Рішення

від 19.07.2019 по справі 910/5393/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2019Справа № 910/5393/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондаренко Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/5393/19

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

До Приватного підприємства "Каліпсо-Фіш"

Про стягнення заборгованості за договором у розмірі 10 175,37 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Каліпсо-Фіш" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №КБР-46/08/17 від 03.08.2017 у розмірі 10 175,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №КБР-46/08/17 від 03.08.2017 за публічне виконання оприлюднених музичних творів не здійснив в повному обсязі оплату роялті на рахунок позивача, на підставі чого йому нарахована заборгованість, що складається з суми основного боргу у розмірі 7 200,00 грн, інфляційних втрат у сумі 281,37 грн, 3% у розмірі 54,00 грн, штрафу у розмірі 240,00 грн та дострокової сплати винагороди (роялті) в сумі 2 400,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання до суду: письмової заяви із зазначенням відомих номерів засобів зв`язку позивача або заяви про те, що такі відомості представнику позивача невідомі або відсутні; письмової заяви із обґрунтуванням суми заборгованості з урахуванням здійснення оплат; всіх доказів, що підтверджують виклад обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

08.05.2019 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою останній усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 26.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/5393/19, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано надати відповідачу відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, в свою чергу, позивачу відповідь на відзив та повідомлено сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 20.06.2019.

03.06.2019 позивачем до відділу діловодства суду подано пояснення в порядку ст.169 Господарського процесуального кодексу України, в яких зазначено, що договір, на підставі якого заявлені вимоги про стягнення, є укладеним, дійсним та не був припинений відповідачем.

05.06.2019 до відділу діловодства суду позивачем подано заяву, в якій засвідчено про отримання Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" професійної правничої допомоги від Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" та додано акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги у суді першої інстанції від 03.06.2019, що є додатком №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №8.41-А від 08.03.2019 та на підставі якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

19.06.2019 до відділу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав: 01.11.2018 та 03.12.2018 (повторно) на адресу позивача відповідачем було направлено повідомлення про припинення дії договору №КБР-46/08/17 від 03.08.2017, які залишені ним без реагування (в підтвердження повторного звернення надає копію фіскального чеку №5550 від 03.12.2018). Відповідач також, вказує на відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем та не надходження на його адресу копії позовної заяви від позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050308204 вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 була отримана відповідачем - 27.05.2019 . Це також підтверджує і відповідач у своєму відзиві на позов.

Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 11.06.2019 включно, однак, як вбачається з відбитку календарного штемпеля місця приймання, відзив на позовну заяву відповідачем здано до поштового відділення 18.06.2019. Окрім того, сам відзив на позовну заяву надано без клопотання чи заяви про продовження процесуального строку для його подання.

Частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

У відповідності до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляд, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що відповідачем подано відзив на позовну заяву поза межами встановленого судом процесуального строку та без відповідної заяви чи клопотання про його продовження, поданий відзив на позовну заяву суд залишає без розгляду та не надає оцінки, викладеним відповідачем обставинам.

Окрім того, 01.07.2019 до суду від позивача надійшов відповідь на відзив на позов датований від 25.06.2019, в якому зазначено, що в порушення п. 6.1 договору на його адресу не надходило повідомлення від відповідача про припинення терміну дії договору, а відтак він є чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з фіскального чеку та накладної відповідь на відзив на позов був направлений на адресу відповідача 01.07.2019 , тому суд дійшов висновку, що фактичне направлення відповідачу та подання до суду позивачем відповіді на відзив на позов було здійснено 01.07.2019.

Поряд з цим, як слідує з відстеження відправлень по Україні (трек-номер № 0405040276777) позивачем отримано відзив на позовну заяву 19.06.2019. В той же час, відповідно до ухвали суду від 20.05.2019 про відкриття провадження у справі позивач у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов надає до суду відповідь на відзив на позов. Враховуючи, що кінцевим строком для подання відповіді на відзив на позов є 24.06.2019 включно, однак фізично була направлена відповідачу та подана до суду 01.07.2019 , тобто з пропуском встановленого судом строку та без заяви чи клопотання про продовження строку для здійснення такої процесуальної дії, суд також дійшов висновку про залишення відповіді на відзив на позов без розгляду.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватною організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та на підставі свідоцтва №19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України та Приватним підприємством "Каліпсо-Фіш" (далі - користувач) укладено договір №КБР-46/08/17 від 03.08.2017, предметом якого є використання в комерційній діяльності користувача музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, користувач в свою чергу, зобов`язується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону (п. 3.1 договору).

Так, додатком №1 до цього договору сторони погодили заклад, в якому користувач здійснює використання творів (адреса: м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 5, ресторан "Замок Видубичі") з кількістю місць у закладі - 50.

Користувач зобов`язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний квартальний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку кварталу, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання (п. 3.3 договору).

Так, додатком №2 до договору сторони погодили, що розмір щомісячного платежу за використані твори має складати 800,00 грн за кожний заклад користувача, а загальний розмір щоквартального платежу з дня набуття чинності договору становить 2 400,00 грн.

У пункті 3.4 договору сторони погодили, що сплата та збір винагороди (роялті) підтверджується шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.

За пунктом 3.7 договору, у разі невиконання користувачем умов цього договору, УЛАСП залишає за собою право звернутися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості, штрафних санкцій, надання звітів, іншої документації зазначеної в цьому договорі.

