Рішення

від 18.07.2019 по справі 910/5448/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2019Справа № 910/5448/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічна компанія "Зелений острів"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

про виселення та стягнення 46 664,77 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Фісун Г.В. ( довіреність);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічна компанія "Зелений острів" про виселення з орендованого майна та стягнення 46 664,77 грн., з яких 37 731,52 грн. основного боргу, 8 246,08 грн. пені та 687,17 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору № 5010/15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5448/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2019.

В судове засідання 11.06.2019 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 відкладено підготовче засідання у справі №910/5448/19 на 25.06.2019 та залучено до участі у справі № 910/5448/19 третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію.

14.06.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовче засідання 25.06.2019 з`явився представник позивача, надав документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.06.2019 судом постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.07.2019, про що повідомлено учасників процесу.

03.07.2019 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

08.07.2019 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У судове засідання 18.07.2019 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалами суду, направленими на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач був обізнаний про розгляд справи в суді, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 0103049607354, 0103049608350, 0103049609403.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.07.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2015 між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічна компанія "Зелений острів", як орендарем, та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", як балансоутримувачем (підприємство), укладено договір № 5010/15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.06.2015 № 367 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Правди, 6 літ. А для розміщення перукарні - 15,90 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 договору, об`єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 15,90 кв.м., розташоване на першому поверсі.

Згідно з п. 2.4 договору об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва".

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату згідно з конкурсною пропозицією, яка на дату укладення договору становить 1691,00 грн. без ПДВ та 2029,20 грн. з ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача - КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.7 договору орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

На виконання умов договору, 15.06.2015 між орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого відповідач прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 15,90 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, просп. Правди, 6 літ. А.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати у період з 01.12.2017 по 01.04.2019, у зв`язку із чим за вказаний період у відповідача утворилась заборгованість у сумі 37 731,52 грн.

У зв`язку із простроченням грошових зобов`язань за договором оренди, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 8 246,08 грн. та 3% річних в сумі 687,17 грн.

Згідно з п. 4.15 договору, орендар після припинення дії договору оренди зобов`язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу.

Відповідно до п. 7.6 договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду.

Відповідно до п. 9.1 договору оренди цей договір укладено з моменту його підписання сторонами і діє з 15.06.2015 по 14.06.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, проте, відповідач не повернув позивачу орендоване майно по акту приймання-передачі.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом позивач просить виселити відповідача з орендованого приміщення та стягнути 37 731,52 грн. основного боргу, 8 246,08 грн. пені та 687,17 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем укладено договір № 5010/15 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, а саме нерухомого майна (нежитлових приміщень), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, як знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Правди, 6 літ. А для розміщення перукарні - 15,90 кв.м.

Строк дії договору встановлено сторонами з 15.06.2015 по 14.06.2018.

Однією із істотних умов договору оренди, згідно з приписами ч. 1 ст. 284 ГК України, є строк, на який укладається договір оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу (приватизації) об`єкта оренди;

ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря;

загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Згідно з п.9.4 договору, договір припиняється в разі,зокрема: закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.9.2 договору, усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.

Пунктом 9.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

В матеріалах справи вістуні будь-які докази укладання додаткової угоди щодо продовження дії договору та сама додаткова угода.

Таким чином, оскільки після закінчення строку дії договору, сторони не уклали та не підписали додаткову угоду про продовження дії договору, суд дійшов висновку, що спірний договір припинив свою дію 14.06.2018.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які не можливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідач, в порушення вимог закону та договору оренди, орендоване ним нежитлове приміщення загальною площею 15,90 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, просп. Правди, 6 літ. А не звільнив та по акту приймання-передачі не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів віднесено, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, присудження до виконання обов`язку в натурі.

Водночас, обов`язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди, тобто фактично виселитись з орендованого приміщення, у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також умовами укладеного між сторонами договору.

Отже, якщо орендар не звільнив орендоване приміщення після закінчення строку дії договору оренди, балансоутримувач вправі заявити позовні вимоги про виселення орендаря з орендованого приміщення як примусове виконання обов`язку в натурі.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач після закінчення строку дії договору не повернув та не звільнив нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 15,90 кв.м., розміщене за адресою: м . Київ, просп. Правди, 6 літ. А, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про виселення відповідача із вказаного приміщення.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З матеріалів справи, зокрема з Акту приймання-передачі нерухомого майна, вбачається, що відповідач, починаючи з 15.06.2015 користується нерухомим майном, загальною площею 15,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Правди, 6 літ. А.

Доказів повернення позивачу, як балансоутримувачу, або орендодавцю нерухомого майна матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.12.2017 по 01.04.2019 відповідач користувався об`єктом оренди, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована орендна плата за користування об`єктом оренди за період з грудня 2017 по 31.03.2019 у розмірі 37 731,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.7 договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати орендної плати за користування об`єктом оренди у період з грудня 2017 по 31.03.2019.

Оскільки невиконане зобов`язання за договором у розмірі 37 731,52 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє повністю позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 37 731,52 грн.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8 246,08 грн. пені та 687,17 грн. 3% річних.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За системним аналізом вищенаведених положень чинного законодавства пеня може бути стягнута лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

За умовами п. 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Позивачем нарахована пеня за несплату орендних платежів за грудень 2017-березень 2019 за загальний період з 21.12.2017 по 31.03.2019.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встанови, що він є невірним, оскільки позивачем не враховано наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення встановлено в ст. 631 ЦК України.

Так, судом у даній справі встановлено, що договір припинив свою дію 14.06.2018.

Оскільки договір припинив свою дію за винятком його п. 3.6 та 7.6, виходячи з того, що неустойка (пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, а забезпечене пенею зобов`язання припинилось, правові підстави для нарахування пені за прострочення сплати орендної плати, нарахованої після 14.06.2018 відсутні.

Таким чином правомірним є нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати в період з грудня 2017 по 14.06.2018.

Також при розрахунку пені позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано .

Отже, за перерахунком суду, здійсненим за періоди з 21.12.2017 по 21.06.2018 на суму 569,79 грн., з 23.01.2018 по 22.07.2018 на суму 2349,28 грн., з 21.02.2018 по 20.08.2018 на суму 2384,52 грн., з 21.03.2018 по 19.09.2018 на суму 2405,99 грн., з 21.04.2018 по 20.10.2018 на суму 2432,46 грн., з 22.05.2018 по 19.11.2018 на суму 2451,91 грн., з 21.06.2018 по 20.12.2018 на сум 1144,22 грн. (розмір орендної плати за 14 днів червня 2018), розмір пені становить 2359,95 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 687,17 грн.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічна компанія "Зелений острів" (01034, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 33-Б, ідентифікаційний код 33945673) з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 15,90 кв.м. за адресою: м. Київ, просп.. Правди, 6, літ. А, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХОРИВА, будинок 36, ідентифікаційний код 39609111).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технологічна компанія "Зелений острів" (01034, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ , будинок 33-Б, ідентифікаційний код 33945673) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХОРИВА, будинок 36, ідентифікаційний код 39609111) 37 731,52 грн. основного боргу, 2 359,95 грн. пені, 687,17 грн. 3% річних та 3 599,69 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2019.

Суддя С.О. Турчин