Постанова

від 16.07.2019 по справі 326/1767/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.07.2019 Справа № 326/1767/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 326/1767/18 Головуючий у 1 інстанції: Каряка Д.О.

№ 22-ц/807/2211/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Бєлки В.Ю.

Полякова О.З.

секретар: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ; зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з відповідачкою ОСОБА_1 він перебував у шлюбі з 17.01.1998 року. Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки шлюбні відносини не склалися 15.05.2018 їх шлюб було розірвано. За час шлюбу, на спільні кошти, спільними зусиллями та за взаємною згодою придбали наступне майно:

1)вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 166796 грн.;

2)автомобіль Хонда Аккорд 2008 року випуску, вартістю 271585,04 грн.;

3)будинок відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1228752 грн.;

4)земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, загальною площею 0.0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану по АДРЕСА_2 , вартістю 32 345 грн. За їх спільною згодою було вирішено оформити договірні правовідносини щодо майна та в подальшому провести його державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 Домовленості або договору щодо поділу спільного сумісного майна між ними не існує. Угоди про добровільний поділ майна між ними також не досягнуто, відповідач не бажає ділити майно

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : вбудоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 166796 грн.; автомобіль Хонда Аккорд 2008 року випуску, вартістю 271585,04 грн.; будинок відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1228752 грн.; земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, загальною площею 0.0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану по АДРЕСА_2 , вартістю 32345 грн.; поділити між ним та ОСОБА_1 сумісне спільне вищевказане майно подружжя, визнавши за кожним право спільної часткової власності на Ѕ частини вказаного майна.

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В якомупросила суд, визнати за нею право власності на Ѕ частини: квартири АДРЕСА_3 ; автомобіля марки Mersedes-Bens, модель Sprinter-313CDI, 2008 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 ; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (паспорт серії НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (паспорт НОМЕР_5 ): 1) автомобіль Хонда Аккорд 2008 року випуску, вартістю 271 585,04 грн.; 2) будинок відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1228752 грн.; 3) земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, загальною площею 0.0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану по АДРЕСА_2 , вартістю 32345 грн.

Поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сумісне спільне майно подружжя, визнавши за кожним право спільної часткової власності на Ѕ частину: 1) автомобіля Хонда Аккорд 2008 року випуску, вартістю 271585,04 грн.; 2) будинку відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 1228752 грн.; 3) земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, загальною площею 0.0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану по АДРЕСА_2 , вартістю 32345 грн.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (паспорт НОМЕР_5 ) право власності на Ѕ частини:

- квартири АДРЕСА_3 ;

-автомобіля марки Mersedes-Bens, модель Sprinter-313CDI, 2008 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4 842 (чотири тисячі вісімсот сорок дві) грн. 90 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання об`єктом права сумісної власності будинку відпочинку АДРЕСА_2 , визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ його частину, змінивши рішення в цій частині, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності будинку відпочинку АДРЕСА_2 та поділу вказаного майна.

До апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явилася з посиланням на хворобу.

Натомість справа призначалася до розгляду на 25 червня 2019 року але її слухання було відкладено за заявою ОСОБА_1 про те, що вона хворіє. Вдруге справа призначена на 16 липня 2019 року, але від апелянта знов надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на хворобу.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Таким чином, друга неявка ОСОБА_1 в судове засідання надає право на розгляд справи у її відсутності незалежно від причин її неявки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15.05.2018 розірвано шлюб, зареєстрований 17.01.1998 відділом реєстрації актів громадянського стану м. Токмака Запорізької області, актовий запис № 4, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.11).

09.11.2011 в.о. державного нотаріуса Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною Є.О. посвідчено договір купівлі-продажу будинку відпочинку АДРЕСА_2 , укладеного між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1 (а.с.12). Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 4730716, що підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів (а.с.13).

16.11.2011 державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною Є.О. посвідчено договір, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про внесення змін до договору купівлі-продажу будинку відпочинку, укладеного між ними 09.11.2011 (а.с.14).

Приморським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 25.11.2011 проведено державну реєстрацію об`єкта нерухомості: будинок відпочинку, розташований за адресою: АДРЕСА_2 за власником ОСОБА_1 (а.с.15).

12.02.2016 приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Фіщиним В.В. посвідчено договір купівлі-продажу, укладеного між продавцем - Територіальною громадою м. Приморська Приморського району Запорізької області в особі Приморської міської ради Приморського району Запорізької області в особі міського голови м. Приморська Божкової О .А. та покупцем ОСОБА_1 про передачу за плату земельної ділянки з усіма обтяженнями, обмеженнями і сервітутами, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0337 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (а.с.16-17).

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.02.2016 вказано, що власником нерухомого майна - земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , яка належить їй на праві приватної власності (а.с.18).

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання об`єктом права сумісної власності будинку відпочинку АДРЕСА_2 , визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ його частину, змінивши рішення в цій частині, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності будинку відпочинку АДРЕСА_2 та поділу вказаного майна.

При цьому апелянт посилається на те, що зазначене нерухоме майно вона придбала за особисті кошти, які були подаровані батьком на підставі договору дарування ще в 2011 році

Також апелянт зазначає про те, що кошти були подаровані саме з метою придбання будинку відпочинку, а тому укладений між нею та батьком договір може вважатися пожертвою.

При цьому апелянт вважає, що суд не звернув на це увагу та обмежився лише аналізом договору дарування, хоча є всі підстави вважати цей договір пожертвою.

Таке посилання не спростовує висновків суду, тому що пожертва є різновидом договору дарування та у відповідності до положень ст.729 ЦК до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відмовляючи частково у задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення про визнання об`єктом спільної власності подружжя будинку відпочинку АДРЕСА_2 , суд першої інстанції правильно виходив з презумпції, встановленої ст. 60 СК.

За статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна - суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховував, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статті 69-71 СК України передбачають, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченим ЦК України.

Статтями 368, 372 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам ОСОБА_1 з приводу того, що грошові кошти на будинок відпочинку були подаровані батьком. Так, як вбачається, наданий відповідачем ОСОБА_1 договір дарування грошових коштів від 07.11.2011, укладений між її батьком ОСОБА_8 та нею, у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення на суму 200 000 гривен (а.с.46).

На момент укладення вищевказаного договору (2011 рік), розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становив 470,5 гривен, тобто договір дарування на суму, яка перевищує 23 525 грн. підлягав нотаріальному посвідченню, відповідно до ч. 5 ст. 719 ЦК України. В іншому випадку він є нікчемним.

До того ж судова колегія враховує наступне.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Та обставина, що нібито гроші на придбання будинку були передані батьком не підтверджена жодними належними доказами.

Так, не надано жодних доказів на підтвердження того, що як на час нібито передання грошових коштів, так і в подальшому з часу придбання будинку, ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі, повідомляла чоловіка ОСОБА_2 про те, що гроші вона отримала від батька, не підтверджено ані походження грошей, ані їх приналежність батькові. Також у договорі купівлі-продажу будинку відпочинку відсутні будь-які застереження про те, що він здійснений на виконання договору пожертви або про те, що незалежно від перебування у шлюбі, він належатиме виключно ОСОБА_1 , Є її чоловік не залучався до правочину з метою засвідчення відсутності своїх претензій на зазначене майно з огляду на те, що будинок належатиме виключно ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих сторонами у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання будинку відповдіинку її осбистою власністю.

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 16 квітня 2019 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 липня 2019 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: В.Ю. Бєлка

О.З. Поляков