Щодо строку дії договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 03.08.2018, а в частині невиконаних фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (п. 6.1 договору).

У випадку, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 договору дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. (п. 6.2 договору).

У пункті 6.3 договору зазначено, що сторони розуміють, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об`єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 3 кварталу 2017 року (серпень, вересень) по 3 квартал 2018 року відповідачем загалом сплачено за договором 8 800,00 грн, а саме: 1 600,00 грн оплата за серпень, вересень 2017 року; 2 400,00 грн оплата за 4 квартал 2017 року; 2 400,00 грн оплата за 2 квартал 2018 року; 2 400,00 грн оплата за 3 квартал 2018 року. Поряд з цим, позивач зазначає, що нарахування боргу за 1 квартал 2018 року не здійснювалось за рішенням позивача на підставі домовленості між позивачем та відповідачем.

Оплата за подальший період, а саме з 4 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року, відповідачем здійснена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього основної заборгованості у розмірі 7 200,00 грн (оплата за 4 квартал 2018 року та 1, 2 квартал 2019 року), інфляційних втрат за 4 квартал 2018 року по 2 квартал 2019 року у сумі 281,37 грн, 3% річних за 4 квартал 2018 року по 2 квартал 2019 року у розмірі 54,00 грн, 240,00 грн штрафу в розмірі 10 % від простроченого платежу відповідно до п. 3.5 договору за 4 квартал 2018 року та дострокової сплати винагороди (роялті) в сумі 2 400, 00 грн у відповідності до п. 3.5 договору за 3 квартал 2019 року.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції чинній на момент укладення договору) (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п`ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено договір №КБР-46/08/17 від 03.08.2017.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 Договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (пункти 6.1, 6.2 договору), належні та допустимі докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з 4 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 додатку № 2 до договору, за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов`язаний виплачувати позивачу щоквартальну винагороду (роялті) в сумі 2 400,00 грн за кожен заклад відповідача щоквартально.

Відповідно до пункту 3.3 договору відповідач був зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку кварталу, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, не пізніше ніж 25.09.2018 за 4 квартал 2018 року, не пізніше ніж 26.12.2018 за 1 квартал 2019 року, не пізніше ніж 26.03.2019 за 2 квартал 2019 року, відповідно.

Відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов`язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов договору.

Так, за матеріалами справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно договору, є період 4 квартал 2018 року та 1, 2 квартал 2019 року, заборгованість за який складає 7 200, 00 грн (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні, зокрема, відповідачем не надано до суду щоквартальних актів про виплату роялті, як то передбачено умовами п. 3.4 договору, обов`язок складання яких закріплено за відповідачем.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 7 200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 281,37 грн інфляційних втрат та 54,00 грн 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3% річних ґрунтуються на законі (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню.

При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Однак, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат є меншим, а саме 213,16 грн, в іншій частині інфляційних втрат, а саме 68,21 грн належить відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 240,00 грн штрафу, в зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором та 2 400, 00 грн суми дострокової сплати винагороди (роялті) на підставі п. 3.5 договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.5 договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 10% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щоквартальних платежів, а саме за 4 квартал 2018 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.5 договору, вимоги позивача про стягнення 240, 00 грн. штрафу та 2 400,00 грн суми дострокової сплати винагороди (роялті) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку здійснити виплату винагороди (роялті) обумовлені договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1 908,12 грн.

Також, позивачем заявлено про стягнення витрат на професійну правничу, яка була надана Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс".

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Позивач в підтвердження понесених судових витрат надано до позовної заяви договір про надання професійної правничої допомоги №8.41-А від 08.03.2019 Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс", предметом якого є професійна правнича допомога (підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта, тобто Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Приватного підприємства "Каліпсо-Фіш" про стягнення заборгованості за договором №КБР-46/08/17. Так, за цим договором винагорода за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції (підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді) складає 5 000,00 грн. Також, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України позивачем додано до матеріалів справи наказ Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" №8.541 від 08.03.2019 про здійснення представництва інтересів клієнта адвокатами об`єднання - Хлєбніков С.Г. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №000083 від 11.12.2017) та Сербуль О.Ю. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3228 від 28.02.2008), акт про затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції (додаток №1 до договору №8.41-А про надання професійної правничої допомоги від 03.06.2019) з детальним описом виконаних робіт, а також платіжне доручення №395 від 29.03.2019 на суму 5 000,00 грн з призначенням платежу "за професійну правничу допомогу згідно договору №8.41-А від 08.03.2019".

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати в повному обсязі винагороди (роялті) та відсутність заяви відповідача про зменшення цих витрат, суд прийшов до висновку про покладення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Приватного підприємства "Каліпсо-Фіш" про стягнення заборгованості у розмірі 10 175,37 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Каліпсо-Фіш" (01013, м. Київ вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 5; код ЄДРПОУ 40995136) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп. основного боргу, 213 (двісті тринадцять) грн 16 коп. інфляційних нарахувань, 54 (п`ятдесят чотири) грн 3% річних, 240 (двісті сорок) грн 00 коп. штрафу, 2 400 (дві тисячі чотириста) грн 00 коп. дострокової сплати винагороди (роялті), 1 908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) грн. 12 коп. судового збору та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн 21 коп. відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 23.07.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко