Рішення

від 23.07.2019 по справі 904/2607/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2019м. ДніпроСправа № 904/2607/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Гімназія № 11-Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-дошкільний навчальний заклад "Еврика" Кам`янської міської ради, м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 178 518,23 грн. за договором № 105т/18 від 12.01.2018 року.

Представники:

від позивача: Стребіж А.О., довіреність № 00.01.0011 від 25.04.2019 року, адвокат;

від відповідача: Лоза С.М., наказ № 601-К/ТМ від 04.06.2019 року, в.о. директора;

вільний слухач: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 28.10.2009 року Баглійським РВ Дніпродзержинського МУГУМВС України в Дніпропетровській області, громадянка України.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Кам`янської міської ради "Тепломережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Гімназія № 11-Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-дошкільний навчальний заклад "Еврика" Кам`янської міської ради заборгованість у розмірі 178 518,23 грн. за договором № 105т/18 від 12.01.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 105т/18 від 12.01.2018 року, а саме в частині оплати за надані позивачем послуги з теплопостачання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 23.07.2019 року о 10:20 год.

23.07.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 23.07.2019 року, в якому відповідач визнає суму боргу у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні 23.07.2019 року сторонами обговорені питання, які виникли з приводу спору по даній справі, та зазначено, що ними були надані всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 року прийнято закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2019 року о 10:20 год.

У судовому засіданні 23.07.2019 року представник відповідача підтвердив факт постачання йому у березні 2019 року теплової енергії на суму 161.105,29 грн., а також відсутність оплати з його боку, у відзиві № б/н від 23.07.2019 року на позовну заяву, визнає позовні вимоги позивача у повному обсязі.

З огляду на те, що матеріали справи містять всі докази, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також виконання завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У судовому засіданні 23.07.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Кам`янської міської ради "Тепломережі" (далі - постачальник, позивач) та Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Гімназія № 11-Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-дошкільний навчальний заклад "Еврика" Кам`янської міської ради (далі - споживач, відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії № 105т/18 (далі - договір, а.с.13-16), предметом якого є відпуск постачальником споживачеві теплової енергії в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в договорі від 12.01.2018 року (п. 1.1. договору).

У пунктах 10.1. та 10.2. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 року, в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони прийшли згоди, що умови договору поширюють дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2018 року.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У відповідності до вказаних вимог, між позивачем та відповідачем було укладено договір на відпуск теплової енергії № 105т/18 від 12.01.2018 року, в якому сторони узгодили умови надання послуг з теплопостачання.

Так, у пункті 2.1. договори сторони визначили, початок та кінець опалювального періоду встановлюється відповідним рішенням органів місцевого самоврядування.

У розділі 3 договору сторони погодили ціну договору, а саме: ціна договору становить 439.528 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 72.254 грн. 67 коп. (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору учасник надає послугу (товарну продукцію) з пари, гарячої води та пов`язаної продукції (постачання теплової енергії) згідно з діючими ДСТУ Б.Д. по об`єктах замовника згідно адрес: 1) вул. 9 Травня, 18 (дитячий садок) - по приладу обліку; 2) вул. Миру, 20 (пральня) - по приладу обліку. Джерело - ДТЕЦ.

Облік наданої теплової енергії у вигляді гарячої води проводиться за приладами обліку; проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії; встановлення приладів обліку виконується згідно з узгодженим учасником проектом на межі балансової належності тепломереж учасника та замовника; у разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі замовника, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку; межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в акті балансового розмежування теплових мереж, замовник самостійно його підготовлює та узгоджує з учасником; межа балансової та експлуатаційної відповідальності не може бути змінена в односторонньому порядку; звітність з обліку проводиться щомісячно 28 числа (пункт 5.3 Договору).

За приписами пункту 5.4 Договору у замовників, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи обладнання в розрахунковому періоді та фактично витрачених учасником енергоносіїв.

Згідно пункту 4.1 Договору тариф на теплову енергію визначається нормативними документами відповідно до чинного законодавства; зміна тарифів не є підставою для переукладення договору.

Всі розрахунки за договором виконуються на підставі рахунків-фактур та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує постачальник споживачу. Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати (пункт 4.3. договору)

На виконання умов договору у березні 2018 року позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання на суму 161.105,29 грн., що підтверджується актом про постачання теплової енергії № 3-00011374 за вказаний період (а.с.21).

Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно строку, вартості та якості наданих послуг. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань.

В оплату наданих у березні 2018 року послуг з теплопостачання було виставлено рахунок-фактуру № 3-00011374 (а.с.21).

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Згідно з умовами пункту 4.1. договору споживач протягом розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Позивач посилається на те, що вказані зобов`язання відповідачем були порушені, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем з оплати спожитої у березні 2018 року теплової енергії в сумі 161.105,29 грн., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Більше того, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за спірним договором позивачем (акт про постачання теплової енергії № 3-00011374), в свою чергу відповідачем вони були порушені, спожита в березні 2018 року теплова енергія не була оплачена відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що на підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб`єктів господарювання, що пов`язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов`язань за договором на відпуск теплової енергії № 105т/18 від 12.01.2018 року перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, визначених умовами договору на відпуск теплової енергії № 105т/18 від 12.01.2018 року.

Більше того, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача утворилась заборгованість за спожиту у березні 2018 року теплову енергію в сумі 161.105,29 грн..

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункт 4.1. договору), господарський суд встановив, що строк оплати спожитої в березні 2018 року теплової енергії є таким, що настав 20.04.2018 року, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 161.105,29 грн. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів оплати спожитої в спірний період теплової енергії відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 161.105,29 грн., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 161.105,29 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем визнаний, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 161.105,29 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічні положення були зафіксовані сторонами у пункті 4.1. договору, а саме: у разі прострочення виконання розрахунків за договором, споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленої позивачем в березні 2018 року теплової енергії, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за період прострочення з 21.04.2018 року по 30.04.2019 року у сумі 4.965,57 грн. та інфляційні втрати за період з 21.04.2018 по 30.04.2019, розраховані фактично за період з травня 2018 року по квітень 2019 року, у сумі 12 .447,37 грн.

Позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були також розраховані та заявлені до стягнення 3% річних за період прострочення з 21.04.2018 по 30.04.2019 у сумі 4.965,57 грн., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку (а.с.11).

Господарським судом також здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування 3% річних, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 585 грн. 82 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог, в якій він визнає у повному обсязі вимоги позивача про стягнення 57 566 грн. 42 коп. заборгованості за теплопостачання та просить суд їх задовольнити.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.12), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 12.447,37 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивачем не було заявлено клопотання про повернення йому 50% від сплаченого ним судового збору, судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Також суд звертає увагу позивача, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.678,00 грн.

Виходячи з положень п-п. 1 п. 2. ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 178.518,23 грн. сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 2.677,77 грн.

Наведене свідчить, що позивачем надмірно сплачено судовий збір в розмірі 0,23 коп.

При цьому суд звертає увагу позивача на положення ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , яка визначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Гімназія № 11-Спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов І ступеня-дошкільний навчальний заклад "Еврика" Кам`янської міської ради (51934, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Миру, будинок 20; код ЄДРПОУ 20290129) на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Тритузна, будинок 168; кодЄДРПОУ 03342573) 161.105,29 грн. - основного боргу, 4.965,57 грн. - 3% річних, 12.447,37 грн. - інфляційних втрат, 2.677,77 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.07.2019 року.

Суддя В.Г. Бєлік