо вказаних доказів (на предмет встановлення їх достовірності), не було надано відповідного експертного висновку.

Суд враховує, що відповідач не заперечив отримання товару на суму 248 979,24 грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності у його розпорядженні актів-приймання передачі по договору № 170160 та підписання актів однією посадовою особою з боку відповідача виходячи з такого.

За умовами ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (ст. 664 ЦК).

Згідно ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

За приписами 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно п. п. 5.12. договору поставки № 170160 підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Право власності на товар переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної (п. 5.5. договору поставки № 170160).

Умовами договору поставки № 170160 визначені реквізити актів приймання-передачі та передбачена умова, за якої акт вважається не підписаним, - якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором.

Як слідує з матеріалів справи, акти приймання-передачі щодо поставки товару за видатковими накладними № № 56, 61 підписані з боку ПрАТ «ЗЕРЗ» представником, підпис цієї особи скріплений круглою печаткою товариства-відповідача.

Відтак, дані акти вважаються підписаними згідно з умовами п. 4.2 договору поставки № 170160.

Суд також враховує, що інший акт приймання-передачі, який підписаний з боку відповідача однією особою, оплачено відповідачем.

Крім того, п. 6.1.3 договору встановлений обов`язок замовника (відповідача) підписати та скріпити печаткою отримані акти приймання-передачі товару.

Листування з боку відповідача щодо направлення йому актів приймання-передачі щодо спірної поставки у матеріалах дійсної справи відсутнє.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 4 341,36 грн.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 7.2.1 Договору, яким сторони визначили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несплату відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною № 56 від 13.10.2017, становить 242,60 грн., яка розрахована за період з 23.02.2018 по 20.08.2018; сума пені за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 61 від 03.11.2017, становить 4 098,77 грн., яка розрахована за період з 16.03.2018 по 20.08.2018.

Факт порушення відповідачем строків оплати товару матеріалами справи доведений, розрахунок пені здійснено позивачем вірно.

Разом з тим, відповідачем подано до суду заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за видатковою накладною № 56 від 13.10.2017.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 01.03.2019, про що свідчить штемпель господарського суду Запорізької області.

Враховуючи наведене вище та беручу до уваги, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 01.03.2019, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені за видатковою накладною № 56 від 13.10.2017 підлягають задоволенню частково в сумі 235,10 грн. за період з 01.03.2018 по 20.08.2018. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню в зв`язку зі спливом терміну позовної давності.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума пені у розмірі 4 333,87 грн.

Позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 521,47 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 444,15 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує 122,08 грн. інфляції, 85,27 грн. 3% річних за видатковою накладною № 56 від 13.10.2017 за період з 23.02.2018 по 20.08.2018 та 1 322,07 грн. інфляції, 1 436,20 грн. 3 % річних за несплату товару, поставленого за видатковою накладною № 61 від 03.11.2017 за період з 16.03.2018 по 20.08.2018.

Розрахунок 3 % річних та інфляції виконаний з дотриманням норм законодавства, судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний вірно.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в загальній сумі 1 521,47 грн. та 1 444,15 грн. інфляції судом задовольняється.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1 920,88 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехсервіс ЛТД» (51900, м. Кам'янське Дніпропетровської області, вул. Широка, буд. 5, (адреса для листування: 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевчченка, 65) код ЄДРПОУ 40992947) - 116 389 (сто шістнадцять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 20 коп. основного боргу, 4 333 (чотири тисячі триста тридцять три) грн. 87 коп. пені, 1 521 (одна тисяча п`ятсот двадцять одна) грн. 47 коп. - 3% річних, 1 444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 15 коп. - інфляції та 1 920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн. 88 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян