Рішення

від 22.07.2019 по справі 904/1582/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2019Справа № 904/1582/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 4; ідентифікаційний код: 34810791)

до Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про стягнення 21964,90 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.04.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс з вимогами до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 151637,01 грн., з яких 146769,99 грн. пені, 1242,81 грн. 3% річних та 3624,21 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання відповідачем свого обов`язку з оплати виконаних позивачем робіт відповідно до умов укладеного між сторонами Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 відкрито провадження у справі №904/1582/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на наявність недоліків у позовній заяві, поданій позивачем та, серед іншого, вказав, що на екземплярах акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт, які наявні у відповідача, відсутні дати їх складенні, що унеможливлює встановлення строку виконання (прострочення) відповідачем зобов`язання з оплати робіт, виконаних позивачем.

Крім того, відповідач вказав на необґрунтованість розрахунку пені та інфляційних втрат, здійснених позивачем.

20.06.2019 (електронною поштою) та 24.06.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав на те, що акт виконаних робіт та довідка про вартість робіт були складені між сторонами саме 26.12.2018, що зокрема підтверджується податковою накладною №5, яка була складена позивачем саме в дату підписання між сторонами вказаних документів - 26.12.2018.

Крім того, 20.06.2019 (електронною поштою) та 24.06.2019 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 14913,75 грн., 3% річних у розмірі 1242,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5808,34 грн., що разом становить 21964,90 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на те, що позивач подав вказану заяву у строк, встановлений ст.ст. 46, 252 Господарського процесуального кодексу України, та вона підписана директором відповідача, суд приймає до розгляду вказану заяву як заяву про зменшення позовних вимог в частині пені (у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 146769,399 грн., наразі - 14913,75 грн.) та як збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат (у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3624,21 грн., наразі - 5808,34 грн.).

Таким чином, справа розглядається з новою ціною позову - 21964,90 грн. (14913,75 грн. пені, 1242,81 грн. 3% річних та 5808,34 грн. інфляційних втрат).

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс (підрядник) та Акціонерним товариством Українська залізниця (замовник) укладено Договір підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю, відповідно до умов якого замовник доручє, а підрядник зобов`язується за завданням замовника з власних матеріалів на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації, наданої замовником, виконати роботи на об`єкті технічне переоснащення охоронної та пожежної сигналізації вокзалу ст. П`ятихатки, вул. Клименка, 74 та здати в установлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 вартість всіх доручених підряднику по даному договору робіт та матеріалів, що ним використовуються, визначається у сумі 240014,00 грн.

Додатком №1 до Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 (Договірна ціна) сторони погодили, що ціна договору становить 240014,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами про виконані роботи форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3, підписаними сторонами. Від імені замовника акти про виконані роботи підписують посадові особи виробничого підрозділу Криворізьке територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Акціонерного товариства Українська залізниця відповідно до наданої довіреності.

У п.п. 4.8 та 4.9 Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 зазначено, що початок виконання робіт - протягом 3-х календарних днів з дати підписання договору; термін (строк) виконання робіт - до 25.12.2018.

Згідно з п. 19.1 Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав роботи, обумовлені Договором підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2018 року (форма КБ-2в) від 26.12.2018 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року (форма КБ-3) від 26.12.2018, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (копії долучені позивачем до позовної заяви).

При цьому, що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що на його екземплярах акту виконаних робіт та довідки про вартість робіт відсутні дати їх підписання сторонами, що унеможливлює встановлення періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати, суд зазначає наступне.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи копію податковою накладної №5, яка була складена позивачем саме 26.12.2018, та копію квитанції №1 від 15.01.2019 про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №5 від 26.12.2018.

Тобто, вказана податкова накладна була складена позивачем саме 26.12.2018 - дата, яка міститься на акті виконаних робіт та довідці про вартість робіт.

Будь-яких доказів, які б підтверджували складення між позивачем та відповідачем акту виконаних робіт (за формою КБ-2в) та довідки про вартість робіт (за формою КБ-3) за Договором підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 в будь-яку іншу дату відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами, що як акт виконаних робіт, так і довідка про вартість робіт за Договором підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 були складені між сторонами саме 26.12.2018.

Протилежного відповідачем суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2 Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 оплата виконаних робіт проводиться замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту про виконані в повному обсязі роботи по договору форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3. Акт про виконані роботи форми КБ-2в з довідкою форми КБ-3 підписується тільки після погодження замовником цін на матеріали, які зазначені в відомості матеріалів, що надаються до акту по виконані роботи.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані позивачем за Договором підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018, у строк до 08.02.2019 включно.

Судом встановлено, що відповідачем було прострочено виконання свого обов`язку з оплати робіт, виконаних позивачем за Договором підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018, що підтверджується платіжним дорученням №1756713 від 15.04.2019, з якого вбачається, що відповідач здійснив оплату у сумі 240014,40 грн. - 16.04.2019 (проведено банком); призначення платежу - оплата за модернізацію ОПС ст. П`ятихатки згідно з Договором УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018.

Оскільки відповідачем було прострочено здійснення оплати виконаних позивачем робіт відповідно до умов Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018, звертаючись з даним позовом до суду, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 146769,99 грн., 3% річних у розмірі 1242,81 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3624,21 грн.

Відповідно до поданої позивачем заяви про зменшення та уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення позовних вимог в частині пені та заявою про збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат (прийнята судом до розгляду), позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 14913,75 грн., 3% річних у сумі 1242,81 грн. та інфляційні втрати у сумі 5808,34 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідачем було прострочено виконання зобов`язання з оплати вартості робіт, виконаних позивачем відповідно до умов Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості робіт, виконаних позивачем, останнім заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 14913,75 грн. за період з 13.02.2019 до 16.04.2019.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.5 Договору підряду №011118/МР УЗ/ЦБМЕС-18862/Ю від 28.11.2018 за прострочення виконання обов`язку, передбаченого п. 3.2 договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми по договору за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс в частині стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця пені у розмірі 14913,75 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1242,81 грн. за період з 13.02.2019 до 16.04.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс в частині стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця 3% річних у розмірі 1242,81 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5808,34 грн. за період з лютого по квітень 2019 року (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, так як позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 2160,13 грн. (за березень 2019 року).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс в частині стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця інфляційних втрат у розмірі 5808,34 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2160,13 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2274,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №73 від 17.04.2019.

Враховуючи подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог в частині пені та збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат, яка була прийнята судом до розгляду, ціна позову становить 21964,90 грн., та, відповідно, судовий збір - 1921,00 грн.

Оскільки у заяві про зменшення та уточнення позовних вимог позивачем було викладено клопотання про повернення позивачу судового збору, суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс судовий збір у розмірі 353,56 грн.

Відповідно до ч. п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, ч. 1 ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 4; ідентифікаційний код: 34810791) пеню у розмірі 14913 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тринадцять) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1601 (одна тисяча шістсот одна) грн. 94 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Моноліт Люкс (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тбіліська, буд. 4; ідентифікаційний код: 34810791) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 353 (триста п`ятдесят три) грн. 56 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.07.2019.

Суддя Д.О. Баранов