Рішення

від 16.07.2019 по справі 320/1149/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року № 320/1149/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛАС-ТРЕЙД до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЛАС-ТРЕЙД (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000118/2 від 05.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару - диски коліс для вантажних автомобілів, не укомплектовані шинами, з фарбовим покриттям, виробник: XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD, країна походження - КНР (Китай) , який ввозився на митну територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Проте, як стверджує позивач, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Також позивачем зазначається, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод, адже потрібно було послідовно застосувати всі інші методи, що передують резервному. Позивачем також здійснено посилання на те, що відповідач навмисно не взяв до уваги інші митні декларації з ідентичним товаром, митна вартість яких була значно нижча, а також вказав на те, що в оскаржуваному рішенні не вказана валюта країни, яка застосовується після коригування митної вартості.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що у наданому позивачем висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 195, яким обґрунтовується заявлена позивачем митна вартість товару, не надано витяги із зазначених URL сторінок сайтів, інформація з яких стала підставою для складення зазначеного висновку. Також відповідачем вказано, що позивачем не було надано належним чином завірених платіжних доручень, що підтверджують оплату товару.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі № 320/1149/19, витребувано докази по справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 18.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 повторно витребувано докази по справі від відповідача та нові докази від ДФС України, відкладено підготовче судове засідання на 23.05.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 повторно витребувано докази по справі від ДФС та відкладено підготовче судове засідання на 14.06.2019 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 09.07.2019.

У судовому засіданні 09.07.2019 оголошено перерву до 16.07.2019.

У судових засіданнях по справі 09.07.2019 та 16.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

У судових засіданнях по справі 09.07.2019 та 16.07.2019 представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАС-ТРЕЙД", Україна (Покупець) та XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD, China (Продавець) 21 листопада 2017 року укладений контракт № SRW-001 (том 1, а.с. 16-18).

Згідно п. 1.1 контракту, Продавець виробляє та продає Покупцеві сталеві колеса.

Кількість, ціни та умови постачання та сума передоплати визначаються згідно кожного конкретного замовлення та вказуються в проформі-інвойсі по кожному окремому постачанню (п.1.2 Контракту).

Ціна товару включає вартість тари та упаковки, а також витрати на митне оформлення (п.1.3 Контракту).

За умовами п.2.1 Контракту за згодою Сторін сума передоплати по кожному конкретному замовленню вказуються в проформі-інвойсі, залишок сплачується впродовж 14 днів з моменту отримання копії коносамента на підставі остаточного комерційного інвойса.

Валюта платежів - долари США (п.2.2 Контракту).

Згідно з п.2.3 оплата здійснюється за кожне окреме постачання банківським переказом з рахунку Покупця на рахунок Продавця.

Умови постачання передбачені пунктами 3.1 та 3.2 Контракту, в яких зазначено, що допускається часткове відвантаження товару. Допустима кількісна поправка товару, що поставляється, складає +/- 5 %. Продавець зобов`язується відвантажити товар впродовж 14 днів з дати отримання передоплати.

Згідно з п. 4.1. Контракту при відвантаженні товару Продавець надає наступні документи: проформа-інвойс, комерційний інвойс, пакувальний лист, транспортні документи (коносамент), сертифікат про походження товару, експортну декларацію, інші документи, які можуть бути надані на вимогу офіційних органів країни Покупця (наприклад каталог продукції, креслення, технічний паспорт, сертифікат якості, протоколи випробувань, європейські сертифікати та ін.).

Даний Контракт дійсний до 31.12.2018. В разі, якщо жодна зі Сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Контракту не оголосила про намір його розірвання в письмовій формі, Договір вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах (пункт 8 Контракту).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАС-ТРЕЙД" та XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD 07.12.2017 було укладено додаткову угоду №1 до контракту № SRW-001 від 21.11.2017 (том 1, а.с. 19-20).

Згідно з п. 1 додаткової угоди, сторони по взаємній згоді погодилися читати розділ 3.1 договору № SRW-001 від 21.11.2017 наступним чином: 3.1. Часткове відвантаження товару, а також відвантаження товару лотами, дозволяється. У випадку часткового відвантаження, сума авансового платежу по відповідному проформі-інвойсу розподіляється між партіями (контейнерами) у рівних частинах. Допустима кількісна корекція доставлених товарів складає +/5% .

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАС-ТРЕЙД" та XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD було укладено додаткову угоду №2 до контракту № SRW-001 від 21.11.2017 (том 1, а.с. 21-22).

За умовами додаткової угоди №2 сторони домовились викласти п.1.2 договору №SRW-001 від 21.11.2017 в наступній редакції: 1.2. Кількість, ціни, умови постачання та сума передоплати вказується в проформі-інвойсі по кожному окремому постачанню .

Також додатковою угодою №2 викладено п.2.1 договору №SRW-001 від 21.11.2017 в наступній редакції: За згодою сторін сума передоплати по кожному конкретному постачанню вказується в проформі-інвойсі, залишок оплачується на підставі остаточного комерційного інвойсу та копії коносаменту не пізніше прибуття вантажу в порт призначення .

12 грудня 2018 року компанією XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD був виставлений комерційний рахунок-фактура №RS1812403 від 12.12.2018 на суму 13250 дол. США за товар стальне колесо, у кількості 500 штук (том 1, а.с.196).

04 лютого 2019 року позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію (ЕМД) №UA125220/2019/701268, у якій для митного оформлення було пред`явлено товар: сталеві диски колес ходових для вантажних автомобілів, не укомплектовані шинами, з фарбовим покриттям, розмірами обода: -17.5х6.00, артикул 5176051, технічні параметри: СВD164; PCD222.25; offset 127=500 шт. Торговельна марка SRW виробник XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD, країна виробництва - CN (том 1, а.с.93-94).

Митна вартість товару за вказаною ЕМД склала 13250 доларів США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- Контракт № SRW-001 від 21.11.2017, укладений між XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD та Позивачем та додаткові угоди до нього від 07.12.2017 та від 01.10.2018;

- Експортна митна декларація (попередній вхідний номер Е20180000149881439) китайською мовою та її переклад українською мовою;

- Проформа-інвойс від 15.11.2018 (англійською мовою);

- Прайс-лист від 01.11.2018 - 31.01.2019;

- CMR-накладна № 428416;

- Коносамент № j0118120849;

- Комерційний інвойс від 12.12.2018;

- Висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 195;

- Заявка № 3 на надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 18.12.2018;

- Платіжні доручення: №89 від 22.11.2018 та №98 від 21.01.2019;

- Сертифікат походження № 19C3502M0133/00011 (англійською мовою);

- Довідка про транспортні витрати від 23.01.2019 № 37;

- Рахунок на оплату № 114 від 23.01.2019;

- Рахунок на оплату № 115 від 23.01.2019;

- Пакувальний лист від 12.12.2018;

- Лінійний коносамент № ZIMUXIA8072397;

- Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 89 від 22.11.2018 на 3975,00 доларів США, № 98 від 21.01.2019 на суму 9275,00 доларів США;

- Лист від ТОВ Ламан Транс Експрес № 008 від 04.02.2019, щодо зміни відправника при оформленні CMR-накладної № 428416;

- Митна декларація UA125220/2018/708106.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності (том 1, а.с.43, 133).

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації. Запропоновано подати й інші документи на підтвердження митної вартості.

На вказаний запит декларантом був наданий лист вих. №0502/1 від 05.02.2019 р. із наступними документами:

- завірені банком платіжні доручення № 1 від 26.11.2018 на 3975,00 доларів США (англійською мовою), № 2 від 23.01.2019 на суму 9275,00 доларів США (англійською мовою);

- роздруківки з сайту alibabа.com та made-in-china.com з інформацією про ціни на аналогічні товари (на 5 сторінках);

- видаткова накладна № 1308-04 від 13.08.2018;

- видаткова накладна № 504-13 від 05.04.2018 (том 1, а.с.44).

05 лютого 2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA125000/2019/000118/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 04.02.2019 №UA125220/2019/701268 скоригував до рівня 65805,00 доларів США (том 1, а.с.92-93).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, оскільки в наданому до митного оформлення висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 195 зазначено, що можна вважати, що рівень цін на сталеві колеса відповідає поточній кон`юнктурі ринку та вказані джерела інформації, якими скористався експерт під час проведення експертної оцінки, а саме інтернет ресурси - alіbaba.com та made-in-china.com, проте не надано витяги із зазначенням URL адрес, що відповідають даті оцінки. Також вказано, що додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу органу доходів і зборів щодо їх запиту, зокрема, платіжні доручення №89 від 22.11.2018 та № 98 від 21.01.2019 не завірені належним чином у відповідності до п.3.2 постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216. Також вказано, що витяг з сайту містить інформацію щодо інших продавців та не містить відомості (якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку), необхідні для визначення, чи є товари подібними (аналогічними). Також зазначено, що надана копія видаткової накладної не містить достатніх відомостей для застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості згідно зі ст. 62 МКУ.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, то джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар №1 - 6,15 дол/кг №UA 807190/2019/3477 від 02.02.2019.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2019/00021 від 05.02.2019 (том 1, а.с.57-58).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст. 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним в ЕМД від 04.02.2019 №UA125220/2019/701268, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документів, що підтверджують вартість оцінюваного товару (належним чином завірені копії платіжних доручень), а також те, що у висновку ДП Укропромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 195 не зазначено витягів із URL сторінок інтернет ресурсів - alіbaba.com та made-in-china.com, якими скористався експерт під час проведення експертної оцінки.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 56 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов`язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відомостями графи 44 ЕМД № UA125220/2019/701268 від 04.02.2019 підтверджується, що разом з декларацією декларантом до Київської митниці ДФС були подані наступні платіжні документи: платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 89 від 22.11.2018 на 3975,00 доларів США, № 98 від 21.01.2019 на суму 9275,00 доларів США та пізніше додатково подані платіжні доручення: № 1 від 26.11.2018 на 3975,00 доларів США (англійською мовою), № 2 від 23.01.2019 на суму 9275,00 доларів США (англійською мовою).

Зі змісту означених платіжних доручень вбачається, що отримувачем платежів є XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD (продавець за контрактом №SRW-001 від 21.11.2017), зазначено суму платежу, посилання на контракт №SRW-001 від 21.11.2017.

Посилання Київської митниці ДФС в оскаржуваному рішенні на п. 3.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216, як на підставу порушення позивачем порядку засвідчення копій наданих митному органу платіжних доручень №89 від 22.11.2018 та № 98 від 21.01.2019, оцінюється судом критично.

Так, постановою Правління Національного банку України Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зареєстрованою Мінюсті 01.10.2008 за № 910/15601 затверджено Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів (далі - Положення №216).

Згідно з п.1.1. Положення №216 це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті.

Відповідно до п.3.2 Положення №216 відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

Суд зазначає, що п.3.2. міститься в розділі 3 Положення №216, який визначає порядок подання та відкликання платником платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах та його виконання уповноваженим банком.

Отже, виходячи зі сфери застосування вимог даного Положення, яка визначена пунктом 1.1. Положення, суд зазначає, що означеним Положенням регулюються правовідносини між клієнтом банку та, власне, самим банком при прийнятті до виконання платіжних доручень в іноземній валюті, а відтак не підлягає застосуванню під час надання документів при митному оформленні товарів.

Суд наголошує, що декларування товарів під час митного оформлення здійснювалось позивачем за допомогою електронної форми подачі документів.

Відповідно до ч.2 ст.264 МК митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях.

В розумінні п.19-1 статті 4 МК механізм "єдиного вікна" - механізм взаємодії декларантів, їх представників та інших заінтересованих осіб з органами доходів і зборів, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, який забезпечує можливість одноразового подання в електронному вигляді через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" документів та/або відомостей з метою дотримання вимог щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, передбачених цим Кодексом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Такий Порядок затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672.

Згідно з п.1.2 Порядку №631 терміни та скорочення вживаються у цьому Порядку в такому значенні, зокрема:

ЕМД - електронна митна декларація;

ЕД - електронні документи або електронні копії паперових документів, які подаються органу доходів і зборів разом з електронною митною декларацією;

ЕЦП - електронний цифровий підпис;

ПМО - підрозділ митного оформлення органу доходів і зборів (митний пост, відділ, сектор), посадовими особами якого безпосередньо виконуються митні формальності при здійсненні митного оформлення товарів, що декларуються шляхом подання МД;

АСМО - автоматизована система митного оформлення.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №631 ЕМД та ЕД формуються Декларантом відповідно до законодавства України.

Для засвідчення ЕМД та ЕД Декларантом, а також посадовими особами органів доходів і зборів під час виконання митних формальностей застосовуються надійні засоби ЕЦП з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа.

ЕМД та ЕД передаються за допомогою засобів інформаційних технологій у складі електронного повідомлення, засвідченого ЕЦП Декларанта, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів органам доходів і зборів і отримання зворотної інформації від органів доходів і зборів, на електронну адресу, визначену органом доходів і зборів для одержання таких повідомлень.

За змістом пункту 3.10 Порядку №631 перевірка ЕМД та ЕД і призначення посадової особи ПМО для виконання митних формальностей за відповідною МД проводяться з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості їх надходження. АСМО в автоматичному режимі пересилає ЕМД та ЕД до відповідного ПМО органу доходів і зборів для отримання посадовою особою ПМО, яка призначена для виконання митних формальностей за цією ЕМД.

Отже, платіжні доручення на підтвердження оплати товару в іноземній валюті або банківських металах № 89 від 22.11.2018 та № 98 від 21.01.2019 подавались позивачем як електронні копії паперових документів, які подаються органу доходів і зборів разом з електронною митною декларацією, підписані електронним цифровим підписом декларанта, відтак твердження Київської митниці ДФС в оскаржуваному рішенні щодо недотримання позивачем п. 3.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 при засвідченні копій наданих митному органу платіжних доручень не відповідають встановленому митним законодавством порядку подання документів в електронному вигляді.

Будь яких інших доказів, що підтверджували не здійснення оплати позивачем на користь продавця товару за контрактом №SRW-001 від 21.11.2017 Київською митницею ДФС не надано.

Посилання Київської митниці ДФС на незазначення у висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 № 195 витягів із URL сторінок інтернет ресурсів - alіbaba.com та made-in-china.com, якими скористався експерт під час проведення експертної оцінки, суд відхиляє, виходячи з такого.

Виходячи з висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 №195 слідує, що згідно даних спеціалізованих торгівельних площадок, комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, встановлено, що рівень цін на сталеві колеса, що імпортуються згідно з комерційним інвойсом №RS1812403 від 12.12.2018 до контракту №SRW-001 від 21.11.2017 на умовах поставки - FOB-Xiamen, Китай відповідає поточній кон`юнктурі ринку (том 1, а.с.32).

При цьому ДП Укрпромзовнішекспертиза у висновку від 25.01.2019 №195 послалося на такі джерела інформації: інтернет ресурси - alіbaba.com та made-in-china.com.

Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Експертний висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза у даному випадку не є тим документом, який спростовує заявлену декларантом митну вартість товарів за основним методом - ціною договору, оскільки з огляду на встановлені судом обставини спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних обґрунтованих сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товарів, так як усі виявлені відповідачем розбіжності в поданих позивачем документах спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не доведено суду право відповідача ставити під сумнів висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза , як і не обґрунтовано неможливість самостійної перевірки використаних експертом джерел інформації, зокрема вказаних інтернет ресурсів, на момент ухвалення оскаржуваного рішенні.

Більше того, позивачем за власною ініціативою було подано витяги із зазначенням URL сторінок сайтів інтернет-ресурсів alіbaba.com та made-in-china.com разом із додатковими документами, які свідчать про відповідність рівня цін на сталеві колеса, імпортовані позивачем, поточній кон`юнктурі ринку.

Отже, дана обставина дозволяла Київській митниці ДФС пересвідчитись у ринковій вартості товару на момент ухвалення рішення про коригування митної вартості від 05.02.2019 № UA 125000/2019/000118/2.

Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Також судом відзначається, що 31.05.2019 судом було отримано лист від ДФС України вих. №10495/5/99-99-11-01-07-16 від 27.05.2019 із витребуваними копіями електронних митних декларацій № UA100110/2019/112209 від 01.01.2019; № UA401010/2019/137 від 03.01.2019; №UA125110/2019/440056 від 05.01.2019; № UA807200/2019/121 від 16.01.2019; №UA209200/2019/1651 від 29.01.2019.

Із означених копій електронних митних декларацій вбачається, що мали місце поставки ідентичних товарів, які оформлювались позивачем. Митна вартість ідентичних товарів становить менше 6,15 доларів США/кг, хоча митне оформлення даних товарів й було хронологічно близьким до моменту ухвалення оскаржуваного позивачем рішення.

Проте, Київською митницею ДФС не надано належних та допустимих доказів того, що відповідальний за митне оформлення товарів позивача інспектор при проходженні митних формальностей та ухваленні рішення про коригування митної вартості № UA 125000/2019/000118/2 від 05.02.2019 не знав чи не міг дізнатись про існування інших митних операцій по ідентичним товарам із значно меншою вартістю.

13.06.2019 Київською митницею ДФС до додаткових письмовий пояснень від 12.06.2019 подано витяг з бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Держмитслужби щодо товарів, які імпортуються позивачем (сталеві диски) за період з 05.11.2018 по 05.02.2019 (том 2, а.с.27-30).

Натомість, означений витяг не містить усіх результатів пошуку, про що зазначено у лівому нижньому куту витягу. Так, у вказаному витягу зазначено лише 17 записів за результатами пошуку. Натомість, які вбачається з лівого нижнього кута витягу з ЄАІС, таких результатів усього 39.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA 125000/2019/000118/2 від 05.02.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню спірного товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією UA 807190/2019/3477 від 02.02.2019, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16.

Отже, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі рішення про коригування митної вартості UA 807190/2019/3477 від 02.02.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 807190/2019/3477 від 02.02.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5533,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.03.2019 №175.

Суд звертає увагу, що під час імпорту товару особа сплачує митні платежі , базою для нарахування яких є митна вартість товару.

Враховуючи, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов`язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.

Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів , шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов`язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.

Суд зазначає, що різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, складає 384193,45 грн.

Отже, сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачем за звернення до суду з позовною вимогою майнового характеру, складає 4220,69 грн. (384193,45 грн. х 1,5%).

Таким чином, позивачем було надміру сплачено 1312,83 грн. судового збору.

Сума судового збору, що підлягала сплаті під час звернення до суду в розмірі 4220,69 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 14475,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14475,00 грн. суд дійшов висновку про його часткове задоволення.

Як вбачається з укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛАС ТРЕЙД (Замовник) та Адвокатським об`єднанням Євстігнєєв, Сидоренко і партнери (Об`єднання) договору про надання правової допомоги від 19.02.2018 №2/2018 (том 2, а.с. 48-52), Об`єднання зобов`язується надавати допомогу Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін.

Відповідно до додатку №3 від 10.02.2019 до даного Договору Сторони погодили, що Об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах Замовника здійснити необхідні та доречні дії щодо звернення до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (позовною заявою) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000118/2 від 05.02.2019. Об`єднанням також забезпечується судове представництво в Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді. Об`єднанням забезпечується підготовка необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо (том 2, а.с.53-54).

Сторони погодили, що гонорар Об`єднання за надання правової допомоги згідно п.1 даного додатку становить:

- 1000 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо підготовки документів, у т.ч. судово-процесуальних, надсилання адвокатських запитів;

- 1400 грн. за одну годину правової допомоги адвоката Об`єднання або залученого Об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо здійснення судового представництва Замовника, ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до акту приймання-передачі правової допомоги від 18.06.2019 до договору про надання правової допомоги від 19.02.2018 №2/2018 (том 2, а.с. 55) Адвокатським об`єднанням Євстігнєєв, Сидоренко і партнери в особі керуючого партнера Сидоренка Вадима Анатолійовича надана позивачу правова допомога за Договором та Додатком №3 від 10.02.2019 до Договору, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 13075,00 грн.

Перелік правової допомоги, що була надана Об`єднанням, а також витрачений час для її надання вказані у звіті, який є додатком №1 до даного Акту.

Об`єднанням 18.06.2019 було виставлено рахунок-фактуру №005/19 на оплату вищенаведеної правової допомоги у розмірі 13075,00 грн., а також здійснено авансування за надання наступної правової допомоги: забезпечення судового представництва Позивача у справі 09.07.2019 вартістю 1400 грн., всього на суму 14475,00 грн. (том 2, а.с.57).

Позивачем було сплачено Об`єднанню гонорар у розмірі 14475,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №73 від 26.06.2019 на суму 5000,00 грн., №87 від 02.07.2019 на суму 9475,00 грн. (том 2, а.с.58-59).

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

16.07.2019 на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача від 15.07.2019 №9114/10/10-70-42, який вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи (том 2, а.с.70-72).

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що аналізуючи наданий звіт про витрачений час на надання правової допомоги, зокрема, витрати на підготовку клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та ознайомлення в суді з матеріалами судової справи №320/1149/19 та зняття фотокопій по справі не є окремими процесуальними діями, а такими що направлені на досягнення одного результату, тобто ці дії і є ознайомленням в суді із матеріалами судової справи. Вказане відповідач розцінює як намагання представника позивача збільшити кількість годин на правничу допомогу, необґрунтовано завищуючи витрати на такі послуги.

Аналізуючи звіт про витрачений час на надання правової допомоги, який є додатком №1 до акту №5 від 18.06.2019, що складений до договору №2/2018 про надання правової допомоги від 19.02.2018, суд зазначає, що до складу витрат включено такі послуги адвоката Сидоренко В.А:

- 10.02.2019 аналіз матеріалів, що передували ухваленню рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000118/2 від 05.02.2019 у сумі 1000,00 грн.;

- 11.02.2019 підготовка адвокатського запиту вих.№11/02/2019-1 від 11.02.2019 до Київської митниці ДФС у сумі 1000,00 грн.;

- 11.03.2019 підготовка адміністративного позову (позовної заяви) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000118/2 від 05.02.2019 та клопотання про витребування доказів у сумі 4000,00 грн.;

- 11.03.2019 підготовка клопотання про долучення додаткових доказів по справі №320/1149/19 у сумі 500,00 грн.;

- 11.03.2019 підготовка письмових пояснень про умови поставки по справі №320/1149/19 у сумі 500,00 грн.;

- 04.04.2019 та 14.05.2019 підготовка клопотання про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі №320/1149/19 у сумі 250,00 грн. за одне клопотання, всього на суму 500,00 грн. ;

- 18.04.2019, 23.05.2019, 14.06.2019 забезпечення судового представництва Замовника по справі №320/1149/19 у сумі 1400,00 грн. за одне засідання, всього на суму 4200,00 грн.;

- 06.05.2019 ознайомлення в суді із матеріалами судової справи №320/1149/19 у сумі 375,00 грн.;

- 18.06.2019 підготовка проекту клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу по справі №320/1149/19 у сумі 1000,00 грн.

Всього сума витрат за вказаним звітом складає суму 13075,00 грн.

Суд зазначає, що до звіту не включено вартість судового представництва у судовому засіданні 09.07.2019, яка оплачена позивачем згідно рахунку-фактури №005/19 від 18.06.2019.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що витрати на підготовку клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та ознайомлення в суді з матеріалами судової справи №320/1149/19 та зняття фотокопій по справі не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату.

Відтак суд не вбачає підстав для окремого включення до складу витрат позивача на правову допомогу часу, витраченого адвокатом 04.04.2019 та 14.05.2019 на підготовку клопотань про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі №320/1149/19 у розмірі 250,00 грн. за одне клопотання, всього на суму 500,00 грн. та часу, витраченого адвокатом 06.05.2019 на ознайомлення в суді із матеріалами судової справи №320/1149/19 у сумі 375,00 грн., а тому вважає за необхідне зменшити вартість на правову допомогу на 875,00 грн., виключивши з загальної суми витрат витрати на підготовку клопотань про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі та витрати на ознайомлення в суді із матеріалами судової справи.

В решті витрат на правову допомогу суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який здійснював підготовку позовної заяви із попереднім опрацюванням матеріалів, супроводження справи в суді та вчиненням інших процесуальних дій, як-то підготовка адвокатського запиту вих.№11/02/2019-1 від 11.02.2019, підготовка клопотання про долучення додаткових доказів, підготовка письмових пояснень про умови поставки по справі та підготовка проекту клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом Сидоренком В.А. роботами (послугами).

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 13600,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

У судовому засіданні 16.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 26.07.2019 року.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 125000/2019/000118/2 від 05.02.2019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛАС-ТРЕЙД (ідентифікаційний код 40864703, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль ) судовий збір у розмірі 4220,69 грн. (чотири тисячі двісті двадцять грн. 69 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13600,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2019.

Суддя Кушнова А.О.