Рішення

від 17.07.2019 по справі 908/613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/52/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2019 Справа № 908/613/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/613/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив" (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, буд. 123, ідентифікаційний код 24234501)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, ідентифікаційний код 34604386)

про стягнення суми

За участю представників:

від позивача: Мотуз О.В., адвокат, ордер серія ДП № 2179/006 від 21.02.2019, свідоцтво, серія ДП № 3602 від 25.01.2018

від відповідача : Біла О.М., адвокат, довіреність № 66-2019 від 18.06.2019, посвідчення № 1770 від 13.02.2012

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Позитив" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення основного боргу в сумі 437332,36 грн., інфляційних витрат у сумі 25292,86 грн., трьох процентів річних у сумі 5047,14 грн. за договором поставки № 01-02/2017 від 01.02.2017.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/613/19 за правилами загального провадження, присвоєно справі номер провадження 24/52/19. Підготовче судове засідання призначено на 15.04.2019.

09.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення поставки товару. У зв`язку з цим вважає, що у відповідача наявні підстави для відстрочення оплати товару відповідно до п. 3.8 договору. Крім того, зауважив, що сума боргу, яка заявлена позивачем у позові є непогодженою між сторонами. Так, згідно із актом звіряння взаємних розрахунків між ТОВ Позитив та ТОВ Український Рітейл , який підписаний обома сторонами станом на 20.12.2018 сума боргу складає 419 088, 70 грн. Остання видаткова накладна, яка додана до позову в обґрунтування позовних вимог датована жовтнем 2018. Також вважає, вимоги щодо стягнення судових витрат - за професійну правничу допомогу адвоката, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи не підлягають задоволенню, оскільки витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкладено підготовче судове засідання на 13.05.2019.

22.04.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої надав платіжне доручення на оплату витрат на правову допомогу та акт виконаних робіт.

Ухвалою суду від 13.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/613/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2019.

В судовому засіданні 23.05.2019 оголошено перерву до 04.07.2019, про що зазначено в ухвалі суду.

26.06.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 408 634,28 грн. Просить суд стягнути з відповідача на корить позивача 59 038,08 грн. та судові витрати. Також позивач, в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір", просить суд повернути судовий збір у розмірі 5 094,00 грн., у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 04.07.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.07.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 17.07.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутніх у судовому засіданні учасника процесу.

Учасник процесу оголосили про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 01-02/2017 від 01.02.2017, внаслідок чого сума основного боргу за поставлений товар становить 28 698,08 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховано інфляційних витрат у сумі 25 292,86 грн. та 3% у сумі 5 047,14 грн. Просить суд позов задовольнити.

Представник підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

В засіданні 17.07.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Позитив " (постачальник) укладений договір поставки № 01-02/2017 з додатками, за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Згідно п. 1.2 договору, найменування, асортимент та ціна товару, що постачається зазначається у додатку № 1 до даного договору "Специфікація", який є невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, вказану у замовленні, власними транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами графіку поставок (додаток № 5), строк поставки визначається відповідно додатку № 5.

Замовлення передаються покупцем по електронному зв`язку. При використанні сторонами засобу передачі замовлення шляхом електронного повідомлення (EDI-документа) через платформу електронної комерції сторони підписують додаток № 2. Замовлення повинно містити інформацію, вказану у додатку № 3 (п. 2.2 договору).

У пункті 6.1 договору сторони визначили, що ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно по передньому узгодженню з покупцем не більш одного разу у квартал та не більш ніж на 5 % поточної ціни.

Відповідно до п. 3 Додатку № 6 до Договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки.

Договір поставки № 01-02/2017 від 01.02.2017 підписано уповноваженими особами сторін та скріплено печатками підприємств.

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з липня 2018 по жовтень 2018 поставлено ТОВ "Український Рітейл" товар на загальну суму 437 332,36 грн., що підтверджується видатковими долученими до матеріалів справи.

Згідно п. 2.6 договору поставки, зобов`язання з поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцю відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Поставлений товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить також печатка відповідача на видаткових накладних. Зазначена в них дата є датою поставки.

Отже, позивачем умови договору виконані належним чином, жодних претензій відповідачем не заявлялось.

Таким чином, з дня поставки товару у відповідача виникли зобов`язання згідно з умовами Договору поставки та нормами чинного законодавства сплатити отриманий товар протягом 60 календарних днів.

Проте, оплата товару у строк, визначений договором, у повному обсязі здійснена не була. Відповідачем оплачено товар частково в сумі 408 634,28 грн., внаслідок чого сума основного боргу становить за поставлений товар становить 28 698,08 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з позовом, за яким було відкрито провадження по даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами з підстав того, що видаткові накладні містять підпис та печатку ТОВ "Український Рітейл ", проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис. Також відповідач вказує, що позивачем не додано ТТН, які б підтверджували, поставки товару за договором поставки № 01-02/2017

При цьому відповідач зазначає, що надання таких документів є порушенням п.3.6. Договору поставки, а отже на підставі п.3.8 Договору поставки відповідач може відстрочити платежі за поставки, поки позивачем не будуть надані належні документи на супроводження товарів.

Суд відхиляє заперечення відповідача, виходячи з такого.

Умовами договору № 01-02/2017 сторони визначили порядок приймання товару.

Як зазначалося вище, згідно п. 2.6 договору поставки, зобов`язання з поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцю відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки прийом товарів по кількості та якості здійснюється Покупцем у місті поставки товару у момент отримання товарів від Постачальника на підставі супровідних документів.

Відповідно до п. 3.7. Договору поставки, разом з товаром Постачальник зобов`язаний надати наступні супровідні документи: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, передбачені чинним законодавством України;

Згідно п. 3.5. Договору поставки, якщо при отриманні товару виявиться невідповідність супровідних документів щодо поставленого товару, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів). Покупець вправі відмовитися від прийомки товару або відстрочити дату розрахунків з Постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів. Покупець вправі відмовитись від прийняття товару, склавши акт розбіжностей в порядку п. 3.6, або відстрочити дату розрахунку на строк затримки оформлення необхідних документів.

Пунктом 3.6 договору визначено, що у випадках, передбачених п. 3.5 договору, складається акт розбіжностей за участі покупця та особи, яка безпосередньо доставила (передала) товар, в якому зазначаються виявлені при прийманні розбіжності. (п. 3.5 Договору).

Статтею 666 ЦК України, встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Враховуючи відсутність будь-яких звернень відповідача до позивача з приводу відсутності або неналежного оформлення супровідних документів на товар, суд визнав безпідставним посилання відповідача на відстрочку дати розрахунків.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд враховує, що на усіх видаткових накладних міститься відбиток круглої печатки юридичної особи - відповідача. Неістотні недоліки у видаткових накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Суд також враховує, що відповідачем здійснювалася часткова оплата поставленого товару.

Стосовно товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначено, що єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Із зазначеного слідує, що товарно-транспортна накладна складається та використовується у роботі учасниками транспортних відносин і містить в собі відомості, важливі для їх взаємодії, а також для обліку та звітності перевізника. Відповідач з позивачем не мають транспортних відносин між собою, оскільки позивач здійснював поставку товару власними силами в склад відповідача. Отже, у правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем, товарно-транспортна накладна не повинна надаватись відповідачу.

Доказів у спростування того факту, що товар не отримано або не отримано його разом із пакетом документів, визначеним договором відповідач не надав.

Щодо доводів відповідача, що сума боргу, яка заявлена позивачем у позові є непогодженою між сторонами. Так, згідно з актом звіряння взаємних розрахунків між ТОВ Позитив та ТОВ Український Рітейл , який підписаний обома сторонами станом на 20.12.2018 сума боргу складає 419 088, 70 грн. Остання видаткова накладна, яка додана до позову в обґрунтування позовних вимог датована жовтнем 2018 року суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Різницю (сума основного боргу відповідача зазначена у розмірі 419 088,70 грн., а не 437 332,36 грн.) позивач пояснює тим, що в акті звіряння взаємних розрахунків від 20.12.2018 зазначена заборгованість, строк сплати якої вже настав на той момент. Зважаючи на те, що строк оплати товару за кожною накладною складає 60 днів, до акту звіряння від 20.12.2018 не було внесено заборгованість за вже поставлений товар, однак з поставки якого до моменту складання акту не минуло 60 днів. Станом на момент пред`явлення позову та відповідно здійснення розрахунку минуло 60 днів з моменту здійснення всіх поставок і відповідно загальна сума боргу збільшилась.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання не належних товаросупровідних документів на товар.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір основного боргу в сумі 28 698,08 грн. Сума боргу підтверджується двостороннім актом звіряння розрахунків станом на 30.11.2018.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у повному обсязі за договором поставки № 01-02/2017 від 01.02.2017.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення основного боргу за поставлений товар у розмірі 28 698,08 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5047,14 грн. 3% річних за загальний період з 06.09.2018 по 07.03.2019 та 25 292,86 грн. інфляції за період з липня 2018 по березень 2018.

Розрахунок 3 % річних у розмірі 5047,14 грн. та 25 292,86 грн. інфляції здійснено по кожній накладній, виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога в цій частині судом задовольняються.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача суму витрат на оплату послуг адвоката (професійну правничу допомогу) у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування клопотання щодо стягнення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 6 000,00 грн. позивач посилається на договір від 21.02.2019 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням Фаворит в особі старшого партнера адвоката Мотуза Олександра Володимировича, відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору від 21.02.2019 якого сума оплати за надання правової допомоги складає 6 000,00 грн.

07.03.2019 позивачем перераховано 6 000,00 грн. оплати за правову допомогу, про що свідчить платіжне доручення № 5441.

20.03.2019 складено акт виконаних робіт, з якого вбачається що правова допомога надана у повному обсязі.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги критерії розумності та об`єктивності з урахуванням характеру та складності спору між сторонами, обсяг наданих послух, суд покладає на відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, ,129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив" (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, буд. 123, ідентифікаційний код 24234501) - 28 698 (двадцять вісім шістсот дев`яносто вісім) грн. 08 коп. основного боргу, 5 047 (п`ять тисяч сорок сім) грн. 14 коп. 3% річних, 25 292 (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 86 коп. інфляції, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян