Постанова

від 26.06.2019 по справі 450/1899/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 450/1899/15-ц

провадження № 61-19204св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Солонківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, про визнання недійсним державного акта та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки, яка знаходиться на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 0,1026 га. Ця земельна ділянка набута нею у власність на підставі договору дарування від 18 березня 2015 року, укладеного з ОСОБА_3 Останньому земельна ділянка належала на підставі договору купівлі-продажу, який укладено 19 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якому спірна земельна ділянка належала згідно з державним актом про право приватної власності на землю від 25 березня 2009 року, який було видано на підставі рішення Виконавчого комітету Солонківської сільської ради від 12 вересня 1996 року № 83. У березні 2015 року позивач побачила як відповідач обробляє належну їй земельну ділянку. На вимогу позивача припинити такі дії, відповідач послалася на те, що земельна ділянка належить їй на праві власності згідно з державним актом про право приватної власності на землю від 06 травня 1998 року, який виданий на підставі рішення Солонківської сільської ради від 12 вересня 1996 року. У зв`язку із наведеним позивач звернулася до Садівничого кооперативу власників Салют , головою якого 17 червня 2015 року складено акт огляду земельної ділянки та підтверджено факт самовільного захоплення спірної земельної ділянки. Оскільки у рішенні Солонківської сільської ради від 12 вересня 1996 року № 83 відсутній запис про передачу у приватну власність земельної ділянки відповідачу, то позивач вважала державний акт, виданий ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, є недійсним.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю, що знаходиться на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, від 06 травня 1998 року серії НОМЕР_1 , виданий ОСОБА_2 ; зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні належною позивачці земельною ділянкою, що знаходиться на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, загальною площею 0,1026 га, кадастровий № НОМЕР_2 .

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження її позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 06 травня 1998 року серії НОМЕР_1 , згідно з яким ОСОБА_2 на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1022 га із цільовим призначенням - для ведення садівництва і городництва. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні належній останній на праві власності земельною ділянкою площею 0,1026 га, що знаходиться на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий № НОМЕР_2 .

Вказане рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Зокрема не врахував, що рішення Солонківської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1996 року, на підставі якого ОСОБА_2 видано оспорюваний державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , не приймалось. Не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 відсутня в загальному списку членів Садівничого кооперативу власників Салют . Не дослідив, що відповідачкою не було подано будь-яких доказів про прийняття 12 вересня 1996 року Солонківською сільською радою народних депутатів рішення про передачу їй у приватну власність спірної земельної ділянки, виготовлення нею технічної документації із землеустрою, яка є необхідною для видачі державного акта на право приватної власності на землю тощо. Крім того, за висновком судової земельно-технічної експертизи від 19 жовтня 2016 року, проведеної на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, має місце повне накладення меж земельної ділянки площею 0,1026 га, яка згідно з договором дарування земельної ділянки від 18 березня 2015 року на праві власності належить ОСОБА_1 , та земельної ділянки площею 0,1022 га, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 06 травня 1998 року серії НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_2 .

Додатковим рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про розподіл судових витрат між сторонами задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 798,76 грн судових витрат.

Указане рішення мотивовано тим, що Апеляційний суд Львівської області при ухваленні 12 грудня 2016 року рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2015 року не вирішив питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У грудні 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі позов подано до неналежного відповідача. Судом безпідставно не залучено до участі у справі Садівничий кооператив власників Салют Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на території якого знаходиться спірна земельна ділянка, та Пустомитівську районну державну адміністрацію Львівської області. Судом незаконно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про виклик свідків, які могли б підтвердити, що їй надавалась спірна земельна ділянка. Суд не надав належної оцінки тому, що позивач не мав права вимагати визнання недійсним державного акта на право власності на землю площею 0,1022 га, на території Садівничого кооперативу власників Салют Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, серії НОМЕР_1 від 06 травня 1998 року, що на праві власності належить відповідачу, адже у позивача право власності на спірну земельну ділянку виникло лише 18 березня 2015 року на підставі договору дарування. Апеляційний суд повинен проводити розгляд справи на підставі наявних матеріалів та доказів, зібраних у суді першої інстанції, тому він не мав права розглядати та задовольняти будь-які клопотання позивача на стадії апеляційного перегляду справи. ОСОБА_2 є членом Садівничого кооперативу власників Салют (протокол від 01 березня 1989 року № 7) і їй виділена земельна ділянка площею 0,1022 га, що підтверджується копією членської книжки, отже суд безпідставно позбавив її права власності.

У березні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у яких заявник просила відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, та залишити в силі оскаржуване рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року.

Також у березні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на додаткове рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила вказане судове рішення скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що додатковим рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат у справі № 450/1899/15-ц, воно є невід`ємною частиною раніше оскарженого заявником незаконного рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року, тому має бути скасованим.

У червні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у яких заявник просила відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, та залишити в силі додаткове рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня тавід 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року ; витребувано матеріали справи № 450/1899/15-ц із Пустомитівського районного суду Львівської області ; зупинено виконання оскаржуваних судових рішень та надано строк для подання заперечень на касаційні скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року провадження № 61- 19204ск18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І . Ю.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг ОСОБА_2 , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідають вимогам ЦПК України щодо їх законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 25 березня 2009 року ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Солонківської сільської ради від 12 вересня 1996 року № 83 належала земельна ділянка площею 0,1026 га, призначена для ведення садівництва, кадастровий № НОМЕР_2 , розташована на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області у Садовому товаристві Салют .

На підставі договору купівлі-продажу від 19 вересня 2010 року серії ВРД № 533104, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Кот О. М., зареєстрованого в реєстрі за № 6442, ОСОБА_4 відчужив вказану вище земельну ділянку ОСОБА_3 .

На підставі договору дарування від 18 березня 2015 року серії НАМ № 318357, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лучко І. Я., зареєстрованого у реєстрі за № 519, ОСОБА_3 подарував спірну ділянку ОСОБА_1 .

Таким чином, згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 березня 2015 року № 35111913 позивачка є власником земельної ділянки площею 0,1026 га, кадастровий № НОМЕР_2 , що розташована на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та призначена для ведення садівництва.

Вказані договори, державний акт на право власності на земельну ділянку та рішення Виконавчого комітету Солонківської сільської ради народних депутатів є чинними, будь-яких доказів про їх скасування судом не здобуто.

З акта огляду земельної ділянки, складеного 17 травня 2015 року головою Садівничого кооперативу власників Салют Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в присутності ОСОБА_1 вбачається, що при огляді земельної ділянки № НОМЕР_4, яка входить до складу Садівничого кооперативу власників Салют , встановлено, що станом на 17 вересня 2015 року ця земельна ділянка стала об`єктом самозахвату, доказом чого є вирощування овочевих культур на цій земельній ділянці невідомими особами.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначила, що її право власності порушено, оскільки на спірну земельну ділянку відповідачці видано державний акт на право власності від 06 травня 1998 року серії НОМЕР_1 , тому просила визнати такий недійсним та усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Відповідачка на заперечення доводів позовної заяви подала до суду державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зі змісту якого вбачається, що він був виданий ОСОБА_2 06 травня 1998 року на підставі рішення Солонківської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1996 року.

Із відповіді архівного відділу Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 27 вересня 2015 року, який наявний у матеріалах справи, вбачається, що в протоколі засідання виконкому Солонківської сільської ради від 12 вересня 1996 року та рішеннях до нього прізвище громадянки ОСОБА_2 не значиться, тому надати копію рішення Солонківської сільської ради за вказаною датою про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 неможливо.

Відповідно до відповіді архівного відділу Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 26 вересня 2016 року вбачається, що сесія Солонківської сільської ради згідно з архівними документами у вересні 1996 року не засідала, а отже, рішення сесії не приймалися.

Зі змісту довідки голови Садівничого кооперативу власників Салют від 29 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 , відсутня в загальному списку членів товариства, не є членом кооперативу та в кооперативі відсутні дані щодо володіння/користування нею земельною ділянкою у Садівничому кооперативі власників Салют .

На запит суду апеляційної інстанції із Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області було надіслано копію технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 в Садівничому товаристві Салют на території Солонківської сільської ради, а також зазначено, що технічна документація з виготовлення державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_2 , на території Солонківської сільської ради на зберігання у відділ Держгеокадастру у Пустомитівському районі не надходила.

ОСОБА_2 не подала до суду будь-яких доказів про прийняття 12 вересня 1996 року Солонківською сільською радою народних депутатів рішення про передачу їй у приватну власність спірної земельної ділянки, виготовлення нею технічної документації із землеустрою, яка є необхідною для видачі державного акта на право приватної власності на землю, тощо.

Крім того, висновком судової земельно-технічної експертизи від 19 жовтня 2016 року № 055/16, проведеної на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05 вересня 2016 року, встановлено, що має місце повне накладення меж та площі земельної ділянки площею 0,1026 га, що знаходиться на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка згідно з договором дарування земельної ділянки від 18 вересня 2015 року на праві власності належить ОСОБА_1 , та земельної ділянки площею 0,1022 га, що знаходиться на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області і на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 06 травня 1998 року, що належить ОСОБА_2 .

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина друга статті 60 ЦПК України 2004 року визначає, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог позову ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно виходив із того, що суд першої інстанції не повно встановив обставини, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Зокрема не врахував, що рішення Солонківської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1996 року, яким відповідачці ОСОБА_2 видано оспорюваний державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , не приймалось. Не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 відсутня в загальному списку членів Садівничого кооперативу власників Салют . Не дослідив, що відповідачкою не було подано будь-яких доказів про прийняття 12 вересня 1996 року Солонківською сільською радою народних депутатів рішення про передачу їй у приватну власність спірної земельної ділянки, виготовлення нею технічної документації із землеустрою, яка є необхідною для видачі державного акта на право приватної власності на землю, тощо.

Також, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що проведення відповідачем садівничих робіт на спірній земельній ділянці створює для позивача, як власника цієї земельної ділянки перешкоди, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх усунення.

Крім того, ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, то на підставі частини першої статті 88 та пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК України 2004 року із відповідача на її користь підлягають стягненню понесені документально підтверджені судові витрати.

Доводи касаційно скарги про те, що у цій справі позов заявлено до неналежного відповідача, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Так, належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт на право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Разом з тим у цій справі судом встановлено та не спростовано відповідачкою, що рішення Солонківської сільської радинародних депутатів від 12 вересня 1996 року на підставі якого 06 травня 1998 рокувидано оспорюваний державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , не приймалось, отже, права Солонківської сільської ради народних депутатів чи її правонаступника у зв`язку із незалученням їх до участі у справі жодним чином не порушені.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не мав права вимагати визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1022 га, що розташована на території Садівничого кооперативу власників Салют Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, серії НОМЕР_1 від 06 травня 1998 року, що на праві власності належить відповідачу, адже у позивача право власності на спірну земельну ділянку виникло лише 18 березня 2015 року на підставі договору дарування, Верховний Суд вважає безпідставними з огляду на те, що відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому момент набуття права власності не має правового значення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд повинен проводити розгляд справи на підставі наявних матеріалів та доказів, зібраних у суді першої інстанції, тому він не мав права розглядати та задовольняти будь-які клопотання позивача на стадії апеляційного перегляду справи про залучення нових доказів та враховувати ці докази, Верховний Суд відхиляє з таких підстав.

Звернувшись до суду першої інстанції, ОСОБА_1 на обґрунтування вимог позову надала докази, зокрема: копію листа архівного відділу Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 22 липня 2015 року, копію рішення Солонківської сільської ради народних депутатів від 12 вересня 1996 року, копію акта огляду земельної ділянки від 17 червня 2015 року та інші документи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи цю справу, дослідив указані докази, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, а також докази, які подані до апеляційного суду на підтвердження належності доказів, наданих до суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.

Отже, з огляду на те, що апеляційний суд у цій справі встановив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам позивача, не сприяв повному та всебічному розгляду справи, доводи заявника касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно прийняв та дослідив нові докази, надані позивачем до суду апеляційної інстанції, не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення, оскільки висновки апеляційного суду ґрунтуються не лише на нових доказах, а й на дослідженні тих доказів, які судом першої інстанції належним чином досліджені не були.

Відповідно до статті 304 ЦПК України 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями.

За змістом статті 301 ЦПК України 2004 року апеляційний суд під час підготовки до розгляду справи вчиняє такі дії: з`ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі; визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює; з`ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень; з`ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами; вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; вчиняє інші дії, пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд наділений повноваженнями розглядати клопотання учасників справи про залучення нових доказів та у випадках, передбачених законом досліджувати ці докази.

Інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Таким чином, розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічнодослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційні скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та додаткового рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року було зупинено ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2017 року та від 15 травня 2017 року, у зв`язку із залишенням судових рішень без змін необхідно поновити їх виконання.

Керуючись статтями 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та додаткове рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та додаткового рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2017 року .

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик