Постанова

від 23.07.2019 по справі 601/2453/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/2453/18Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/659/19 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 302060000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Бершадська Г. В., Сташків Б. І.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

та представника Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області - Антонюк Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/2453/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2019 року, ухваленого суддею Коротич І.А., повний текст якого складений 23 квітня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Кременецька районна державна адміністрація про визнання права на земельну частку (пай), -

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Кременецька районна державна адміністрація про визнання за позивачем права на земельну частку (пай) із земель запасу Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області у розмірі, що видавався іншим членам колективного сільськогосподарського підприємства - агрофірма "Жовтень", площею 2,52 га в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він був членом КСП агрофірми "Жовтень" та перебував з вказаним підприємством в трудових правовідносинах, які він припинив 29 січня 1998 року. Позивачу стало відомо, що відповідно до додатку №1 до Державного акта на право колективної власності на землю агрофірми "Жовтень" на території Гаївської сільської ради, він значиться в списку громадян членів КСП під №861. Однак, його прізвище, з невідомих причин, не вносилось до додатків №1 та №2 розпорядження голови Кременецької РДА від 07 вересня 2005 року №495 про передачу земельних ділянок (паїв) у власність для товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, при отриманні КСП - агрофірмою "Жовтень" Державного акту на право колективної власності на землю включена також земельна частка позивача, однак в подальшому помилково його прізвище не було включено в розпорядження голови РДА, для передачі йому земельної ділянки у власність. Таким чином, позивач був позбавлений права на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай). Позивач вважає, що його право на земельну частку (пай) є доведеним та незаперечним, оскільки його прізвище вносилось в список осіб агрофірми "Жовтень" на отримання у колективну власність земельної ділянки та отримання підприємством Державного акту на землю. Однак, при передачі землі у власність агрофірмі "Жовтень" у додатку №1, його прізвище вже не значилось, тобто реально земля, як його частка сільськогосподарському підприємству не передавалась.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2019 року в позові ОСОБА_1 до Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області та Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, де третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Кременецька районна державна адміністрація про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) із земель запасу Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області у розмірі, що видавався іншим членам колективного сільськогосподарського підприємства - агрофірма "Жовтень", площею 2,52 га в умовних кадастрових гектарах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, де третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог виступає Кременецька районна державна адміністрація про відмову у визнанні права на земельну частку (пай) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що воно є незаконне та необґрунтоване, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що в кінці 2018 року йому стало відомо про те, що з урахуванням його праці та членства в агрофірмі "Жовтень" він мав право на земельну частку (пай), однак, розпорядженням голови Кременецької РДА №495 від 07 вересня 2005 року про передачу земельних ділянок (паїв) у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала колективному сільськогосподарському підприємству - агрофірмі "Жовтень" на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, проте, він не був внесений до Додатків №1 та №2 даного Розпорядження голови, тому, позивач позбавлений права на отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) як і земельного паю в цілому. Суд, приймаючи оскаржуване рішення виходив із того, що він не довів факту членства в КСП агрофірма "Жовтень", однак як видно з архівного витягу із протоколу №1 звітних зборів уповноважених агрофірми "Жовтень" від 04 лютого 1992 року про те, що він прийнятий в члени агрофірми і вважає, що ним доведено факт його членства в даній фірмі. Таким чином, що в даний час сертифікати про право на земельну частку (пай) не видаються, КСП агрофірма "Жовтень" припинила свою діяльність, просить визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель запасу Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Від Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому просять, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, повністю відповідає нормам процесуального та матеріального права. Також вказують на те, що позивачем не залучено до участі в справі в якості відповідачів КСП агрофірма "Жовтень", чи його правонаступника, районну державну адміністрацію, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі. Тому, судом першої інстанції були ретельно вивчені усі обставини, а доводи апеляційної скарги свідчать про те, що апелянт неуважно ознайомився з рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2019 року в цивільній справі №601/2453/18.

Від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2019 року по справі №601/2453/18 - без змін, посилаючись на те, що вона є необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вважають законним та обґрунтованим висновок суду, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він мав право на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві агрофірма "Жовтень". Також, вказують на те, що доданий до апеляційної скарги архівний витяг із протоколу №13 засідання правління агрофірми "Жовтень" від 03 серпня 1991 року, виданий архівним відділом Кременецької РДА 15 травня 2019 року за №03-01/623 не був представлений під час розгляду справи у Кременецькому районному суді Тернопільської області. Позивач стверджує, що працював в КСП агрофірма "Жовтень" до 1998 року, тобто фактично під час проведення процедури розпаювання земель КСП, а тому, малоймовірно, що йому було невідомо про зазначені обставини, а також те, що паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств відбувалося по всій території України і є дуже сумнівно, що позивачу більше двадцяти років не було відомо про цей процес.

Представник Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Антонюк Л.Г. апеляційної скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Позивач ОСОБА_1 , представник Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Кременецька районна державна адміністрація у судове засідання не з`явилися повторно, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується відповідно рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №№ 4600113938350, 4600114074120, 4600114074111.

У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Заслухавши пояснення представник Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області Антонюк Л.Г., ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем в судовому засіданні не надано належних та допустимих, достовірних, достатніх доказів того, що позивач є членом КСП агрофірми "Жовтень" станом на час отримання державного акта КСП агрофірми "Жовтень". З наданої трудової книжки позивача не вбачається, що він був членом КСП агрофірми "Жовтень". Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він мав право на земельний пай в колективному сільськогосподарському підприємстві агрофірми "Жовтень". Крім того, позивачем не залучено до участі в справі в якості відповідачів інших осіб, а саме: КСП агрофірма "Жовтень", чи його правонаступники, районна державна адміністрація, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі. Рішення в даній справі може вплинути на їхні права та обов`язки. Оскільки позов пред`явлено не до всіх відповідачів, суд позбавлений можливості повно, всебічно дослідити існуючі правовідносини.

Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають встановленим обставинам, зібраним по справі доказам, нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Зі змісту даної норми випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

У ч.1 ст.1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну часту (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 01 серпня 1991 року було прийнято на роботу в агрофірму "Жовтень" на посаду інженера-енергетика та звільнено 29 січня 1998 року за власним бажанням згідно поданої заяви, що підтверджується трудовою книжкою, серія НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (а.с. 7).

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 був членом колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Жовтень" судом не було встановлено.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні Статут колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Жовтень", державний акт на право колективної власності на землю, список осіб, доданих до цього акта, в зв`язку з чим суд був позбавлений можливості встановити характер правовідносин, які виникли між сторонами.

Позивачем не заявлялося клопотання про витребування з Архівного відділу Кременецької районної державної адміністрації доказів на предмет його перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Жовтень".

Долучений до апеляційної скарги Архівний витяг із протоколу №13 засідання правління агрофірми "Жовтень" від 03 серпня 1991 року, що правління агрофірми "Жовтень" рекомендувало загальним зборам прийняти в члени агрофірми ОСОБА_1 з 01.08.91р. та Архівний витяг із протоколу №1 звітних зборів уповноважених агрофірми "Жовтень" від 04 лютого 1992 року, що ОСОБА_1 рішили прийняти в члени агрофірми (а.с. 70), колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки зазначений архівний витяг не був предметом дослідження в суді першої інстанції і позивачем не заявлялося клопотання в силу вимог ст.356 ч.2 п.7 ЦПК України щодо поважності причин неподання даного доказу до суду першої інстанції.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові, з огляду на те, що позивач не довів та не надав суду достовірних та достатніх доказів щодо членства у колективному сільськогосподарському підприємстві агрофірми "Жовтень" та включення його до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Крім цього, позов пред`явлено не до належних відповідачів і суд був позбавлений можливості повно, всебічно дослідити існуючі правовідносини.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2019 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах них понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2019 року.

Головуючий

Судді